Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів : Говорухи В.І., Гусака М.Б., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Криворучка Руслана Миколайовича стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Чіркова Гліба Євгеновича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 2 лютого 2018 року за вхідним № К-859/3/7-18 надійшла спрямована начальником державної установи «Київський слідчий ізолятор» скарга Криворучка Руслана Миколайовича стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Чіркова Г.Є.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2018 року скарга передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
У скарзі повідомляється, що суддя Чірков Г.Є. у справі № 367/5973/16-к ухвалою від 7 квітня 2017 року незаконно і невмотивовано продовжив строк тримання скаржника під вартою, відклав підготовче судове засідання на 12 травня 2017 року і відмовив в доступі до правосуддя, зазначивши в ухвалі, що вона не підлягає оскарженню, за що має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «ґ», «д» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
До Вищої ради правосуддя 2 лютого 2018 року за вхідним № К-859/4/7-18 надійшла спрямована начальником державної установи «Київський слідчий ізолятор» скарга Криворучка Руслана Миколайовича стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Чіркова Г.Є.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2018 року скарга передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
У скарзі повідомляється, що суддя Чірков Г.Є. у справі № 367/5973/16-к ухвалою від 31 травня 2017 року незаконно і невмотивовано продовжив строк тримання скаржника під вартою, повернувши обвинувальний акт прокурору, за що має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «ґ», «д» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Скарги об’єднанні в одне провадження.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комков В.К. вніс пропозицію про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Чіркова Г.Є.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Чіркова Г.Є. з огляду на таке.
7 квітня 2017 року Вишгородський районний суд Київської області під головуванням судді Чіркова Г.Є. у справі № 367/5973/16-к постановив ухвалу, якою продовжив строк тримання ОСОБА_1 під вартою і відклав підготовче судове засідання на 12 травня 2017 року.
В ухвалі суду зазначено, що згідно з вимогами частини третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку, який у цій справі закінчується 8 квітня 2017 року.
За таких обставин та з огляду на імперативні вимоги вказаної норми закону суд дійшов висновку про обов’язок розглянути вказане питання в даному судовому засіданні із залученням захисника в порядку статті 53 КПК України і це не призведе до порушення права особи на захист, на участь у справі та права на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом.
Суд у засіданні заслухав прокурора, який клопотав продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою з огляду на ризики ухилення обвинуваченого від суду, продовження вчинення правопорушень; захисника, який просив обрати запобіжний захід обвинуваченому у вигляді домашнього арешту за місцем проживання; обвинуваченого, який також просив обрати йому менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту, взявши до уваги погіршений стан здоров’я його батьків, відсутність можливості переховуватися від суду через відсутність закордонного паспорту, а також з огляду на тривалий термін його ув’язнення протягом одного року; дослідив матеріали справи і дійшов наступного.
Про наявність ризиків ухилення особи від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, незаконному впливу на свідків, свідчать ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, пов’язаних з корупційними діяннями, будучи співробітником поліції й оперуповноваженим сектору карного розшуку, за які передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі.
Суд послався в ухвалі на відсутність в матеріалах справи даних про те, що до взяття під варту обвинувачений забезпечував догляд своїх батьків, утримував їх та постійно проживав разом з ними і що батьки потребували такого догляду. Дані про погіршений стан здоров’я його батьків суду не надані.
Також суд в ухвалі зазначив, що належні й достатні гарантії, які б переважали наявні ризики ухилення обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню, є недоведеними, вказані ризики до цього часу є актуальними, а тому суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.
На думку суду викладені обставини і стадія судового провадження, коли його розгляд по суті і дослідження доказі ще не розпочато, продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на два місяці не є значним в розумінні встановлення балансу інтересів судового розгляду й обмежень прав особи на вільне пересування. Такий строк тримання під вартою суд вважає прийнятним і виправданим для втручання в права і свободи обвинуваченого.
В резолютивній частині ухвали судом зазначено, що згідно положень частини другої статті 392 і частини п’ятої статті 532 КПК України ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Київської області Гайдай Р.М., перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 7 квітня 2017 року, постановив 17 травня 2017 року ухвалу, якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою з наступних підстав.
Частина перша статті 392 КПК України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які були ухваленні судами першої інстанції і не набрали законної сили та які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК України.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка відповідно до вимог статті 392 КПК України окремому оскарженню не підлягає.
31 травня 2017 року Вишгородський районний суд Київської області під головуванням судді Чіркова Г.Є. у справі № 367/5973/16-к постановив ухвалу, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № _____ щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 307, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України) повернув прокурору, продовжив строк тримання ОСОБА_1 під вартою.
У даному судовому засіданні прокурор висловився щодо призначення судового розгляду і просив продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою у зв’язку із збереженням ризиків ухилення від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, незаконного впливу на свідків, продовження вчинення кримінальних правопорушень.
Обвинувачений і його захисник просили строк тримання під вартою не продовжувати, обрати менш суворий запобіжний захід з огляду на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, хворих батьків похилого віку, погіршення стану здоров’я. Також просили обвинувальний акт повернути прокурору через неконкретність висунутого звинувачення, яке є незрозумілим, невстановлення всіх обов’язкових для доказування обставин вчинення злочину та ролі усіх осіб, причетних до злочину.
Мотивуючи рішення про повернення обвинувального акту прокурору і продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд послався на недоліки обвинувального акту і його невідповідність вимогам частини другої статті 291 КПК України, а також на наявність ризиків ухилення обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню, які все ще зберігають свою актуальність у справі і виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Вказаний висновок, на думку суду, обумовлений такими обставинами: ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких умисних злочинів у сфері корупційних діянь, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, коли обіймав відповідальну і впливову посаду в правоохоронних органах, а відтак безумовно матиме можливість впливу на свідків по справі, де також забезпечуються заходи безпеки. При цьому має значення також суворість покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що загрожує обвинуваченому, який затриманий одразу після вчинення інкримінованого злочину і з того часу знаходиться під вартою.
Суд зазначив, що посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого погіршеного стану здоров’я, а також хворих батьків похилого віку, постійного місця проживання хоча певною мірою і знижує ступінь настання згаданих вище ризиків, проте є недостатніми для того аби переконатися, що його процесуальна поведінка буде гарантовано прийнятною і ці ризики не настануть, з огляду на викладене вище. Обвинувачений тримається під вартою у цій справі з 4 березня 2016 року і тому продовження строку тримання під вартою на два місяці не є значним в розумінні встановлення балансу інтересів розслідування й обмежень прав особи на вільне пересування. Такий строк тримання під вартою суд вважає прийнятним і виправданим для втручання в права і свободи обвинуваченого.
На думку суду, сама тільки наявність недоліків обвинувального акту, який неодноразово повертався прокурору, про необґрунтованість висунутої ОСОБА_1 підозри свідчити не може і підставою для обрання менш суворого запобіжного заходу з огляду на викладені вище обставини бути не може.
Суддя апеляційного суду Київської області Авраменко М.Г., перевіривши апеляційну скаргу захисника на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року, постановив 20 червня 2017 року ухвалу, якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою з наступних підстав.
Захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до положень частини першої статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року про продовження строку тримання під вартою постановлена під час підготовчого судового засідання.
Відповідно до приписів статті 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.
Враховуючи викладене, вказана ухвала оскарженню не підлягає, у зв’язку із чим у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року відмовлено на підставі частини четвертої статті 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Таким чином, в результаті попередньої перевірки не знайшли підтвердження викладені у дисциплінарних скаргах доводи скаржника про відмову йому у доступі до правосуддя внаслідок того, що суддя Чірков Г.Є. в резолютивній частині ухвали від 7 квітня 2017 року зазначив, що вона не підлягає оскарженню. З такою думкою судді Чіркова Г.Є. погодились судді апеляційного суду.
Що стосується доводів скаржника про незаконне і невмотивоване продовження строку тримання скаржника під вартою ухвалою від 7 квітня 2017 року при відкладенні підготовчого судового засідання на 12 травня 2017 року і про незаконне та невмотивоване продовження строку тримання скаржника під вартою ухвалою від 31 травня 2017 року при поверненні обвинувального акту прокурору, то такі висновки скаржника ґрунтуються на його особистій оцінці обставин справи і положень закону, доводи скаржника з цього питання були предметом дослідження в апеляційному суді.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з Бангалорськими принципами діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів, та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено грубої недбалості чи навмисного порушення закону суддею Чірковим Г.Є. під час ухвалення судових рішень, а мотиви скарг ОСОБА_1 зводяться лише до незгоди із ухвалами суду, якими продовжено строк тримання Чіркова Г.Є. під вартою.
Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Чіркова Гліба Євгеновича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
О.В. Маловацький
