Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Гусаком Миколою Борисовичем за скаргами Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» стосовно суддів Вищого господарського суду України Ємельянова Артура Станіславовича та Воліка Івана Миколайовича,
встановила:
До Вищої ради юстиції 24 жовтня 2014 року та 6 січня 2015 року надійшли скарги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі – ПАТ АБ «Укргазбанк», банк) щодо порушень норм законодавства суддями Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ) Ємельяновим Артуром Станіславовичем та Воліком Іваном Миколайовичем під час розгляду справи № 5023/4094/12.
У скаргах вказано, що згаданими суддями ВГСУ були порушені норми процесуального права при розгляді касаційних скарг ПАТ АБ «Укргазбанк» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року у справі № 5023/4094/12 за позовом КС «Слобода-Кредит» до банку про визнання недійсним договору про заставу майнових прав та договору про відступлення права вимоги.
У зв’язку з викладеним банк просив провести перевірку дій зазначених суддів ВГСУ на предмет наявності ознак дисциплінарних правопорушень, порушення суддівської етики та присяги судді при розгляді справи № 5023/4094/12, зокрема при винесенні ухвал від 25 червня, 11 серпня та 24 вересня 2014 року за касаційними скаргами та клопотанням банку про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 6 жовтня 2015 року скарги банку за унікальними номерами 467/0/13-14 та 10/0/13-15 було передано члену Вищої ради юстиції Гусаку М.Б. для розгляду.
За результатами перевірки скарг банку член Вищої ради юстиції Гусак М.Б. склав висновок від 8 лютого 2016 року, у якому зазначив про таке.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23 грудня 2013 року у справі № 5023/4094/12 відмовлено в задоволенні позову КС «Слобода-Кредит» до ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1, про визнання недійсним договору про заставу майнових прав та договору про відступлення права вимоги.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року вказане рішення було скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними договір про заставу майнових прав (грошових коштів за депозитним договором) та договір відступлення права вимоги, укладені між КС «Слобода-Кредит» та банком. Стягнуто з банку на користь КС «Слобода-Кредит» 1037 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1220 грн 00 коп. виплат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись із прийнятим апеляційним судом рішенням, банк 22 квітня 2014 року звернувся до ВГСУ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року, рішення господарського суду Харківської області від 23 грудня 2013 року у справі № 5023/4094/12 залишити без змін.
Ухвалою ВГСУ від 25 червня 2014 року касаційну скаргу банку повернуто без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У цій ухвалі колегія суддів ВГСУ у складі головуючого судді Ємельянова А.С. та суддів Воліка І.М. і Прокопанич Г.К. зазначила, що відповідно до пункту 2.11 частини 2 постанови пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року № 7, якщо в позовній заяві об’єднано дві або більше вимоги немайнового характеру, пов’язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Тому сума судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги, повинна становити 1705 грн 20 коп. (852 грн 60 коп. + 852 грн 60 коп.), але банком згідно з платіжним дорученням від 9 квітня 2014 року № 6712_5 сплачено лише половину.
Також колегія суддів зазначила, що відповідно до частини третьої статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, визначених пунктами 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.
Доплативши судовий збір, як зазначалось в ухвалі ВГСУ від 25 червня 2014 року, відповідач 17 липня 2014 року повторно звернувся до ВГСУ з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року. До скарги було додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Проте ВГСУ у складі головуючого судді Демидової А.М., судді Воліка І.М. та судді-доповідача Ємельянова А.С. своєю ухвалою від 11 серпня 2014 року відмовив банку у задоволенні клопотання про поновлення строку.
В ухвалі від 11 серпня 2014 року ВГСУ, зокрема, зазначив, що відповідно до статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду прийнята 3 квітня 2014 року, тому днем закінчення строку подання касаційної скарги на цю постанову є 23 квітня 2014 року. З відбитку поштового штемпеля на конверті видно, що касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року повторно направлена до Харківського апеляційного господарського суду 18 червня 2014 року, тобто після закінчення строку, встановленого для її подання (18 червня 2014 року як дату направлення касаційної скарги вказано помилково, оскільки касаційна скарга направлена повторно на виконання ухвали від 25 червня 2014 року про повернення касаційної скарги від 22 квітня 2014 року. Ця описка так і залишилась не виправленою судом).
Також в ухвалі касаційного суду вказано, що відповідно до частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Скаржник у заявленому клопотанні посилався на несвоєчасність подання повторної касаційної скарги у зв’язку з усуненням обставин, зазначених в ухвалі ВГСУ від 25 червня 2014 року.
Колегія суддів ВГСУ у складі головуючого судді Демидової А.М. та суддів Воліка І.М. і Ємельянова А.С., не знайшовши підстав для задоволення поданого клопотання про поновлення строку, відповідно до пункту 5 частини першої статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу не прийняла до розгляду і повернула.
19 серпня 2014 року банк втретє подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року у вищезазначеній справі разом із клопотанням про поновлення строку її касаційного оскарження.
ВГСУ ухвалою від 24 вересня 2014 року, постановленою колегією у складі головуючого судді Демидової А.М., суддів Воліка І.М. та судді-доповідача Ємельянова А.С., відмовив у прийнятті касаційної скарги, пославшишь на пункт 5 частини першої статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки клопотання про відновлення строку подання попередньої касаційної скарги було відхилено.
Як вказує банк у своїх скаргах, дії суддів Ємельянова А.С. та Воліка І.М. фактично позбавили банк будь-якої можливості скористатися своїм правом касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року, якою визнано недійсним договір уступки права грошової вимоги на суму 3 500 000,00 грн. Тим самим суд забезпечив КС «Слобода-Кредит» можливість стягнення з банку вказаної суми, що і було зроблено позивачем уже в іншому судовому процесі (справа № 922/4082/14, рішення господарського суду Харківської області від 9 жовтня 2014 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2014 року).
У подальшому, беручи до уваги те, що найбільшим бенефіціарним власником ПАТ АБ «Укргазбанк» є держава, яка володіла 92,9998% статутного капіталу банку, до ВГСУ з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року у вказаній справі звернувся заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та ПАТ АБ «Укргазбанк». Ухвалою ВГСУ від 27 березня 2015 року касаційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду, однак ухвалою ВГСУ від 20 квітня 2015 року касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області припинено. Ухвала мотивована тим, що прокуратурою не надано належного обґрунтування та доказів порушення оскаржуваною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року інтересів держави в особі Міністерства фінансів України у спірних правовідносинах. В ухвалі вказано, що суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України»).
Суддями Вищого господарського суду України Ємельяновим Артуром Станіславовичем та Воліком Іваном Миколайовичем були надані письмові пояснення щодо обставин, викладених у скаргах ПАТ АБ «Укргазбанк».
Судді вважають, що ухвали ВГСУ від 25 червня, 11 серпня та 24 вересня 2014 року є чинними та законними, оскільки прийняті з урахуванням усіх фактичних обставин, що вплинули на можливість відповідача реалізувати своє право на оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року, та відповідно до правової позиції, закріпленої в постановах пленуму ВГСУ. Таким чином, судді вказують на те, що будь-які підстави для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності відсутні. З копії ухвали від 11 серпня 2014 року вбачається, що вона постановлялася колегією суддів у складі головуючого судді Демидової А.М., судді Воліка І.М. та судді-доповідача Ємельянова А.С.
Статтею 4-6 ГПК України встановлено, що перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.
Статтею 4-7 ГПК України визначено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально – більшістю голосів суддів. У такому самому порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи. Жодний із суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий суддя голосує останнім. Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується. Підготовку проектів судових рішень здійснює головуючий колегії суддів або за його дорученням – будь-який суддя цієї колегії.
Враховуючи те, що питання наявності ознак дисциплінарного правопорушення, порушення присяги судді в діях суддів, які брали участь у колегіальному розгляді справи, необхідно розглядати (з’ясовувати) стосовно всіх суддів колегії, зокрема, які не викладали окрему думку, членом ВРЮ було запропоновано і судді Демидовій А.М. надати пояснення щодо обставин, викладених у скаргах. Пропозиція залишилася без реагування.
Водночас до Вищої ради юстиції 10 грудня 2015 року надійшов лист за підписом заступника голови правління ПАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_2 від 8 грудня 2015 року № 117/45077/2015, у якому вказано про відкликання скарги стосовно судді Воліка І.М., оскільки банку стало відомо, що під час розгляду касаційної скарги ВГСУ у справі № 5023/4094/12 він не був доповідачем.
6 квітня 2016 року до ВРЮ надійшов лист банку за підписом заступника голови правління ОСОБА_3, у якому зазначається про узгодженість дій колегії суддів ВГСУ з приписами чинного процесуального законодавства.
Оскільки відкликання раніше поданої скарги (заяви) чинним законодавством не передбачено підставою для її повернення, залишення заяви (скарги) без розгляду, припинення дисциплінарного провадження, то воно або відмова заявника від скарги (заяви) не можуть мати правових наслідків, про які клопочеться заявник.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Гусака М.Б., який запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів ВГСУ Демидової А.М., Ємельянова А.С. та Воліка І.М., урахувавши письмові пояснення суддів ВГСУ, дисциплінарна секція Вищої ради юстиції погодилася з висновком члена Вищої ради юстиції в частині наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів ВГСУ Ємельянова А.С. та Воліка І.М., оскільки у скаргах ПАТ АК «Укргазбанк» порушувалось питання притягнення до дисциплінарної відповідальності тільки суддів Ємельянова А.С. та Воліка І.М.
Під час перевірки було з’ясовано, що касаційну скаргу від 22 квітня 2014 року № 228/11-1723 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року у справі № 5023/4094/12 разом із матеріалами зазначеної справи відповідно до вимог статті 109 ГПК України Харківським апеляційним господарським судом (лист від 30 квітня 2014 року № 005765) було надіслано на адресу ВГСУ. Згідно із засвідченою копією реєстру згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком Харківської дирекції УАППЗ «Укрпошта» відділення поштового зв’язку № 22 вказана справа була відправлена 6 травня 2014 року.
Відповідно до інформації, наданої ВГСУ (лист від 3 березня 2016 року № 01-15/783/413/16), за даними, отриманими з комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», касаційну скаргу ПАТ АК «Укргазбанк» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року у справі № 5023/4094/12 зареєстровано у ВГСУ 16 червня 2014 року. На підставі підпункту 3.9.2 пункту 3.9 Положення про автоматизовану систему документообігу суду 17 червня 2014 року вказану справу було передано раніше визначеному у цій справі судді-доповідачу Шевчук С.Р., проте у зв’язку з відпусткою цієї судді (з 1 липня по 1 серпня 2014 року) розпорядженням від 19 червня 2014 року № 08.03-04/618 за підписом керівника апарату ВГСУ І.Галівець було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5023/4094/12, за результатами якого суддею-доповідачем відповідно до звіту автоматизованого розподілу визнано Ємельянова А.С.
Однак на супровідному листі Харківського апеляційного господарського суду про направлення касаційної скарги ПАТ АК «Укргазбанк» та зазначеної судової справи до ВГСУ у штампі «ОДЕРЖАНО» вказано дату 20 червня 2014 року, отже касаційна скарга банку разом зі справою була зареєстрована у ВГСУ раніше цієї дати.
Також ВГСУ листом від 21 квітня 2016 року № 01-15/1280/1438/16 повідомив, що справа № 5023/4094/12 разом з касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» надійшла до ВГСУ 26 травня 2014 року. Однак у зв’язку з великою кількістю касаційних скарг, що надійшли після травневих свят, вказану касаційну скаргу в порядку черговості зареєстровано 16 червня 2014 року.
Таким чином, питання про прийняття касаційної скарги банку було розглянуто більш як через два місяці після її подання до Харківського апеляційного господарського суду та з порушенням п’ятиденного строку, встановленого статтею 111-4 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно сплати судового збору за касаційну скаргу, то частиною першою статті 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 листопада 2011 року. Пунктом 1 частини другої статті 10 цього Закону були внесені зміни до статті 44 ГПК України та викладено її у такій редакції: «Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом».
Вимога ухвали від 25 червня 2014 року про сплату судового збору в більшому розмірі ніж сплачено банком та твердження суду про необхідність сплати судового збору окремо з кожної з вимог, якщо в позовній заяві об’єднано дві або більше вимоги немайнового характеру, пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, не ґрунтувалися на чинному Законі. Відповідні зміни були внесені лише у 2015 році.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Стаття 4 вказаного Закону передбачає розмір ставок судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, а не виходячи з кількості немайнових вимог, зазначених у заяві. Посилання в ухвалі суду на пункт 2.11 частини 2 постанови пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року № 7 на обґрунтування розміру судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги банком, є помилковим.
Як передбачає стаття 126 Конституції України, однією з гарантій незалежності суддів при здійсненні правосуддя є їх підкорення лише закону. Вимога ухвали суду від 25 червня 2014 року є порушенням конституційного принципу незалежності.
За результатами перевірки було встановлено, що суддями Вищого господарського суду України Ємельяновим А.С. та Воліком І.М. під час розгляду справи № 5023/4049/12 не було дотримано порядку, встановленого статтею 111-3 ГПК України.
На підставі пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинено. Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
У частині чотирнадцятій статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі скарг ПАТ АБ «Укргазбанк» (24 жовтня 2014 року та 6 січня 2015 року), зазначено, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».
Керуючись частиною шостою статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI), член органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 7 липня 2010 року суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді.
Відповідно до статті 55 вказаного Закону суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Частиною першою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції встановлено, що особа, вступаючи на посаду судді, урочисто присягає Українському народові об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» в редакції, чинній на час звернення зі скаргами ПАТ АБ «Укргазбанк», порушенням суддею присяги визнавалося вчинення ним дій, в тому числі тих, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
За змістом пункту першого частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, із внесенням змін до законодавства підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині не змінилися.
Відповідно до частин першої та другої статті 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI) суддя звільняється з посади у разі порушення ним присяги судді на підставі положень пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України, а факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою радою юстиції, зокрема, щодо суддів вищих спеціалізованих судів.
Аналогічні положення щодо повноважень Вищої ради юстиції містяться у статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
Дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення (частина перша статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Дії суддів ВГСУ Ємельянова А.С., Воліка І.М. і Прокопанич Г.К. при винесенні ухвали від 25 червня 2014 року та дії суддів Демидової А.М., Воліка І.М. і Ємельянова А.С. при винесенні ухвали 11 серпня 2014 року, на думку Вищої ради юстиції, можуть свідчити в їх сукупності про спрямованість на обмеження права банку на касаційне оскарження судового рішення. Такі дії суддів містять ознаки порушення присяги, оскільки викликають сумнів у їх об'єктивності, неупередженості, чесності через ігнорування вимог закону та неврахування дійсних обставин справи. Враховуючи висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 9 лютого 2016 року та те, що у скаргах банку порушувалося питання щодо проведення перевірки дій, зокрема суддів Ємельянова А.С. та Воліка І.М., на предмет наявності ознак дисциплінарних правопорушень, порушення суддівської етики та присяги судді в процесі розгляду справи № 5023/4094/12, питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно інших суддів, які брали учать у розгляді вказаної справи, має бути вирішено після розгляду по суті дисциплінарної справи стосовно суддів, зазначених у скаргах банку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Вищого господарського суду України Ємельянова Артура Станіславовича та Воліка Івана Миколайовича.
Заступник Голови Вищої ради юстиції О.В. Муравйов
