Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Ковпаківського районного суду міста Сум Зоріка Миколи Володимировича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 березня 2018 року № 766/3дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 2 квітня 2018 року (вх. 1658/0/6-18) надійшла скарга судді Ковпаківського районного суду міста Сум Зоріка М.В. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 14 березня 2018 року № 766/3дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.
Скарга судді Ковпаківського районного суду міста Сум Зоріка М.В. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
У скарзі суддя Зорік М.В. висловив незгоду із рішенням Дисциплінарної палати. Вважає, що справу № 592/8043/15-п розглянуто з додержанням вимог чинного законодавства, а доводи скаржника ОСОБА_1 зводяться лише до незгоди з рішенням суду. На думку судді, подання ОСОБА_1 скарги після залишення без змін апеляційним судом Сумської області постанови у вказаній справі пов’язане із неприязним ставленням скаржника до нього через переведення до Ковпаківського районного суду міста Сум із міста Луганська.
За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Дисциплінарної палати від 14 березня 2018 року № 766/3дп/15-18 про притягнення судді Зоріка М.В. до дисциплінарної відповідальності.
Суддя Зорік М.В., скаржник ОСОБА_1 (в інтересах ОСОБА_2) повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя суддя Ковпаківського районного суду міста Сум суддя Зорік М.В. не з’явився, попередньо на адресу Вищої ради правосуддя надіслав клопотання, в якому підтримав скаргу на рішення Дисциплінарної палати від 14 березня 2018 року № 766/3дп/15-18 в повному обсязі та просив розглядати вказану скаргу без його участі.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., дійшла висновку, що скарга судді Зоріка М.В. на рішення Дисциплінарної палати від 14 березня 2018 року № 766/3дп/15-18 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зорік Микола Володимирович Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 призначений на посаду судді Артемівського районного суду міста Луганська строком на п’ять років. Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 суддю Артемівського районного суду міста Луганська Зоріка М.В. переведено на роботу на посаду судді Ковпаківського районного суду міста Сум у межах п’ятирічного строку. Строк повноважень судді Зоріка М.В. закінчився 12 березня 2017 року. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 лютого 2018 року № 370/3дп/15-18 суддю Зоріка М.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження. Зазначене рішення залишено без змін рішенням Вищої ради правосуддя від 4 травня 2018 року № 1333/0/15-18.
Ухвалою Дисциплінарної палати від 14 лютого 2018 року № 477/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Ковпаківського районного суду міста Сум Зоріка М.В.
Рішенням Дисциплінарної палати від 14 березня 2018 року № 766/3дп/15-18 суддю Зоріка М.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Як вбачається із матеріалів дисциплінарної справи, постановою Ковпаківського районного суду міста Сум від 26 серпня 2015 року (суддя Зорік М.В.) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України (далі – МК України), та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ____ грн ___ коп. з конфіскацією в дохід держави товару, що став предметом порушення митних правил, а саме автомобіля марки «_____», реєстраційний номер _______, номер кузова _________, загальною вартістю _________ грн ___ коп.; стягнуто із ОСОБА_2 на користь Сумської митниці понесені митним органом витрати в розмірі _____ грн ___ коп. та на користь держави судовий збір у розмірі ___ грн ___ копійки.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2015 року о 19 год. 23 хв. в зону митного контролю поста «Бачівськ» Сумської митниці ДФС в напрямку «виїзд» з митної території України заїхав легковий автомобіль марки «_____», реєстраційний номер _______, номер кузова __________, яким керувала громадянка Російської Федерації ОСОБА_2. Як підставу для переміщення вказаного транспортного засобу через митний кордон України, ОСОБА_2 подала митному органу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № _____ від 17 грудня 2012 року, зареєстрованого на підприємство «Ivolink», та доручення російською мовою від 10 червня 2014 року № б/н. Перевіркою зазначених документів було встановлено, що, за даними Державного реєстру Литовської Республіки, цей транспортний засіб знято з обліку.
Приймаючи постанову від 26 серпня 2015 року, суд першої інстанції виходив із того, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 вчинила дії, спрямовані на переміщення автомобіля марки «_______», реєстраційний номер _______, номер кузова _________, через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення автомобіля документів, які містять неправдиві дані. Вина ОСОБА_2, на думку суду, повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про порушення митних правил № _______ від 18 липня 2015 року, протоколом опитування у справі про порушення митних правил № __________ від 18 липня 2015 року, копією свідоцтва про реєстрацію, копією довіреності, актом огляду транспортного засобу, висновком № _________ від 23 липня 2015 року, витягом з реєстру.
Постановою апеляційного суду Сумської області від 9 жовтня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову судді Ковпаківського районного суду міста Сум від 26 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 483 МК України – без змін.
Апеляційний суд у постанові зазначив, що ні ОСОБА_2 ні її представником ОСОБА_1 не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 483 МК України, будь-яких клопотань про приєднання, витребування або дослідження нових доказів у справі від осіб, які подали скарги, не надходило.
Оцінюючи дії судді Зоріка М.В. під час розгляду справи № 592/8043/15-п (провадження № 3/592/1737/15), Дисциплінарна палата зазначила:
у тексті постанови від 26 серпня 2015 року суддя Зорік М.В. обмежився лише фактичним викладом обставин справи щодо дати та часу переміщення автомобіля через кордон, а також особи, яка ним керувала, зазначив про відомості з Державного реєстру Литовської Республіки щодо вказаного транспортного засобу; на підтвердження вини ОСОБА_2 послався на матеріали справи;
як вбачається зі змісту постанови від 26 серпня 2015 року, суддя Зорік М.В. не надав жодної відповіді на аргумент ОСОБА_2 стосовно того, що діяння, які ставилися їй у вину, не були правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 483 МК України (в редакції, чинній на час складання протоколу), оскільки викладена у протоколі суть вчиненого діяння не збігається з юридичним складом правопорушення, викладеного у частині першій статті 483 чинного на той час МК України. Суддя обмежився лише загальною фразою, якою констатував, що ОСОБА_1 заперечував щодо притягнення її до адміністративної відповідальності, надав суду клопотання про закриття провадження у справі, тобто не забезпечив належного вивчення та оцінки доказів і аргументів, представлених сторонами.
З огляду на наведене Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Зорік М.В., визнавши ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 483 МК України, не навів у постанові суду від 26 серпня 2015 року належних мотивів її прийняття, зокрема мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Як зазначено в рішенні Дисциплінарної палати, невмотивованість судового рішення, особливо з огляду на характер вказаної вище справи, свідчить про недотримання суддею Зоріком М.В. приписів статей 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), а також статей 486, 489 МК України щодо загальних засад судочинства у справах про адміністративні правопорушення та обставин, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також про формальний характер судового розгляду, що не забезпечив об’єктивного вирішення справи та прийняття справедливого рішення.
Дисциплінарна палата вказала на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не могла знати про зміни в законодавстві іноземної країни, оскільки користувалась автомобілем за межами Литви і жодних попереджень про такі зміни вона не отримувала ні з офіційних джерел, ні від власника автомобіля.
У рішенні Дисциплінарної палати зазначено, що ці доводи були відкинуті з посиланням на частину першу статті 380 МК України, згідно з якою тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. При цьому обов’язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Також апеляційний суд зазначив, що особа, яка керує транспортним засобом, окрім прав, наділяється ще й обов’язками, зокрема, вона повинна мати при собі, з-поміж іншого, реєстраційний документ на транспортний засіб, яким керує. ОСОБА_2 керувала автомобілем на підставі довіреності, тобто отримала його в користування, а не у власність, а отже, маючи намір перетнути державний кордон України, повинна була перевірити достовірність наявних у неї документів на транспортний засіб та впевнитися в їх законності.
Дисциплінарна палата також звернула увагу на те, що ОСОБА_2 було заявлено клопотання про закриття провадження у справі відповідно до вимог частини першої статті 247 КУпАП з огляду на те, що працівники митниці, складаючи протокол стосовно неї, послалися на МК України у редакції від 13 березня 2012 року, що втратив чинність.
Так, частиною першою статті 483 МК України у вказаній редакції переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю (як дії, що мають наслідком відповідальність), визначено як переміщення «з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані».
Законом України від 7 червня 2012 року № 4915-VI «Про внесення змін до Податкового та Митного кодексів України щодо узгодження їх окремих норм» було внесено відповідні зміни до абзацу першого частини першої статті 483 МК України.
Станом на час складання протоколу стосовно ОСОБА_2 частиною першою статті 483 МК України склад відповідного правопорушення було визначено як переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
На думку ОСОБА_2, діяння, які ставилися їй у вину, не були правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 483 МК України (в редакції, чинній на час складання протоколу), оскільки викладена у протоколі суть вчиненого діяння не збігається з юридичним складом правопорушення, викладеного у частині першій статті 483 чинного на той час МК України.
Проте, як вбачається зі змісту рішення Дисциплінарної палати, у постанові від 26 серпня 2015 року суддя Зорік М.В. не звернув уваги на вказаний аргумент та обмежився лише загальною фразою, якою констатував, що представник ОСОБА_2 – ОСОБА_1 заперечував щодо притягнення її до адміністративної відповідальності, надав суду клопотання про закриття провадження у справі, тобто суддею не забезпечено належного вивчення та оцінки доказів і аргументів, представлених сторонами.
При цьому Дисциплінарна палата наголосила, що позиція, покладена в основу заявленого ОСОБА_2 клопотання, не є необґрунтованою і, поза сумнівом, є «істотним аспектом доводів сторони» в розумінні практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово вказував, що хоча право на вмотивованість судового рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», §§ 29, 30).
Стосовно наведених доводів слід зазначити, що представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 у клопотанні про закриття провадження, поданому до суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі наголошував на посиланні працівників митниці на нечинну редакцію частини першої статті 483 МК України у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2. Проте ні місцевий, ні апеляційний суд не обґрунтували цих доводів, а отже, залишили їх поза увагою.
Так, відповідно до статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, статтею 283 КУпАП передбачені вимоги щодо змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення. Згідно із частиною другою цієї статті постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Отже, зазначення нормативного акта, яким передбачена відповідальність за певне адміністративне правопорушення, є основою правильно визначеної кваліфікації вчиненого правопорушення.
Враховуючи такі вимоги законодавства, суди як першої, так і апеляційної інстанцій повинні були надати оцінку доводам представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 щодо посилання на нечинну редакцію МК України у протоколі про порушення митних правил та, як наслідок, спростувати або підтвердити сумніви заявника стосовно неправильного визначення кваліфікації вчиненого правопорушення.
Крім того, суддя повинен був врахувати, що відповідно до статті 531 МК України однією із підстав для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил є неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.
Проте суддя Зорік М.В. не надав жодної відповіді на аргумент заявника щодо посилання на нечинну редакцію МК України у протоколі про порушення митних правил, тобто не забезпечив належної оцінки доказів і аргументів, представлених заявником, а суд апеляційної інстанції під час перегляду постанови в апеляційному порядку також залишив зазначені доводи поза увагою.
Отже, враховуючи викладене вище, а також право особи на вмотивованість судового рішення, що є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Вища рада правосуддя вважає, що Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого висновку, що суддя Зорік М.В., визнавши ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 483 МК України, не навів у постанові суду від 26 серпня 2015 року належних мотивів її прийняття, зокрема мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
У скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Зорік М.В. зазначив, що під час розгляду цієї справи та здійснення правосуддя ним не вчинено дисциплінарного проступку, не допущено порушень норм процесуального права, не обмежено прав скаржника на справедливий судовий розгляд та на доступ до правосуддя, не допущено умисного порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1 чи неналежного ставлення до службових обов’язків. При цьому суддя посилається на постанову апеляційного суду Сумської області, згідно з якою суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 280 КУпАП повно і всебічно дослідив матеріали справи та зібрані докази, правильно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статі 483 МК України, та обґрунтував свої висновки.
Такі доводи судді Зоріка М.В. не спростовують встановлених та доведених Дисциплінарною палатою обставин, що містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору). При цьому Дисциплінарна палата встановила, що проступок вчинений суддею внаслідок очевидної недбалості.
Також суддя Зорік М.В. у скарзі наголосив, що Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Стосовно викладеного варто зазначити, що повноваження Вищої ради правосуддя та Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, а також підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені Конституцією України, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя», а також Регламентом Вищої ради правосуддя.
Дисциплінарною палатою проведено перевірку дій судді Зоріка М.В. в межах повноважень, передбачених законодавством України, під час розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргою ОСОБА_1, поданою в інтересах ОСОБА_2. Під час перевірки доводів скарги судді Зоріка М.В. не встановлено, що Дисциплінарна палата розглядала рішення судді Зоріка М.В. та надала йому оцінку з точки зору законності, хоча і встановила відсутність мотивів відхилення доводів щодо застосування норми закону – статті 483 МК України. Відсутність мотивів відхилення доводів щодо застосування норми закону не означає, що рішення суду є незаконним. Крім того, законність зазначеного рішення суду перевірено та підтверджено судом апеляційної інстанції.
Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Під час обрання виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною палатою враховано встановлені під час перевірки обставини, а також обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, позитивну характеристику судді, вчинення проступку внаслідок недбалості, значне навантаження судді. З іншого боку, врахуванню підлягає очевидний характер порушень, а також наявність у судді непогашеного дисциплінарного стягнення.
З огляду на наведене, враховуючи вимоги статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та встановлені Дисциплінарною палатою обставини, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді Зоріка М.В. дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.
Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 березня 2018 року № 766/3дп/15-18 про притягнення судді Ковпаківського районного суду міста Сум Зоріка Миколи Володимировича до дисциплінарної відповідальності.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
В.К. Комков
О.В. Маловацький
В.А. Нежура
В.В. Шапран
Л.А. Швецова
