Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Лесько А.О., членів Комкова В.К., Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В. за результатами перевірки дисциплінарної скарги Качана Михайла Ігоровича стосовно судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя Кулик Вікторії Борисівни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 7 листопада 2016 року надійшла дисциплінарна скарга Качана М.І. стосовно судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя Кулик В.Б.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя вказану дисциплінарну скаргу передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу матеріалу від 16 лютого 2017 року № К-2041/0/7-16).
У скарзі зазначено про те, що суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя Кулик В.Б. під час розгляду справи № 333/8557/15-ц допустила грубі порушення норм процесуального права, оскільки не залишила без розгляду позов після повторної неявки позивача, а також ухвалила рішення, у якому відсутні мотиви щодо відхилення доводів відповідача. У зв’язку із цим Качан М.І. просив притягнути суддю Комунарського районного суду міста Запоріжжя Кулик В.Б. до дисциплінарної відповідальності.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Відповідно до внесених змін в Україні діє Вища рада правосуддя (стаття 131 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. склав висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя Кулик В.Б.
Розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького В.О. та додані до нього матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя Кулик В.Б. з огляду на таке.
У скарзі Качан М.І. звертав увагу, що впродовж 2015–2016 років суддею Комунарського районного суду міста Запоріжжя Кулик В.Б. було проведено понад 7 судових засідань з розгляду справи № 333/8557/15-ц, на які позивач у справі не з’являвся, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України є безумовною підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, на переконання скаржника, в ухваленому за наслідками розгляду справи рішенні від 17 жовтня 2016 року суддею Кулик В.Б. не зазначено мотивів відхилення заперечень відповідача, зокрема незастосування строків позовної давності як до основного боргу, так і щодо стягнення нарахованих процентів і неустойки.
Під час перевірки із суду було витребувано довідку про рух справи № 333/8557/15-ц та статистичні показники роботи судді Кулик В.Б., а судді запропоновано надати пояснення з приводу обставин, викладених у скарзі Качана М.І.
Як встановлено попередньою перевіркою, ухвалою від 24 грудня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року, вказаний позов задоволено.
У поясненнях суддя Кулик В.Б. зазначила, що 8 лютого 2016 року судове засідання було відкладено у зв’язку з перебуванням судді на лікарняному, 15 березня 2016 року судове засідання відкладено у зв’язку з неявкою представника позивача, за клопотанням позивача винесена ухвала про визнання явки представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» обов’язковою.
В подальшому судове засідання 18 квітня 2016 року відкладено у зв’язку з неявкою представника позивача, повторно за клопотанням відповідача винесена ухвала про визнання явки представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» обов’язковою. Судові засідання 10 та 31 травня 2016 року були відкладені за клопотанням відповідача – ОСОБА_1, 11 липня 2016 року – у зв’язку із неявкою всіх сторін у справі, а 19 вересня 2016 року – у зв’язку із перебуванням судді у відгулі за раніше відпрацьований час. Наступного судового засідання 17 жовтня 2016 року розгляд справи закінчено із ухваленням рішення про задоволення позову.
Щодо непостановлення ухвали про залишення позову без розгляду суддя пояснила, що під час розгляду справи нею саме за клопотанням відповідача двічі приймались ухвали про визнання обов’язковою явку представника позивача. При цьому відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи без його участі, однак в матеріалах вищевказаної цивільної справи містяться чисельні заяви представника позивача про розгляд справи без його участі, які подавалися як під час звернення до суду, так і під час розгляду справи у суді. Відмови позивача від раніше направлених заяв в матеріалах справи немає, а тому достатніх правових підстав для застосування положень вказаної норми ЦПК України, за вказаних відповідачем у скарзі обставин, у суду не було.
Отже, повторна неявка в судове засідання представника позивача, від якого надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, не є перешкодою для розгляду справи та не є підставою застосування норм ЦПК України, якими встановлено дії суду щодо позову у зв’язку із повторною неявкою позивача.
Стосовно стверджень Качана М.І. про те, що рішення суду першої інстанції є невмотивованим зауважила, що його було переглянуто судом апеляційної інстанції у визначеному ЦПК України порядку та залишено без змін. У своєму рішенні суд апеляційної інстанції, крім іншого вказав, що доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції порушено вимоги статей 257, 267 ЦК України, не застосований строк позовної давності є безпідставними.
Довідкою про рух справи № 333/8557/15-ц, наданою головою Комунарського районного суду міста Запоріжжя, підтверджується інформація щодо причин відкладення та перенесення судових засідань по цій справі. Згідно із статистичними показниками роботи суддя Кулик В.Б. має вище середнього навантаження по суду, а також вищий середнього показник розглянутих справ у суді за відповідний період.
Крім того, перевіркою встановлено, що 13 лютого 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою, поданою представником відповідача – ОСОБА_1. Справа перебуває на розгляді суду касаційної інстанції.
З огляду на зазначене перевіркою не підтвердилися доводи скаржника про те, що за весь період перебування справи у провадженні судді Кулик В.Б. її розгляд відкладався саме у зв’язку із неявкою позивача, як і не встановлено обставин, які б свідчили, що не залишивши позов без розгляду, суддя допустила порушення вимог ЦПК України. Крім того, доводи скарги щодо ненаведення судом мотивів відхилення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності були перевірені судом апеляційної інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому мотиви, зазначені у скарзі, зводяться до фактичної незгоди скаржника із рішенням, ухваленим суддею Кулик В.Б. у справі № 333/8557/15-ц.
Відповідно до чинного законодавства України Вища рада правосуддя, як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Незгода із судовим рішенням не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя Кулик Вікторії Борисівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя А.О.Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.К. Комков
В.В. Шапран
