Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Мамонтовою Іриною Юріївною за зверненням Герук Тетяни Яківни стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ткачука Олега Степановича,
встановила:
Ткачук Олег Степанович Постановою Верховної Ради України від 2 березня 2000 року № 1496-IІІ обраний на посаду судді військового суду Вінницького гарнізону безстроково. Постановою Верховної Ради України від 23 вересня 2004 року № 2039-IV обраний на посаду судді військового апеляційного суду Центрального регіону. Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2639-VI обраний на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
До Вищої ради юстиції 21 серпня 2015 року за вх. № Г-1684/0/7-15 надійшла скарга Герук Т.Я. від 21 серпня 2015 року щодо умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Ткачука О.С. у розгляді по суті касаційних скарг.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 2 вересня 2015 року матеріали за вказаною скаргою передані Мамонтовій І.Ю. для проведення перевірки.
За наслідками перевірки відомостей, викладених у даному зверненні, член Вищої ради юстиції Мамонтова І.Ю. дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Ткачука Олега Степановича (висновок від 16 грудня 2015 року).
На засіданні 12 січня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Ткачука О.С.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Мамонтову І.Ю., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції дійшла висновку прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Ткачука О.С., виходячи з такого.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права на житло та зобов’язання вчинити дії та позову ОСОБА_2 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права на житло та зобов’язання вчинити дії відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 відхилено, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою судді ВССУ Ткачука О.С. від 27 квітня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2015 року відмовлено.
У своїх письмових поясненнях стосовно обставин, викладених у скарзі, суддя Ткачук О.С. зазначив, що 23 квітня 2015 року на розгляд до ВССУ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2015 року. У скарзі заявник, посилаючись на статтю 47 Конституції України та вважаючи своє право на житло порушеним, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Ухвалою від 27 квітня 2015 року у відкритті касаційного провадження відмовлено. При цьому суд виходив із того, що під час судового провадження фактичні обставини справи були належним чином з’ясовані та встановлені; як місцевий, так і апеляційний суди правильно застосували до них норми матеріального права, а доводи касаційної скарги не викликали необхідності перевірки матеріалів справи; до того ж заявниця взагалі не вказала про неправильне застосування судами норм матеріального права, а фактично лише просила переоцінити докази у справі. Водночас відповідно до статті 335 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суддя врахував і те, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Статтею 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» закріплено, що дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих суддів здійснює Вища рада юстиції в порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною першою статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачені підстави дисциплінарної відповідальності судді, а саме зазначено про те, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
В ухвалі ВССУ від 27 квітня 2015 року про відмову у відкритті касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, що дозволили б вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
У скарзі заявником зазначено про порушення норми законодавства суддею ВССУ Ткачуком О.С. у зв’язку з обмеженням його права на касаційний перегляд.
Вказані доводи є непереконливими, адже відмова у відкритті касаційного провадження з підстав необґрунтованості касаційної скарги відповідає положенням пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.
Отже, під час перевірки у поведінці судді ВССУ Ткачука О.С. не було виявлено ознак дисциплінарного правопорушення, які відповідно до частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ткачука Олега Степановича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
