X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Перша Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
22.05.2020
1472/1дп/15-20
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка В.В.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., Розваляєвої Т.С., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Куйбіди Романа Олексійовича стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка Валентина Васильовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 28 листопада 2019 року за вхідним № К-6460/1/7-19 надійшла скарга Куйбіди Р.О. стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка В.В.

У скарзі Куйбіда Р.О. зазначав про вчинення суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюком В.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який полягає у допущенні поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, у зв’язку із вчиненням Сердюком В.В. адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), наслідком чого стало притягнення Сердюка В.В. до адміністративної відповідальності, а також у зв’язку із наданням суддею Сердюком В.В. недостовірних показань під час розгляду його справи судом з метою уникнення відповідальності та залученням до цього інших осіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 28 листопада 2019 року скаргу Куйбіди Р.О. передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Шелест С.Б.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 грудня 2019 року № 3643/1дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка В.В.

Підставою для відкриття дисциплінарної справи слугував висновок Першої Дисциплінарної палати про наявність у поведінці судді Сердюка В.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв’язку з допущенням суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомляла суддю та скаржника про дату та час засідань палати, що призначались на 17 січня, 21 лютого, 20 березня, 7, 22 травня 2020 року, з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу на всі відомі адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

На засідання 17 січня 2020 року прибули скаржник Куйбіда Р.О., представник скаржника Куйбіди Р.О. – адвокат Маселко Р.А., суддя Сердюк В.В., представник судді Сердюка В.В. – адвокат Фролова О.Г.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 січня 2020 року № 100/1дп/15-20 зупинено розгляд дисциплінарної справи до моменту надходження витребуваних матеріалів.

24 січня та 11 лютого 2020 року на адресу Вищої ради правосуддя з Дарницького районного суду міста Києва надійшла копія матеріалів справи № 753/5666/19 про притягнення Сердюка В.В. до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Розгляд дисциплінарної справи було призначено на 21 лютого 2020 року.

На засідання 21 лютого 2020 року прибув скаржник Куйбіда Р.О. Суддя Сердюк В.В. на засідання не з’явився, електронною поштою надіслав заяву, у якій просив розгляд дисциплінарної справи провести без його участі та без участі його представника – адвоката Фролової О.Г. і врахувати додані ними письмові пояснення у дисциплінарній справі.

Скаржник Куйбіда Р.О., у свою чергу, просив відкласти розгляд дисциплінарної справи у зв’язку з необхідністю особисто поставити запитання судді Сердюку В.В.

21 лютого 2020 року розгляд дисциплінарної справи було відкладено, явку судді Сердюка В.В. для участі в засіданні Дисциплінарної палати визнано обов’язковою.

Розгляд дисциплінарної справи призначено на 20 березня 2020 року.

11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої з 12 березня 2020 року по 3 квітня 2020 року на усій території України встановлено карантин, термін дії якого продовжено постановами Кабінету Міністрів України до 22 травня 2020 року.

20 березня 2020 року дисциплінарну справу знято з розгляду у зв’язку із запровадженням карантину.

Розгляд дисциплінарної справи призначено на 7 травня 2020 року.

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарної справи скаржнику та судді запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції та подати відповідні клопотання.

28 квітня 2020 року та 30 квітня 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшли клопотання представника скаржника Куйбіди Р.О. – адвоката Маселка Р.А. та судді Сердюка В.В. про проведення засідання Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції.

На засідання 7 травня 2020 року прибув скаржник Куйбіда Р.О. Суддя Сердюк В.В. на засідання не з’явився, електронною поштою надіслав заяву, у якій просив відкласти розгляд дисциплінарної справи у зв’язку з погіршенням стану здоров’я та тимчасовою непрацездатністю.

Ураховуючи наведене, 7 травня 2020 року розгляд дисциплінарної справи відкладено.

Розгляд дисциплінарної справи призначено на 22 травня 2020 року.

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 22 травня 2020 року скаржник, суддя та їхні представники були повідомлені належним чином та у межах строку, визначеного статтею 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарної справи, скаржнику, судді та їхнім представникам запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції та подати відповідні клопотання.

15 травня 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання представника скаржника Куйбіди Р.О. – адвоката Маселка Р.А. про проведення засідання Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції.

У засідання 22 травня 2020 року прибув скаржник Куйбіда Р.О., представник скаржника Куйбіди Р.О. – адвокат Маселко Р.А. взяв участь у засіданні в режимі відеоконференції. Суддя Сердюк В.В. та його представник клопотань про участь у засіданні Дисциплінарної палати 22 травня 2020 року в режимі відеоконференції не подавали, на засідання не з’явилися. Суддя Сердюк В.В. електронною поштою надіслав клопотання, у якому просив відкласти розгляд дисциплінарної справи у зв’язку із погіршенням стану здоров’я та тимчасовою непрацездатністю.

Скаржник та його представник у засіданні Дисциплінарної палати просили розглянути вказане клопотання на розсуд Дисциплінарної палати.

Розглянувши клопотання судді Сердюка В.В. про відкладення розгляду дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у задоволенні такого клопотання та можливість розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді Сердюка В.В. і його представника.

Як зазначено вище, розгляд вказаної дисциплінарної справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою у засідання Дисциплінарної палати судді Сердюка В.В. та його представника (21 лютого, 7 та 22 травня 2020 року).

21 лютого 2020 року суддя Сердюк В.В. подав заяву про розгляд дисциплінарної справи без його участі та без участі його представника, 7 та 22 травня 2020 року – про відкладення розгляду справи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Заяви судді Сердюка В.В. про відкладення розгляду дисциплінарної справи не містять будь-яких відомостей щодо наміру судді надати додаткові пояснення або докази стосовно обставин, викладених у дисциплінарній скарзі.

Також слід зазначити, що судді Сердюку В.В. та його представнику – адвокату Фроловій О.Г. Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя запропоновано взяти участь у засіданнях палати 7 та 22 травня 2020 року в режимі відеоконференції та подати відповідні клопотання. Проте ні суддя Сердюк В.В., ні його представник – адвокат Фролова О.Г. не скористалися правом на участь у вказаних засіданнях у режимі відеоконференції.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх заходів з метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи було надіслано на адресу суду, де працює суддя, та оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя; судді Сердюку В.В. своєчасно та належним чином повідомлено про засідання Дисциплінарної палати та надано можливість ознайомитись із матеріалами дисциплінарної справи і надати відповідні пояснення.

13 січня 2020 року суддя Сердюк В.В. ознайомився з матеріалами дисциплінарної справи.

14 січня 2020 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 184/1/6-20 надійшли письмові пояснення судді Сердюка В.В. щодо викладених у дисциплінарній скарзі обставин.

17 січня 2020 року у засіданні Першої Дисциплінарної палати представник судді Сердюка В.В. – адвокат Фролова О.Г. надала письмові пояснення, які долучено до матеріалів дисциплінарної справи.

Дисциплінарна справа щодо судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та застосуванням процедур, які повною мірою гарантують йому захист (рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року у справі № 4-р/2020).

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх заходів з метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду дисциплінарної справи.

Суддя Сердюк В.В. скористався наданими йому правами на власний розсуд.

Враховуючи наведене, а також те, що суддя Сердюк В.В. та його представник надали письмові пояснення щодо викладених у дисциплінарній скарзі обставин, а клопотання судді про відкладення розгляду справи не містить відомостей про намір подати додаткові пояснення або докази, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про можливість розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді Сердюка В.В. та його представника, яких належним чином повідомлено про дату та час засідання дисциплінарного органу.

У письмових поясненнях, наданих у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 січня 2020 року, представник судді Сердюка В.В. – адвокат Фролова О.Г., посилаючись на положення статей 44–45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункт 12.6 Регламенту Вищої ради правосуддя, заявила клопотання про залишення скарги Куйбіди Р.О. без розгляду та закриття дисциплінарної справи. Обґрунтовуючи таке клопотання, адвокат Фролова О.Г. зазначила, що факти, викладені у скарзі Куйбіди Р.О., вже були предметом перевірки за скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ухвалою члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 серпня 2019 року № 5582/0/18-19 вказані скарги залишено без розгляду та повернуто скаржникам.

Перша Дисциплінарна палата відмовила у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на таке.

Пунктом 12.6 Регламенту Вищої ради правосуддя визначено, що якщо підстави, передбачені пунктами 1–5 частини першої статті 44 Закону, були виявлені після відкриття дисциплінарної справи, така скарга залишається без розгляду, а дисциплінарна справа закривається, про що Дисциплінарна палата постановляє ухвалу.

Згідно з пунктами 1–5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо: 1) дисциплінарна скарга подана з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; 2) дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді; 3) дисциплінарна скарга не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді; 4) дисциплінарна скарга містить виражені у непристойній формі висловлювання або висловлювання, що принижують честь і гідність будь-якої особи; 5) у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені.

Здійснивши перевірку наведених адвокатом Фроловою О.Г. доводів, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про їх необґрунтованість, оскільки скарга Куйбіди Р.О. подана з дотриманням порядку та вимог, визначених статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а отже, правові підстави для залишення її без розгляду та закриття дисциплінарної справи відсутні.

Доводи адвоката Фролової О.Г. про наявність підстав для застосування пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» також є необґрунтованими з огляду на те, що факти, повідомлені у скарзі Куйбіди Р.О., не були предметом перевірки та розгляду Дисциплінарної палати і щодо них не було відмовлено у відкритті дисциплінарної справи або ухвалено рішення у дисциплінарній скарзі.

Ухвалою члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 серпня 2019 року № 5582/0/18-19 скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стосовно судді Верховного Суду Сердюка В.В. залишено без розгляду та повернуто скаржникам з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Водночас повернення скарги без розгляду не може бути підставою для застосування пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки таке повернення не створює перешкод для повторного звернення з аналогічною скаргою до Вищої ради правосуддя з дотриманням вимог, передбачених статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Підставою для відмови у відкритті дисциплінарної справи згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є повідомлення у дисциплінарній скарзі про факти неналежної поведінки судді, які вже були предметом перевірки та розгляду і щодо них відмовлено у відкритті дисциплінарної справи або ухвалено рішення у дисциплінарній справі.

Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачає перешкод для розгляду дисциплінарної справи по суті.

Заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., скаржника Куйбіду Р.О. та його представника – адвоката Маселка Р.А., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року Сердюка В.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік (справа № 753/5666/19).

Із вказаної постанови вбачається, що 2 березня 2019 року о 23 год. 40 хв. Сердюк В.В., рухаючись вул. Світлою, 1 у м. Києві, здійснював керування транспортним засобом «ІНФОРМАЦІЯ_1» з ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху відмовився у присутності двох свідків.

Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником судді Сердюка В.В. – адвокатом ОСОБА_3 в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах Сердюка В.В. залишено без задоволення, постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року, якою Сердюка В.В визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення, – без змін.

У вказаній постанові апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про визнання доведеним факту вчинення Сердюком В.В. адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та наголосив на недостовірності показань Сердюка В.В., наданих у суді першої інстанції, про те, що він не керував зазначеним вище автомобілем.

Надаючи оцінку доводам скарги Куйбіди Р.О. щодо вчинення суддею Сердюком В.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що полягає у допущенні поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, у зв’язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Так, відповідно до положень частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із частиною другою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Склад дисциплінарного проступку – це сукупність передбачених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб’єкта проступку до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарний проступок включає обов’язкову складову – суб’єкт  проступку.

 Відповідно до положень вказаних Законів таким є спеціальний суб’єкт – посадова особа судової влади, яка відповідно до Конституції України наділена повноваженнями щодо здійснення правосуддя і якою вчинено діяння, що може бути кваліфіковане як дисциплінарний проступок судді.

Водночас визначений частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перелік підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, відповідно до закону дисциплінарне провадження може бути розпочато щодо судді, який вчинив дисциплінарний проступок.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. 

Згідно із частиною першою статті 57 цього Закону особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді.

Сердюк Валентин Васильович Указом Президента України від 7 травня 2019 року № 195/2019 призначений на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Того самого дня Сердюк В.В. склав присягу судді. Наказом Голови Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 922-к Сердюк В.В. зарахований до штату Верховного Суду у Касаційний цивільний суд з 20 травня 2019 року.

До цього часу Сердюк В.В. не обіймав посаду судді, про що свідчать матеріали його досьє, яке розміщене у вільному доступі  на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (https://drive.google.com/drive/folders/1YuwSuVNux6ofcNXLKQvJxV_PE9wWdf).

Таким чином, на момент вчинення адміністративного правопорушення Сердюк В.В. не мав статусу судді, а отже, його діяння, що мали місце 2 березня 2019 року, не охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

До повноважень дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя не належить надання оцінки діям та поведінці особи, яка не мала статусу судді. Притягнення Сердюка В.В. до адміністративної відповідальності у зв’язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у період, коли він набув статус судді, не є самостійною ознакою дисциплінарного проступку судді відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас дисциплінарна скарга Куйбіди Р.О. ґрунтується також на тому, що Сердюк В.В. під час розгляду його справи судом вже як суддя Верховного Суду надавав суду недостовірні показання та залучив до цього інших осіб з метою уникнення справедливої відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Скаржник вважає, що така поведінка судді Сердюка В.В. порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, що охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оцінюючи дії судді Сердюка В.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала такі обставини, що мали місце та встановлені під час розгляду дисциплінарної справи.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Як вбачається з постанови Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року, судом встановлено, що 2 березня 2019 року о 23 год. 40 хв. Сердюк В.В., рухаючись вул. Світлою, 1 у м. Києві, здійснював керування транспортним засобом «ІНФОРМАЦІЯ_1» з ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху відмовився у присутності двох свідків.

Визнаючи Сердюка В.В. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, Дарницький районний суд міста Києва дослідив такі докази: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення Сердюка В.В., пояснення свідків ОСОБА_4 (свідок 1), ОСОБА_5 (свідок 2), ОСОБА_6 (свідок 3), ОСОБА_7 (свідок 4), ОСОБА_8 (свідок 5), ОСОБА_9 (свідок 6), ОСОБА_10 (свідок 7), відеозапис з боді-камери працівника поліції.

У постанові Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року зазначено, що в судовому засіданні Сердюк В.В. не заперечував факт відмови від проходження огляду на стан сп’яніння, проте категорично заперечував керування транспортним засобом. Пояснив, що 2 березня 2019 року знайомий ОСОБА_4 (свідок 1) підвіз його до АЗС «БРСМ» на вул. Світлій у м. Києві, про що вони домовились заздалегідь близько 23 години. Припаркувавши на території АЗС автомобіль «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_4 (свідок 1) попрямував до станції метро «Бориспільська», а він (Сердюк В.В.) зайшов до приміщення АЗС та придбав омивач скла, який поклав до автомобіля. У цей час до нього підійшли працівники поліції та звинуватили в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, на що він, Сердюк В.В., повідомив, що хоч і вживав алкоголь, проте транспортним засобом не керував, правил дорожнього руху не порушував, а автомобіль залишив на освітленій частині АЗС, оскільки вказана АЗС є найближчою до його дому, а автомобіль не застрахований КАСКО. Від пропозиції працівників поліції пройти огляд відмовився, тому що автомобілем не керував і мав намір дійти додому пішки.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 (свідок 1) пояснив, що 2 березня 2019 року його дружина була на дні народженні і він мав забрати її звідти о 22 годині. Цього самого дня Сердюк В.В., з яким він перебуває в нормальних дружніх відносинах, попросив завезти його додому на своєму автомобілі, тому він (ОСОБА_4 (свідок 1)) забрав дружину, відвіз її додому та повернувся за Сердюком В.В. Близько опівночі він зупинив автомобіль Сердюка В.В. біля АЗС на місці для паркування, віддав Сердюку В.В. ключі від автомобіля та пішов до метро.

Свідок ОСОБА_5 (свідок 2) у судовому засіданні надав показання, що 2 березня 2019 року близько 23 год. 30 хв. заїхав на заправку. Бачив, як під’їхав автомобіль марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» сріблястого кольору, з якого вийшли два раніше не знайомі йому чоловіки та попрощались. Один із чоловіків побіг до метро, а інший щось купив, повернувся до авто і тут під’їхала поліція.

Допитаний у суді в якості свідка ОСОБА_6 (свідок 3), підтримав свої письмові пояснення, долучені до матеріалів справи. Зазначив, що вони з напарником ОСОБА_11, з яким працюють в охоронній компанії ТОВ «Венбест», в темний час доби, приблизно до 23 год., під’їхали на виклик на АЗС «БРСМ» на вул. Світлій. У цей час під’їхав автомобіль марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» сріблястого кольору, який припаркувався біля паркану, і з нього вийшов чоловік у нетверезому стані. Вони з напарником викликали поліцію за номером телефону 102, після чого прибув екіпаж у складі двох поліцейських – дівчини та хлопця. У цей час водій, який був одягнутий у темне пальто, стояв з хот-догом. Також зазначив, що у нього в автомобілі був відеореєстратор, який зафіксував факт керування автомобілем марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» саме Сердюком В.В., проте працівники поліції зазначили, що з огляду на показання свідків необхідності в долучені відеозапису з реєстратора немає. Також ОСОБА_6 (свідок 3) у судовому засіданні категорично вказав на Сердюка В.В. як на водія автомобіля марки «ІНФОРМАЦІЯ_1», який був у нетверезому стані. Крім того, повідомив, що вони з напарником перекрили виїзд для автомобіля марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» з метою недопущення продовження Сердюком В.В. протиправної поведінки до приїзду працівників поліції.

Допитана у суді працівник поліції ОСОБА_7 (свідок 4) надала показання, що вони з напарником здійснювали патрулювання у складі екіпажу і, отримали виклик, що на заправку під’їхало авто, з якого випав чоловік. Приїхавши на виклик, свідки вказали на Сердюка В.В. як на водія автомобіля марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» і в подальшому надали письмові пояснення. Побачивши працівників поліції, чоловік, на якого вказали свідки, почав тікати від них по клумбі, а потім став запевняти їх, що автомобілем не керував. ОСОБА_7 (свідок 4) не заперечувала того факту, що вони з напарником особисто не бачили, що Сердюк В.В. керував автомобілем, проте показання свідків, які прямо вказали на Сердюка В.В. як на особу, що керувала транспортним засобом, були достатніми доказами для прийняття рішення про пропозицію Сердюку В.В. пройти огляд на стан сп’яніння, а в подальшому для складання протоколу за відмову від проходження огляду. Крім того, звернула увагу, що Сердюк В.В. спочатку взагалі казав, що автомобіль марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» не його і що він просто проходив поруч. Пояснила, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено свідків відмови Сердюка В.В. від проходження огляду на стан сп’яніння, а очевидці керування Сердюком В.В. автомобілем у стані сп’яніння надали свої пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що версія Сердюка В.В. про те, що він не керував транспортним засобом, і тому не повинен був проходити відповідний огляд на стан алкогольного сп’яніння, є неспроможною.

Суд зазначив, що свідок ОСОБА_6 (свідок 3) як під час оформлення адміністративного матеріалу, так і  під час судового розгляду, надавав детальні показання та наполягав, що саме Сердюк В.В. керував автомобілем марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» з ознаками алкогольного сп’яніння за відсутності будь-яких осіб у салоні автомобіля. Аналогічні за змістом пояснення щодо керування особою, яка мала ознаки сп’яніння, транспортним засобом марки «ІНФОРМАЦІЯ_1», які було долучено до матеріалів справи під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, надав і свідок ОСОБА_10 (свідок 7). Такі пояснення свідків ОСОБА_6 (свідок 3) та ОСОБА_10 (свідок 7) в повному обсязі підтверджені показаннями працівника поліції ОСОБА_7 (свідок 4), допитаної в якості свідка.

Суд дійшов висновку, що зазначені показання свідків щодо обставин правопорушення та поведінки Сердюка В.В. є логічними, послідовними та такими, що в цілому повністю підтверджуються даними відеозапису з нагрудної камери, диск із яким долучено до матеріалів справи. Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність у вказаних свідків підстав обмовляти Сердюка В.В. у судовому засіданні встановлено не було.

Судом зазначено, що посилання Сердюка В.В. на те, що він не керував  автомобілем, а був лише пасажиром, спростовується також даними відеозапису з боді-камери працівника поліції, з якого вбачається, що Сердюк В.В. спочатку стверджував, що йшов від метро додому (фр. відео 1 хв. 06.49), потім вказував, що працівники поліції побачили його, коли він не їхав (фр. відео 1 хв. 08.01), далі що прийшов, поставив автомобіль і пішов додому (фр. відео 1 хв. 13.50), потім стверджував, що його чекало таксі (фр. відео 2 хв. 08.15), далі, під час розмови з поліцейським, вказав, що він же нормально поставив автомобіль (фр. відео 3 хв. 06.36), потім також вказав, що погано себе почував та поставив автомобіль (фр. відео 3 хв. 07.41), далі сказав працівникам поліції, що заїхав на заправку взяти хот-дог (фр. відео 4 хв. 00.18), про що повторно вказав вже після того, як узяв хот-дог (фр. відео хв. 00.26), і тільки в суді повідомив про свідків, які начебто підтверджують його невинуватість.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що винуватість Сердюка В.В. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджена в повному обсязі належними та допустимими доказами, а невизнання ним своєї вини є обраною позицією захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Із копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 753/5666/19 вбачається, що Сердюк В.В. безпосередньо брав участь у розгляді вказаної справи та надавав суду пояснення, які в подальшому і підтримувались його захисником – адвокатом ОСОБА_3.

Безпосередню участь судді Сердюка В.В. у розгляді вказаної вище справи підтверджує і представник судді Сердюка В.В. – адвокат Фролова О.Г., зазначивши у письмових поясненнях, що під час розгляду справи № 753/5666/19 Сердюк В.В. був присутній у судових засіданнях Дарницького районного суду міста Києва 5 квітня 2019 року та 8 травня 2019 року.

Як зазначено вище, Сердюк В.В. Указом Президента України від 7 травня 2019 року № 195/2019 призначений на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та того самого дня склав присягу судді.

Отже, на час розгляду вказаної справи судом Сердюк В.В відповідно до положень статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» набув повноважень судді.

За результатами апеляційного розгляду справи постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах Сердюка В.В. залишено без задоволення, а постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року – без змін.

Як вбачається із вказаної постанови, апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про доведеність вини Сердюка В.В. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, наголосив на недостовірності показань Сердюка В.В. про те, що він не керував зазначеним вище автомобілем. На підтвердження наведеного суд апеляційної інстанції, окрім іншого, послався на відеозапис з боді-камери працівника поліції, зазначивши, що цей відеозапис вказує на недостовірність показань Сердюка В.В. та спростовує показання свідків ОСОБА_4 (свідок 1) і ОСОБА_5 (свідок 2), про яких на відео Сердюк В.В. взагалі не згадує та повідомляє поліцейському зовсім інші обставини того, як він потрапив на автозаправну станцію.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів установлено факт надання Сердюком В.В. недостовірних показань суду, про що зазначено в рішеннях суду, які набрали законної сили.

У письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради правосуддя 14 січня 2020 року, суддя Сердюк В.В. зазначив, що під час інциденту 2–3 березня 2019 року автомобілем не керував. Вказав, що не був учасником дорожнього руху, під час руху працівники поліції автомобіль не зупиняли, правил дорожнього руху він не порушував. На думку судді, зміст постанови Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року свідчив про обґрунтовані сумніви щодо правильності оцінки доказів судом першої інстанції, тому представником ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на вказану постанову суду. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції відповідним чином були оцінені докази у справі, суддя Сердюк В.В. вважає, що подання скарги Куйбідою Р.О. свідчить про його намір повторно оцінити здобуті судом докази, що є повноваженням суду вищої інстанції, а не Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування. Суддя також вважає, що доводи скарги Куйбіди Р.О. ґрунтуються на припущеннях, оскільки свідки у встановленому законом порядку до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання не притягувалися, кримінальне провадження стосовно них, як і стосовно нього, не відкривалося.

У письмових поясненнях, наданих у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, адвокат Фролова О.Г. зазначила, що твердження скаржника про те, що Сердюк В.В. керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, не відповідають дійсності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженими особами з інших підстав, а саме у зв’язку з відмовою Сердюка В.В. на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху). При цьому адвокат Фролова О.Г. надала пояснення щодо власної версії подій, які мали місце 2-3 березня 2019 року, та зауважила, що фактично суди зробили висновок про обставини правопорушення виключно зі слів сторонньої особи – ОСОБА_6, якого, на думку адвоката Фролової О.Г., місцевий суд не мав процесуальних підстав викликати у якості свідка.

Адвокат Фролова О.Г. також зазначила, що дисциплінарна скарга Куйбіди Р.О. ґрунтується на суб’єктивному і довільному тлумаченні скаржником змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі. Пославшись на положення пункту 5 частини другої статті 126 Конституції України, пункту «с» частини другої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), частини першої статті 268 КУпАП, адвокат Фролова О.Г. зазначила, що реалізація Сердюком В.В. свого конституційного права на захист під час судового розгляду у порядку, визначеному КУпАП (невід’ємною складовою частиною якого є існування права на захист), не може містити склад дисциплінарного проступку. Під час вирішення у судовому порядку питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності Сердюка В.В. останній реалізував гарантоване йому фундаментальне конституційне право – захищати себе особисто – шляхом надання заперечень проти висунутого обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення та обставин його можливого вчинення. Покладення у будь-який спосіб на Сердюка В.В. обов’язку визнавати «автоматично» висунуте обвинувачення або обмеження Сердюка В.В. у праві заперечувати проти обставин адміністративного правопорушення (зокрема зазначати обставини, відмінні від тих, які містить обвинувачення) могло порушити гарантоване йому право на захист, а також приписи вказаних вище норм законодавства. Адвокат Фролова О.Г. також зауважила, що Сердюк В.В. не був допитаний як свідок, а під час судового розгляду, реалізуючи своє право відповідно до статті 59 Конституції України та статті 271 КУпАП, користувався правничою допомогою захисника.

У поясненнях адвокат Фролова О.Г. також наголосила, що під час розгляду судами справи № 753/5666/19 Сердюк В.В. був присутній лише у двох засіданнях Дарницького районного суду міста Києва, а саме 5 квітня 2019 року та 8 травня 2019 року. Сердюк В.В. не брав особистої участі в інших судових засіданнях у справі № 753/5666/19 ні у місцевому суді, ні в апеляційному суді, а був представлений захисником – адвокатом ОСОБА_3. Сердюк В.В. надав особисті пояснення (заперечення) лише один раз під час розгляду справи № 753/5666/19 у судовому засіданні 5 квітня 2019 року. Станом на 5 квітня 2019 року Сердюк В.В. не мав статусу судді, а тому діяння Сердюка В.В. 5 квітня 2019 року не охоплювались складом дисциплінарного проступку судді та не можуть бути підставою для притягнення судді Сердюка В.В. до дисциплінарної відповідальності. У судовому засіданні 8 травня 2019 року Сердюк В.В. особисто більше не надавав пояснень, оскільки у вказаному засіданні проводився лише допит викликаних судом свідків. У всіх наступних судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій Сердюк В.В. участі не брав. У подальшому пояснення/заперечення у справі зі сторони захисту подавала безпосередньо адвокат ОСОБА_3.

Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що пояснення судді Сердюка В.В. та його представника не спростовують встановленого судами першої та апеляційної інстанцій факту надання недостовірних показань під час розгляду його справи судом.

Першою Дисциплінарною палатою встановлено, що наведені у поясненнях судді Сердюка В.В. та його представника доводи про те, що під час інциденту 2–3 березня 2019 року Сердюк В.В. не керував зазначеним вище автомобілем, були предметом дослідження та оцінки у судах першої та апеляційної інстанцій. Оцінюючи вказані доводи, суди дійшли висновку про недостовірність показань Сердюка В.В., спростувавши їх наведеними вище доказами.

Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя досліджені копії матеріалів справи № 753/5666/19, відеозапис з боді-камери працівника поліції, технічний запис судових засідань у цій справі. Підстави ставити під сумнів об’єктивність висновків судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі відсутні. Такі висновки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному з’ясуванні судом усіх обставин справи, дослідженні доказів у їх сукупності, пояснень судді Сердюка В.В. та його представника – адвоката ОСОБА_3.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні органи діють у межах повноважень визначених статтею 131 Конституції України та Законом України «Про Вищу раду правосуддя» та не вправі встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» (пункт 72) суд зазначає, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів («Брумареску проти Румунії», параграф 61).

Отже, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, обставини щодо надання Сердюком В.В. недостовірних показань, які спростовані судом на підставі дослідження належних та допустимих доказів, не можуть переоцінюватись Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя. Переоцінка встановлених судом обставин справи буде нівелювати правове значення рішення суду, яке набрало законної сили.

При цьому Перша Дисциплінарна палата вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що рішення у дисциплінарній справі стосовно судді Сердюка В.В. хоч і приймається на підставі фактів, встановлених судом, однак ґрунтується на самостійних підставах, встановлення яких є необхідним для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді Сердюка В.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Надаючи правову кваліфікацію поведінці судді Сердюка В.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояву неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

За приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Обов’язок судді додержуватись присяги виникає з моменту її складання. При цьому слід зауважити, що такий обов’язок не ставиться у залежність від факту зарахування судді до штату суду.

Зокрема, стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту:

«Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».

Отже, присяга судді вимагає від нього, з-поміж іншого, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України (стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку, у тому числі її поведінку в минулому. Від поведінки кожного служителя Феміди залежить довіра громадян до судової системи загалом. Віра у правосуддя набуває важливого значення і є джерелом сили судової влади й одночасним показником її ефективності. Суспільство чи окрема людина зацікавлені у довірі до суду як до інституту. Довіра до рішень суду також залежить значною мірою від довіри суспільства до чеснот і порядності суддів.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов’язків. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від судді уникнення створення враження неналежної поведінки як при виконанні посадових обов’язків, так і в особистому житті. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.

Отже, національні та міжнародні акти встановлюють високі стандарти етичної поведінки судді; статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку не лише при виконанні посадових обов’язків, а й в особистому житті, у тому числі й поведінку в минулому. А тому, незважаючи на те, що адміністративне правопорушення мало місце незадовго до призначення Сердюка В.В. на посаду судді Верховного Суду, така подія викликала негативний суспільний розголос та вплинула на підрив довіри не лише до найвищого суду у системі судоустрою України, але й авторитету правосуддя загалом.

Не оцінюючи поведінку Сердюка В.В. до його призначення на посаду судді Верхового Суду, Перша Дисциплінарна палата вважає, що поведінка судді під час розгляду його справи судом не відповідала високим стандартам етичної поведінки судді.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, з-поміж іншого, об’єктивне з’ясування обставин кожної справи.

Надання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, недостовірних показань не сприяє виконанню завдань судочинства, а у випадку коли такою особою є суддя найвищого судового органу у системі правосуддя, така поведінка підриває авторитет до правосуддя.

Будь-яка особа, яка вчинила правопорушення, має бути готовою нести справедливу відповідальність за таке правопорушення. У разі коли такою особою є суддя, тягар відповідальності є посиленим.

Надання суддею Верховного Суду в суді недостовірної інформації, яка не відповідала фактичним обставинам справи, з метою уникнення відповідальності за свої дії свідчить про порушення високих стандартів етичної поведінки судді та не може виправдовуватись правом на захист особи.

Так, відповідно до частини першої статті 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

При цьому зі змісту статті 63 Конституції України не випливає, що особа, яка надає показання або пояснення щодо себе, має «право на неправду». Якби особа, яка притягається до відповідальності, мала право давати завідомо неправдиві показання або пояснення, суди були б зобов’язані роз’яснювати їм це право та сприяти їм в його здійсненні, що суперечить завданням правосуддя. У статті 63 Конституції України йдеться не про «право на неправду», а про право особи відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Як вбачається з копій матеріалів справи № 753/5666/19, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення № 171325, Сердюку В.В. роз’яснено зміст статті 63 Конституції України щодо можливості відмовитися давати показання або пояснення щодо себе.

Сердюк В.В. не скористався правом на відмову від надання пояснень стосовно себе та, навпаки, надавав пояснення як при складанні протоколу, так і в суді, – особисто та через адвоката ОСОБА_3.

          Із копій матеріалів справи № 753/5666/19 не вбачається, що Сердюк В.В. був обмежений у реалізації прав, передбачених статтею 268 КУпАП. Суд поклав в основу висновку про винуватість Сердюка В.В. пояснення вказаних вище свідків, які були допитані в судовому засіданні і пояснення яких мали вирішальне значення у цій справі. Суд надав оцінку усім доводам Сердюка В.В. та його захисника.

Доводи адвоката Фролової О.Г. про відсутність підстав для притягнення судді Сердюка В.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на те, що суддя Сердюк В.В. надавав особисті пояснення (заперечення) лише один раз у судовому засіданні 5 квітня 2019 року, коли не мав статусу судді, а у всіх інших судових засіданнях такі пояснення (заперечення) надавав його захисник – адвокат ОСОБА_3, Перша Дисциплінарна палата вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Із копій матеріалів справи № 753/5666/19, а також із письмових пояснень представника судді Сердюка В.В. – адвоката Фролової О.Г. убачається, що Сердюк В.В. брав участь у судових засіданнях 5 квітня  2019 року та 8 травня 2019 року. 5 квітня 2019 року Сердюк В.В. особисто надав суду показання, у яких виклав власну версію подій, що відбулися 2–3 березня 2019 року, яка у подальшому і підтримувалась захисником судді Сердюка В.В. – адвокатом ОСОБА_3.

Про участь Сердюка В.В. у розгляді справи № 753/5666/19 зазначено і в постанові Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року. Слід зазначити, що посадове становище Сердюка В.В. встановлено судом при розгляді справи № 753/5666/19, про що зазначено у постанові Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.

Копії матеріалів справи № 753/5666/19 не містять документів, у яких би суддя Сердюк В.В. відмовився від поданих ним раніше пояснень (заперечень) у справі, або повідомив суд, що позиція адвоката ОСОБА_3 суперечила його волі.

Окрім того, слід зауважити, що у письмових поясненнях, надісланих до Вищої ради правосуддя, суддя Сердюк В.В. також підтримав надані ним у суді пояснення та зазначив, що під час інциденту 2–3 березня 2019 року не керував вказаним вище автомобілем, що, у свою чергу, свідчить про обізнаність та спільність позиції судді Сердюка В.В. та його захисника ОСОБА_3.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, той факт, що суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Надання суду неправдивих показань та підтримання їх у подальшому свідчить про умисність дій судді Сердюка В.В., оскільки такі дії спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Суддя Сердюк В.В., обіймаючи посаду судді Верховного Суду, який є найвищим судом у системі судоустрою, не міг не усвідомлювати, що така його поведінка істотно підриває авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду, оскільки відображається на головних елементах здатності судді виконувати довірену йому як судді роботу щодо здійснення правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді.

Вчинок, який стосовно інших може розцінюватися як незначний проступок, у випадку вчинення суддею набуває широкого розголосу і таким чином підриває його авторитет та ставить під сумнів чесність цього судді і судової системи загалом.

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Сердюка В.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що має ознаки істотного згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 цього Закону.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

З урахуванням наведеного строк притягнення судді Сердюка В.В. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Відповідно до характеристики судді Сердюка В.В. за підписом виконувача обов’язків Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Висоцької В.С. за час роботи суддя зарекомендував себе як грамотний фахівець, має високий рівень професійної майстерності, у вирішенні питань виявляє компетентність та принциповість. Має високий рівень професійних знань і навичок, постійно працює над удосконаленням своїх знань, вимогливий до себе та оточуючих, ініціативний та відповідальний, постійно працює над підвищенням рівня професійного досвіду шляхом самоосвіти. Має науковий ступінь доктора юридичних наук та вчене звання професора, бере активну участь у науковій роботі, є членом спеціалізованої вченої ради у приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу і права». Володіє професійними, моральними та діловими якостями, необхідними для виконання покладених на нього обов’язків судді.

Згідно з відомостями офіційного веб-сайту Вищої ради правосуддя суддя Сердюк В.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Отже, беручи до уваги характер допущеного суддею Сердюком В.В. дисциплінарного проступку, який є істотним, його наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому, врахувавши особу судді, у тому числі відомості, наведені у його характеристиці, ступінь його вини, відсутність у нього дисциплінарних стягнень, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Сердюка В.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно зі статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

З огляду на наведені обставини та правові норми Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про застосування до судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка В.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктами 12.22–12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя,

 вирішила:

 

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка Валентина Васильовича та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                     В.В. Шапран

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                       Н.С. Краснощокова

 

                                                                                           О.В. Маловацький

 

                                                                                            Т.С. Розваляєва