X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
26.05.2020
1549/0/15-20
Про надання консультативного висновку до законопроекту № 2742

Вища рада правосуддя розглянула проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», реєстраційний № 2742 від 15 січня 2020 року, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Буймістер Л.А.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», реєстраційний № 2742 від 15 січня 2020 року, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Буймістер Л.А.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

Голова Вищої ради правосуддя                                                  А.А. Овсієнко

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення Вищої ради правосуддя
«26» травня 2020 року №  1549/0/15-20

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК
щодо законопроекту № 2742

 

1. Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» реєстраційний № 2742 від 15 січня 2020 року, внесено на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Буймістер Л.А. (далі – законопроект № 2742).

Як убачається з пояснювальної записки до законопроекту № 2742, його метою є вирішення питання необхідності забезпечення належної спеціалізації судів у вирішенні конкурентних спорів шляхом утворення спеціалізованого суду у сфері конкуренції в рамках проведення конкуренційно-антимонопольної реформи, яка, у свою чергу має на меті підвищення ефективності системи розвитку та захисту економічної конкуренції як рушійної сили розвитку економіки України. Ця реформа охоплює розвиток сфери конкуренційної політики та правозастосування із включенням у цей процес законодавчої, виконавчої та судової влади. Досягти вказаної мети пропонується шляхом внесення змін до пункту 1 частини другої статті 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких одним із вищих спеціалізованих судів України має стати Вищий суд з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції (замість Вищого суду з питань інтелектуальної власності).

Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проекти законів, що стосуються статусу суддів, відправлення правосуддя, процесуальних законів, та загальніше будь-які законопроекти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи в якості рекомендації[1].

Розглянувши законопроект № 2742, враховуючи позицію Національної школи суддів України, Вища рада правосуддя зазначає таке.

 

2.  Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є правовою державою. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України). Згідно із частиною другою статті 8 закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується та ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Відповідно до частини п’ятої статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.

Указом Президента України від 29 вересня 2017 року
№ 299/2017 був утворений Вищий суд з питань інтелектуальної власності з місцезнаходженням у місті Києві.

13 лютого 2020 року відповідно до статті 147 Закону «Про судоустрій і статус суддів» здійснено державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи – Вищого суду з питань інтелектуальної власності, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Слід звернути увагу, що відповідно до статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдиними засадами організації та діяльності судів, обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законодавством, єдністю судової практики, тощо.

Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту № 2742 в Україні розгляд спорів у сфері конкуренції штучно віднесено до юрисдикції різних судів та навіть різних гілок судової влади, а саме: спори у сфері недобросовісної конкуренції – до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності, інші спори у сфері економічної конкуренції – до юрисдикції господарських судів, а спори у сфері державної допомоги – до юрисдикції адміністративного суду. Це призводить або може призвести до неоднакової судової практики, порушення прав суб’єктів господарювання – учасників конкуренційного процесу, порушення принципу правової визначеності. 

Слід зазначити, що забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та у спосіб, що визначені процесуальним законом, покладено на Верховний Суд, як це передбачено частиною другою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зокрема, відповідно до пункт 102 частини другої статті 46 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики надає роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства при вирішенні судових справ. Таким чином, законодавчо забезпечено створення умов для єдності судової практики.

Крім того, судова система України сформована і діє на принципі спеціалізації судів. У Висновку № 15 (2012) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо спеціалізації суддів зазначається, що спеціалізація може набувати багатьох різновидів, включаючи заснування спеціалізованих палат у вже існуючих судах  або створення окремих спеціалізованих судів[2]. Таким чином, спеціалізація не завжди пов’язана зі створенням окремих спеціалізованих судів.

Таким чином, запропонований законопроектом № 2742 порядок утворення Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції лише шляхом перейменування Вищого суду з питань інтелектуальної власності суперечить Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перейменування суду тягне за собою зміну його функціоналу, також розширення переліку підвідомчих йому  справ, наприклад: у сфері конкуренції, спорів, що виникають відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», про відшкодування шкоди, завданої порушеннями конкуренційного законодавства та прийняттям рішень про надання дозволу Антимонопольному комітету України на перевірку суб’єктів господарювання у визначених законом випадках, тощо.

Водночас кваліфікаційні вимоги до кандидатів на посади суддів Вищого суду з питань інтелектуальної власності, визначені статтею 33 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зорієнтовані саме на розгляд справ (спорів) відповідної тематики. Іншими словами, перейменування суду потребуватиме проведення нового добору суддів в умовах, коли попередній конкурс не завершено.

 

Відповідно до загальних вимог нормотворчої техніки проекти законів та нормативно-правових актів мають раціонально, адекватно врегульовувати суспільні відносини; правові норми, які вони містять, повинні бути стислими, чіткими і недвозначними та узгоджуватися із принципами і нормами Конституції України, а також в цілому відповідати вимогам нормотворчої техніки.

 

З огляду на викладене Вища рада правосуддя в межах компетенції не підтримує законопроект № 2742.

 

 


[1]Висновок № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи

щодо судової ради на службі суспільства, пункт 87.

[2] Висновок (2012) № 15 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів ради Європи про спеціалізацію суддів, пункт 4.