Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 07 квітня 2015 року № 17/02-15 стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва Чауса Миколи Олексійовича,
встановила:
Чаус Микола Олексійович Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначений строком на п’ять років на посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва. Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 260-VІ обраний суддею цього ж суду безстроково.
2 березня 2004 року склав Присягу судді.
Згідно з характеристикою, наданою в.о. голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1, суддя Чаус М.О. зарекомендував себе позитивно, кваліфікованим, досвідченим, працьовитим суддею, який добре знає та вміло застосовує законодавство України. Процесуальні документи складає грамотно, обґрунтовано. За рівнем підготовки може розглядати різні категорії справ, у цілому забезпечуючи їх правильний розгляд. Суддя Чаус М.О. входить до колегії з розгляду кримінальних справ. Постійно підвищує свій професійний рівень, докладає зусиль для покращення якості роботи, велику увагу приділяє вивченню нового законодавства України та вдосконаленню вмінь для його застосування на практиці. Скромний, увічливий. У колективі суду користується авторитетом та повагою, до колег по роботі ставиться доброзичливо, до громадян – з повагою.
Дисциплінарних стягнень не має, порушень трудової дисципліни не допускав.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) 10 грудня 2014 року надійшла заява Вельтищева К.Г. щодо перевірки судді Дніпровського районного суду м. Києва Чауса М.О. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв’язку з порушенням ним норм законодавства України під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 755/2047/14-п відносно заявника та притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 (невиконання водіями вимог про зупинку) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
Автор звернення зазначив, що суддя Чаус М.О. ухвалив постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме:
- не надав оцінки доказам, що вказують на відсутність події адміністративного правопорушення (показам його та свідка ОСОБА_2);
- не врахував, що його автомобіль МАРКА АВТО_1 (державний номерний знак НОМЕР_1) у час, зазначений у протоколі, знаходився у гаражному боксі автокооперативу НАЗВА_1 і в день правопорушення з нього не виїжджав, що підтверджується відеозаписом з камер спостереження та записами у журналі в’їзду-виїзду;
- рапорт та протокол про адміністративне правопорушення були складені в умовах масових акцій протестів та загальнопоширеної інформації про переслідування владою учасників цих акцій, що було підставою сумніватися в їх достовірності, однак суддя не вжив заходів щодо перевірки цих даних.
Зазначені факти, на думку автора заяви, вказують на порушення суддею Чаусом М.О. присяги та є підставою для звільнення його з посади.
ТСК визнано в діях судді Дніпровського районного суду м. Києва Чауса М.О. наявність ознак порушення присяги, про що було ухвалено відповідний висновок від 7 квітня 2015 року № 17/02-15 і направлено його з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 30 липня 2015 року висновок ТСК з доданими до нього матеріалами за заявою Вельтищева К.Г. стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва Чауса М.О. передано члену Вищої ради юстиції Лесько А.О. для розгляду.
Член Вищої ради юстиції Лесько А.О. запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовно вказаного судді, про що 6 серпня 2015 року надала відповідний висновок.
Ухвалою Вищої ради юстиції від 10 вересня 2015 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва Чауса М.О.
Розглянувши висновок ТСК від 7 квітня 2015 року № 17/02-15, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Лесько А.О., висновок дисциплінарної секції, Вища ради юстиції не погоджується з висновком ТСК про наявність у діях судді Дніпровського районного суду м. Києва Чауса М.О. ознак порушення присяги, виходячи з наступного.
Вважаючи наявними у діях судді Чауса М.О. ознаки порушення присяги, ТСК виходила із того, що суддя залишив поза увагою покази ОСОБА_3 про те, що його автомобіль 29 грудня 2013 року знаходився в гаражному боксі автокооперативу безвиїзно, підтвердженням зазначеного є записи камер спостереження автокооперативу та записи у журналі здачі-отримання пропусків, не надав їм належної оцінки.
Також ТСК виходила з того, що суддею Чаусом М.О. були відкинуті всі доводи ОСОБА_3, які вказували на очевидні факти фальсифікації рапорту інспектора ДАІ, не допитано свідка ОСОБА_2.
Крім того, ТСК зазначила, що суддя безпідставно надав перевагу протоколу про адміністративне правопорушення серії СЕРІЯ_1 № НОМЕР_2 від ДАТА_1 та рапорту працівника ДАІ – за наявності достатніх підстав сумніватися в їх достовірності – та за цих обставин обрав ОСОБА_3 найбільш суворий вид адміністративного стягнення.
З огляду на викладене ТСК дійшла висновку, що суддя Чаус М.О. ухвалив рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності на підставі адміністративних матеріалів, які не містили жодних доказів його вини, чим грубо порушив норми чинного законодавства.
Проте за результатами розгляду дисциплінарної справи Вищою радою юстиції встановлено, що постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва Чауса М.О. від 3 лютого 2014 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься протокол про адміністративне правопорушення серії СЕРІЯ_1 № НОМЕР_2 від ДАТА_1, складений старшим інспектором сектору ОДР ВДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві капітаном міліції ОСОБА_4, в якому міститься посилання на рапорт старшого інспектора ДПС першого взводу роти СП полку ДПС ДПІ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 29 грудня 2013 року, згідно з яким 29 грудня 2013 року о 13 год. 48 хв. у м. Києві на перехресті вулиць Богатирської та Полярної водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем МАРКА_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку транспортного засобу, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив вимоги пункту 2.4 ПДР, за що статтею 122-2 КУпАП передбачена відповідальність.
Згідно з наявним у матеріалах справи рапортом старшого інспектора сектору ОДР ВДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві капітана міліції ОСОБА_4, поданим командиру полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6, 29 грудня 2013 року під час несення служби на перехресті вулиць Богатирської та Полярної приблизно о 13 год. 48 хв. рухалася колона автомобілів із символікою «Автомайдан». З метою припинення порушення ПДР у частині невиконання водіями вимог пункту 32.1 ПДР ним було подано вимогу про зупинку водію автомобіля марки МАРКА_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, однак водій не виконав цю вимогу і продовжив рух у складі колони.
Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у редакції станом на 29 грудня 2013 року, з органами Державтоінспекції узгоджуються умови та порядок руху колон у складі більш як 5 механічних транспортних засобів.
Вищезгаданий протокол про адміністративне правопорушення від ДАТА_1 було складено в присутності ОСОБА_3, який у протоколі зазначив, що зі змістом рапорту не згоден, вважає його наклепом та буде відстоювати свої права у суді. Також указав, що пояснення на окремому аркуші додаються.
У поясненнях ОСОБА_3 від 20 січня 2014 року на окремому аркуші вказано, що описані події є грубим наклепом. Його автомобіль знаходився на постійному зберіганні в ГСК НАЗВА_1 (бокс № НОМЕР_3), членом якого він є з 1985 року. 29 грудня 2013 року він не виїжджав із гаража, в чому можна пересвідчитися, продивившись журнал здачі-отримання пропусків, а також записи камер відеоспостереження, встановлених на території автокооперативу.
Протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності свідків, про що було зроблено відповідні відмітки у ньому.
З облікової картки приватного автомобільного транспорту (дата друку 11 січня 2014 року) вбачається, що власником автомобіля МАРКА_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3. В особливих відмітках даної картки зазначено, що має право керувати даним автомобілем ОСОБА_2 та ОСОБА_7.
Згідно з положеннями статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У мотивувальній частині даної постанови суддя Чаус М.О. послався на покази допитаних у судовому засіданні як свідків старшого інспектора ДПС 1 взводу роти СП полку ДПС ДПІ ГУМВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 щодо обставини вчинення правопорушення; старшого інспектора СОДР ВДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві капітана міліції ОСОБА_4 щодо обставин складання протоколу та зазначив, що винуватість водія ОСОБА_3 у вчиненому адміністративному правопорушенні підтверджується матеріалами справи, а саме: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення № НОМЕР_2 від ДАТА_1 та рапортами працівників ДАІ.
У судовому засіданні 3 лютого 2014 року ОСОБА_3 свою вину не визнав та пояснив, що з 28 по 30 грудня 2013 року автомобіль знаходився в гаражі, у гаражному кооперативі діє система пропусків.
Разом з тим матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять інформації про те, що ОСОБА_3 заявив у судовому засіданні клопотання про дослідження відеозаписів, журналу здачі-отримання пропусків чи надав їх суду, а також про те, що останній заявив клопотання про допит ОСОБА_2 як свідка.
Не були досліджені зазначені докази і на засіданні ТСК 7 квітня 2015 року.
Відповідно до частини дванадцятої статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою розгляд дисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності, представник судді Чауса М.О. – адвокат ОСОБА_8 подав як доказ зазначеної обставини відповідь ГБК НАЗВА_1, згідно з якою:
- реєстрація в журнал транспортних засобів членів кооперативу НАЗВА_1 при заїзді (виїзді) не ведеться, тому що кожен член кооперативу має перепустку, яка при виїзді здається, а при виїзді повертається, без реєстрації в журналі;
- при в’їзді в кооператив установлена камера спостереження, однак інформація зберігається протягом двох місяців.
Відповідно до частини першої статті 2651 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Проте у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що посвідчення водія не вилучалось.
Стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Стаття 280 КУпАП передбачає обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до дисциплінарної відповідальності. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з’ясувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз (пункт 24 даної Постанови).
Зі змісту постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва Чауса М.О. від 3 лютого 2014 року та протоколу судового засідання від 3 лютого 2014 року вбачається, що в судовому засіданні, будучи допитаним в якості свідка, старший інспектор сектору ОДРВ ДПІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення серії СЕРІЯ_1 № НОМЕР_2 від ДАТА_1 стосовно ОСОБА_3, зазначив, що коли йому надіслали рапорт стосовно останнього, він його викликав і спілкувався з ним, і ОСОБА_3 пояснив те ж саме, що й у судовому засіданні. Вислухавши правопорушника, він склав протокол про адміністративне правопорушення на основі рапорту та адміністративного матеріалу.
Будучи допитаним як свідок старший лейтенант міліції ОСОБА_5 підтвердив обставини вчинення та фіксування адміністративного правопорушення. При цьому на запитання ОСОБА_3 відповів, що не міг помилитися стосовно марки та номерного знака автомобіля.
Постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва Чауса М.О. не була предметом перегляду суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 була повернута суддею апеляційного суду м. Києва як не підписана особою, яка її подала, та подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого частиною другою статті 294 КУпАП.
У подальшому ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою від 4 березня 2014 року, в якій зазначив, що він хоч і не був безпосередньо учасником Автомайдану, проте просив звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року, ухваленою під головуванням судді Чауса О.М., заяву ОСОБА_3 задоволено, звільнено його від адміністративної відповідальності за статтею 122² КУпАП та закрито провадження у справі.
У своїх письмових поясненнях суддя Дніпровського районного суду м. Києва Чаус М.О. зазначив, що в судовому засіданні після дачі пояснень ОСОГБА_3, показань свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, суд дослідив адміністративний матеріал і в подальшому за відсутності клопотань видалився до нарадчої кімнати, де було винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Суддя вважає, що дану справу про адміністративне правопорушення ним було розглянуто з дотриманням вимог чинного законодавства.
У письмових поясненнях Раді представник судді Чауса М.О. – адвокат ОСОБА_8 також послався на те, що з часу складання щодо ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення і до судового засідання заявник мав можливість звернутися за правовою допомогою. У судовому засіданні ОСОБА_3 не заявляв про те, що автомобілем керувала інша особа, не вказав родичів, друзів, знайомих, які могли 29 грудня 2013 року керувати належним йому автомобілем. Відсутність правової допомоги, заяв і клопотань з боку ОСОБА_3 у судовому засіданні не може ставитися судді у провину.
У даній дисциплінарній справі Вищою радою юстиції були перевірені факт розбіжностей у текстах протоколу судового засідання від 3 лютого 2014 року та факт існування двох постанов (від 4 та 19 березня 2014 року) Дніпровського районного суду м. Києва про звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
При цьому встановлено, що додана до заяви ОСОБА_3 у ТСК копія протоколу судового засідання від 3 лютого 2014 року не підписана ні суддею, ні секретарем судового засідання. Копії постанов від 3 лютого 2014 року, 4 та 19 березня 2014 року не засвідчені відповідно з Інструкцією з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173, який набрав чинності з 1 січня 2014 року.
При цьому суть ухвалених у справі судових рішень про притягнення його до адміністративної відповідальності та про звільнення від адміністративної відповідальності заявником не заперечується.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» в редакції, чинній на момент ухвалення суддею постанови, яка стала предметом перевірки ТСК, порушенням суддею присяги є:
- вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;
- умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;
- порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Таким чином, у висновку ТСК та доданих до нього матеріалах справи немає достатніх доказів, які б ставили під сумнів об’єктивність, неупередженість судді Чауса М.О. під час розгляду та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 та були підставою для його звільнення з посади за порушення присяги.
Разом з тим Вищою радою юстиції було встановлено, що при накладенні ОСОБА_3 адміністративного стягнення суддею не були враховані вимоги статей 33, 34, 35 КУпАП.
Так, відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).
Однак при обранні санкції статті 122² КУпАП України суддя Дніпровського районного суду м. Києва Чаус М.О., використовуючи дискреційні повноваження, обрав найбільш суворий вид адміністративного стягнення – позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. При цьому в ухваленій ним постанові обставини, якими керувався суд при накладенні адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, не наведені та застосування саме цього виду адміністративного стягнення належно не мотивовано.
Такі дії (обрання виду адміністративного стягнення – позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, без урахування обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність) вказують на порушення норм права та можуть свідчити про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку.
За результатами таємного голосування пропозиція про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Чауса М.О. з посади судді за порушення присяги не набрала необхідної кількості голосів.
На підставі наведеного, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтями 95, 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
Відмовити у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення Чауса Миколи Олексійовича з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва за порушення присяги.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції: В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
Я.М. Романюк
