Акт ВРП

Вища рада правосуддя розглянула проєкти законів України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших Законів щодо дистанційного проведення з’їзду суддів України з кадрових питань» від 12 березня 2021 року, реєстраційний № 5231, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Бабієм Р.В., Михайлюк Г.О., Струневичем В.О., Штепою С.С., Тарасенком Т.П., та «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших Законів щодо дистанційного проведення з’їзду суддів України з кадрових питань» від 30 березня 2021 року, реєстраційний № 5231-1, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Дирдіним М.Є. та Загоруйко А.Л.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

За результатами розгляду вказаного законопроєкту, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєктів законів України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших Законів щодо дистанційного проведення з’їзду суддів України з кадрових питань» від 12 березня 2021 року, реєстраційний № 5231, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Бабієм Р.В., Михайлюк Г.О., Струневичем В.О., Штепою С.С., Тарасенком Т.П., та «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших Законів щодо дистанційного проведення з’їзду суддів України з кадрових питань» від 30 березня 2021 року, реєстраційний № 5231-1, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Дирдіним М.Є. та Загоруйко А.Л.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

В. о. Голови

Вищої ради правосуддя                                                         Олексій МАЛОВАЦЬКИЙ

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

9 грудня 2021 року № 2311/0/15-21

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєктів №№ 5231, 5231-1

 

1. Проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших Законів щодо дистанційного проведення з’їзду суддів України з кадрових питань» від 12 березня 2021 року, реєстраційний № 5231 (далі – законопроєкт № 5231), внесений на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Бабієм Р.В., Михайлюк Г.О., Струневичем В.О, Штепою С.С., Тарасенком Т.П.

Як зазначено у пояснювальній записці, метою запропонованих змін є удосконалення порядку обрання (призначення) з’їздом суддів України на посади членів Вищої ради правосуддя, Конституційного Суду України та Ради суддів України для прозорості цього процесу і реалізації принципу незалежності, підвищення рівня суспільної довіри до органів суддівського врядування та самоврядування зокрема та судової влади загалом.

Законопроєктом № 5231 пропонується внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо процедури прийняття рішень з’їздом суддів України з кадрових питань, а також похідні від них зміни до законів України «Про Конституційний Суд України» та «Про Вищу раду правосуддя», якими визначити:

порядок проведення з’їзду суддів України та прийняття на ньому рішень з кадрових питань;

введення механізму дистанційного електронного голосування з кадрових питань на з’їзді суддів України, в якому братимуть участь всі діючі судді;

основні правила та процедури дистанційного електронного голосування на з’їзді суддів України.

30 березня 2021 року у Верховній Раді України зареєстровано альтернативний проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших Законів щодо дистанційного проведення з’їзду суддів України з кадрових питань», реєстраційний № 5231-1 (далі – законопроєкт № 5231-1), внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Дирдіним М.Є. та Загоруйко А.Л.

Згідно з пояснювальною запискою законопроєкт № 5231-1 має за мету удосконалення законопроєкту № 5231 в частині забезпечення відповідальності за втручання у вільне волевиявлення суддів та забезпечення таємності їх волевиявлення.

 

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, здійснення правосуддя, процесуальних законів та загальніше будь-які законопроєкти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи як рекомендація^[1].

При опрацюванні законопроєктів №№ 5231, 5231-1 Вища рада правосуддя врахувала позиції Верховного Суду, Ради суддів України, які не підтримують вказані законопроєкти, а також позицію Державної судової адміністрації України та Національної школи суддів України, які вважають доречним запровадження таких змін.

 

3. У Європейській хартії про закон «Про статус суддів» наголошено, що через своїх представників та свої професійні організації судді залучаються до винесення рішень стосовно управління судами, визначення судового бюджету та його розподілу на місцевому і національному рівнях^[2].

У Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року, передбачено принцип права на об’єднання, згідно з яким судді повинні бути вільними у створенні об’єднань, які самостійно або спільно з іншим органом оберігають незалежність суддів та захищають їхні інтереси.

Згідно з Основними принципами Організації Об’єднаних Націй щодо незалежності судових органів, які були підтверджені Загальною Асамблеєю ООН у листопаді 1985 року, судді, як й інші громадяни, користуються свободою слова, віросповідання, асоціацій і зборів, але, користуючись цими правами, вони повинні поводити себе таким чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади, зберегти неупередженість і незалежність судових органів^[3].

Судді володіють свободою організовувати асоціації суддів та інші організації і вступати до них для захисту своїх інтересів, вдосконалення професійної підготовки та збереження своєї судової незалежності. Про роль і місце суддівських організацій йдеться як в міжнародних, так і національних нормативно-правових актах.

Для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування – самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.

Стаття 130¹ Конституції України передбачає, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.

Згідно зі статтею 126 Закону України «Про судоустрій і статус судів» суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що до завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо:

1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади;

2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність;

3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;

4) обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом;

5) призначення суддів Конституційного Суду України;

6) обрання суддів до складу Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.

Як передбачено статтею 127 Закону України «Про судоустрій і статус судів», однією з організаційних форм суддівського самоврядування є з’їзд суддів України.

Слід зазначити, що порядок здійснення суддівського самоврядування визначається відповідно до Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус судів» та інших законів, а також регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівського самоврядування згідно з Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус судів».

Відповідно до статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус судів» найвищим органом суддівського самоврядування є з’їзд суддів України.

На думку авторів законопроєкту № 5231, підвищення довіри до процесу обрання чи призначення з’їздом суддів України може бути забезпечено шляхом запровадження загального голосування, в якому зможуть взяти участь всі діючі судді України. Механізм такого голосування пропонується реалізувати через спеціально розроблений, захищений програмний комплекс, через який всі судді зможуть віддати свій голос за того чи іншого кандидата, використовуючи кваліфікований електронний підпис, який має кожен суддя. На думку суб’єкта законодавчої ініціативи, саме такий механізм забезпечить прозорість процедур призначення / обрання на ключові посади в судовій системі.

Змінами до законодавства пропонується надати право всім суддям України брати участь у голосуванні при виборі судовою гілкою влади суддів Конституційного Суду України, членів Вищої ради правосуддя та Ради суддів України.

Разом із тим чинними положеннями частини шостої статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» забороняється суддям, які займають адміністративні посади в судах, є членами Вищої ради правосуддя або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бути делегатами з’їзду суддів.

Процеси глобалізації, інтеграції та діджиталізацїї формують нові світові стандарти. Процес діджиталізації у державі є незворотним, поетапно впроваджується в системі здійснення правосуддя та може бути застосований у вирішенні інших питань судочинства.

У зарубіжних країнах вже досить давно використовується низка технік систем електронного голосування. У деяких державах Європи поширена та вже звична практика голосувати онлайн. Зокрема, Естонія є унікальною країною, адже вона стала першою, де провели онлайн-голосування на місцевих виборах 2005 року. Для голосування потрібно було мати id-картку, пристрій для зчитування чіпу на картці та комп’ютер з підключенням до мережі Інтернет.

Досвід Естонії намагаються перейняти інші країни, пропонуючи альтернативний метод віддати свій голос. Поки що це обмежується встановленням спеціальних машин для голосування. Їх використали під час парламентських виборів 2021 року в Болгарії, а також на нещодавніх місцевих виборах у Грузії.

Натомість слід зазначити, що Канада в межах реформування виборчої системи вирішила відмовитися від запровадження електронного голосування через побоювання щодо зламу системи та безпеки втручання в неї. Основною особливістю Канади є те, що на федеральному рівні електронні вибори не проводяться. Основна причина невикористання механізму електронних виборів – кіберзагроза демократичному процесу в Канаді.

Водночас законопроєктом № 5231-1 передбачено створення спеціального онлайн вебсервісу, за допомогою якого відбуватиметься дистанційне голосування суддів. Таємність волевиявлення суддів у цьому разі забезпечуватиметься протоколом таємного голосування (криптографічний протокол, що включає набір криптографічних алгоритмів, для реалізації безпечного таємного електронного голосування через Інтернет за допомогою комп’ютерів), оскільки таємність голосування не може бути забезпечена при використанні для голосування засобів кваліфікованого електронного підпису судді.

На думку Вищої ради правосуддя, ідея запровадження нової процедури проведення з’їзду суддів України та прийняття на ньому рішень із кадрових питань, яка запропонована авторами законопроєктів, призведе до порушення принципу правової визначеності та базових принципів виборчого права, адже для запровадження такої процедури необхідно насамперед удосконалити запропонований механізм голосування на законодавчому на технічному рівнях. Зокрема, має бути розроблений алгоритм, що включатиме в себе технічні можливості збереження таємниці голосування, зокрема, як цього вимагають положення чинної статті 10 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Крім того, реалізація законопроєктів потребуватиме додаткових видатків з державного бюджету на розроблення такого програмного комплексу для дистанційного електронного голосування з питань обрання Ради суддів України, обрання та звільнення члена Вищої ради правосуддя, призначення судді Конституційного Суду України.

Однак в умовах, коли фінансування судів не забезпечене в повному обсязі навіть на рівні виплати зарплат, видається малоймовірним, що віднайдуться додаткові кошти на розробку нового програмного продукту.

 

4. Як зазначено в пункті 44 доповіді «Верховенство права», схваленої Європейською комісією «За демократію через право» (Венеційська комісія) на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25–26 березня 2011 року), принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов’язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю.

 

4.1. Так, законопроєктом № 5231 пропонується доповнити частину шосту статті 132 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про порядок проведення з’їзду суддів України нормою про те, що рішення з’їзду суддів України приймаються дистанційно з’їздом у порядку, визначеному статтею 132-1 цього Закону, якою передбачити, що з’їзд суддів України з питань, визначених частиною першою цієї статті (призначення суддів Конституційного Суду України, обрання членів Вищої ради правосуддя та прийняття рішення про звільнення їх з посади члена Вищої ради правосуддя, обрання Ради суддів України), проводиться дистанційно. В ньому можуть брати участь усі судді України, повноваження яких не припинені на день голосування. Такий з’їзд є повноважним за умови, що в ньому взяли участь більше половини суддів, які мають таке право.

Стосовно кожної вакантної посади, що заповнюється з’їздом суддів України, проводиться окреме дистанційне електронне голосування. Обраними до Ради суддів України є судді, які за результатами дистанційного електронного голосування набрали більшу порівняно з іншими кандидатами кількість голосів. Якщо за результатами дистанційного електронного голосування два або більше кандидатів у члени Ради суддів України отримали однакову кількість голосів і неможливо визначити обраного, проводиться повторне дистанційне електронне голосування щодо цих кандидатів.

За аналогією відбуватиметься обрання члена Вищої ради правосуддя (а також звільнення члена Вищої ради правосуддя) і судді Конституційного Суду України. Щоправда, ці кандидатури мають набрати більше половини голосів суддів, які брали участь у голосуванні. Стосовно кожної вакантної посади члена Вищої ради правосуддя та кожної вакантної посади судді Конституційного Суду України проводитиметься окреме дистанційне електронне голосування.

На думку Вищої ради правосуддя, у разі проведення чергового повторного дистанційного електронного голосування щодо кандидатів, які отримали однакову кількість голосів і неможливо визначити обраного, має бути зазначене застереження щодо обмеженої кількості разів такого голосування на законодавчому рівні.

Крім того, законопроєктом № 5231 не пропонуються зміни до статті 131 Закону України «Про судо­устрій і статус суддів», що визначає порядок обрання делегатів на з’їзд суддів України. За цією статтею збори суддів кожного суду (крім місцевого загального суду, вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду) обирають на з’їзд суддів України по одному делегату від двад­цяти суддів, які працюють у цьому суді. У разі якщо в суді працюють менше двадцяти суддів, від суду делегується один представник. Збори суддів вищих спеціалізованих судів обирають на з’їзд суддів України по три делегати із числа суддів цих судів. Пленум Верховного Суду обирає на з’їзд суддів України дванадцять делегатів від Верховного Суду.

Фактично можливість брати участь у з’їзді для повноважних суддів нівелює принцип делегованої участі.

 

Щодо запропонованої законопроєктом № 5231 новели, відповідно до якої дистанційне електронне голосування відбувається шляхом проставлення кваліфікованого електронного підпису судді, який має право брати участь у голосуванні за допомогою програмного комплексу для дистанційного електронного голосування, затвердженого Вищою радою правосуддя, звертаємо увагу на відсутність механізму технічної можливості уникнення ідентифікації особи шляхом видачі спеціального кваліфікованого електронного підпису судді без визначення прізвища, імені, по батькові судді, лише з можливістю визначення кількості суддів, які зареєструвалися та проголосували, що саме по собі вже порушує принцип таємності голосування.

Водночас у законопроєкті 5231-1 запропоновано після ідентифікації судді в онлайн вебсервісі за допомогою кваліфікованого електронного підпису присвоювати йому шифрований унікальний ідентифікатор користувача. Крім того, як зазначено суб’єктом законодавчої ініціативи в пояснювальній записці, запропонована процедура голосування не гарантує захист від втручання в процес голосування сторонніх осіб, оскільки такий ідентифікатор можливо розшифрувати, витративши певний час.

Крім того, на відміну від законопроєкту № 5231, яким передбачено, що час проведення голосування становить від 24 до 48 годин, законопроєктом № 5231-1 пропонується проведення голосування протягом 12 годин.

Таємність голосування належить до базових принципів виборчого права, що гарантуються багатьма міжнародними та національними правовими актами.

Основні принципи виборчого права у більшості країн такі:

вибори є вільними;

вибори можуть бути прямими та непрямими. Прямі вибори – система, за якої виборці мають можливість прямо висловити своє ставлення до кандидата, віддавши за нього свій голос (Україна, Франція, Польща). Непрямі вибори – система, за якою безпосереднє право обрання кандидата належить колегії виборщиків, на праві делегування їм своїх повноважень усіма виборцями;

вибори є таємними. Таємне голосування – порядок подання голосів, при якому виборець заповнює бюлетень у ізольованому приміщенні і особисто вкидає його в скриньку.

Відповідно до статті 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування, що на сьогодні за аналогією застосовується до інших виборчих процесів.

У контексті наведеного наголошуємо, що запропонована процедура голосування не забезпечує повною мірою таємного голосування. На думку Вищої ради правосуддя, з метою дотримання таємниці голосування під час дистанційного голосування суддів на з’їзді суддів має бути технологічно гарантовано та забезпечено таємний характер голосування, оскільки порушення таємниці голосування може спричинити ризик втрати гарантій незалежності суддів, що в подальшому може призвести до тиску та втручання в діяльність судді через маніпулювання його вибором.

Слід наголосити, що запропоновані законопроєктами новели містять ризики втручання в запропоновану систему голосування її розробників та осіб, які мають забезпечувати її технічну справність тощо.

Застосування надійних і об’єктивних засобів голосування і захисту його результатів було предметом неодноразового обговорення на міжнародному та європейському рівнях, про що зазначено, зокрема, в низці доповідей Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія) (European Commission for Democracy through Law – Venice Commission), присвячених проблемам відповідності віддаленого голосування (голосування поштою або електронне голосування) стандартам Ради Європи.

 

4.2. Щодо запропонованої норми розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроєкту № 5231, відповідно до якої вносяться зміни до статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя затверджує програмний комплекс для дистанційного електронного голосування з питань обрання Ради суддів України, обрання та звільнення члена Вищої ради правосуддя, призначення судді Конституційного Суду України.

Варто звернути увагу, що, як доречно зазначено в законопроєкті, розроблення програмного комплексу забезпечує Державна судова адміністрація України та Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус судів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Згідно зі статтею 152 Закону України «Про судоустрій і статус судів» Державна судова адміністрація України забезпечує, зокрема, належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом, крім того, організовує комп’ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності, забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів.

Отже, запропонована законопроєктом № 5231 новела щодо затвердження Вищою радою правосуддя програмного комплексу для дистанційного електронного голосування є недоречною.

 

4.3. Важливим запобіжним механізмом, що покликаний забезпечити вільну і таємну процедуру голосування, є запровадження відповідальності за втручання у процес голосування та підрахунку голосів (законопроєктом № 5231-1 пропонується доповнити частину першу статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Законопроєктом № 5231-1 передбачено відповідальність суддів за втручання у процес голосування іншими суддями, голосування замість іншого судді, передачу засобу кваліфікованого електронного підпису судді іншій особі для участі у голосуванні, агітацію (крім самоагітації) суддею, який займає адміністративну посаду у суді, за кандидатів на посаду, яка заповнюється з’їздом суддів України.

Конституцією та законами України передбачена і гарантується незалежність суддів при здійсненні правосуддя та заборона впливу на них у будь-який спосіб. Реалізація зазначених правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій для забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов’язком держави.

Разом із тим процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності може спричинити небезпеку зниження гарантій недоторканності та незалежності суддів. Отже, при вирішенні питання щодо відповідальності суддів має бути дотримано баланс між здійсненням контролю з боку держави і суспільства за судовою владою та дійсною незалежністю суддів.

На думку Вищої ради правосуддя, запропоновані законопроєктом № 5231-1 зміни в частині дисциплінарної відповідальності суддів є недопустимими, адже саме припущення про можливе порушення процесу голосування та підрахунку голосів суддею закладає розуміння того, що суддя є недоброчесним і такі його дії є припустимими. Вказане спричиняє порушення балансу рівноваги між дотриманням стандартів суддівської незалежності та відповідальністю суддів.

У зв’язку із цим Вища рада правосуддя наголошує на неприпустимості розширення переліку підстав дисциплінарної відповідальності суддів.

Разом із тим наголошуємо, що ні законопроєктом № 5231, ні альтернативним законопроєктом не передбачено жодної відповідальності осіб, які, зокрема, в силу посадових обов’язків чи професійних знань і навичок будуть мати можливість доступу до електронного сервісу, за допомогою якого буде здійснюватися голосування (особи, які здійснюватимуть технічне супроводження процесу голосування та підрахунку голосів інших осіб), за перешкоджання здійсненню вільного волевиявлення суддею під час голосування, втручання в роботу онлайн вебсервісу, фальсифікацію результатів голосування, порушення таємниці голосування, підкуп тощо.

Одночасно із впровадженням запропонованого порядку проведення з’їзду суддів України на законодавчому рівні має бути передбачено відповідний перехідний період, який регламентуватиме достатній строк для підготовки і введення в дію нового механізму голосування з обов’язковим визначенням, що проведення з’їзду суддів у наявній моделі голосування до остаточного запровадження дистанційного голосування не припиняється.

Передбачені законопроєктами зміни можуть призвести до негативних наслідків, оскільки положення законопроєктів не містять чіткого алгоритму його застосування та необхідності зміни підходу до організаційних моментів судоустрою, а також містять ризики неможливості проведення з’їзду суддів, що, у свою чергу, зупинить кадрові призначення до Вищої ради правосуддя, Конституційного Суду України, Ради суддів України.

Запропонована авторами законопроєктів система потребує тривалого часу для її створення, тестування, отримання необхідних висновків відповідних органів, відповідальних за захист інформації, зокрема атестацій відповідності на комплексну систему захисту інформації.

З огляду на зазначене такі фундаментальні зміни у вигляді надання права всім суддям України брати участь у голосуванні безпосередньо на з’їзді суддів України є не просто змінами його організації, а фактично змінюють форму реалізації участі у прийнятті рішень, а саме переходу від представницької до безпосередньої демократії, що фактично нівелює сутність такого репрезентативного органу, як з’їзд суддів України. Отже, відповідне рішення повинно мати істотне правове підґрунтя.

Ухвалення законів має здійснюватися на ocнові належної аналітичної діяльності внаслідок обґрунтування необхідності їх прийняття з урахуванням цілей, завдань, основних положень та місця в системі законодавства.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що закони мають відповідати встановленому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод стандарту, який вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у тексті нормативно-правових актів, та переслідувати легітимну мету.

Відповідно до вимог нормопроєктувальної техніки нормативний матеріал у законопроєкті має викладатися таким чином, щоб забезпечити доступність закону для огляду, правильне його розуміння та застосування.

 

З огляду на викладене Вища рада правосуддя не підтримує законопроєкти №№ 5231, 5231-1.