Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М. та залученого з Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя члена Вищої ради правосуддя Артеменка І.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. за результатами попередньої перевірки скарги Москаленко Людмили Олексіївни стосовно суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду Ватаманюка Руслана Васильовича, Мельник-Томенко Жанни Миколаївни і Сторчака Володимира Юрійовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 16 листопада 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Москаленко Людмили Олексіївни на дії суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М. та Сторчака В.Ю. під час розгляду адміністративної справи щодо перерахунку розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (вхідний № М-7035/0/7-17).
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, що встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 16 листопада 2017 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. для проведення попередньої перевірки.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худиком М.П. проведено попередню перевірку скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у ньому пропозицію.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (далі – відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним рішення відповідача від 19 червня 2015 року № М-08-53794/08-32 про відмову у задоволенні скарги;
- скасувати розпорядження відповідача від 20 червня 2014 року на припинення виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- зобов’язати відповідача провести перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з моменту її призначення (4 лютого 2014 року) до втрати чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» (1 січня 2015 року) з розрахунку прожиткового мінімуму на місяць для дітей віком до 6 років (____ грн) з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в частині позовних вимог про скасування розпорядження відповідача від 20 червня 2014 року на припинення виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 липня 2014 року та зобов’язання відповідача провести перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з її призначення до втрати чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (1 січня 2015 року) з розрахунку прожиткового мінімуму на місяць для дітей віком до 6 років (____ грн), з урахуванням проведених виплат.
Крім того, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від цієї ж дати відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення відповідача від 19 червня 2015 року про відмову у задоволенні скарги.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 оскаржила їх в апеляційному порядку, за результатами якого:
- ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року залишено без змін ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року;
- постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року залишено без змін постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року (колегія суддів у складі – суддів Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М. та Сторчака В.Ю.).
У дисциплінарній скарзі зазначено, що вказаними суддями не зазначено у судових рішеннях мотивів відхилення всіх аргументів скаржника щодо можливості досудового врегулювання спору, дотримання, на її думку, строків звернення до суду із адміністративним позовом та необхідності застосування до спірних правовідносин статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а також не враховано правову позицію Верховного Суду України щодо спірних правовідносин.
Дослідивши дисциплінарну скаргу, письмові пояснення суддів, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що скаргу Москаленко Л.О. необхідно залишити без розгляду та повернути скаржнику з огляду на таке.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, параграфи 29–30).
У мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції від 3 серпня 2017 року зазначено, що допомога по догляду за дитиною в розмірі ____ грн з моменту призначення щомісячно сплачувалася на банківський картковий рахунок ОСОБА_1, а відтак ще в липні 2014 року позивач, не отримавши відповідної допомоги, повинна була дізнатися при припинення її виплати та порушення своїх прав, однак, з позовною заявою до суду звернулася тільки через рік (у липні 2015 року) з пропуском строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, постанова від 3 серпня 2017 року мотивована тим, що приймаючи рішення від 19 червня 2015 року про відмову у задоволенні скарги відповідач діяв на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ, оскільки ним внесено ряд змін до чинного на той час законодавства та припинену виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
З огляду на встановлені обставини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М. та Сторчака В.Ю. ознак дисциплінарного проступку передбаченого підпунктом «б» пункту першого частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, оскільки вказані ухвала та постанова від 3 серпня 2017 року містять достатній виклад мотивів необхідних для їх постановлення, а особою що подала скаргу не зазначено які конкретні аргументи судом апеляційної інстанції відхилено без відповідного обгрунтування.
Крім того, Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на час розгляду справи) учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України. Зокрема, таке право передбачене і Кодексом адміністративного судочинства України.
Вказані доводи дисциплінарної скарги можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо така ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
З огляду на встановлені обставини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про необхідність залишення без розгляду та повернення скарги Москаленко Л.О. стосовно суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М. та Сторчака В.Ю.
Керуючись статтею 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.4, 12.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
скаргу Москаленко Людмили Олексіївни стосовно суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду Ватаманюка Руслана Васильовича, Мельник-Томенко Жанни Миколаївни та Сторчака Володимира Юрійовича залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.М. Мірошниченко
Член Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
