Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Волковицькою Наталею Олександрівною за заявами заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича від 31 липня 2014 року та Середи Максима Леонідовича від 8 вересня 2014 року стосовно судді окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина Віктора Михайловича,
встановила:
до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції надійшли заяви заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича від 31 липня 2014 року та Середи Максима Леонідовича від 8 вересня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В.М. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У своїх заявах автори зазначили, що суддя Данилишин В.М. підлягає перевірці на підставі пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки постановою від 21 листопада 2013 року повністю задовольнив позов Київської міської державної адміністрації та встановив обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів тощо) Всеукраїнській суспільній організації «Православний вибір» шляхом заборони проведення таких заходів, використання гучномовців, наметів, автотехніки, плакатів 21 листопада 2013 року на вулиці Різницькій у місті Києві, а також заборонив Всеукраїнській громадській організації «Коаліція учасників Помаранчевої революції», Громадському руху «Українська патріотична альтернатива», ОСОБА_1 та іншим суб’єктам під час проведення мирних масових акцій встановлювати малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, із 22 листопада 2013 року по 7 січня 2014 року на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі у місті Києві.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК, Комісія).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення. Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листами секретаря Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції ОСОБА_2 від 18 лютого 2016 року № 2246/0/9-16, заява Середи Максима Леонідовича та від 29 лютого 2016 року № 2840/0/9-16, заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. стосовно судді окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В.М. та пов’язані з їх розглядом документи направлені для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки Комісія не встигла прийняти рішення щодо них до закінчення своїх повноважень.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 17 травня 2016 року вказані заяви передано члену Вищої ради юстиції Волковицькій Н.О. для здійснення перевірки.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Волковицька Н.О. запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовно судді окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В.М. (висновок від 29 червня 2016 року).
На засіданні 5 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В.М.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Волковицьку Н.О., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В.М. з огляду на таке.
Данилишин Віктор Михайлович Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 призначений строком на п’ять років на посаду судді Житомирського окружного адміністративного суду, Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 285/2012 переведений на посаду судді окружного адміністративного суду міста Києва.
У своїх письмових поясненнях від 10 червня 2016 року (вих. № 826/18376/13-а/7403/16) суддя Данилишин В.М. підтвердив доводи, викладені ним у постанові від 21 листопада 2013 року, та зазначив, що заяви заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. та Середи М.Л. є передчасними, безпідставними та необґрунтованими, що, на його думку, підтверджується сукупністю обставин та доказів, які містяться у матеріалах відновленого втраченого судового провадження у вказаній справі.
З матеріалів відновленої адміністративної справи № 826/18376/13-а вбачається, що до Київської міської державної адміністрації надійшли:
- письмове повідомлення Всеукраїнської громадської організації «Коаліція учасників Помаранчевої революції» від 5 листопада 2013 року б/н про проведення спільно з іншими громадськими організаціями та громадянами 22 листопада 2013 року із 06 год. 00 хв. по 24 год. 00 хв. мирних зібрань громадян – святкування дев’ятої річниці Помаранчевої революції та третьої річниці Податкового майдану на Майдані Незалежності у місті Києві. У ході попередньо запланованих заходів передбачалось проведення святкового концерту та виступів на Майдані Незалежності у місті Києві. З цією метою планувалось встановлення імпровізованої сцени та сценічного обладнання (у тому числі звукопідсилювальної апаратури). З метою відтворення духу Помаранчевої революції на період проведення святкування мало бути символічно встановлено кілька наметів та використано іншу революційну атрибутику як згадку про події 2004 року. Також планувалось провести смолоскипну ходу вулицею Хрещатик від Бессарабської площі до Майдану Незалежності. Орієнтовна кількість учасників святкування – близько 5000 осіб;
- письмове повідомлення Громадського руху «Українська патріотична альтернатива» від 15 листопада 2013 року № 26 про проведення з ініціативи Київського громадського оргкомітету з підготовки відзначення 10-ї річниці Помаранчевої революції у 2014 році, створеного за ініціативою Громадського руху «Українська патріотична альтернатива», до якого увійшли Народний рух України (Українська народна партія «Рух»), політична партія «Наша Україна», Конгрес українських націоналістів, УНА-УНСО, Спілка офіцерів України, Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Т. Шевченка, ОУН, ОУН(д), ВОВ, Українська партія, Молодь Руху, до 9-ї річниці Помаранчевої революції 22 листопада 2013 року на Майдані Незалежності (біля Головпоштамту) громадської акції «Свободи, відвойовані на Майдані, стануть незворотними тільки в Євросоюзі». У рамках громадської акції планувалось проведення низки заходів: фотовиставки «Помаранчева революція: як це було» із 10 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., музичного марафону «Разом нас багато» із 10 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв., мітингу «Українські цінності, відстояні Майданом, – це Європейські цінності» із 17 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв., смолоскипного маршу єврооптимістів «Освітлимо шлях повернення до нашого європейського дому» із 18 год. 30 хв. по 19 год. 00 хв. за маршрутом Майдан Незалежності – вулиця Інститутська – вулиця Банкова (по тротуару), передачі звернення до Адміністрації Президента України із 19 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. Орієнтовна кількість учасників акції – до 1000 осіб;
- письмове повідомлення ОСОБА_1 від 15 листопада 2013 року б/н про проведення у період із 10 год. 00 хв. 22 листопада 2013 року по 10 год. 00 хв. 23 листопада 2013 року зборів громадян на Майдані Незалежності у місті Києві. Мета: обговорення соціально-економічної ситуації в країні. Орієнтовна кількість учасників – 2000 осіб;
- письмове повідомлення Всеукраїнської суспільної організації «Православний вибір» від 19 листопада 2013 року № 13 про здійснення 21 листопада 2013 року хресної ходи православної громадськості від Києво-Печерської лаври вулицями Києва без перекриття дорожнього руху. Хресна хода мала пройти таким шляхом: вулиця Лаврська – вулиця Цитадельна – вулиця Московська – вулиця Різницька – Кловський узвіз – вулиця Мельникова – вулиця Басейна – Бессарабська площа – бульвар Т. Шевченка – вулиця Володимирська – вулиця Б. Хмельницького – вулиця Володимирська – Софіївська площа. У процесі хресної ходи перед будівлею Генеральної прокуратури України (вулиця Різницька, 13/15) мало відбутися молитовне стояння або пікет православних віруючих з вимогою припинити політичне переслідування православного політика Ігоря Маркова з боку правоохоронних органів та негайно відпустити його на волю. Окрім цього, планувалось молитовне стояння біля будинку посольства ФРН проти нав’язування нашому народу содомського гріха. Час проведення хресної ходи – із 12 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. 21 листопада 2013 року. Орієнтовна кількість учасників - до 1000 осіб.
Крім того, у матеріалах справи містяться:
- лист № 005-3714 від 30 жовтня 2013 року заступника голови Київської міської державної адміністрації до голови Київської міської державної адміністрації з проханням призупинити надання дозволів на проведення будь-яких масових акцій на Майдані Незалежності для здійснення робіт із безперебійного та безпечного монтажу головної новорічної ялинки згідно з установленим графіком;
- лист головного управління Держсанепідслужби у місті Києві від 31 жовтня 2013 року № 6010, яким повідомлено Київську міську державну адміністрацію про те, що проведення протиправних мітингів, зборів, походів та демонстрацій на перетині вулиць Різницької та Гусовського у місті Києві із застосуванням гучномовців дійсно може призвести до погіршення умов проживання мешканців житлових будинків, розміщених на перетині зазначених вулиць, що є порушенням державних санітарних норм;
- лист від 13 листопада 2013 року, яким комунальне підприємство «Київдорсервіс» Київської міської ради звернулося до Київської міської державної адміністрації з приводу того, що у зв’язку із проведенням акцій пікетування Генеральної прокуратури України на вулиці Різницькій, 13/15 у місті Києві та значною чисельністю учасників акції працівники цього підприємства не можуть провести заплановані графіком роботи, оскільки велике скупчення людей перешкоджає під’їзду спеціального технічного транспорту, що створює загрозу життю та здоров’ю населення. На підставі вказаного, комунальне підприємство «Київдорсервіс» Київської міської ради просило сприяти забезпеченню безперешкодного доступу до технічних засобів дорожнього руху, розташованих за вищевказаною адресою;
- лист управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 листопада 2013 року № 105/72-2833 до Київської міської державної адміністрації, у якому зазначено, що працівники районного управління освіти, працівники закладів освіти, батьки неповнолітніх дітей занепокоєні з приводу проведення мітингів, зібрань та зборів, які перешкоджають пересуванню дітей до закладів, створюють загрозу їх життю та здоров’ю. Непоодинокі випадки використання гучномовців, гомін натовпу, які заважають проведенню навчально-виховного процесу;
- лист головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві від 13 листопада 2013 року № 65/1/5670 до Київської міської державної адміністрації, згідно з яким проведення масових заходів із залученням значної кількості людей на перехресті вулиць Різницької та Гусовського у місті Києві, а також на прилеглій території може призвести до порушення законодавства у сфері пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров’ю населення, правам і свободам інших людей;
- лист управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в місті Києві від 13 листопада 2013 року № 10/30900, яким Київську міську державну адміністрацію повідомлено про те, що, враховуючи геометричні параметри вулиць Різницької та Гусовського у місті Києві, проведення масових заходів за участю громадян (мітингів, зборів, походів, демонстрацій, тощо) на перехресті вказаних вулиць, а також на прилеглій території негативно вплине на безпеку дорожнього руху та ускладнить безперешкодний проїзд автомобілів спеціального призначення (МНС, швидкої допомоги, міліції, тощо);
- лист головного управління в місті Києві МВС України від 19 листопада 2013 року № 1/9240-КОР до Київської міської державної адміністрації, що містить прохання встановити обмеження шляхом заборони представникам Всеукраїнської громадської організації «Коаліція учасників Помаранчевої революції» в особі ОСОБА_3, Громадського руху «Українська патріотична альтернатива» в особі ОСОБА_4, Громадського руху «Спільна справа» в особі ОСОБА_5 та іншим ініціаторам на встановлення 22 листопада 2013 року під час запланованих акцій наметів та інших тимчасових споруд у центральній частині міста Києва, а саме: на Майдані Незалежності, на Бессарабській, Європейській площах, вулицях Хрещатик, Городецького, Інститутській, Грушевського, біля Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України.
21 листопада 2013 року Київська міська державна адміністрація звернулась до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації «Коаліція учасників Помаранчевої революції», Громадського руху «Українська патріотична альтернатива», ОСОБА_1 та з урахування клопотання про уточнення позовних вимог просила заборонити вказаним особам та іншим суб’єктам під час проведення мирних масових акцій встановлювати малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, із 22 листопада 2013 року по 7 січня 2014 року на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі у місті Києві, а також про встановлення обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів тощо) Всеукраїнській суспільній організації «Православний вибір» шляхом заборони проведення таких заходів, використання гучномовців, наметів, автотехніки, плакатів 21 листопада 2013 року на вулиці Різницькій у місті Києві.
Постановою від 21 листопада 2013 року суд повністю задовольнив позов Київської міської державної адміністрації та встановив обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів тощо) Всеукраїнській суспільній організації «Православний вибір» шляхом заборони проведення таких заходів, використання гучномовців, наметів, автотехніки, плакатів 21 листопада 2013 року на вулиці Різницькій у місті Києві, а також заборонив Всеукраїнській громадській організації «Коаліція учасників Помаранчевої революції», Громадському руху «Українська патріотична альтернатива», ОСОБА_1 та іншим суб’єктам під час проведення мирних масових акцій встановлювати малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, із 22 листопада 2013 року по 7 січня 2014 року на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі у місті Києві.
Постанова обґрунтована тим, що чинне законодавство передбачає завчасне, не пізніше 10 днів до дати проведення, повідомлення органів виконавчої влади про проведення зборів, мітингів та інших масових заходів з метою забезпечення державою громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ і організацій, забезпечення захисту здоров’я людей при проведенні таких заходів.
Забезпечення громадського порядку під час проведення заходів масового характеру потребує залучення значних резервів особового складу органу внутрішніх справ, що, в свою чергу, також потребує певних умов для забезпечення громадського порядку. Встановлення малих архітектурних форм у вигляді наметів під час проведення заходів може створювати перешкоди працівникам правоохоронних органів для виконання ними функцій з охорони громадського порядку, покладених на них законодавством України. При цьому під громадським порядком слід розуміти сукупність суспільних відносин, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності людини, діяльності підприємств, установ і організацій, праці й відпочинку громадян, повагу до їхньої честі, людської гідності та громадської моралі шляхом встановлення, дотримання і реалізації правових та етичних норм, що включає і відсутність правопорушень у громадських місцях.
Окрім того, суд посилався на те, що згідно зі статтею 3 Закону України «Про основи національної безпеки України», об’єктом національної безпеки є людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи.
Постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року у справі № 826/18376/13-а була оскаржена Київською міською партійною організацією «ВО Батьківщина» та ОСОБА_6 в апеляційному порядку. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року апеляційні скарги задоволені, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Київської міської державної адміністрації відмовлено.
Статтею 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.
Таким чином, з матеріалів перевірки вбачається, що постанова від 21 листопада 2013 року, прийнята суддею Данилишиним В.М., стосується права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. Вказане право передбачене статтею 39 Конституції України, згідно з якою про проведення вказаних заходів завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Згідно з частиною п’ятою статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України, суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Аналіз змісту постанови від 21 листопада 2013 року свідчить, що єдиним мотивом обмеження права на мирні зібрання, наведеним у ній, є можливість створення перешкод працівникам правоохоронних органів у виконанні функції з охорони громадського порядку. Решта змісту постанови зводиться до аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини та стосуються громадського порядку чи національної безпеки. Будь-яких висновків щодо порушення цих вимог, а також доказів на підтвердження необхідності заборони масових акцій не наведено.
У постанові від 21 листопада 2013 року суддя Данилишин В.М. не навів жодних причин для обмеження у реалізації права на мирні зібрання, які визначені статтею 11 Конвенції та статтею 39 Конституції України, а також не навів обґрунтованих мотивів та підстав заборони іншим невизначеним суб'єктам під час проведення мирних масових акцій встановлювати малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, із 22 листопада 2013 року по 07 січня 2014 року на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі у місті Києві.
Приймаючи постанову від 21 листопада 2013 року суддя Данилишин В.М. допустив невиправдане втручання у право на свободу мирних зібрань, яке не переслідує ні однієї з легітимних цілей, передбачених статтею 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 39 Конституції України та є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення таких цілей.
Обмеження конституційного права шляхом його заборони повинно мати настільки очевидні перестороги, які без будь-якого додаткового пояснення свідчать про перевагу такої заборони саме для носіїв цих прав, а не виправдання бездіяльності державних органів чи порушень конституційних прав заявників. Нехтування принципом верховенства права, який є однією з головних засад існування демократичного суспільства та справедливого судочинства, є не чим іншим, як свавільним ігноруванням охоронюваних міжнародним правом та Конституцією України прав і свобод, та викликає сумніви у об’єктивності та безсторонності судді, а також принижує авторитет судової влади.
Той факт, що суддя заборонив мирні зібрання без встановлення доказів, обставин, які згідно зі статтею 39 Конституції України можуть бути підставою обмеження щодо реалізації права проводити мітинги, походи, демонстрації й інші мирні заходи, а саме без доведення наявності реальної загрози національній безпеці та громадському порядку, свідчить, що суддя не був справедливим у вирішенні цієї справи.
Також суддя проігнорував, що передбачене статтею 39 Конституції України завчасне сповіщення органів влади про проведення заходів має на меті не обмеження права на мирні зібрання, а навпаки – накладає на органи влади зобов’язання вжити відповідні заходи для вільного проведення громадянами мітингів, зборів, демонстрацій і інших масових заходів та забезпечення громадського порядку під час таких зібрань.
Крім того, термін «зобов’язання» як у законодавчому, так і в загальновживаному розумінні є безумовним обов’язком, а отже, забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, покладене на міліцію Законом України «Про міліцію» (який був чинним на момент прийняття постанови), не може залежати від наявності малих архітектурних форм, на можливість встановлення яких посилався суддя як на перешкоду здійснення функцій міліції, передбачених законодавством України. Будь-якої іншої мети суддя не навів.
Отже, зміст постанови свідчить, що єдиною підставою для заборони мирних зібрань було небажання органів влади створювати безпечні умови для проведення запланованих акцій, що, як показують події періоду з 21 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року, призвели до тяжких наслідків для здоров’я та безпеки окремих людей. Такий підхід суду викликав обурення у суспільстві та недовіру до судової влади.
Завданням адміністративного судочинства згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час прийняття постанови від 21 листопада 2013 року) суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Згідно зі статтею 55 вказаного Закону присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Порушенням присяги у розумінні частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, чинній на момент прийняття постанови від 21 листопада 2013 року) визнавалося, в тому числі, вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
За змістом норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки давності притягнення судді з підстав порушення присяги.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим ніж три роки із дня вчинення проступку (частина четверта статті 96 Закону).
Запровадження такого строку є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому в силу положень статті 58 Конституції України повинен бути застосований.
Виходячи зі встановлених обставин, зазначений строк застосування дисциплінарного стягнення не сплинув. Таким чином, перешкод для розгляду питання про притягнення судді Данилишина В.М. до відповідальності за порушення присяги не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина Віктора Михайловича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
