Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Мірошниченком Анатолієм Миколайовичем за заявою заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича від 5 грудня 2014 року стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Тетяни Миколаївни,
встановила:
Шевченко Тетяна Миколаївна Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 призначена строком на п’ять років на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 526-VI обрана безстроково на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва.
Зі змісту характеристики, наданої головою Голосіївського районного суду міста Києва, вбачається, що суддя Шевченко Т.М. за час роботи у цьому суді зарекомендувала себе кваліфікованим суддею, яка з відповідальністю ставиться до виконання своїх обов’язків, має досвід практичної роботи та відмінну теоретичну підготовку, постійно підвищує свій професійний рівень. Шевченко Т.М. користується заслуженим авторитетом у колег та працівників суду, у спілкуванні ввічлива, коректна, завжди має свою думку, комунікабельна, старанна, наполеглива, вимоглива до себе та до підлеглих. Дисциплінарних стягнень не має.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 8 грудня 2014 року надійшла заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Т.М. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У своїй заяві заступник Генерального прокурора України Бачун О.В. зазначив, що суддя Шевченко Т.М. обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо особи – учасника масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» через участь цієї особи у таких акціях. У зв’язку із наведеним суддя підлягає перевірці на підставі пункту 3 частини першої статті 3 вказаного Закону.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК, Комісія).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення. Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону.
Частиною п’ятою статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» передбачено, що заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. передана члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
За наслідками перевірки член Вищої ради юстиції Мірошниченко А.М. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Т.М. (висновок від 29 квітня 2016 року).
На засіданні 31 травня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Т.М.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Мірошниченка А.М., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції доходить висновку про необхідність відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Т.М. з огляду на таке.
До Голосіївського районного суду міста Києва 23 січня 2014 року надійшло клопотання слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві Сухана П.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1.
За змістом вказаного клопотання 22 січня 2014 року близько 08:10 ОСОБА_1, діючи спільно з іншими не встановленими досудовим слідством особами у кількості 3000–5000 осіб, прибув на вул. Грушевського поряд зі стадіоном «Динамо» в місті Києві з метою активної участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувались як зброя.
З метою вчинення кримінального правопорушення та участі у масових заворушеннях ОСОБА_1, діючи спільно з іншими особами, які заздалегідь підготували екіпіровку для власного захисту під час нападу на працівників міліції, а саме бронежилети, шоломи, захисні щитки та інші засоби індивідуально захисту.
Під час вчинення зазначених протиправних дій ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції.
У ході протиправних дій працівникам міліції та іншим, загальною кількістю приблизно 100 осіб, завдано побої та тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Зазначена справа № 752/1305/14-к була передана в порядку автоматизованого розподілу на розгляд слідчому судді Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Т.М.
За результатами розгляду клопотання слідчого ухвалою слідчого судді Шевченко Т.М. від 23 січня 2014 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжній захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 діб – до 8 год. 10 хв. 23 березня 2014 року.
У мотивувальній частині ухвали зазначено, що слідчим у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України. Жодного аргументування щодо того, яким чином слідчий суддя дійшов такого висновку та якими доказами обґрунтовано наявність підозри, в ухвалі не наведено.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя Шевченко Т.М. не зазначила жодних мотивів, чому підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду і чому для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, суддя вважає недостатнім застосування більш м’якого запобіжного заходу.
Вказана ухвала слідчого судді була оскаржена в апеляційному порядку. На підставі заяви ОСОБА_1 колегія суддів апеляційного суду міста Києва ухвалою від 13 лютого 2014 року ухвалила закрити апеляційне провадження в порядку статті 403 КПК України у зв’язку з тим, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва Антонової Н.В. від 12 лютого 2014 року запобіжний захід ОСОБА_1 було змінено з тримання під вартою на домашній арешт.
При оцінці дій судді Шевченко Т.М. при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 Вища рада юстиції виходить з того, що право на свободу й особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.
З набранням чинності 20 листопада 2012 року Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) істотно розширено функції та завдання суду щодо контролю за дотриманням прав і свобод сторін кримінального провадження під час досудового розслідування та запроваджено інститут слідчого судді, покликаного здійснювати весь обсяг таких функцій.
Слідчим суддею відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За змістом положень чинного КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
Слідчим суддею Шевченко Т.М. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, а саме не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного; не забезпечено повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не піддавалася необґрунтованому процесуальному примусу.
Запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод (свободи пересування та вільного вибору місця перебування) осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень.
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, та навести їх у мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.
Закон чітко визначив (стаття 183 КПК України), що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Мотивовані висновки щодо наявності будь-якої з наведених обставин в ухвалі слідчого судді відсутні. Фактично, єдиною підставою для обрання ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу є тяжкість кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.
Відповідно до вимог статті п’ятої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув’язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У судових рішеннях, які постановлені у формі ухвал слідчим суддею Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Т.М. від імені України, не наведені належні й достатні мотиви та підстави їх ухвалення.
Вказане свідчить про неврахування слідчим суддею Шевченко Т.М. вимог національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, зокрема таких приписів: «при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), «тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).
Матеріали провадження № 1-кс/752/271/14 також вказують на те, що слідчим суддею Шевченко Т.М. при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 не було виконано вимог статті 206 Кримінального процесуального кодексу України, яка встановлює обов’язки слідчого судді щодо захисту прав людини.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 206 КПК України у разі, якщо відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі, слідчий суддя зобов’язаний:
1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи;
3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
На арк. 24–25 провадження міститься пояснення, надане ОСОБА_1 22 січня 2014 року, в якому він вказує: «19 січня 2014 року отримав травму голови, після чого в індивідуальному порядку звернувся до медичного закладу та мені наклали в установленому порядку шви». Водночас, «…так як я наполягав на огляді мене медичними працівниками, мені була надана така можливість».
На арк. 37 міститься копія довідки Київської міської станції медичної допомоги, складена 22 січня 2014 року о 22:15, з якої вбачається наявність у ОСОБА_1 таких пошкоджень: «ЗЧМТ, забої кінцівок, садна тіла». За висновком довідки, ОСОБА_1 потребував госпіталізації.
При цьому арк. 13–16 містять протокол затримання ОСОБА_1, складений 23 січня 2014 року, в якому часом фактичного затримання зазначено 08:10 22 січня 2014 року.
На арк. 30 наявне клопотання, у якому ОСОБА_1 просить не допитувати його «на даний час» «у зв’язку із втомою та тривалістю проведення процесуальних слідчих дій».
Таким чином, згідно з матеріалами провадження, у період після фактичного затримання ОСОБА_1 звертався за наданням медичної допомоги, згідно з довідкою медичного закладу він потребував госпіталізації, проте така госпіталізація не була проведена, і лише о 00:30 наступного дня було складено протокол затримання ОСОБА_1 Зазначені обставини свідчать про наявність «підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі». Втім, дій, передбачених частиною шостою статті 206 КПК України, суддя не виконав.
При оцінці дій судді Шевченко Т.М. при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 слід враховувати, що суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішень, частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на момент постановлення зазначених вище ухвал) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині із внесенням змін до законодавства не змінилися.
Допущені суддею Шевченко Т.М. порушення законодавства свідчать про необ’єктивний та упереджений розгляд справи, можуть бути підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади за порушення присяги.
За змістом норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з підстав порушення присяги.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим ніж три роки із дня вчинення проступку (пункт четвертий статті 96 Закону).
Запровадження такого строку є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому в силу положень статті 58 Конституції України він повинен бути застосований.
Виходячи зі встановлених обставин, зазначений строк застосування дисциплінарного стягнення не сплинув, тому перешкод для відкриття дисциплінарної справи стосовно Шевченко Т.М. немає.
На підставі викладеного, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Тетяни Миколаївни.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
