Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Беляневичем Вадимом Едуардовичем за відомостями, викладеними у скарзі Островського В.Б. від 3 липня 2014 року щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Касьяна Олексія Петровича,
встановила:
Касьян Олексій Петрович, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Постановою Верховної Ради України № 2989-VI від 3 лютого 2011 року обраний на посаду судді цього суду безстроково.
До Вищої ради юстиції 3 липня 2014 року надійшло звернення громадянина Островського Володимира Борисовича, який також звернувся від імені громадян – власників квартир у будинку ______ в м. Харкові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСББ «Садиба Чернишова» та членів трудового колективу ОСББ «Садиба Чернишова» ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, стосовно неправомірної поведінки судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Касьяна Олексія Петровича.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 1 жовтня 2015 року зазначене звернення передано на розгляд члену Вищої ради юстиції Беляневичу В.Е.
Підставою перевірки стали викладені у зверненні ОСОБА_1 відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Касьяна О.П., а саме:
- істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення правил підвідомчості (пункт 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
- порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
- грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя (пункт 4 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З огляду на цей конституційний принцип при вирішенні питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності слід виходити з кваліфікації дій, визначених як дисциплінарні порушення судді на час вчинення суддею дій, щодо яких проводилась перевірка.
У зверненні ОСОБА_1 зазначено, що дисциплінарний проступок суддею ВССУ Касьяном О.П. вчинено під час розгляду касаційної скарги ОСББ «Садиба Чернишова», до якої приєднались 13 фізичних осіб – членів ОСББ, та касаційної скарги відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року у справі за позовом Хачерашвілі Р.І. до ОСББ «Садиба Чернишова» про визнання недійсним статуту ОСББ «Садиба Чернишова», визнання недійсною державної реєстрації створення ОСББ «Садиба Чернишова», ліквідацію ОСББ «Садиба Чернишова».
Ухвалою ВССУ від 18 липня 2013 року суддя ВССУ Касьян О.П., розглянувши касаційну скаргу відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСББ «Садиба Чернишова», третя особа – Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Харківської міської ради, про визнання недійсним статуту ОСББ «Садиба Чернишова», визнання недійсною державної реєстрації створення ОСББ «Садиба Чернишова», ліквідацію ОСББ «Садиба Чернишова», відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі незаконного, на думку заявника, застосування пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), касаційну скаргу визнано необґрунтованою.
Крім того, ухвалою ВССУ від 29 липня 2013 року суддя ВССУ Касьян О.П., розглянувши касаційну скаргу ОСББ «Садиба Чернишова», до якої приєдналися 13 фізичних осіб, на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_11до ОСББ «Садиба Чернишова», третя особа – Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Харківської міської ради, про визнання недійсним статуту ОСББ «Садиба Чернишова», визнання недійсною державної реєстрації створення ОСББ «Садиба Чернишова», ліквідацію ОСББ «Садиба Чернишова», відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі застосування пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України, касаційну скаргу визнано необґрунтованою.
За твердженням автора звернення, суддя незаконно відмовив у відкритті касаційного провадження, чим допустив істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення правил підвідомчості, порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.
У ході перевірки зібраних у справі матеріалів виявлені такі факти та обставини.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСББ «Садиба Чернишова», третя особа – Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради, про визнання недійсним статуту ОСББ «Садиба Чернишова», визнання недійсною державної реєстрації створення ОСББ «Садиба Чернишова», ліквідацію ОСББ «Садиба Чернишова» в позові відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції, відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 9 липня 2013 року та ОСББ «Садиба Чернишова» 10 липня 2013 року звернулись із касаційними скаргами до ВССУ. До касаційної скарги, поданої ОСББ «Садиба Чернишова», приєднались 13 фізичних осіб.
18 липня 2013 року суддя ВССУ Касьян О.П., розглянувши касаційну скаргу відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСББ «Садиба Чернишова», третя особа – Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Харківської міської ради, про визнання недійсним статуту ОСББ «Садиба Чернишова», визнання недійсною державної реєстрації створення ОСББ «Садиба Чернишова», ліквідацію ОСББ «Садиба Чернишова», відмовив у відкритті касаційного провадження.
29 липня 2013 року суддя ВССУ Касьян О.П., розглянувши касаційну скаргу ОСББ «Садиба Чернишова», до якої приєдналися 13 фізичних осіб, на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року у зазначеній справі, відмовив у відкритті касаційного провадження.
На обґрунтування відмови у відкритті касаційного провадження суддя Касьян О.П. у зазначених вище ухвалах послався на те, що:
- у касаційних скаргах відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції та ОСББ «Садиба Чернишова» просять скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно з законом, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
- відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи;
- із поданої касаційної скарги та змісту оскаржуваного рішення апеляційного суду видно, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення;
- рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права;
- доводи скарги висновки суду не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 326 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п’ятої цієї статті до касаційної скарги додаються копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з пунктом 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Необґрунтованість у розумінні пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України означає, що у касаційній скарзі зазначається про порушення норм матеріального чи процесуального права, але, на думку судді-доповідача, доводи касаційної скарги, якими обґрунтовуються зазначені порушення норм права, не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Такий висновок має бути зроблений суддею-доповідачем, виходячи з суті спору й на підставі аналізу доводів касаційної скарги та їх співставлення з мотивами, які судами покладені в основу оскаржуваних судових рішень, і положеннями закону, якими вони керувалися. Якщо за результатами такого аналізу вбачається, що доводи касаційної скарги не спроможні спростувати мотивів оскаржуваних судових рішень та відповідних посилань на законодавство, суддя-доповідач без перевірки матеріалів справи відмовляє у відкритті касаційного провадження.
У касаційній скарзі ОСББ «Садиба Чернишова», до якої приєдналися 13 фізичних осіб, на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСББ «Садиба Чернишова» як обґрунтування наведено посилання на неправильне застосування норм матеріального права, а окрім того – на порушення норм процесуального права, а саме частини третьої статті 61 ЦПК України.
Зокрема, в касаційній скарзі зазначено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2012 року за позовом ОСОБА_12 до ОСББ «Садиба Чернишова» про визнання незаконним рішення установчих зборів власників приміщень від 14 травня 2010, про визнання недійсним статуту ОСББ, про визнання недійсною державної реєстрації та припинення ОСББ, про призначення ліквідаційної комісії ОСББ відмовлено в позовних вимогах позивача. 10 грудня 2012 року за заявою ОСББ «Садиба Чернишова» до матеріалів справи № 2018/11426/2012 долучено копію рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2012 року у цій же справі, що вступило в силу. На це рішення як на преюдиційний факт (частина третя статті 62 ЦПК України) у своїх запереченнях на позов посилався відповідач ОСББ «Садиба Чернишова». Апеляційний суд стверджує, що висновки суду не відповідають правилам преюдиційності судового рішення згідно зі статтею 61 ЦПК України, застосування яких потребує наявності трьох обов’язкових умов: обставина, встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Тому не можуть мати преюдиційного значення рішення суду в тотожних за фабулою справах, але за позовом іншого позивача або за участю додаткового співвідповідача. Отже, з огляду на те, що наведене рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2012 року, винесене за позовом іншого позивача – ОСОБА_12, не набуло законної сили, обставини, встановлені цим рішенням, не мають преюдиційного значення та рішення підлягає ухваленню судом на основі досліджених у судовому засіданні доказів. Факти, які наводить апеляційний суд, не відповідають дійсності: вказане рішення набуло законної сили. Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі від 21 листопада 2012 року, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, коли в них бере участь та сама особа (ОСББ «Садиба Чернишова»), щодо якої встановлені ці обставини (встановлена законність установчих зборів власників приміщень від 14 травня 2010 року, прийнятих ними рішень, статуту ОСББ, державної реєстрації тощо).
Таким чином, у касаційній скарзі ОСББ наведено доводи щодо порушення норм процесуального права – частини третьої статті 61 ЦПК України, адже суд в оскаржуваному рішенні послався на те, що рішення суду у справі за позовом ОСОБА_12 до ОСББ не має преюдиційного значення, натомість це твердження у касаційній скарзі спростовується з відповідним обґрунтуванням.
Отже, в касаційній скарзі обґрунтовано посилання на порушення норми процесуального права, а саме частини третьої статті 61 ЦПК України, щодо преюдиційного значення рішення суду в іншій справі, і цей довід касаційної скарги необхідно перевіряти матеріалами справи. Перевірці підлягають суб’єктний склад зазначеної справи, обставини, встановлені згадуваним рішенням, час набрання цим рішенням законної сили.
Тобто висновок про необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо преюдиціальності судового рішення в іншій справі без перевірки матеріалів справи є передчасним.
Перевірка зазначених доводів у цій справі мала вирішальне значення, оскільки висновок судді ВССУ Касьяна О.П., що доводи скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, призвів до відмови у відкритті касаційного провадження і зрештою до існування двох судових рішень про той самий предмет і з тих самих підстав, але протилежного змісту.
Проте з огляду на викладене в діях судді ВССУ Касьяна О.П. не вбачається істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язаного з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Під час проведення перевірки судді Касьяну О.П. запропоновано надати пояснення щодо обставин, викладених у зверненні.
5 січня 2016 року до Вищої ради юстиції надійшло пояснення судді Касьяна О.П., у якому він зазначив, що під час перевірки встановлено, що касаційні скарги були необґрунтованими, а викладені в них доводи не спростовували висновків суду апеляційної інстанції та не викликали необхідності перевірки матеріалів справи. З доводами, викладеними у скарзі ОСОБА_13, суддя не згоден і вважає їх надуманими. Вважає прийняті ним рішення правильними, зазначає, що при їх ухваленні будь-якої упередженості чи зацікавленості не було.
Доводи заявника щодо порушення правил підвідомчості (пункт 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») вимагають оцінки прийнятих судових рішень, можуть бути перевірені лише в порядку, передбаченому процесуальним законом, що виходить за межі компетенції Вищої ради юстиції.
Окрім того, заявник посилався на порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя (пункт 4 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), однак не навів відомостей, які б свідчили про ознаки зазначених порушень в поведінці судді Касьяна О.П.
За результатами перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, з огляду на викладені факти та обставини, виявлені у ході перевірки, дисциплінарна секція вважає, що в діях судді ВССУ Касьяна О.П. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язане з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом).
Поряд з цим Вищою радою юстиції встановлено, що суддя Касьян О.П. під час винесення ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження від 18 липня 2013 року та від 29 липня 2013 року допустив порушення норм процесуального права щодо змісту ухвал.
Відповідно до частини другої статті 208 ЦПК України питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Згідно з частиною першою статті 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається, в тому числі, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Виходячи зі змісту частини шостої статті 328 ЦПК України, суддя-доповідач, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, виносить ухвалу. Ця ухвала має відповідати вимогам статті 210 ЦПК України щодо змісту ухвали, зокрема її мотивувальна частина має містити зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків про відмову у відкритті касаційного провадження.
В ухвалах від 18 липня 2013 року та від 29 липня 2013 року суддя ВВСУ Касьян О.П. у справі за позовом Хачерашвілі Р.І. до ОСББ «Садиба Чернишова» зробив такі висновки:
- із поданої касаційної скарги та змісту оскаржуваного рішення апеляційного суду видно, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення;
- рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права;
- доводи скарги висновки суду не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Таким висновкам має передувати викладення в ухвалі її мотивів, як це передбачено статтею 210 ЦПК України.
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
Як зазначалося вище, суддя-доповідач мав зробити наведені висновки, виходячи з суті спору та на підставі аналізу доводів касаційної скарги та їх співставлення з мотивами, з яких колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області виходила при прийнятті оскаржуваного судового рішення, і положеннями закону, якими вона керувалась.
Отже, вмотивованість ухвал ВССУ від 18 липня 2013 року та від 29 липня 2013 року мала полягати в поясненні, чому доводи касаційних скарг не спроможні спростувати мотивів оскаржуваного рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року та відповідних посилань на законодавство.
Таких мотивів в ухвалах від 18 липня 2013 року та від 29 липня 2013 року суддя ВССУ Касьян О.П. не навів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення в прецедентах Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).
В рішенні у справі «Бендерський проти України» (п. 42) ЄСПЛ нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
В рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Отже, Вища рада юстиції дійшла висновку, що суддя Касьян О.П. допустив порушення норм статті 210 ЦПК України, оскільки не зазначив в ухвалі мотивів її постановлення. Проте наведене порушення норми процесуального права не становить дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Дисциплінарна секція рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Касьяна Олексія Петровича.
На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 24, 37, 40 Закону України «Про Вищу раду юстиції», 83–86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Касьяна Олексія Петровича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
