Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко Світлани Георгіївни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 квітня 2018 року (вх. № 1940/0/6-18) надійшла скарга судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Комкова В.К.
Скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 суддею Зосименко С.Г. подано у строки, визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Член Вищої ради правосуддя Комков В.К. за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про необґрунтованість скарги судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. та відсутність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 ( висновок від 25 червня 2018 року).
Суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г., адвокат Тернова І.В., публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Аксіома» (далі – ПАТ «КБ «Аксіома») повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засіданні Вищої ради правосуддя суддя Зосименко С.Г. підтримала скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 та надала письмові пояснення стосовно підстав притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Представник судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. ‒ адвокат Демченко С.О. підтримав скаргу, надав пояснення та просив скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 і закрити провадження.
Представник ПАТ «КБ «Аксіома» ОСОБА_3, надавши пояснення, просив залишити скаргу судді Зосименко С.Г. без задоволення.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Комкова В.К., суддю Зосименко С.Г., представника судді Зосименко С.Г. ‒ адвоката Демченка С.О., представника ПАТ «КБ «Аксіома» ОСОБА_3, дійшла висновку, що скарга судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21березня 2018 року № 847/3дп/15-18 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зосименко Світлану Георгіївну Указом Президента України від 14 грудня 2005 року № 1764/2005 призначено на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2011 року № 2990-VI обрано суддею Індустріального районного суду міста Дніпропетровська безстроково.
Як убачається з матеріалів дисциплінарної перевірки та оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, до Вищої ради правосуддя 8 лютого 2018 року (вх. № 173/0/13-18) надійшла скарга ПАТ «КБ «Аксіома», подана адвокатом Терновою І.В., на дії судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. під час здійснення правосуддя у справі № 202/8585/15-к (провадження № _________).
У скарзі ПАТ «КБ «Аксіома» посилалось на істотні порушення суддею Зосименко С.Г. під час здійснення правосуддя у справі № 202/8585/15-к (провадження № _______) правил підсудності, норм процесуального права, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані порушення, як зазначає скаржник, призвели до незаконного заволодіння грошовими коштами банку в сумі _______ гривень.
Зокрема, скаржник вказував, що кошти, вилучені в касі банку під час проведення обшуку, на підставі ухвали слідчого судді Зосименко С.Г. були повернуті невідомій особі, яка начебто діяла від імені ОСОБА_1 Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 та зобов’язуючи повернути кошти, суддя виходила з того, що кошти були вилучені з індивідуального сейфа, яким користувався ОСОБА_1 Водночас згідно з матеріалами кримінального провадження кошти вилучалися з каси банку, у відповідному відділенні банку індивідуальні сейфи відсутні взагалі. У судовому засіданні ОСОБА_1 був відсутній, в його інтересах діяла особа, яка представилась адвокатом ОСОБА_4, однак дані про такого адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні, а посвідчення адвоката, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури не видавалось. Подані скаржником докази мали ознаки підробки.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2018 року № 647/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г.
Рішенням Дисциплінарної палати від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 суддю Зосименко С.Г. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на строк чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Суддя Зосименко С.Г. вважає рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. Суддя стверджує, що її дії не містять порушень, які б свідчили про особливо грубий характер допущеної нею недбалості, в тому числі через існування фактів, що стали відомі вже після винесення оскаржуваного рішення.
Зазначає, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СУ ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області Маржановського Р.В. нею не було допущено порушення засад рівності всіх учасників судового розгляду перед законом і судом, змагальності сторін, а також інших порушень чинного законодавства, вимог статті 41 Конституції України та статті 17 Конвенції прав людини і основоположних свобод.
Необґрунтованим також вважає твердження Дисциплінарної палати щодо «очевидності порушення права власності як основоположного права, гарантованого статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Ухвала не позбавляла і не обмежувала права власності будь-якої особи, а навпаки захистила його шляхом визнання незаконними дій органу досудового розслідування і зобов’язання останнього повернути тимчасово вилучене майно.
Відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення у дисциплінарній справі, ухвалене Дисциплінарною палатою, повинно містити посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких були зроблені відповідні висновки. Підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ухвалено рішення, повинні стосуватись виключно дій судді, а не оцінки змісту прийнятого ним судового рішення.
Дисциплінарна палата вийшла за межі своїх повноважень, оскільки мотивація рішення стосується законності та обґрунтованості ухвали, винесеної слідчим суддею місцевого суду. Таким чином, вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя фактично дала оцінку судовому рішенню, а не діям судді під час його прийняття.
Мотивує тим, що у її діях як судді щодо несвоєчасного оприлюднення судових рішень у провадженні № _______ відсутні ознаки дисциплінарного проступку, визначені підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент розгляду скарги ОСОБА_1), який є аналогічним підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Водночас повідомляє, що у зв’язку з відкриттям 28 лютого 2018 року дисциплінарної справи за скаргою ПАТ «КБ «Аксіома», поданою адвокатом ОСОБА_3, їй стало відомо про вчинення відповідними особами кримінального правопорушення за ознаками статті 384 Кримінального кодексу України, а саме введення в оману її (суд) під час розгляду скарги Шишмана В.Г. у справі № 202/8585/15-к.
Відповідно нею до прокуратури Дніпропетровської області подано повідомлення про відповідне кримінальне правопорушення.
28 березня 2018 року зареєстроване кримінальне провадження № НОМЕР_1, де її визнано потерпілою особою.
Посилається на те, що Дисциплінарною палатою не враховані негативні наслідки для третіх осіб застосування стягнення, визначеного оскаржуваним рішенням. Такі наслідки зазначені у протоколі зборів суддів Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 березня 2018 року, про що Дисциплінарній палаті не було відомо.
Скаржник стверджує, що оскаржуване рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є таким, що підлягає скасуванню, оскільки нею під час розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СУ ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області ОСОБА_5, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, не було порушено норми законодавства України, судове рішення у справі № 202/8585/15-к за скаргою ОСОБА_1 є діючим, в його оскарженні відмовлено представнику банку ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2018 року.
У свою чергу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не має повноважень переглядати судове рішення і незгода із правовою позицією не може бути підставою для притягнення судді до відповідальності.
З оскаржуваного рішення вбачається, що під час дисциплінарного провадження стосовно судді Зосименко С.Г. Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено такі обставини.
У провадження слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. 12 листопада 2015 року надійшла справа № 202/8585/15-к (провадження № ________) за скаргою, поданою від імені ОСОБА_1, щодо повернення тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів у сумі _________ гривень.
Ухвалою від 12 листопада 2015 року судове засідання було призначене на 17 листопада 2015 року. На зазначену дату у судове засідання слідчий не з’явився, з огляду на що розгляд було відкладено на 20 листопада 2015 року.
20 листопада 2015 року за результатами судового розгляду, в якому в інтересах ОСОБА_1 діяла особа, яка представилася адвокатом ОСОБА_2 (відомості про особу з такими даними у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні), суддею Зосименко С.Г. прийнято ухвалу, якою задоволено скаргу, подану від імені ОСОБА_1, зобов’язано старшого слідчого ГУ НП в Дніпропетровській області повернути уповноваженій особі майно, вилучене під час проведення обшуку 8 жовтня 2014 року у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, а саме грошові кошти в сумі ___ гривень. Ухвала апеляційному оскарженню не підлягала.
За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Зосименко С.Г. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків:
постановлена суддею Зосименко С.Г. ухвала передбачала повернення коштів «уповноваженій особі», а не скаржнику. Суддя Зосименко С.Г. під час засідання Третьої Дисциплінарної палати не змогла пояснити обрання саме такого формулювання резолютивної частини ухвали ‒ без посилання на конкретну особу, якій слід повернути кошти;
грошові кошти у сумі _____ гривень, вилучені із каси ПАТ «КБ «Аксіома», були видані сторонній особі, чим володільцю коштів (банку) було завдано істотної шкоди. Такі дії є очевидним порушенням права власності як основоположного права, гарантованого статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, враховуючи правову природу грошей як майна, визначеного родовими ознаками, висновок про порушення прав володільця майна (банку) не може бути поставлений у залежність від питання про конкретний спосіб, у який відповідна сума була внесена до каси банку, у тому числі і від питання про правомірність такого внесення;
дії судді Зосименко С.Г., які призвели до порушення права власності як основоположного права людини, не відповідають вимогам кримінально-процесуального законодавства та вчинені внаслідок грубої недбалості.
У своєму рішенні Дисциплінарна палата вказала, що на порушення вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя Зосименко С.Г., задовольняючи скаргу ОСОБА_1, не вжила заходів щодо встановлення дійсного володільця вилученого майна. Як було визнано самою суддею Зосименко С.Г. під час засідання Дисциплінарної палати, існувала суперечність між документами, що підтверджували вилучення коштів із банківського сейфа, яким начебто користувався скаржник, та протоколом обшуку.
При цьому суддею висновок про належність коштів скаржнику було зроблено з посиланням на ксерокопію договору про передачу в користування індивідуального сейфа № 5к (без зазначення адреси розташування сейфа) та ксерокопію листа банку від 10 жовтня 2014 року № к/ф/624 про начебто вилучення з індивідуального сейфа № 5к відповідної суми коштів.
Слідчим суддею не надано жодної оцінки тій обставині, що згідно з протоколом обшуку від 8 жовтня 2015 року (який є складовою матеріалів кримінального провадження № НОМЕР_1, яке витребовувалося суддею Зосименко С.Г. (а.с. 27) і з яким суддя, згідно з її поясненнями, знайомилася) кошти у відповідній сумі були вилучені не з індивідуального сейфа, а з каси банку.
Зазначена вище суперечність є очевидною. Дійшовши такого висновку, Третя Дисциплінарна палата взяла до уваги, що протягом порівняно нетривалого судового засідання (згідно з журналом судового засідання, наявним на а. с. 31, судовий розгляд з моменту відкриття і до видалення суду до нарадчої кімнати тривав близько 15 хвилин) слідчий кілька разів (мітки часу 11.38–11.50, 12.22–12.36, 12.53) наполягав на тому, що кошти вилучено саме із каси, а не сейфа банку, оскільки сейфових комірок у цьому відділенні банку не було. Суддя Зосименко С.Г., не поставивши жодного запитання слідчому чи представнику скаржника, видалилась до нарадчої кімнати.
При цьому справа, що розглядалася, стосувалася значної суми коштів і не може вважатися малозначною, що до певної міри могло б виправдати відсутність будь-якого реагування судді на суперечності у матеріалах справи.
З огляду на викладене зроблено висновок, що порушення права власності як основоположного права людини мало місце внаслідок грубої недбалості, допущеної суддею.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою ПАТ «КБ «Аксіома», дійшла висновку, що в діях судді Зосименко С.Г. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого на момент вчинення відповідних дій пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», що відповідає проступку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 106 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод внаслідок грубої недбалості).
У рішенні Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя взято до уваги, що у постановленій суддею Зосименко С.Г. ухвалі від 20 листопада 2015 року відсутні будь-які мотиви відхилення основного, і, по суті, єдиного доводу слідчого проти задоволення скарги, який полягав у тому, що грошові кошти були вилучені не з індивідуального сейфа, а із каси банку, що виключало їх належність скаржнику.
За таких умов суддею явно порушено вимоги кримінально-процесуального закону стосовно вмотивованості судових рішень (див., зокрема, статтю 370 Кримінального процесуального кодексу України). Такі дії судді Зосименко С.Г. підпадають під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого на момент його вчинення підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», що відповідає проступку, передбаченому підпунктом 1 пункту 1 частини першої статті 106 чинного Закону України від 2 червня 2016 року № 1602-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів … відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що проступок у вигляді допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод внаслідок грубої недбалості поглинає дії із незазначення у судовому рішенні мотивів відхилення аргументів сторін щодо суті спору, з огляду на що окремої кваліфікації згідно із підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI дії судді не потребують.
Також у рішенні зазначалось, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 12 листопада 2015 року про відкриття провадження у справі надіслана судом для опублікування 6 квітня 2017 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65813296); цього самого дня надіслано ухвалу від 20 листопада 2015 року про повернення тимчасово вилученого майна (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65812161). Таким чином, суддею Зосименко С.Г. грубо порушено вимоги Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якими усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (частина друга статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
У своїх поясненнях суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. зазначала, що несвоєчасне оприлюднення копій відповідних судових рішень обумовлене змінами у чинному законодавстві, якими було передбачено внесення відповідних різновидів рішень, лише починаючи з березня 2015 року, технічними проблемами у роботі Єдиного державного реєстру судових рішень, великим навантаженням судді.
Третя Дисциплінарна палата у своєму рішенні дійшла висновку, що доводи судді Зосименко С.Г. не можуть виправдати настільки істотну (понад рік і три місяці) затримку із внесенням судових рішень у цій справі до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Поведінка судді, стосовно якої проводиться розгляд дисциплінарної справи, мала місце під час дії Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».
Визначаючи вид стягнення, Третя Дисциплінарна палата врахувала позитивну характеристику судді, а також особливо грубий характер допущеної суддею недбалості та наслідки, які настали за результатами вчинених діянь.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата вважала пропорційним і достатнім застосування до судді Зосименко С.Г. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, на строк чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Під час перевірки дисциплінарної справи встановлено, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені з достатньою повнотою і підтверджують вчинення суддею Зосименко С.Г. дисциплінарного проступку, а наведені суддею у скарзі доводи не спростовують висновків зазначених у рішенні Третьої Дисциплінарної палати від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 і не дають підстав для його скасування.
Вирішуючи питання про притягнення судді Зосименко С.Г. до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна палата врахувала очевидний характер порушень, що обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, свідчать про особливо грубий характер допущеної суддею недбалості і наслідки, які настали за результатами вчинених діянь.
Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Враховуючи вимоги статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та встановлені Третьою Дисциплінарною палатою обставини, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді Зосименко С.Г. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, на строк чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку.
Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 про притягнення судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко Світлани Георгіївни до дисциплінарної відповідальності.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
В.К. Комков
О.В. Маловацький
В.А. Нежура
В.В. Шапран
