X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Перша Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
22.05.2020
1499/1дп/15-20
Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Ванівського Ю.М.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., Розваляєвої Т.С., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. за результатами перевірки дисциплінарної скарги Гавалевича Богдана Євгеновича на дії судді Франківського районного суду міста Львова Ванівського Юрія Михайловича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 31 березня 2020 року надійшла скарга Гавалевича Б.Є. (єдиний унікальний номер Г-56/4/7-20) стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Ванівського Ю.М. під час розгляду справи № 465/7679/18.

Автор скарги посилається на розгляд вказаної справи без повідомлення заявника та без внесених відомостей у список призначених судових справ на сайті Франківського районного суду міста Львова; несвоєчасне внесення суддею Ванівським Ю.М. ухвали від 16 вересня 2019 року до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР, Реєстр). Окрім того зазначає, що в мотивувальній частині ухвали від 16 вересня 2019 року суддею вказано невідповідне кримінальне провадження, а тому висновки ухвали  є необґрунтованими та необ’єктивними.

 Такі дії, на думку скаржника, є підставою для притягнення судді Ванівського Ю.М. до дисциплінарної відповідальності. 

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 31 березня 2020 року вказану скаргу передано на розгляд члену Вищої ради правосуддя Шелест С.Б.

Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Шелест С.Б., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно Франківського районного суду міста Львова Ванівського Ю.М., з огляду на таке.

Як установлено перевіркою, 26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду міста Львова зі скаргою на бездіяльність слідчого Франківського ВП ГУНП у Львівській області, яка полягала у ненаданні інформації щодо розгляду його заяви.

Зазначена скарга була розподілена слідчому судді Ванівському Ю.М.  у відповідності до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України),  передана до його провадження на наступний робочий день – 29 липня 2019 року та призначена суддею до розгляду на 1 серпня 2019 року.

Суддя у письмових поясненнях зазначив, що 1 серпня 2019 року з 14:00 години він перебував у нарадчій кімнаті з розгляду кримінальної справи № 465/1106/13-к, яка розглядалась колегією суддів під головуванням судді Мартьянової С.М. У зв’язку із неявкою учасників справи та перебуванням судді у нарадчій кімнаті, розгляд справи № 465/7679/18 був перенесений.

Як вбачається із доданої до письмових пояснень довідки, суддя Ванівський Ю.М. з 5 серпня 2019 року по 16 вересня 2019 року перебував у щорічній основній відпустці.

З 29 серпня 2019 року по 2 вересня 2019 року суддя був відкликаний з відпустки та в цей період призначив розгляд скарги ОСОБА_1 на 16 вересня 2019 року.

Суддя пояснив, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про судові засідання призначені на 1 серпня 2019 року та 16 вересня 2019 року з наданням достатнього часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

З метою дотримання строку розгляду справи, за відсутності учасників справи, слідчим суддею Ванівським Ю.М. 16 вересня 2019 року було розглянуто скаргу з постановленням мотивованої ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування врегульовано статтею 306 КПК України.

Зокрема, частиною першою вказаної статті передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318–380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.

Частиною другою статті 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.

За приписами частини третьої статті 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні визначений статтею 135 КПК України, частиною першою якої передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

На запит Вищої ради правосуддя Франківський районний суд міста Львова надіслав копії матеріалів справи № 465/7679/18 в частині повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.

Так, із наданих копій матеріалів вбачається, що скаржника було повідомлено шляхом надіслання повісток про виклик, датованих 29 липня 2019 року (виклик на 1 серпня 2019 року) та 29 серпня 2019 року (виклик на 16 вересня 2019 року), електронною поштою, а також шляхом розміщення текстів таких повісток на офіційному веб-порталі «Судова влада України» на сайті Франківського районного суду міста Львова в розділі «Оголошення про виклик».

Отже, доводи скаржника про його неповідомлення про розгляд вказаної справи не знайшли свого підтвердження під час перевірки.

Варто відзначити, що відповідно до імперативних вимог частини третьої статті 306 КПК України участь у судовому засіданні скаржника чи його захисника, представника (принаймні однієї із зазначених осіб) є обов’язковою. Водночас згідно із частиною другою цієї ж статті слідчий суддя зобов’язаний розглянути скаргу не пізніше сімдесяти двох годин з моменту її надходження.

У разі ж неявки до суду скаржника, належним чином сповіщеного про розгляд скарги, слідчий суддя не наділений повноваженнями забезпечити прибуття цієї особи проти її волі. Зокрема, примусовий привід до суду згідно із частиною третьою статті 140 КПК України застосовується виключно до підозрюваного, обвинуваченого або свідка.

Таким чином, закон не встановлює жодних заходів процесуального примусу для забезпечення участі в судовому засіданні особи, котра оскаржує рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Не передбачає закон і можливості розгляду судом скарги за відсутності скаржника, належним чином повідомленого про такий розгляд (якщо в судовому засіданні не бере участі його захисник чи представник).

У частині другій статті 307 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, які слідчий суддя може прийняти за результатами розгляду відповідної скарги: скасувати рішення слідчого чи прокурора; зобов’язати припинити дію чи вчинити певну дію; відмовити в задоволенні скарги.

Однак постановлення будь-якої з наведених ухвал за відсутності і скаржника, і його захисника чи представника не відповідатиме приписам частини третьої статті 306 КПК України.

Відкладення розгляду скарги призведе до порушення строку, встановленого частиною другою статті 306 зазначеного Кодексу, а також не гарантує прибуття в наступне судове засідання осіб, котрі не бажають брати в ньому участь.

Прийняття ж у такому випадку іншого рішення, крім зазначених у частині першій статті 307 КПК України, не пов’язаного з розв’язанням порушених у скарзі питань по суті (зокрема, про залишення скарги без розгляду) суперечитиме закріпленій у пункті 2 частини першої статті 7, статті 9 КПК України засаді законності, оскільки відповідного способу вирішення скарги законом не передбачено. Тоді як згідно з частиною другою статті 19 Конституції України суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у зазначеній ситуації суддя позбавлений можливості розглянути скаргу з дотриманням передбаченого КПК порядку. Адже будь-яке з прийнятих ним рішень суперечитиме тій чи іншій нормі процесуального права. Неоднаковою є і судова практика застосування наведених положень КПК, в тому числі не сформовано єдиних підходів із цього питання судами вищого рівня.

Перевіркою установлено, що суддею Ванівським Ю.М. вжиті необхідні заходи для розгляду справи № 465/7679/18 за участю особи, яка подала скаргу, а також слідчого та прокурора, та їх повідомлення про дату та час розгляду справи. Однак, враховуючи стислі строки розгляду скарги на бездіяльність слідчого, суддею розглянуто справу за відсутності учасників справи.

Щодо доводів дисциплінарної скарги про невнесення у список призначених судових справ у Франківському районному суді міста Львова відомостей про розгляд справи № 465/7679/18 слід зазначити, що висвітлення інформаціїї на офіційному веб-порталі «Судова влада України» щодо стану розгляду справ чи формування списку судових справ, призначених до розгляду, не належить до повноважень судді.

Перевіркою установлено, що ухвала від 16 вересня 2019 року надіслана судом до ЄДРСР 24 грудня 2019 року та оприлюднена – 26 грудня 2019 року.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Частиною третьою статті 3 цього Закону визначено, що суд загальної  юрисдикції  вносить до Реєстру всі судові рішення  і  окремі  думки  суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується ЕЦП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - ЕЦП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.

Пунктом 1 розділу ІІІ вищевказаного Порядку визначено, що електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС.

З наведеного слідує, що має місце несвоєчасне внесення судового рішення у справі № 465/7679/18 до Реєстру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку важливо констатувати очевидну безпідставність недотримання строків виготовлення повного тексту судового рішення та надання суддею копії судового рішення для її внесення до Реєстру. Втім виявлення факту зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення та його несвоєчасного внесення до Реєстру не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Установлені попередньою перевіркою обставини свідчать, що несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Реєстру зумовлене об’єктивними причинами, зокрема, надмірним навантаженням судді, яке викликано значною кількістю справ (кримінальних, цивільних, адміністративних, справ про адміністративні правопорушення), переданих в провадження судді, що у свою чергу потребує багато часу для їх вивчення і підготовки до судового розгляду.

Так, відповідно до відомостей з ЄДРСР за період з 16 вересня 2019 року по 24 грудня 2019 року суддею Ванівським Ю.М. ухвалено 1811 судових рішень у кримінальних, адміністративних, цивільних справах та справах про адміністративні правопорушення.

Згідно довідки про показники навантаження судді Ванівського Ю.М. за період з 16 вересня 2019 року по 24 грудня 2019 року, у провадженні судді перебувало 1884 справ і матеріалів (кримінальних справ – 220, цивільних – 884, адміністративних – 245, справ про адміністративні правопорушення – 535). Також  у провадженні судді за вказаний період перебувало 652 клопотання слідчих та справ у порядку виконання КПК України.

Наведені показники діяльності судді упродовж вказаного періоду свідчать про високу інтенсивність розгляду справ (матеріалів) та надмірне навантаження судді.

За наведених обставин, дії судді Ванівського Ю.М. не містять ознак дисциплінарного проступку у виді умислу або недбалості, що у свою чергу виключає склад дисциплінарного проступку.

Важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидні обставини, які вказують на протиправність поведінки судді при виконанні процесуальних дій та/або повноважень. У даному випадку таких не встановлено.

Доводи автора скарги про те, що викладені в ухвалі висновки є необ’єктивними, оскільки у мотивувальній частині ухвали від 16 вересня 2019 року вказано інше кримінальне провадження, не можуть слугувати підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Статтею 379 КПК України передбачено виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні. Так, відповідно до частини першої вказаної статті суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

З урахуванням встановлених обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що скарга Гавалевича Б.Є. не містить конкретних відомостей про наявність у діях судді Ванівського Ю.М. ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Оскільки дисциплінарна скарга не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді Ванівського Ю.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів має бути відмовлено.

Враховуючи викладені обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

ухвалила:

відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Ванівського Юрія Михайловича.

Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                            В.В. Шапран

 

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                Н.С. Краснощокова

 

 

                                                                                   О.В. Маловацький

 

 

                                                                                   Т.С. Розваляєва