Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого –Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Олійник А.С., Худика М.П., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за заявами Лупакової Антоніни Георгіївни та Савченка Олексія Володимировича стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Каліушка Федора Анатолійовича,
встановила:
Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 Каліушка Ф.А. призначено суддею Дарницького районного суду міста Києва строком на п’ять років.
Відповідно до характеристики, підписаної 15 липня 2016 року головою зборів суддів Дарницького районного суду міста Києва Пойдою С.М., суддя Каліушко Ф.А. «має високий рівень теоретичних знань у цивільному, кримінальному, адміністративному галузях права, які успішно застосовує на практиці, професійно компетентний, проявляє оперативність в прийнятті рішень і здатність до контролю за їх реалізацією. Безперервно слідкує за змінами законодавства та судової практики і постійно підвищує свій професійний рівень». До дисциплінарної відповідальності не притягувався.
До Вищої ради юстиції з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) надійшли заяви Лупакової Антоніни Георгіївни (вх. № Л-3363/0/7-14 від 15 грудня 2014 року) та Савченка Олексія Володимировича (вх. № 545/0/8-15 від 2 березня 2015 року) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Каліушка Ф.А. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Як вбачається зі змісту вказаних заяв та долучених до них матеріалів, 11 лютого 2014 року суддею Дарницького районного суду міста Києва Каліушком Ф.А. винесено постанову у справі № 753/643/14-п (провадження № 3/753/532/14) про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), і накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Постановою апеляційного суду міста Києва від 11 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року скасовано, ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, а провадження у справі закрито.
Як зазначено у заявах, у зв’язку із наведеним суддя Каліушко Ф.А. підлягає перевірці відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
На підставі частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції вказані заяви передано члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
Відповідно до пункту 16-1 розділу ХV Конституції України, пункту 4 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» утворено Вищу раду правосуддя.
Пунктом 21 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до статті 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2017 року № 358/3дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Каліушка Ф.А.
Суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А. про засідання Третьої Дисциплінарної палати був повідомлений своєчасно та належним чином, на засідання не з’явився. У засіданні палати взяв участь представник судді – адвокат ОСОБА_2, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності судді Каліушка Ф.А.
Третя Дисциплінарна палата, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, вивчивши письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для відмови у притягненні судді Каліушка Ф.А. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року (суддя Каліушко Ф.А.) у справі № 753/643/14-п (провадження № 3/753/532/14) громадянку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Підставою винесення постанови слугувало те, що 29 грудня 2013 року о 13:38 ОСОБА_1 начебто керувала автомобілем «КІА» (номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1) по вул. Богатирський, 32 у м. Києві та не виконала законну вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушила вимоги пункту 2.4 ПДР України.
Постановою апеляційного суду міста Києва від 11 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року скасовано, ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», а провадження у справі закрито.
На думку Третьої Дисциплінарної палати, суддею Каліушком Ф.А. при розгляді справи № 753/643/14-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності допущено низку істотних порушень норм процесуального права, порушено право ОСОБА_1 на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Насамперед, суддею Каліушком Ф.А. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, незважаючи на відсутність належно складеного протоколу в справі про адміністративне правопорушення.
У матеріалах справи наявний документ (а. с. 1), що має назву «протокол про адміністративне правопорушення», проте складений він із грубим порушенням чинного законодавства. Зокрема, цей документ складено не на місці вчинення правопорушення і навіть не у той самий день, а лише 14 січня 2014 року на підставі відомостей, що містились у рапорті інспектора ДПС 4 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 від 29 грудня 2013 року (а. с. 4), щодо обставин, які начебто мали місце 29 грудня 2014 року близько 13:38 по вул. Богатирський, 32 у м. Києві, а саме – невиконання автомобілем «КІА» (номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1) вимоги інспектора про зупинку, що подавалась за допомогою жезла та свистка. Складення протоколу в описаний спосіб унеможливлювало його використання як доказу у справі про адміністративне правопорушення.
У цьому документі не вказано прізвище та адресу свідка ОСОБА_4, про наявність якого зазначила ОСОБА_1 у своїх поясненнях (а. с. 6). Особу цього свідка взагалі не було встановлено, його пояснення та пояснення свідка ОСОБА_5 в адміністративних матеріалах відсутні (їх було допитано лише під час судового розгляду справи).
При цьому, як вказано самою ОСОБА_1 та підтверджено свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 29 грудня 2013 року приблизно о 13:00 вони разом дійсно рухались по вул. Богатирський у м. Києві, проте ПДР України водій ОСОБА_1 не порушувала, а працівники ДАІ автомобіль не зупиняли.
Норми статті 254 КУпАП вимагають складання протоколу у всіх випадках, крім передбачених статтею 258 цього Кодексу. Діяння, яке ставилося у вину ОСОБІ_1, до встановлених статтею 258 КУпАП винятків не належить.
Пункт 2 статті 278 КУпАП зобов’язує орган (посадову особу), що здійснює підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення, перевірити, чи правильно складений протокол у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі змістом вказаних статей притягнення до відповідальності особи за відсутності належно складеного протоколу є неможливим. Всупереч цьому суддя Каліушко Ф.А. притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутності належно складеного протоколу, що слід вважати істотним порушенням норм процесуального права.
Крім того, суддею Каліушком Ф.А. як доказ використано рапорт інспектора ДПС 4 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 від 29 грудня 2013 року, в якому зазначено, що 29 грудня 2013 року близько 13:38 по вул. Богатирський, 32 у м. Києві автомобіль «КІА» з номерним знаком ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконав вимогу інспектора про зупинку, що подавалась за допомогою жезла та свистка.
Однак зазначений рапорт взагалі не містив вказівки на ОСОБА_1 як на особу, що вчинила правопорушення. Крім того, використовуючи як доказ рапорт інспектора ОСОБА_3, суддя Каліушко Ф.А. порушив встановлений законом процесуальний порядок фіксації відомостей, які можуть бути повідомлені особою, яка стала свідком вчиненого правопорушення. Цей порядок згідно зі статтями 251, 272 КУпАП передбачає допит такої особи як свідка.
Посилання представника судді Каліушка Ф.А. – адвоката ОСОБА_2 на можливість оскарження рапорту в порядку адміністративного судочинства не спростовує наведених вище міркувань, не узгоджується ні з правилами вказаних статей, ні з правилами, які визначають межі юрисдикції адміністративного суду.
Саме по собі використання рапорту як доказу з порушенням вимог статей 251, 272 КУпАП не можна було б вважати істотним порушенням норм процесуального права, якби цей рапорт, використаний як доказ у справі № 753/643/14-п, не був єдиним доказом, що безпосередньо стосувався події адміністративного правопорушення. Окрім того, ОСОБА_1 категорично заперечувала достовірність цього рапорту, посилаючись на наявність свідків та доказів, які б могли підтвердити її невинуватість в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
За таких умов використання рапорту як доказу без його перевірки на допустимість згідно з вимогами КУпАП та без надання йому критичної оцінки слід розглядати як істотне порушення суддею норм процесуального права, причому таке, що вчинене умисно.
Водночас у винесеній постанові від 11 лютого 2014 року суддя Каліушко Ф.А. фактично не навів мотивів, з яких він вважав, по-перше, що подія адміністративного правопорушення дійсно мала місце, та по-друге, що адміністративне правопорушення вчинене саме ОСОБА_1. Постанова не містить посилань на жоден інший доказ, крім протоколу про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_2, рапорту інспектора ДПС 4 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 від 29 грудня 2013 року та копії облікової картки приватного АМТ, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «КІА» (номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1).
У судовому засіданні місцевого суду було заслухано показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили, що 29 грудня 2013 року близько 13:00 вони рухались автомобілем «КІА» (номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1) по вул. Богатирській, за кермом була ОСОБА_1, яка правил дорожнього руху не порушувала, працівники ДАІ автомобіль не зупиняли. Проте в мотивувальній частині постанови суду від 11 лютого 2014 року суддя Каліушко Ф.А. зазначив, що «суд критично оцінює інші надані у судовому засіданні показання допитаних у якості свідків, оскільки їх доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами».
Клопотання ОСОБА_1 про витребування додаткових документів з ДАІ та виклик працівників ДАІ у судове засідання були судом відхилені (журнал судового засідання, а. с. 23), що за обставин даної справи вказує на порушення суддею стосовно ОСОБА_1 права на справедливий суд. Доводи представника судді адвоката ОСОБА_2 щодо того, що клопотання особи, яка притягалася до відповідальності, начебто мали якісь недоліки, не супроводжуються посиланням на процесуальний закон, який би встановлював вимоги до відповідних клопотань.
Таким чином, були порушені права ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (стаття 268 КУпАП), а в цілому – і її право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки категорія справ про позбавлення права керування транспортним засобом підпадає під кримінальний аспект гарантій, встановлених статтею 6 Конвенції, слід зробити висновок про те, що суддею Каліушком Ф.А. було прямо порушено право ОСОБА_1, гарантоване пунктом «d» параграфу 3 вказаної статті – право «вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення».
З огляду на зазначене висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є явно необґрунтованим і перебуває у суперечності із презумпцією невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху у виді, зокрема, обмеження права керування транспортними засобами («Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France»).
Таким чином, суддя Каліушко Ф.А. при розгляді справи № 753/643/14-п істотно порушив норми процесуального права та право ОСОБА_1 на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Твердження представника судді Каліушка Ф.А. – адвоката ОСОБА_2 про те, що начебто оцінка дій судді в цьому випадку «фактично свідчить про безпосередню оцінку рішення», не відповідає дійсності. Третя Дисциплінарна палата оцінює виключно дії судді при розгляді справи.
Водночас у ході розгляду дисциплінарної справи беззаперечних доказів умисності порушень, допущених суддею Каліушком Ф.А., не виявлено.
Хоча вид стягнення, обраний стосовно ОСОБА_1, є суворим, такий вид стягнення суддя також застосовував і в деяких інших випадках, не пов’язаних із подіями Революції Гідності, – див. постанови від 13 вересня 2012 року (справа № 3-7165/12) та від 29 жовтня 2013 року (справа № 753/629/14-п).
Крім того, постановою місцевого суду від 17 лютого 2014 року у справі № 753/629/14-п суддя Каліушко Ф.А. повернув справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_6 до ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві для доопрацювання на виконання вимог статті 256 КУпАП, оскільки в судовому засіданні було з’ясовано, що протокол про адміністративне правопорушення від 13 січня 2014 року складено з порушеннями, які неможливо усунути в судовому засіданні. Згідно з поясненнями особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та показаннями свідків 29 грудня 2013 року о 13:16 ОСОБА_6 перебувала вдома, а автомобілем керував її батько, який у цей час здійснював ремонт автомобіля на станції техобслуговування «Автоград», що розташована по АДРЕСА_1.
На думку Третьої Дисциплінарної палати, допущені суддею Каліушком Ф.А. порушення процесуального закону є істотними і утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року в редакції, чинній на 11 лютого 2014 року.
Зміни, що відбулися у правовому регулюванні відповідних відносин після 11 лютого 2014 року, не призвели до пом’якшення або скасування відповідальності за дії, вчинені суддею Каліушком Ф.А.
Так, після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»). Пунктом 4 частини першої статті 92 Закону було передбачено дисциплінарну відповідальність за «умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод».
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року та новим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року.
Підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Редакційні зміни в описі незаконних діянь суддів, що тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність, не призвели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Каліушком Ф.А. Отже, перешкод для кваліфікації дій судді за правилами, що існували на момент вчинення ним відповідних діянь, немає.
З огляду на це Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що відповідальність за дії, вчинені суддею Каліушком Ф.А., не скасовано та не пом’якшено.
Водночас згідно із частиною четвертою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла на час вчинення дисциплінарного проступку суддею Каліушком Ф.А., дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Згідно з даними, наданими Дарницьким районним судом міста Києва, з дати вчинення дисциплінарного проступку (11 лютого 2014 року) суддя Каліушко Ф.А. 201 день перебував у відпустці і 21 день був відсутній на робочому місці внаслідок тимчасової непрацездатності. Таким чином, на даний час строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановлений законом, сплив.
Чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може бути більшим ніж три роки з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження (частина одинадцята статті 109).
Запровадження такого строку є заходом, який погіршує становище судді порівняно із ситуацією, коли застосовувався строк не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Дарницького районного суду міста Києва Каліушка Ф.А. у зв’язку із закінченням встановленого законом строку для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження підлягає припиненню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109, 115, пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22, 12.23, 12.36, 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Дарницького районного суду міста Києва Каліушка Федора Анатолійовича до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження припинити.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів з дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
А.С. Олійник
М.П. Худик
