Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів : Говорухи В.І., Гусака М.Б., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Бородая Бориса Михайловича стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко Ірини Олексіївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 6 лютого 2018 за вхідним № 875/0/20-18 надійшла спрямована з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України скарга Бородая Бориса Михайловича від 10 березня 2016 року стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко І.О.
В скарзі повідомляється, що слідчий суддя Блажко І.О. при ухваленні рішень у справі № 554/14575/15-к істотно порушила норми процесуального права, не вживала заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, і має бути притягнута до дисциплінарної відповідальності.
В долученій до даної скарги повторній скарзі Бородая Б.М. від 23 травня 2016 року повідомляється, що слідчий суддя Блажко І.О. при ухваленні рішень у справах № 554/14575/15-к і № 554/2614/16-к істотно порушила норми процесуального права, пов’язані з відмовою у доступні до правосуддя з підстав, не передбачених законом, не вживала заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, і має бути притягнута до дисциплінарної та кримінальної відповідальності за статтями 365, 375 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 лютого 2018 року скарга передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комков В.К. вніс пропозицію про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко І.О.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду м.Полтави Блажко І.О. огляду на таке.
15 грудня 2015 року слідчий суддя Блажко І.О. у справі № 554/14575/15-к постановила ухвалу, якою повернула ОСОБА_1 скаргу в порядку статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
У скарзі автор просив зобов’язати прокуратуру Полтавської області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) відомості по його заяві від 12 листопада 2015 року про кримінальне правопорушення, яке полягало у фальсифікації матеріалів кримінального провадження в Полтавському районному суді.
Повертаючи скаргу, слідчий суддя Блажко І.О. послалась на положення пункту 2 частини другої статті 306 КПК України, за якими скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді, дійшовши висновку, що Диканським районним судом Полтавської області винесено вирок, яким вказане питання досліджувалося.
20 січня 2016 року апеляційний суд Полтавської області у справі № 554/14575/15-к постановив ухвалу, якою скасував ухвалу слідчого судді від 15 грудня 2015 року, постановив нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 визнав такою, що підлягає розгляду, і направив для вирішення до суду першої інстанції.
Апеляційний суд виходив з положень частини другої статті 304 КПК України, за якими скарга повертається, якщо:
1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
При цьому апеляційний суд зазначив, що такої підстави для повернення скарги, як вирішення питань, що порушуються у ній, вироком іншого суду законом не передбачено. До того ж, вирок іншого суду, на який посилається слідчий суддя, у провадженні відсутній.
22 січня 2016 року слідчий суддя Блажко І.О. у справі № 554/14575/15-к постановила ухвалу, якою повернула ОСОБА_1 скаргу в порядку статті 303 КПК України.
В ухвалі слідчий суддя послалась на скаргу ОСОБА_1, у якій той зазначив, що знайомився з матеріалами кримінальної справи, провадження №1606/13/2012, і в даній справі ним було виявлено заміну процесуальних документів, які, на його думку, могли мати значний вплив на розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Диканського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року. У зв’язку з викладеним просив суд зобов’язати слідчі органи провести розслідування по даному факту, але прокуратура Полтавської області його заяву проігнорувала. 16 листопада 2015 року він звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області зі скаргою на відсутність окремих процесуальних документів у матеріалах кримінальної справи №1606/13/2012, яка на даний час розглядається Полтавським районним судом Полтавської області.
Слідчий суддя Блажко І.О., повертаючи ОСОБА_1 скаргу, послалась на положення пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, за якими на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Слідчий суддя зазначила, що згідно із частиною другою статті 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
На підставі викладеного слідчий суддя дійшла висновку про повернення скарги, оскільки з матеріалів скарги вбачається, що в Полтавському районному суді Полтавської області перебуває на розгляді кримінальне провадження № 1606/13/2012, через що Полтавський районний суд Полтавської області повинен надати правову оцінку діям працівникам слідчих органів, на які вказує ОСОБА_1 у своїй скарзі.
11 березня 2016 року апеляційний суд Полтавської області у справі № 554/14575/15-к постановив ухвалу, якою скасував ухвалу слідчого судді від 22 січня 2016 року, постановив нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 визнав такою, що підлягає розгляду, і направив для розгляду по суті до суду першої інстанції.
Апеляційний суд при цьому послався на підстави повернення скарги, передбачені частиною другою статті 304 КПК України, і відсутність в законі такої підстави для повернення скарги, як вирішення питань, що порушуються в ній, при розгляді кримінального провадження № 1606/13/2012 у Полтавському районному суді.
8 квітня 2016 року слідчий суддя Блажко І.О. у справі № 554/14575/15-к постановила ухвалу, якою відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_1 в порядку статті 303 КПК України.
Таке рішення слідчий суддя мотивувала наступним чином.
12 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Полтавської області з заявою про кримінальне правопорушення в порядку статті 214 КПК України по факту заміни та зникнення процесуальних документів з кримінального провадження № 1606/13/2012 за попередньою кваліфікацією за статтями 365, 366, 367 КК України.
Першим заступником прокурора області звернення направлено за належністю до апеляційного суду Полтавської області.
Із листа прокурора Диканського району Мамон О.Є. від 10 грудня 2015 року №158-ш-10 вбачається, що прокуратурою Диканського району розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо зникнення доказів із матеріалів кримінальної справи. Установлено, що вироком Диканського районного суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні, злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, та призначено покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі. Під час судового розгляду кримінальної справи у Диканському районному суді, за участю захисників досліджено докази, які містилися в матеріалах кримінальної справи, при цьому наявні у справі докази визнано належними та допустимими. У зв’язку з цим, підстав для внесення відомостей до ЄРДР не вбачається.
Слідчий суддя зауважила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов’язання припинити дію; зобов’язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
У відповідності до положень пункту 4 частини п’ятої статті 214 КПК України до відомостей, які підлягають внесенню до ЄРДР, відносяться обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
На підставі викладеного слідчий суддя дійшла висновку про відсутність підстав для внесення відомостей в ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 12 листопада 2015 року та про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 11 грудня 2015 року, оскільки звернення ОСОБА_1 направлено за належністю до апеляційного суду Полтавської області, тому відсутній предмет скарги.
7 квітня 2016 року слідчий суддя Блажко І.О. у справі № 554/2614/16-к постановила ухвалу, якою відкрила провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 в порядку статті 303 КПК України щодо невнесення до ЄРДР заяви про злочин від 28 березня 2016 року, призначила судове засідання на 8 квітня 2016 року.
ОСОБА_1 просив зобов’язати прокуратуру Полтавської області внести до ЄРДР відомості по його заяві від 28 березня 2016 року про кримінальне правопорушення, передбачене статтями 365, 367 КК України, вчинені, на його думку, заступником начальника СУ УМВС Полтавської області.
12 квітня 2016 року слідчий суддя Блажко І.О. у справі № 554/2614/16-к постановила ухвалу, якою відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_1 в порядку статті 303 КПК України.
Таке рішення слідчий суддя мотивувала наступним чином.
12 квітня 2016 року за №17/7-7558-10 начальником відділу прокуратури області на звернення ОСОБА_1 від 28 березня 2016 року щодо неправомірних дій заступника начальника СУ УМВС України в Полтавській області повідомлено, що зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Полтавській області із заявою про притягнення начальника СВ Шишацького РВ УМВС України в Полтавській області до кримінальної відповідальності у зв’язку з процесуальними порушеннями при провадженні досудового слідства у кримінальній справі № _______. Встановлено, що питання порушення права ОСОБА_1 на захист у кримінальній справі № _______ досліджено в ході дослідчої перевірки прокурора Шишацького району, постановою якого від 5 листопада 2010 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно начальника СВ Шишацького РВ УМВС України в Полтавській області. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні скарги на вказану постанову. Із врахуванням викладеного підстав для внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 не вбачається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до положень частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов’язання припинити дію; зобов’язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
У відповідності до положень пункту 4 частини п’ятої статті 214 КПК України до відомостей, які підлягають внесенню до ЄРДР, відносяться обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
На підставі викладеного слідчий суддя дійшла висновку про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 28 березня 2016 року і про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 04 квітня 2016 року, оскільки у скарзі відсутні будь-які відомості, які б містили дані, що вказують на об’єктивні ознаки підготовки, вчинення та приховування кримінального правопорушення, а тому підстав для відкриття кримінального провадження стосовно заступника начальника СУ УМВС України в Полтавській області немає.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях судді Блажко І.О. при здійсненні правосуддя по згаданим вище справам ознак дисциплінарних проступків, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить з того, що ухвали, незгоду з якими висловив автор дисциплінарних скарг, містять фактичне та правове обґрунтування прийнятих суддею процесуальних рішень.
Відповідно до положень частини першої статті 214 КПК України слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Згідно з частиною другою статті 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Із змісту статті 214 КПК України випливає, що законом передбачено обов’язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Однак, слід зважати на те, що КПК України передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Пунктами 4, 5 частини п’ятої статті 214 КПК України передбачено, що до ЄРДР, крім іншого вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІ Положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п’ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Частиною першою статті 2 КК України передбачено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Отже, за змістом положень частини першої статті 214 КПК України та статті 2 КК України, як випливає з ухвал слідчого судді, обов’язковій реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність) вчинене суб’єктом злочину.
Слідчий суддя дійшла висновку, що заяви ОСОБА_1 про злочини не містять зазначених вище даних.
Посилання скаржника на те, що скасування апеляційним судом ухвалених слідчим суддею Блажко І.О. рішень свідчить про умисне порушення нею норм процесуального права, є безпідставними, оскільки не може вважатись умисним порушенням норм права чи неналежним ставленням судді до службових обов’язків позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення. Суддю не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за висловлювання правової позиції, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків. Посилання скаржника на порушення норм процесуального права, які були допущені суддею під час постановлення ухвали, виправлено судом вищої інстанції.
Висновки слідчого судді Блажко І.О., які викладені в ухвалах, незгоду з якими висловлює автор дисциплінарної скарги, ґрунтуються на її тлумаченні закону та оцінюванні фактів під час розгляду скарг ОСОБА_1, що з огляду на положення пункту 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Посилання автора дисциплінарних скарг на істотне порушення суддею Блажко І.О. норм процесуального права, пов’язане з відмовою у доступні до правосуддя з підстав, не передбачених законом, невжиття заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, підтвердження під час перевірки не знайшли.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) зазначено: до уваги Комітету Міністрів Ради Європи є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з Бангалорськими принципами діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів, та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.
Ураховуючи зазначене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що скарги Бородая Б.М. не містять відомостей, які можуть слугувати підставою для відкриття дисциплінарної справи, а їх доводи зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями.
Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко Ірини Олексіївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
О.В. Маловацький
