Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Лесько А.О., членів: Гусака М.Б., Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги прокуратури Одеської області стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Тарасова Андрія Володимировича,
встановила:
до Вищої ради юстиції 4 січня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга прокуратури Одеської області (далі – прокуратура) від 26 грудня 2016 року щодо неправомірної поведінки судді Приморського районного суду міста Одеси Тарасова А.В.
У вказаній скарзі прокуратурою зазначено, що суддею Приморського районного суду міста Одеси Тарасовим А.В. 29 грудня 2015 року винесено ухвалу про забезпечення позову у цивільній справі № 522/26178/15-ц за позовом ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» про стягнення з ПрАТ «Асоціація «Південна» заборгованості у розмірі 21 877 806,60 грн у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством та із грубим порушенням вимог статей 122, 151-153 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), тобто допущено поведінку, яка відповідно до підпункту а) пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу матеріалів від 16 лютого 2017 року скаргу прокуратури передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги прокуратури член Дисциплінарної палати Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу.
Здійснивши попередню перевірку дисциплінарної скарги прокуратури, заслухавши доповідача – члена Дисциплінарної палати Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Тарасова А.В., з огляду на наступне.
У дисциплінарній скарзі прокуратури вказано, що суддею Приморського районного суду міста Одеси Тарасовим А.В. 29 грудня 2015 року під час розгляду цивільної справи № 522/26178/15-ц винесено ухвалу про забезпечення позову, якою задоволено заяву ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» та безпідставно накладено арешт на належне ПрАТ «Виробниче договірне об’єднання «АСОЦІАЦІЯ «ПІВДЕННА» майно, а саме: насіння соняшника у кількості 3800 тон, зерно кукурудзи у кількості 1800 тон, насіння сої у кількості 1000 тон та необґрунтовано передано вказане майно на зберігання ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» з правом завантаження та перевезення на склад, що буде визначений державним виконавцем в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». На підставі даної ухвали державним виконавцем описано зазначене в ній майно ПрАТ «Виробниче договірне об’єднання «АСОЦІАЦІЯ «ПІВДЕННА» та визначено склад, на який воно підлягає перевезенню. Однак, після завантаження та перевезення місцезнаходження вказаного майна не відоме, оскільки воно не знаходиться за адресою розташування визначеного державним виконавцем складу.
Зазначено, що апеляційним судом Одеської області 16 березня 2016 року скасовано вищезазначену ухвалу судді Приморського районного суду міста Одеси та передано на новий розгляд питання про забезпечення позову до суду першої інстанції, за результатами розгляду якого у задоволенні відповідної заяви було відмовлено. При цьому апеляційний суд зазначив у своєму рішенні, що вирішуючи питання про забезпечення заявлених позивачем вимог та накладаючи арешт на майно, суд першої інстанції не визначив вартість майна, на яке наклав арешт, чим порушив порядок, встановлений для вирішення цього питання, та в цій частині постановив ухвалу на припущеннях.
Крім того, апеляційний суд визнав, що встановлюючи відповідний порядок виконання ухвали суду про забезпечення позову, суд першої інстанції фактично вирішив між сторонами спір по суті, передавши майно відповідачу, незважаючи на те, що накладений на вказане майно арешт забезпечив би у достатньому обсязі застосовані судом заходи забезпечення позову, і уможливив би виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО». Констатовано, що встановлений порядок виконання ухвали суду про забезпечення позову суперечить матеріалам справи та нормам процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 153 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду (частина третя статті 153 ЦПК України).
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як було зазначено вище, апеляційним судом Одеської області (ухвала від 16 березня 2016 року) встановлено, що судом першої інстанції при розгляді заяви ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» про забезпечення позову був порушений порядок, встановлений для вирішення цього питання. При цьому, як вказує у своїй скарзі прокуратура, після завантаження та перевезення майна, на яке було накладено арешт, його місцезнаходження не відоме, оскільки воно не знаходиться за адресою розташування визначеного державним виконавцем складу. Такими діями судді Тарасова А.В. спірне майно, фактично, було передано позивачу до вирішення справи по суті. Крім того, врахуванню підлягає і та обставина, що арешт було накладено на значні обсяги майна без визначення його вартості.
Вказані дії судді не відповідають вимогам процесуального законодавства та можуть свідчити про допущення істотних порушень норм процесуального права під час здійснення правосуддя і допущення ним поведінки, що порочить звання судді.
У поданій скарзі прокуратурою також зазначено, що майже всі учасники цивільного процесу, крім ОСОБА_1, зареєстровані не на території міста Одеси (у місті Кіровоград і селі Червона Долина Бобринецького району Кіровоградської області) та є юридичними особами, тобто спір між ними фактично є підвідомчим господарському суду (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України), а тому суддя Тарасов А.В. незаконно прийняв до провадження і розглянув справу № 522/26178/15-ц, що непідсудна та непідвідомча Приморському районному суду міста Одеси.
У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції і підсудності. Цивільна юрисдикція – це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108-114 ЦПК України).
Згідно із пунктом 34 вказаної Постанови Пленуму ВССУ якщо інше не встановлено ЦПК України, позови пред’являються: до фізичної особи – до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи – за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК України), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи – за положеннями статті 93 ЦК України.
При цьому, у пункті 3 цієї ж Постанови вказано, що суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб’єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов’язані між собою і окремий їх розгляд неможливий (пункт 3 Постанови Пленуму ВССУ від 1 березня 2013 року № 3).
Попередньою перевіркою встановлені обставини, які можуть свідчити про те, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 522/26178/15-ц та розгляду заяви ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» про вжиття заходів забезпечення позову суддею Тарасовим А.В. не було додержано вимог щодо встановлення суб’єктного складу спору, у зв’язку із чим було відкрито провадження у справі в частині спору, що підлягав розгляду в порядку господарського судочинства та вирішено питання про забезпечення позову виключно щодо вимог, які також підлягали розгляду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Таким чином, попереднім розглядом дисциплінарної скарги прокуратури були встановлені обставини, що можуть свідчити про те, що суддя Приморського районного суду міста Одеси Тарасов А.В. умисно або внаслідок недбалості під час вирішення питання про забезпечення позову у справі № 522/26178/15-ц допустив істотні порушення норм процесуального права, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду та допустив поведінку, що порочить звання судді, що відповідно до підпункту а) пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приходить до висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою прокуратури Одеської області стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Тарасова Андрія Володимировича.
Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя, враховуючи викладені обставини, керуючись статтями 43, 44, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу за дисциплінарною скаргою прокуратури Одеської області стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Тарасова Андрія Володимировича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної Палати
Вищої ради правосуддя А.О. Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.В. Шапран