Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Малашенковою Тетяною Михайлівною за заявами Безух Р.В. стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеника Дмитра Дмитровича, Гулька Бориса Івановича, Лесько Алли Олексіївни, Червинської Марини Євгенівни, Хопти Сергія Федоровича,
встановила:
до Вищої ради юстиції 26 серпня, 22 вересня та 16 жовтня 2014 року надійшли 3 заяви Безух Р.В. аналогічного змісту від 23 серпня 2014 року (від неї особисто за вх. № Б-2502/0/7-14, з Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя за вх. № 247/0/5-14 та з Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин за вх. № 260/0/5-14 відповідно) щодо вчинення суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеником Д.Д., Гульком Б.І., Лесько А.О., Червинською М.Є., Хоптою С.Ф. дисциплінарного проступку у вигляді істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язаного, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи (пункти 1, 3 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на момент подачі заяв).
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 5 жовтня 2015 року вказані заяви передано члену Вищої ради юстиції Малашенковій Т.М. для здійснення правосуддя.
За наслідками первірки член Вищої ради юстиції Малашенкова Т.М. запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Лесько А.О., Червинської М.Є., Хопти С.Ф.
На засіданні 11 травня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів.
Вища рада юстиції, дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Малашенкову Т.М., урахувавши висновок дисциплінарної секції, вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Лесько А.О., Червинської М.Є., Хопти С.Ф. з огляду на таке.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
У частині першій статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на момент подачі заяв, а також частині першій статті 94 вказаного Закону у редакції, чинній на момент розгляду заяв, зазначено, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
Згідно з частиною першою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
- істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;
- невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
- порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);
- систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
- розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
- неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.
Безух Р.В. у заявах зазначила, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року (залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 6 листопада 2013 року) відмовлено у задоволенні позову Звенигородського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Головко Т.С., Звенигородської міської ради Черкаської області, треті особи: відділ Держземагентства у Звенигородському районі Черкаської області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, Безух Р.В., про скасування рішення сесії міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року (судді Луспеник Д.Д., Гулько Б.І., Лесько А.О., Хопта С.Ф., Червинська М.Є.) касаційні скарги Безух Р.В. та заступника прокурора Черкаської області, до якої приєдналась Безух Р.В., задоволено частково та ухвалені вищевказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на це Безух Р.В. вважає, що при постановленні ухвали суду від 26 лютого 2014 року згадані судді порушили норми матеріального і процесуального права, вимоги щодо неупередженого розгляду справи (вихід за межі доводів касаційної скарги) та присягу, що є підставою для їх притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У своїх письмових поясненнях, надісланих до Вищої ради юстиції у відповідь на запит, судді Луспеник Д.Д., Гулько Б.І., Лесько А.О., Хопта С.Ф., Червинська М.Є. зазначили, що відповідно до частин першої та третьої статті 335 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
При постановленні ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року колегія суддів виходила з того, що до передачі спірної земельної ділянки в оренду Головко Т.С. ця ділянка перебувала в запасі Звенигородської міської ради Черкаської області, а склад угідь земельної ділянки на момент її передачі в оренду визначити було неможливо через відсутність розробленого технічного звіту з коректування планового матеріалу по місту Звенигородка. Виходячи з наведеного, ніяких порушень порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки з боку міської ради не було, тому застосування положень статті 21 Земельного кодексу України у цьому випадку є безпідставним.
Пропуск строку позовної давності без поважних причин є підставою для відмови у задоволенні позову у разі доведеності позовних вимог. Встановивши, що позовні вимоги є недоведеними, суд відмовляє в задоволенні позову з цих підстав, а не з підстав пропуску строку позовної давності. Тому в кожній справі, крім перевірки поважності причин пропуску строку позовної давності, суд повинен у повному обсязі встановити обставини справи та відповідні правовідносини і зробити висновок про доведеність або недоведеність позовних вимог по суті.
На думку суддів Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., суди нижчих інстанцій на викладене уваги не звернули та в порушення вимог статей 212–214 Цивільного процесуального кодексу України не в повному обсязі з’ясували обставини, що мають істотне значення для вирішення спору; не дали належної правової оцінки доказам, на які посилалась міська рада на обґрунтування своїх заперечень; не встановивши всіх обставин справи, відмовили в задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності, що не відповідає вимогам закону.
У заявах, зазначаючи про необхідність притягнення суддів Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є. до дисциплінарної відповідальності, Безух Р.В. фактично не погоджується з постановленою ухвалою суду касаційної інстанції, стверджуючи про незгоду з деякими правовими мотивами та висновками суду касаційної інстанції.
Вища рада юстиції зазначає, що вказані доводи не можуть бути підставою для призначення перевірки згідно зі статтею 25 Закону України «Про Вищу раду юстиції» стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., оскільки Вища рада юстиції відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» не є органом правосуддя та не має повноважень надавати правову оцінку судовим рішенням суду касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на момент подачі заяв) Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».
Стаття 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у чинній редакції) вказує, що підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо них, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування та порядок погашення визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
Враховуючи відсутність підстав для притягнення суддів Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є. до дисциплінарної відповідальності, Вища рада юстиції доходить висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно них.
На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 24, 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеника Дмитра Дмитровича, Гулька Бориса Івановича, Лесько Алли Олексіївни, Червинської Марини Євгенівни, Хопти Сергія Федоровича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
