Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Беляневичем Вадимом Едуардовичем за зверненням Іванець М.В. щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Лідії Михайлівни,
встановила:
До Вищої ради юстиції 26 серпня 2014 року за вхідним № І-2499/0/7-14, 17 листопада 2014 року за вхідним № 310/0/5-14 (направлене народним депутатом України Ємцем Л.О.), 1 вересня 2014 року за вхідним № 2368/0/8-14 (направлене Адміністрацією Президента України), 2 вересня 2014 року за вхідним № 2370/0/8-14 (направлене Апаратом Верховної Ради України), 9 вересня 2014 року за вхідним № 2415/0/8-14 (направлене Секретаріатом Кабінету Міністрів України) надійшли звернення Іванець Марії Володимирівни про незаконні, на її думку, завідомо неправосудні та упереджені рішення, прийняті суддями апеляційного суду Львівської області Шандрою М.М., Шумською Н.Л., Шереметою Н.О., Копняк С.М., Каблаком П.І., Котом І.Н., Курій Н.М. та суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 5 жовтня 2015 року заяви Іванець М.В. передані для розгляду члену Вищої ради юстиції Беляневичу В.Е.
10 грудня 2015 року Вищою радою юстиції винесено рішення, яким направлено звернення Іванець М.В. у частині, що стосується суддів апеляційного суду Львівської області Шандри М.М., Шумської Н.Л., Шеремети Н.О., Копняк С.М., Каблака П.І., Кота І.Н., Курій Н.М. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Враховуючи викладене вище, підставою для здійснення перевірки щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стали відомості, зазначені в зверненнях Іванець М.В., у частині, що стосується дій судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М.
За результатами перевірки відомостей, викладених у зверненнях Іванець М.В., член Вищої ради юстиції Беляневич В.Е. дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Беляневича В.Е., дисциплінарна секція дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М. з таких підстав.
Мазур Лідія Михайлівна Указом Президента України від 21 квітня 2003 року № 346/2003 призначена на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Указом Президента України від 17 березня 2007 року № 212/2007 призначена на посаду судді Київського міжобласного апеляційного господарського суду. Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року № 628-VI обрана на посаду судді цього ж суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2011 року № 2989-VI обрана на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
У зверненнях Іванець М.В. зазначено, що суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М. у справі № 22ц-1801/12 та у справі № 1321/2-36/1 виносились ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження. Автор звернення Іванець М.В. вважає вказані ухвали суду незаконними, завідомо неправосудними та упередженими, а тому вважає, що суддею порушено присягу судді.
Під час перевірки зібраних у справі матеріалів виявлені такі факти та обставини.
ОСОБА_1 звернулась до Сокальського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу транспортного засобу (справа № 2-884/11).
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсною (фіктивною) біржову угоду № 1/176, укладену між ОСОБА_2 (представником продавця ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на підставі договору доручення від 18 листопада 2004 року) та ОСОБА_3; скасовано державну реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21063 на ім’я ОСОБА_3 у Червоноградському МРЕВ ДАІ; зобов’язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 транспортний засіб ВАЗ 21063, 1987 року випуску, а ОСОБА_2 зобов’язано повернути ОСОБА_3 грошові кошти на придбання автомобіля ВАЗ 21063 у сумі 1500 доларів США; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 5 липня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено повністю, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною біржової угоди від 18 листопада 2004 року, скасування державної реєстрації транспортного засобу та застосування наслідків недійсності правочину скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду Львівської області, ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині зобов’язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 грошові кошти на придбання автомобіля ВАЗ 21063 у сумі 1500 доларів США і ухвалити у цій частині нове рішення про зобов’язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 грошові кошти на придбання автомобіля ВАЗ 21063 у сумі 100 грн 00 коп. згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 18 листопада 2004 року, не передаючи справу на новий розгляд.
Суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М. 26 жовтня 2012 року винесена ухвала, якою поновлено строк на касаційне оскарження рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 5 липня 2012 року; у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою з доповненням до неї, поданою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 5 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним довіреності та договору купівлі-продажу транспортного засобу відмовлено.
ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до Сокальського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, виконавчого комітету Сокальської міської ради, третя особа – ДКП ЛОР «Червоноградське МБТІ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та зобов’язання до вчинення дій (справа № 1321/2-36/1).
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30 вересня 2011 року позовну заяву ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23 грудня 1991 року квартири № ___ в будинку № ____ по вул. ______ у м. __________ області, укладений між виконавчим комітетом Сокальської міської ради Львівської області та ОСОБА_2, як такий, що не відповідав вимогам закону та порушував майнові права неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з часу його укладення; встановлено, що сторони – ОСОБА_2 та Сокальська міська рада – повертаються до попереднього становища, в якому перебували на час укладення договору, а саме: ОСОБА_2 повертає квартиру № ___ у будинку № ____ по вул. ______ у м. __________ області Сокальській міській раді Львівської області, а Сокальска міська рада відшкодовує ОСОБА_2 вартість цієї квартири згідно з договором; зобов’язано ДКП ЛОР «Червоноградське МБТІ» скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру № ______ у будинку № _____ по вул. _________ у м. ______ області та зареєструвати право власності за Сокальською міською радою Львівської області.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 вересня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просили скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М. від 28 січня 2013 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, виконачого комітету Сокальської міської ради, третя особа – державне комунальне підприємство ЛОР «Червоноградське МБТІ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та зобов’язання до вчинення дій відмовлено.
Відповідно до частини другої статті 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 326 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено, в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п’ятої цієї ж статті до касаційної скарги додаються копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Необґрунтованість у розумінні пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК означає, що у касаційній скарзі зазначається про порушення норм матеріального чи процесуального права, але, на думку судді-доповідача, доводи касаційної скарги, якими обґрунтовуються такі порушення норм права, не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Такий висновок має бути зроблений суддею-доповідачем, виходячи із суті спору та на підставі аналізу доводів касаційної скарги та їх співставлення з мотивами, з яких суди виходили при прийнятті оскаржуваних судових рішень, і положеннями закону, якими вони керувалися. Якщо за результатами такого аналізу вбачається, що доводи касаційної скарги не спроможні спростувати мотивів оскаржуваних судових рішень та відповідних посилань на законодавство, суддя-доповідач без перевірки матеріалів справи відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними доводами та відкинув інші.
Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2012 року та від 28 січня 2013 року, про які йдеться у зверненнях Іванець М.В., суддею Мазур Л.М. мотивовані, та мотиви цих ухвал підтверджують, що касаційні скарги є необґрунтованими і викладені в них доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справ № 2-884/11 та № 1321/2-36/1.
Під час проведення перевірки судді Мазур Л.М. було запропоновано надати пояснення щодо обставин, викладених у зверненнях. Суддя зазначила, що ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження постановлені відповідно до чинного законодавства, вважає доводи звернення Іванець М.В. про притягнення її до дисциплінарної відповідальності необґрунтованими, надуманими і безпідставними, та такими, що стосуються виключно бачення заявниці законності та обґрунтованості судового рішення, яке лише може бути предметом оскарження та перегляду у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.
Відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З огляду на цей конституційний принцип при вирішенні питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності слід виходити з дій, визначених як дисциплінарні порушення судді на час їх вчинення.
Оскільки перевірка відомостей, викладених у зверненнях Іванець М.В., стосується дій судді Мазур Л.М. 26 жовтня 2012 року та 28 січня 2013 року, підстави дисциплінарної відповідальності визначаються статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону від 7 липня 2010 року).
За результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні Іванець М.В., підстав для притягнення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М. до дисциплінарної відповідальності, визначених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону від 7 липня 2010 року), не встановлено.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону від 7 липня 2010 року) Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».
За змістом статті 40 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд») матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 24, 37, 40 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»), статтями 83, 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону від 7 липня 2010 року), Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Лідії Михайлівни.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
