Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції за відомостями, викладеними у скарзі Васьковської Ніни Василівни стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Григор’євої Ірини Вікторівни, Єленіної Жанни Миколаївни, Щепоткіної Валентини Володимирівни,
встановила:
До Вищої ради юстиції 4 березня 2015 року за вх. № 88/0/5-15 надійшла скарга Васьковської Ніни Василівни, направлена Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, на дії судді Печерського районного суду міста Києва Царевич Оксани Ігорівни, суддів апеляційного суду міста Києва Полтавцевої Галини Андріївни, Паленика Ігоря Григоровича, Рибака Івана Олексійовича, суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Григор’євої Ірини Вікторівни, Єленіної Жанни Миколаївни, Щепоткіної Валентини Володимирівни під час розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури міста Києва від 1 вересня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, прокуратур Дніпровського та Дарницького районів міста Києва, які, на думку заявниці, свідчать про порушення ними обов’язків та присяги судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між членами Вищої ради юстиції від 5 жовтня 2015 року матеріали за вказаною скаргою передані члену Вищої ради юстиції.
10 грудня 2015 року Вища рада юстиції прийняла рішення № 1171/0/15-15 про направлення матеріалів за скаргою Васьковської Н.В. у частині вирішення питання щодо наявності підстав для звільнення судді Печерського районного суду міста Києва Царевич О.І., суддів апеляційного суду міста Києва Полтавцевої Г.А., Паленика І.Г., Рибака І.О. за порушення присяги судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно зі статтею 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарга Васьковської Н.В. у частині дій суддів ВССУ Григор’євої І.В., Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В., які можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність суддів, підлягає розгляду Вищою радою юстиції.
У скарзі Васьковська Н.В. зазначає, що ухвалою ВССУ від 3 квітня 2012 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2011 року залишено без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.
На думку заявниці, при постановленні ухвали від 3 квітня 2012 року судді ВССУ Григор’єва І.В., Єленіна Ж.М., Щепоткіна В.В. допустили істотні порушення норм матеріального та процесуального права.
За результатами перевірки відомостей, викладених у скарзі Васьковської Н.В., член Вищої ради юстиції дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВССУ І.В., Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В. (висновок від 22 січня 2016 року).
На засіданні 26 січня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВССУ Григор’євої І.В., Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції, врахувавши висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 26 січня 2016 року, Вища рада юстиції вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВССУ Григор’євої І.В., Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В. з огляду на таке.
Постановою слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва від 1 вересня 2008 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, прокуратур Дніпровського та Дарницького районів міста Києва за статтями 364, 365, 366, 367 КК України, працівників Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві за статтями 115, 162, 364, 365, 366, 367, 371 КК України, ОСОБА_1, ОСОБА_2 за статтею 115 КК України у зв’язку з відсутністю в діянні складу злочину.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2011 року, скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва від 1 вересня 2008 року залишено без задоволення.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2011 року, які було прийнято за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва від 1 вересня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, прокуратур Дніпровського та Дарницького районів міста Києва за статтями 364, 365, 366, 367 КК України, працівників Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві за статтями 115, 162, 364, 365, 366, 367, 371 КК України, ОСОБА_1, ОСОБА_2 за статтею 115 КК України за відсутності в діянні складу злочину, ухвалою ВССУ від 3 квітня 2012 року залишено без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.
У наданих письмових поясненнях судді Григор’єва І.В., Єленіна Ж.М., Щепоткіна В.В. повідомили, що ОСОБА_1 подала до ВССУ касаційну скаргу, в якій порушувала питання про перегляд у касаційному порядку постанови Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2011 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2011 року. Суддею-доповідачем Григор’євою І.В. 28 жовтня 2011 року було витребувано відповідні матеріали. Після їх надходження з місцевого суду та органів прокуратури, що проводили дослідчу перевірку, касаційну скаргу ОСОБА_1 за її участю було розглянуто по суті та за результатами розгляду 3 квітня 2012 року постановлено ухвалу, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2011 року – без змін.
При ухваленні вказаного судового рішення суд касаційної інстанції керувався вимогами статей 94, 99, 236-2, 394–396, 398, 400-2 КПК України 1960 року та виходив із того, що оскаржувані постанова Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2011 року та ухвала апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2011 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Отже, твердження Васьковської Н.В. про неправомірність ухвали ВССУ від 3 квітня 2012 року є безпідставними.
Право на судовий захист є конституційним правом, гарантованим статтею 55 Конституції України.
Згідно із статтею 129 Конституції України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судового рішення, крім випадків, встановлених законом, є однією з основних засад судочинства.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 15 КПК України (1960 року) правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
Згідно зі статтею 18 КПК України (1960 року) при здійсненні правосуддя в кримінальних справах судді незалежні і підкоряються тільки законові. Судді вирішують кримінальні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.
Касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, касаційний суд зобов’язаний прийняти таке рішення (стаття 395 КПК України (1960 року)).
Статтею 396 КПК України (1960 року) передбачено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень: 1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги – без задоволення; 2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; 3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; 4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час подання скарги) підставами притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову.
Наведені у скарзі обставини і доводи свідчать про фактичну незгоду з ухвалою суду касаційної інстанції.
Відповідно до чинного законодавства України до повноважень Вищої ради юстиції як органу, який здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, не належить перевірка законності та обґрунтованості судових рішень, які можуть бути оскаржені відповідно до закону, за винятком випадків умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Незгода із судовим рішенням не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь в його ухваленні, а порушення суддями норм процесуального права чи неналежного ставлення до службових обов’язків під час перевірки не встановлено.
З огляду на викладене, матеріалами перевірки спростовуються доводи Васьковської Н.В. про істотне порушення суддями ВССУ Григор’євою І.В., Єленіною Ж.М., Щепоткіною В.В. норм процесуального права.
Підстав для притягнення вказаних суддів до дисциплінарної відповідальності немає.
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII ) передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді.
На підставі викладеного, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Григор’євої Ірини Вікторівни, Єленіної Жанни Миколаївни, Щепоткіної Валентини Володимирівни.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
