Акт ВРП

Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Маловацьким Олексієм Володимировичем за заявою прокуратури Подільського району міста Києва щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Богінкевич Світлани Миколаївни,

 

встановила:

 

до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції надійшла заява прокуратури Подільського району міста Києва від 12 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Богінкевич С.М. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

У заяві прокуратури від 12 грудня 2014 року зазначено, що суддя Подільського районного суду міста Києва Богінкевич С.М. у період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», а саме – 15 січня та 7 лютого 2014 року приймала рішення у справах №№ 758/180/14-п, 758/173/14-п та 758/897/14-п про позбавлення учасників масових акцій протесту права керування транспортними засобами, що є підставою для здійснення стосовно неї перевірки відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 цього Закону.

Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК, Комісія).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.

У газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року опубліковане повідомлення, у якому зазначено, що ТСК оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.

Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.

Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.

Листом секретаря ТСК Соловйової М.М. заяву прокуратури Подільського району міста Києва разом із матеріалами стосовно судді Богінкевич С.М. направлено для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки ТСК не встигла прийняти рішення щодо неї до закінчення своїх повноважень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 14 квітня 2016 року № 2942/1/8-14 вказану заяву прокуратури передано члену Вищої ради юстиції Маловацькому О.В. для здійснення перевірки.

За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Богінкевич С.М. (висновок від 8 червня 2016 року).

На засіданні 14 червня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Богінкевич С.М.

Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Маловацького О.В., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Богінкевич С.М. з огляду на таке.

Богінкевич Світлана Миколаївна Постановою Верховної Ради України від 17 квітня 2003 року № 731-IV обрана безстроково на посаду судді Подільського районного суду міста Києва.

До Подільського районного суду міста Києва із ВДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП щодо: ОСОБИ_1 (далі – справа № 758/173/14-п), ОСОБИ_2 (далі – справа № 758/897/14-п) та ОСОБИ_3 (далі – справа № 758/180/14-п), які були передані для розгляду судді Богінкевич С.М.

Зі справи № 758/173/14-п вбачається, що 6 січня 2014 року інспектором ВДАІ Подільського РУ ГУ МВС Україні в місті Києві Шарлай С.В. складено протокол № 270357 про вчинення ОСОБОЮ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року о 17 годині 50 хвилин ОСОБА_1, рухаючись на автомобілі марки «Пежо-206», державний реєстраційний номер _____, Столичним шосе, СП-504 «Чапаївка», не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану жезлом та свистком. Для ознайомлення з адміністративним протоколом ОСОБА_1 прибути відмовився.

До протоколу було додано:

- рапорт інспектора ДПС ДАІ ГУ МВС України в місті КиєвіСохацького С.М. від 29 грудня 2013 року, згідно з яким 29 грудня 2013 року приблизно о 17 годині 50 хвилин за межі міста рухалась колона автомобілів з символікою «Євромайдану». З метою припинення порушень Правил дорожнього руху в частині невиконання водіями вимог пункту 32.1 цих Правил ним за допомогою жезла та свистка було подано вимогу про зупинку, однак водій автомобіля марки «Пежо», державний реєстраційний номер ______, вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух у складі колони. Інформацію щодо незупинки зазначеного автомобіля негайно в телефонному режимі було передано до чергової частини полку для подальшого орієнтування нарядів;

- рапорт інспектора УДАІ Подільського РУ ГУ МВС Україні в місті Києві Шарлай С.В. на ім’я начальника Подільського РУ ГУ МВС Україні в місті Києві Компанця С.І. У рапорті зазначено, що на відпрацювання інспектора Шарлай С.В. надійшов рапорт інспектора Сохацького С.М., в ході його відпрацювання було встановлено, що власником та водієм автомобіля марки «Пежо», державний реєстраційний номер ______, є ОСОБА_1, якого було запрошено для складення протоколу про адміністративне правопорушення та який для складення протоколу та ознайомлення з ним не з’явився.

Телефонограмою від 8 січня 2014 року Подільський районний суд міста Києва повідомив ОСОБУ_1 про судове засідання з розгляду адміністративного матеріалу щодо нього 15 січня 2014 року.

15 січня 2014 року ОСОБОЮ_1 до Подільського районного суду міста Києва було подано:

• клопотання про зупинення розгляду адміністративної справи в порядку статті 268 КУпАП до вирішення по суті справи за позовом ОСОБОЮ_1 на протиправні дії інспектора ДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві щодо перевищення влади та службових повноважень під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення від 6 січня 2014 року № 270357;
• клопотання про виклик та допит свідка, а саме – інспектора ДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві Шарлая С.В.

Також у матеріалах справи містяться письмові пояснення захисника ОСОБИ_1 – ОСОБИ_4. У вказаних поясненнях категорично заперечено факт вчинення ОСОБОЮ_1 адміністративного правопорушення, вказано на наявність двох свідків, які можуть підтвердити це, на відсутність складу такого правопорушення, що є підставою для закриття адміністративної справи; зазначено, що рапорт не може бути належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, адже складення рапортів при вчиненні порушення Правил дорожнього руху водієм не передбачено жодним нормативним актом, можливість складення рапорту передбачена лише стосовно водіїв оперативних транспортних засобів; вказано на протиправність оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не в момент порушення, а на підставі рапорту. Також було зазначено про відсутність у справі обґрунтованих доказів вчинення ОСОБОЮ_1 порушення Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні 15 січня 2014 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення категорично заперечував, мотивуючи це тим, що 29 грудня 2013 року він дійсно був за кермом свого автомобіля, рухався Столичним шосе, СП-504 «Чапаївка», однак жодного працівника ДАІ не бачив та будь-яких сигналів про зупинку автомобіля ним помічено не було.

Захисник ОСОБИ_1 у судовому засіданні також заперечувала наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення та просила у зв’язку з цим закрити провадження у справі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 29 грудня 2013 року він дійсно перебував у автомобілі ОСОБИ_1 на передньому сидінні біля водія та уважно стежив за дорожньою ситуацією. Просив звернути увагу суду на ту обставину, що автомобіль рухався у правому ряду зі швидкістю від 5 до 10 км/год. Також зазначив, що не бачив працівників ДАІ та будь-яких спроб останніх зупинити автомобіль, у якому він перебував.

Даних про виклик у якості свідка інспектора ВДАІ матеріали справи не містять.

За результатами розгляду справи судом було прийнято постанову про визнання ОСОБИ_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, притягнуто його до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.

Ухвалюючи вказану постанову, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБИ_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, що, на думку суду, підтверджувалося наявними в матеріалах справи: протоколом про адміністративне правопорушення, копією протоколу про адміністративне правопорушення, рапортом, копією облікової картки, копією довідки, телеграмою.

Водночас постанова суду про притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення правопорушення саме ОСОБОЮ_1. У постанові також відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

Вказану постанову суду було оскаржено в апеляційному порядку.

За наслідками розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБИ_1 19 березня 2014 року апеляційним судом міста Києва було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу задоволено, постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2014 року щодо ОСОБИ_1 за статтею 122-2 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито на підставі статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю події правопорушення.

Апеляційний суд у своїй постанові вказав, що суд першої інстанції не дав відповідної оцінки показанням ОСОБИ_1 та свідка ОСОБИ_6, які є належними та допустимими, а визнавши протокол про адміністративне правопорушення та рапорт інспектора ДПС ДАІ належними та допустимими доказами, не звернув уваги на те, що протокол складений з порушенням вимог пункту 2.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2001 року № 185, а рапорт, на підставі якого 6 січня 2014 року стосовно ОСОБИ_1. складено протокол про адміністративне правопорушення, – Інструкції з діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 23 серпня 2012 року № 247.

Крім цього, апеляційний суд зазначив, що згідно з пунктом 15.8 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС Українивід 27 березня 2009 року № 111, можливість складання рапорту про порушенняправил дорожнього руху передбачена лише щодо водіїв оперативних транспортних засобів.

З огляду на зазначене апеляційний суд зробив висновок про те, що протокол про адміністративне правопорушення не міг визнаватися належним доказом, а інші перераховані суддею документи жодним чином не підтверджують наявності події правопорушення.

Зі справи № 758/180/14-п вбачається, що 3 січня 2014 року інспектором ВДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві Білоусом А.А. складено протокол № 271595 про вчинення ОСОБОЮ_3 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року приблизно о 13 годині 31 хвилині ОСОБА_3, керуючи автомобілем по вулиці Богатирській СП-501, не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, подану жезлом та свистком. Із протоколом ознайомлений по телефону, на запрошення з’явитися до ВДІ категорично відмовився. До протоколу було додано два рапорти.

Згідно з рапортом інспектора СОМДТП ДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 29 грудня 2013 року приблизно о 13 годині31 хвилині по вулиці Богатирській у місті Києві в напрямку міста Вишгород рухалась колона автомобілів. З метою припинення порушень Правил дорожнього руху в частині невиконання водіями вимог пункту 32.1 цих Правил ним за допомогою жезла та свистка було подано вимогу про зупинку, однак водій автомобіля марки «Мазда 626», державний реєстраційний номер_______, вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух у складі колони. Інформацію щодо незупинки зазначеного автомобіля негайно в телефонному режимі було передано до чергової частини полку ДПС ДАІ в місті Києві для подальшого орієнтування нарядів ДАІ.

Згідно з рапортом інспектора ВДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві Білоуса А.А. 2 січня 2014 року йому на виконання надійшли матеріали щодо порушень водієм автомобіля марки «Мазда 626», державний реєстраційний номер ______, в ході додаткової перевірки яких було встановлено, що вказаний транспортний засіб належить ОСОБІ_3. 3 січня 2014 року ОСОБУ_3 телефоном було повідомлено про вчинене правопорушення; на запрошення до ВДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві з’явитися він категорично відмовився.

Також у матеріалах справи міститься витяг з реєстраційної картки транспортного засобу, державний реєстраційний номер _____, згідно з яким власником транспортного засобу є ОСОБА_3.

8 січня 2014 року Подільським районним судом міста Києва направлено ОСОБІ_3 повідомлення про те, що справа про адміністративне правопорушення стосовно нього призначена до розгляду на 15 січня 2014 року.

9 січня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

Захисник ОСОБИ_3 – ОСОБА_4 надала письмові пояснення, у яких заперечувала факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБОЮ_3, вказувала на наявність двох свідків, які можуть підтвердити це, а також на відсутність складу такого правопорушення, що є підставою для закриття адміністративної справи; зазначила, що рапорт не може бути належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, адже складення рапортів при вчиненні порушення Правил дорожнього руху водієм не передбачено жодним нормативним актом, можливість складення рапорту передбачена лише стосовно водіїв оперативних транспортних засобів; вказувала на протиправність оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не в момент порушення, а на підставі рапорту. Зазначала про відсутність у справі обґрунтованих доказів вчинення ОСОБОЮ_3 порушення Правил дорожнього руху.

14 січня 2014 року ОСОБА_3 подав до суду:

• клопотання про зупинення розгляду адміністративної справи в порядку статті 268 КУпАП до вирішення по суті справи за позовом ОСОБИ_3 на протиправні дії інспектора ДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві щодо перевищення влади та службових повноважень під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення від 3 січня 2014 року № 271595;
• клопотання про витребування із ВДАІ всіх матеріалів, які слугували підставою складення протоколу про адміністративне правопорушення від 3 січня 2014 року № 271595;
• клопотання про виклик та допит свідка, а саме – інспектора ДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві Білоуса А.А.

15 січня 2014 року до суду надійшли пояснення громадян Зикунова О.П. та ОСОБИ_3, у яких останні повідомили суду, що 29 грудня 2013 року приблизно з 12 до 15 години перебували в автомобілі марки «Мазда 626», державний реєстраційний номер __________, власником якого єОСОБА_3, та що ані на вулиці Богатирській, ані в будь-якому іншому місці жоден інспектор ДАІ не зупиняв і не намагався зупинити цей автомобіль.

У судовому засіданні 15 січня 2014 року ОСОБА_3 свою вину у вчиненні правопорушення категорично заперечував, мотивуючи тим, що 29 грудня 2013 року він дійсно перебував за кермом свого автомобіля на вулиці Богатирській СП-501, однак жодного працівника ДАІ не бачив та будь-яких сигналів про зупинку автомобіля ним помічено не було.

Захисник ОСОБИ_3 у судовому засіданні також заперечила наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення та просила у зв’язку з цим закрити провадження у справі.

Свідок ОСОБИ_3 в судовому засіданні пояснив, що 29 грудня 2013 року він перебував у автомобілі ОСОБИ_3 на задньому сидінні, праворуч від водія, та уважно стежив за дорожньою ситуацією. Зазначив, що не бачив працівників ДАІ та будь-яких спроб останніх зупинити автомобіль, у якому він знаходився.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 29 грудня 2013 року він перебував у автомобілі ОСОБИ_3 та спостерігав за дорожньою ситуацією, зазначив, що не бачив працівників ДАІ та будь-яких спроб останніх зупинити автомобіль, в якому він знаходився.

Даних про виклик у якості свідка інспектора ВДАІ чи про витребування із ВДАІ будь-яких доказів матеріали справи не містять.

За результатами розгляду справи судом було прийнято постанову про визнання ОСОБИ_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, притягнуто його до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.

Ухвалюючи вказану постанову, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБИ_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, що, на думку суду, підтверджувалося наявними в матеріалах справи: протоколом про адміністративне правопорушення, копією протоколу про адміністративне правопорушення, рапортом, копією облікової картки.

Водночас постанова суду про притягнення ОСОБИ_3 до адміністративної відповідальності не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення правопорушення саме ОСОБОЮ_3. У постанові також відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

Вказану постанову суду було оскаржено в апеляційному порядку. За наслідками апеляційного розгляду справи 17 лютого 2014 року апеляційним судом міста Києва (суддя Бартащук Л.В., стосовно якої 31 березня 2016 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади за порушення присяги судді під час апеляційного перегляду низки справ стосовно учасників масових акцій протестів) прийнято постанову про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2014 року – без змін.

Постановою судді Подільського районного суду міста КиєваБогінкевич С.М. від 28 березня 2014 року ОСОБУ_3 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».

Зі справи № 758/897/14-п вбачається, що 14 січня 2014 року інспектором ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві Звичайним В.О. складено протокол № 939971 про вчинення ОСОБОЮ_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року приблизно о 13 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Пежо 308», державний реєстраційний номер _____, по вулиці Богатирській, 32-Е, не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану жезлом та свистком. Із протоколом ознайомлений, додав до нього пояснення. Також до протоколу було додано рапорт.

Згідно з поясненнями ОСОБИ_2, 14 січня 2014 року він отримав повідомлення від ДАІ для прибуття в Печерський відділ з метою з’ясування обставин правопорушення; після прибуття був ознайомлений із рапортом, згідно з яким він 29 грудня 2013 року начебто не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, по суті правопорушення зазначив, що у вказаний день приблизно о 13-14 годині міг рухатися у напрямку міста Вишгорода, де проживають його друзі, однак не по вулиці Богатирській, а по вулиці Вишгородській, у жодній автомобільній колоні присутній не був, у машині з ним перебувало двоє свідків, які можуть підтвердити правдивість його пояснень.

Відповідно до рапорту інспектора ДПС ДАІ ГУ МВС України в місті Києві Кошового О.П. від 29 грудня 2013 року приблизно о 13 годині по вулиці Богатирській у місті Києві рухалась колона автомобілів із символікою «Євромайдану». З метою припинення порушень Правил дорожнього руху в частині невиконання водіями вимог пункту 32.1 цих Правил ним за допомогою жезла та свистка було подано вимогу про зупинку, однак водій автомобіля марки «Пежо», державний реєстраційний номер _____, вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух у складі колони. Інформацію щодо незупинки зазначеного автомобіля негайно в телефонному режимі було передано до чергової частини полку ДПС ДАІ в місті Києві для подальшого орієнтування нарядів.

Згідно з рапортом інспектора ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві Звичайного В.О. 14 січня 2014 року в службовому приміщенні відділу ДАІ ним було складено адміністративний протокол АА2 № 939971 на підставі рапорту інспектора ДПС ДАІ ГУ МВС України в місті Києві Кошового О.П. на ОСОБУ_2 щодо правопорушення, яке мало місце 29 грудня 2013 року приблизно о 13 годині по вулиці Богатирській, 32-Е, СП-501, водій автомобіля марки «Пежо 306», державний реєстраційний номер _____, не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку та продовжив рух у складі колони, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність статтею 122-2 КУпАП.

Телефонограмою від 29 січня 2014 року Подільський районний суд міста Києва повідомив ОСОБУ_2 про розгляд справи за адміністративними матеріалами стосовно нього 7 лютого 2014 року.

6 лютого 2014 року захисник ОСОБИ_2 – ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

У подальшому захисник ОСОБИ_2 – ОСОБА_5 подала до суду:

• заяву, у якій заперечено факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБОЮ_2, заперечено обставини, викладені у рапорті працівника міліції від 29 грудня 2013 року, звернуто увагу суду на відсутність свідків, які могли б підтвердити відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також на невідповідність дій працівника міліції при зупинці транспортних засобів під час нагляду за дорожнім рухом та порядок доставлення порушника в міліцію;
• клопотання про виклик свідків: ОСОБИ_8 та ОСОБИ_9, які можуть надати пояснення щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне порушення та рапорті;
• клопотання про витребування із ВДАІ доказів, які слугували підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення;
• клопотання про виклик та допит у судовому засіданні свідків – працівників міліції, якими були складені рапорти та протокол про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні 7 лютого 2014 року ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного правопорушення категорично заперечував, мотивуючи тим, що 29 грудня 2013 року він дійсно знаходився за кермом свого автомобіля, рухаючись у напрямку міста Вишгород, однак вулицю Богатирську не проїжджав, а рухався вулицею Вишгородською, жодного працівника ДАІ не бачив та будь-яких сигналів про зупинку автомобіля ним помічено не було.

Захисник ОСОБИ_2 в судовому засіданні також заперечила наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 29 грудня 2013 року він дійсно перебував у автомобілі ОСОБИ_2 на передньому сидінні біля водія та уважно стежив за дорожньою ситуацією. Просив звернути увагу суду на ту обставину, що вказаний автомобіль рухався вулицею Вишгородською. Також зазначив, що не бачив працівників ДАІ та будь-яких спроб останніх зупинити автомобіль, в якому він знаходився.

Даних про виклик у якості свідка інспектора ВДАІ чи про витребування із ВДАІ будь-яких доказів матеріали справи не містять.

За результатами розгляду справи судом було прийнято постанову про визнання ОСОБИ_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, притягнуто його до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.

Ухвалюючи вказану постанову, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБИ_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, що, на думку суду, підтверджувалося наявними в матеріалах справи: даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнями, а також даними, що містяться у рапорті.

Водночас постанова суду про притягнення ОСОБИ_2 до адміністративної відповідальності не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення правопорушення саме ОСОБОЮ_2. У постанові також відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

Вказану постанову суду було оскаржено в апеляційному порядку, однак у зв’язку із прийняттям суддею Подільського районного суду міста Києва Богінкевич С.М. 28 лютого 2014 року постанови про звільнення ОСОБИ_2 від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» апеляційним судом міста Києва відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБИ_2 (постанова апеляційного суду міста Києва від 31 березня 2014 року, суддя Рибак І.О.).

У поданих до Вищої ради юстиції поясненнях суддя Богінкевич С.М. стверджувала, що на момент розгляду вказаних вище справ особи, щодо яких були складені протоколи про адміністративне правопорушення, а також їхні захисники зазначали, що не мають будь-якого стосунку до участі в масових акціях протесту, та що розгляд цих справ нею було здійснено відповідно до вимог КУпАП та Конституції України.

Однак твердження судді Богінкевич С.М. про те, що особи, щодо яких були складені протоколи про адміністративне правопорушення, а також їхні захисники зазначали, що не мають будь-якого стосунку до участі в масових акціях протесту, спростовуються матеріалами судових справ. Зокрема, з рапортів працівників ДАІ від 29 грудня 2013 року вбачається, що їх написання пов’язане із тим, що водії автомобілів рухались у складі колони автомобілів із символікою «Євромайдану» (справи №№ 758/173/14-п та 758/897/14-п), а у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБИ_3 (справа № 758/180/14-п, в частині матеріалів, які розглядалися суддею Богінкевич С.М. 15 січня 2014 року) не міститься будь-яких тверджень ОСОБИ_3 чи його захисника про те, що він не був учасником масових акцій протесту.

Надаючи оцінку діям судді Подільського районного суду міста Києва Богінкевич С.М., вчиненим під час прийняття 15 січня та 7 лютого 2014 року рішень у справах № 758/173/14-п, № 758/897/14-п, № 758/180/14-п, слід виходити з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 вказаного Закону суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує наступні питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч положенням статті 278 КУпАП суддя Богінкевич С.М. під час підготовки до розгляду справ № 758/173/14-п, № 758/897/14-п, № 758/180/14-п не перевірила, чи правильно складені протоколи про адміністративне правопорушення, знехтувавши вимогами статті 265-1 КУпАП, з аналізу положень якої вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо недотримання правил дорожнього руху складається виключно у присутності порушника та на місці вчинення правопорушення.

У порушення положень статей 251–252 КУпАП суддя Богінкевич С.М. не оцінила рапорти інспекторів ДАІ на предмет належності та допустимості, а саме стосовно того, чи відповідно до вимог закону такі документи можуть бути доказом вчинення особою порушення Правил дорожнього руху.

Порушуючи обов’язок, покладений на суддю статтею 280 КУпАП, суддя Богінкевич С.М. не з’ясувала, чи були вчинені адміністративні правопорушення безпосередньо ОСОБОЮ_2, ОСОБОЮ_3 та ОСОБОЮ_1 оскільки під час судового розгляду адміністративних матеріалів стосовно зазначених осіб свідки заперечували факт вчинення порушення та обставини, зазначені у рапортах та протоколах працівників ДАІ. Також суддею не було з’ясовано, чи винні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, чи підлягають вони адміністративній відповідальності та дійсні обставини, що можуть пом’якшувати або обтяжувати їхню відповідальність.

Обираючи санкцію (міру відповідальності) ОСОБІ_2, ОСОБІ_3 та ОСОБІ_1, суддя Богінкевич С.М. застосувала щодо них найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП – позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 280 КУпАП зобов’язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати, крім іншого, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на наведене суддя Богінкевич С.М., користуючись дискреційними повноваженнями, які не є абсолютними і обмежені обов’язком судді (суду) дати оцінку обставинам, які пом’якшують та обтяжують відповідальність, згідно зі статтею 280 КУпАП, необґрунтовано застосувала стосовно ОСОБИ_2, ОСОБИ_3 та ОСОБИ_1 один із найсуворіших видів адміністративного стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

Застосування такої міри відповідальності без будь-якої правової мотивації не могло бути спрямоване на досягнення цілей адміністративної відповідальності, передбачених статтею 23 КУпАП, – виховання особи правопорушника, а мало каральний характер.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 23 грудня 2005 року№ 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення № 23-рп/2010 (справа за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) наголосив, що статтями 245, 247, 249, 252, 280 КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

З урахуванням викладеного Вища рада юстиції дійшла висновку, що під час розгляду адміністративних матеріалів стосовно ОСОБИ_2, ОСОБИ_3 та ОСОБИ_1 суддею Богінкевич С.М. допущено порушення низки положень норм процесуального права, знехтувано обов’язком судді щодо здійснення правосуддя у чіткій відповідності із законом та на засадах верховенства права, а також не було забезпечено притягнутим до відповідальності особам права на справедливий суд, тобто вчинено дії, за які до судді може бути застосований захід відповідальності, який виходить за межі дисциплінарної, а саме – визнання в діях судді ознак порушення присяги.

Згідно із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28 березня 2015 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Оскільки заяву прокуратурою Подільського району міста Києва було подано до ТСК до набрання чинності вказаним Законом, що підтверджується штампом Вищої ради юстиції про її реєстрацію, дії судді Богінкевич С.М. підлягають кваліфікації на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України суддя може бути звільнений з посади за порушення присяги.

Частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на момент розгляду суддею Богінкевич С.М. вищевказаних справ про адміністративне правопорушення) визначено, що порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

Відповідно до статей 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на час розгляду суддею Богінкевич С.М. вищевказаних справ) суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді.

Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Вказані норми Закону кореспондуються зі статтями 55, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, якими передбачено, що суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді. Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Отже, після внесення змін до законодавства підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги у цій частині не змінилися.

Розгляд та вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року не було віднесено статтею 88 вказаного Закону до дисциплінарних стягнень, а отже, строк застосування подання про порушення присяги суддею не був обмежений.

Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на сьогодні, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки на час розгляду суддею Богінкевич С.М. справ стосовноОСОБИ_2, ОСОБИ_3 та ОСОБИ_1 не було встановлено строку для вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги, то для вирішення цього питання підлягає застосуванню строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у нині чинній редакції, як такий, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи, тобто три роки. На даний час цей строк не сплинув

На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Богінкевич Світлани Миколаївни.

 

Заступник Голови Вищої ради юстиції                             О.В. Муравйов