Вища ради юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Маловацьким Олексієм Володимировичем за заявою заступника прокурора Полтавської області А.Ковальчука стосовно судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги Світлани Михайлівни,
встановила:
Серга Світлана Михайлівна Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 323/2009 призначена строком на п’ять років на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду. Характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 15 грудня 2014 року надійшла заява заступника прокурора Полтавської області А.Ковальчука від 11 грудня 2014 року за вих. № 05/2-1121 вих-14 про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У своїй заяві заступник прокурора Полтавської області А.Ковальчук зазначає, що суддя Полтавського окружного адміністративного суду Серга С.М. підлягає перевірці відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв’язку з прийняття нею рішення про обмеження прав громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в Україні у період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 названого Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
У газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року опубліковане повідомлення, у якому зазначено, що Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листом секретаря Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Соловйової М.М. від 25 березня 2016 року за вх. № 1030/0/8-16 заяву заступника прокурора Полтавської області А.Ковальчука щодо судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. та пов’язані з її розглядом документи направлено для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки Комісія не встигла прийняти рішення щодо неї до закінчення своїх повноважень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 14 квітня 2016 року № Г-3272/0/7-14 заяву заступника прокурора Полтавської області А.Ковальчука передано члену Вищої ради юстиції Маловацькому О.В. для здійснення перевірки.
За наслідками перевірки член Вищої ради юстиції Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. (висновок від 7 червня 2016 року).
На засіданні 14 червня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Маловацького О.В., врахувавши висновок дисциплінарної секції, а також пояснення судді, Вища рада юстиції вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. з огляду на таке.
До Полтавського окружного адміністративного суду 23 листопада 2013 року звернувся виконавчий комітет Полтавської міської ради з позовною заявою до Полтавської міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Полтавське міське управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, про обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони Полтавській міській організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони» та іншим суб’єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення заходів з 24 листопада 2013 року у місті Полтава на площі біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (вул. Жовтнева, 23), на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Жовтнева, 36) та на території Корпусного парку міста Полтави шляхом заборони вказаній організації та іншим особам встановлювати малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних; використовувати звукопідсилювальну техніку, світлове обладнання, відеообладнання, автономне енергозбереження (генератор електричного живлення).
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Серга С.М. ухвалила постанову від 23 листопада 2013, якою адміністративний позов виконавчого комітету Полтавської міської ради до Полтавської міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Полтавське міське управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, задовольнила повністю та встановила обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони Полтавській міській організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони» та будь-яким іншим особам проводити мирні зібрання з 24 листопада 2013 року в місті Полтаві на площі біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (вул. Жовтнева, 23), на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Жовтнева, 36) та на території Корпусного парку міста Полтави та заборони встановлювати малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, використовувати звукопідсилювальну техніку, світлове обладнання, відеообладнання, автономне енергозбереження (генератор електричного живлення).
Вказана постанова мотивована наступним:
– що організатори повідомили орган місцевого самоврядування про проведення безстрокового мірного зібрання з 22 листопада 2013 року того самого дня, тобто з порушенням 10-денного строку подання повідомлення про проведення масових громадських заходів, із посиланням на Тимчасове положення «Про порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в м. Полтаві», затверджене рішенням виконавчого комітету від 9 лютого 2000 року № 49;
– зібрання біля його (виконавчого комітету Полтавської міської ради) адміністративного приміщення може зашкодити виконанню завдань, покладених на комітет, ускладнити доступ фізичних та представників юридичних осіб до цього органу;
– перебування у вказаному місці (вул. Жовтнева, 36) значної кількості осіб може призвести до виникнення загрози безпеки дорожнього руху, перешкод у русі транспортних засобів;
– врахувавши безстроковість акції, значну кількість її учасників (близько 500 осіб), а також одночасність її проведення в різних місцях м. Полтави, суд дійшов висновку, що її проведення може створити реальну небезпеку заворушень, злочинів, загрозу здоров’ю населення, правам і свободам інших людей, перешкодить вільному доступу громадян, працівників до державної установи та її нормальному функціонуванню.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року оскаржено 12 вересня 2014 року в апеляційному порядку громадською організацією «Відродження Полтави».
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року апеляційну скаргу громадської організації «Відродження Полтави» залишено без руху на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України та надано для усунення недоліків п’ятиденний строк з моменту отримання ухвали для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.
У встановлений строк апелянтом недоліки не усунуто. У зв’язку з цим ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2014 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою громадської організації «Відродження Полтави» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а за позовом виконавчого комітету Полтавської міської ради до Полтавської міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони», третя особа – Полтавське міське управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, про обмеження права на зібрання.
Таким чином, станом на день проведення перевірки дій судді Серги С.М. постанова Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/6725/13-а набрала законної сили, а отже, на цей час право на мирні зібрання необмеженому колу осіб в м. Полтаві на площі біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (вул. Жовтнева, 23), на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Жовтнева, 36) та на території Корпусного парку міста Полтави заборонено.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 вказаного Закону суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Статтею 39 Конституції України гарантовано право громадянам збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
У Рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 роз’яснено що положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають слугувати його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
Частиною другою статті 39 Конституції України встановлено, що обмеження щодо реалізації цього права (права на мирні зібрання) може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Згідно з часиною п’ятою статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Вищий адміністративний суд України при вирішенні аналогічної справи за № К/800/10127/14 вказав, що небезпека заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, яка може створити загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей, не повинна бути уявною, а має ґрунтуватися на конкретних фактах чи даних про наявність реальної загрози інтересам національної безпеки та громадського порядку, а позивач повинен не лише повідомити про загрози, які можуть виникнути у зв’язку з проведенням зібрання, а й надати суду докази, які стали підставою для такого висновку.
Всупереч вищевказаним вимогам законодавства суддя Серга С.М. за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів про реальність небезпеки виникнення заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрози здоров’ю населення або правам і свободам людей обмежила право на зібрання невизначеному колу осіб та на невизначений строк з 24 листопада 2013 року.
Більше того, як зазначалося вище, постанова у справі № 816/6725/13-а мотивована суддею Сергою С.М. тим, що організатори порушили 10–денний термін повідомлення про проведення мирних зібрань, що передбачено Тимчасовим положенням «Про порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в м. Полтаві» (далі – Положення), затвердженим рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 9 лютого 2000 року № 49, а заходи мали проводитися в чітко визначеному місці, що встановлено рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 9 лютого 2000 року № 50 «Про визначення постійного місця проведення об’єднаннями громадян, осередками політичних партій та громадянами заходів, пов’язаних з залученням великої кількості людей».
Проте такі вимоги Положення суперечать статті 39 Конституції України. Згідно зі статтею 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Положення зазначених локальних актів суперечать нормам Конституції України, а норми Конституції є нормами прямої дії.
До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини «Вєренцов проти України» (заява № 20372/11) від 11 квітня 2013 року зазначено, що парламентом України досі не було введено в дію жодного закону, який би регулював порядок проведення мирних демонстрацій, хоча статті 39 та 92 Конституції України чітко вимагають того, щоб такий порядок було встановлено законом, тобто актом парламенту України. Керуватися актами органів місцевого самоврядування як такими, що встановлюють порядок організації або/та проведення мирних зібрань, є неприйнятним, оскільки посилання на них не узгоджується з вимогами статей 39 і 92 Конституції України.
Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати в них.
Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.
Як було зазначено вище, суддею Сергою С.М. встановлено обмеження права на мирні зібрання в трьох різних місцях м. Полтави, невизначеному колу осіб та на невизначений строк, оскільки зазначено дату початку обмеження – з 24 листопада 2013 року та не вказано дату закінчення дії обмежень.
Такі дії судді Серги С.М. становлять не тимчасове втручання в право на мирні зібрання способом його обмеження, а фактично вводять постійну заборону права на мирні зібрання, що незаконно позбавляє права громадян на мирні зібрання та порушує приписи статті 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У своїх поясненнях суддя Серга С.М. зазначила, що застосовані судом обмеження прав на зібрання не порушували ні приписів Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ні Сіракузьких принципів тлумачення обмежень і відступів від положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Судом не вчинено жодних дій, які б свідчили про порушення законів, порочили звання судді або викликали сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Такі твердження судді спростовуються наступним.
Як було вказано вище, суддею Сергою С.М. при вирішенні справи № 816/6725/13-а грубо порушено приписи статті 39 Конституції України та статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки законні цілі при прийнятті постанови суду про заборону на проведення мирних зібрань не були досягнуті. Суддя керувалася актами органів місцевого самоврядування, які мають локальний характер та суперечать нормам Конституції України. При цьому суддею обмежено право на мирні зібрання, крім осіб, які сповіщали про такі мирні заходи, іншим суб’єктам (невизначеному колу осіб), які реалізують право на мирні зібрання. До того ж Сіракузькі принципи тлумачення обмежень і відступів від положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначають, що обмеження, встановлені законом, можуть бути обумовлені необхідністю забезпечити захист громадського порядку. Вони не можуть використовуватися як підстави для введення невизначених або довільних обмежень, і на них можна посилатися лише за наявності адекватних гарантій і ефективних засобів правового захисту від порушень.
Всупереч наведеним принципам, ухвалюючи постанову у справі № 816/6725/13-а, суддя Серга С.М. врахувала лише гіпотетичну (ймовірну) можливість виникнення загрози життю і здоров’ю людей під час проведення мирних зібрань і не навела жодних допустимих доказів на підтвердження реальної можливості настання таких негативних наслідків.
З наведеного вбачається, що суддя Серга С.М. при прийнятті постанови від 24 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а діяла не з метою найменш обтяжливого обмеження права на мирні зібрання з дотриманням балансу між інтересом держави та гарантованим правом, а з метою заборони права громадян на мирні зібрання, що є порушенням права громадян, передбаченого статтею 39 Конституції України та статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене може свідчити про те, що суддею було знехтувано обов’язком судді щодо здійснення правосуддя у чіткій відповідності із законом та на засадах верховенства права, тобто вчинено дії, за які до судді може бути застосований захід відповідальності, що виходить за межі дисциплінарної, а саме – визнання в діях судді ознак порушення присяги.
Відповідно до статей 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на час розгляду суддею Сергою С.М. зазначеної справи) суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді.
Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Вказані норми Закону кореспондуються зі статтями 55, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, якими передбачено, що суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді. Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України суддя може бути звільнений з посади за порушення присяги.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на момент розгляду суддею Сергою С.М. вищевказаної справи) визначено, що порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, після внесення змін до законодавства підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги у цій частині не змінилися.
Розгляд та вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року не було віднесено статтею 88 цього Закону до дисциплінарних стягнень, а отже, строк застосування подання про порушення присяги суддею не був обмежений.
Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на сьогодні, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки на час розгляду суддею Сергою С.М. справи № 816/6725/13-а не було встановлено строку для вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги, то для вирішення цього питання підлягає застосуванню строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у нині чинній редакції, як такий, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи, тобто три роки.
На даний час цей строк не сплинув.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги Світлани Михайлівни.
Заступник Голови Вищої ради юстиції О.В. Муравйов
