Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Маловацьким Олексієм Володимировичем за заявами голови ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Купрієнка Сергія Ісаковича,
встановила:
до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 15 та 16 грудня 2014 року надійшли заяви голови ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Купрієнка С.І. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заявах Михайловського А.В. зазначено, що суддя Вишгородського районного суду Київської області Купрієнко С.І. в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», а саме – 15, 21, 28 січня та 3 березня 2014 року приймав рішення у справах № 363/4/14-п, № 363/62/14-п, № 363/163/14-п, № 363/174/14-п, № 363/4/14-п (постанова про звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБИ_1) про позбавлення учасників масових акцій протесту права керування транспортними засобами, що є підставою для здійснення стосовно нього перевірки відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 цього Закону.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК, Комісія).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
У газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року опубліковане повідомлення, у якому зазначено, що ТСК оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Оскільки ТСК не встигла прийняти рішення щодо вказаних вище заяв до закінчення своїх повноважень, їх, разом із матеріалами стосовно судді Купрієнка С.І., було направлено до Вищої ради юстиції для розгляду за загальною процедурою.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 19 травня 2016 року № 533/6/13-14 та № 533/35/13-14 вказані заяви Михайловського А.В. передано члену Вищої ради юстиції Маловацькому О.В. для здійснення перевірки.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Купрієнка С.І. (висновок від 13 червня 2016 року).
На засіданні 21 червня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Купрієнка С.І.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Маловацького О.В., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Купрієнка С.І. з огляду на таке.
Купрієнко Сергій Ісакович, _____ року народження, з грудня 1992 року до теперішнього часу обіймає посаду судді Вишгородського районного суду Київської області, 22 грудня 1992 року склав присягу судді, Постановою Верховної Ради України від 26 грудня 2002 року № 413-IV обраний суддею безстроково.
До Вишгородського районного суду Київської області із ВДАІ з обслуговування Вишгородського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно: ОСОБИ_1 (далі – справа № 363/4/14-п, за статтями 122-2, 122-5 КУпАП), ОСОБИ_2 (далі – справа № 363/62/14-п, за статтею 122-2 КУпАП), ОСОБИ_3 (далі – справа № 363/163/14-п, за статтею 122-2 КУпАП) та ОСОБИ_4 (далі – справа № 363/174/14-п, за статтею 122-2 КУпАП), які були передані для розгляду судді Купрієнку С.І.
У справі № 363/4/14-п містяться адміністративні матеріали на ОСОБУ_1 за статтями 122-2 та 122-5 КУпАП.
З адміністративного матеріалу за статтею 122-2 КУпАП вбачається, що 4 січня 2014 року інспектором ВДАІ Переяслав-Хмельницького МВ Бабичем В.М. складено протокол серії ВХ1 № 305773 про вчинення ОСОБОЮ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року близько 13 години 30 хвилин на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ–Овруч, село Нові Петрівці, та 3 січня 2014 року о 13 годині 50 хвилин в місті Києві по вулиці Володимирській, керуючи автомобілем «Фольксваген Гольф», індивідуальний номерний знак ______, ОСОБА_1 не виконав вимоги працівників ДАІ про зупинку, яка подавалася жезлом та свистком. У присутності двох свідків водій відмовився підписувати протокол та надавати пояснення. До протоколу додано три рапорти інспекторів ДАІ.
У матеріалах міститься довідка, складена інспектором ВДАІ Кретом О.М., про те, що згідно з базою даних ВДАІ Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_1 отримав посвідчення водія категорії «ВС» серії ВАА № 190438 від 6 січня 2010 року.
До протоколу про адміністративне правопорушення були додані рапорти працівників ВДАІ:
- від 29 грудня 2013 року, у якому зазначено, що інспектор ДАІ Малькевич І.Є. 29 грудня 2013 року ніс службу згідно з дислокацією на СП 501 «Богатирська», приблизно о 13 годині 20 хвилин за межі міста Києва рухалась колона автомобілів із символікою Євромайдану, з метою припинення правопорушення ним за допомогою жезла і свистка було подано водію автомобіля з індивідуальним номерним знаком _______ вимогу про зупинку, однак останній не виконав таку вимогу та продовжив рух у складі колони у напрямку міста Вишгород. Інформацію про незупинку зазначеного автомобіля негайно в телефонному режимі було передано до чергової частини полку для подальшого орієнтування нарядів;
- від 29 грудня 2013 року, у якому вказано, що заступник командира взводу ДПС 29 грудня 2013 року (прізвище нерозбірливо) ніс службу на Столичному шосе, коли було виявлено рух колони автомобілів, які здійснили зупинку на СПКП 504. При цьому автомобіль «Фольксваген Гольф», індивідуальний номерний знак ________, всупереч пункту 15.4 Правил дорожнього руху України здійснив зупинку в четвертій смузі для руху в напрямку міста Обухова. З метою припинення правопорушення ним за допомогою жезла та свистка із указівкою на місце з правого краю, було подано вимогу про зупинку, яку водій проігнорував та продовжив рух у складі колони. Інформацію про незупинку вказаного автомобіля негайно по радіозв’язку передано черговому;
- інспектора ДАІ Тимошенка В.І. від 3 січня 2014 року, у якому зазначено, що 3 січня 2014 року він ніс службу на перехресті вулиць Володимирської та Володимирського проїзду, близько 13 години 50 хвилин вулицею Володимирською з боку вулиці Велика Житомирська у напрямку вулиці Богдана Хмельницького рухалась колона автомобілів із символікою Євромайдану. З метою припинення порушень ПДР інспектором за допомогою жезла та свистка було подано вимогу про зупинку, однак водій автомобіля «Фольксваген Гольф», індивідуальний номерний знак _______, вимоги не виконав та продовжив рух у складі колони. Інформацію про незупинку автомобіля негайно по радіозв’язку було передано до чергової частини.
Згідно з поясненнями ОСОБИ_6 від 4 січня 2014 року, які містяться у матеріалах справи, останній 4 січня 2014 року близько 15 години був присутній під час складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБИ_1 – водія автомобіля «Фольксваген Гольф», індивідуальний номерний знак ______, який у його присутності відмовився від підпису у протоколі, а також відмовився ознайомитися із датою та часом розгляду справи. У справі також містяться аналогічні пояснення ОСОБИ_7.
Із вказаного адміністративного матеріалу за статтею 122-5 КУпАП також вбачається, що 4 січня 2014 року старшим інспектором ДПС Київської області Дударем О.І. складено протокол серії АА2 № 409871 про вчинення ОСОБОЮ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-5 КУпАП. У протоколі зазначено, що 4 січня 2014 року о 13 годині 30 хвилин на 44-му кілометрі автомобільної дороги Бориспіль–Дніпропетровськ ОСОБА_1 керував автомобілем «Фольксваген», індивідуальний номерний знак _____, на якому були встановлені проблискові маячки оранжевого кольору, які використовувались без відповідного узгодження з ДАІ. Водій автомобіля від підпису та надання пояснень відмовився в присутності двох свідків. До протоколу про адміністративне правопорушення було додано фото та пояснення свідків.
Із пояснень свідків ОСОБИ_6 та ОСОБИ_7 від 4 січня 2014 року, які приєднано до адміністративного матеріалу, вбачається, що останніх 4 січня 2014 року було запрошено працівниками ДАІ до автомобіля «Фольксваген Гольф», індивідуальний номерний знак _____, який рухався на 44-му кілометрі автомобільної дороги Бориспіль–Дніпропетровськ з увімкненими проблисковими маячками.
На доданому фото видно, як працівник ДАІ 4 січня 2014 року о 13 годині 30 хвилин подає вимогу про зупинку транспортного засобу.
У рапорті начальника ВДАІ Переяслав-Хмельницького МВ ГУ МВС України в Київській області Нестеренка Р.І. від 4 січня 2014 року зазначено, що 4 січня 2014 року в місті Переяслав-Хмельницький по вулиці Шкільній проводилося громадське зібрання активістів Євромайдану, куди близько 11 години 45 хвилин під’їхала колона з дев’яти автомобілів із прапорами України та Європейського Союзу. В колоні автомобілів перебував автомобіль «Фольксваген Гольф», індивідуальний номерний знак _______, на даху якого були встановлені проблискові маячки оранжевого кольору.
Як зазначено у рапорті інспектора ДАІ Дударя О.І. від 6 січня 2014 року, 4 січня 2014 року під час несення служби близько 13 години 30 хвилин на 44-му кілометрі автомобільної дороги Бориспіль–Дніпропетровськ було зупинено автомобіль «Фольксваген», індивідуальний номерний знак _______, на якому були встановлені проблискові маячки помаранчевого кольору. Автомобілем керував ОСОБА_1. Після зупинки транспортного засобу на вказаного громадянина було складено адміністративний протокол серії АА2 № 409871.
6 січня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області ОСОБІ_1 було надіслано виклик до суду на 15 січня 2014 року для розгляду адміністративних матеріалів стосовно нього за статтями 122-2 та 122-5 КУпАП.
15 січня 2014 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Купрієнко С.І. розглянув зазначені вище адміністративні матеріали та прийняв постанову, якою на ОСОБУ_1 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців із конфіскацією спеціальних світлових пристроїв.
Оскільки згідно зі статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» прийняття суддею рішень про накладення адміністративних стягнень відповідно до статті 122-5 КУпАП не є підставою для здійснення перевірки судді, а заявник Михайловський А.В. не просив здійснити перевірку судді Купрієнка С.І. з такої підстави, оцінці в межах даної перевірки підлягають дії судді, пов’язані із розглядом та прийняттям постанови у частині, що стосується розгляду матеріалу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБУ_1 за статтею 122-2 КУпАП.
З урахуванням зазначеного із постанови суду від 15 січня 2014 року вбачається, що висновок суду про винуватість ОСОБИ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, обґрунтований виключно наявністю рапортів інспекторів ДПС Малькевича І.Є. та Тимошенка В.І.
Із матеріалів справи видно, що протокол про адміністративне правопорушення ВХ1 № 305773 був складений не на місці вчинення ОСОБОЮ_1 правопорушення, про що свідчать дата його складення – 4 січня 2014 року і пояснення ОСОБИ_6 та ОСОБИ_7. Водночас зазначена постанова суду не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, саме ОСОБОЮ_1. У постанові також відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.
Також у постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився та про день розгляду справи належним чином повідомлявся. Однак матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБІ_1 повідомлення про розгляд справи.
Вказана постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалася, а постановою від 3 березня 2014 року суддя Купрієнко С.І. звільнив ОСОБУ_1 від адміністративної відповідальності за статтями 122-2 та 122-5 КУпАП на підставі статей 4, 5, 7, 9 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».
Як видно з матеріалів справи № 363/62/14-п, 7 січня 2014 року інспектором ДПС ВДАІ Вишгородського РВ Колейчуком В.С. складено протокол серії АГ2 № 141368 про вчинення ОСОБОЮ_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Хюндай Акцент», державний реєстраційний номер __________, на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ–Овруч, не виконав вимогу про зупинку, подану інспектором за допомогою жезла та свистка. У поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що у вказаний день близько 17 години їхав додому з роботи.
У матеріалах справи також містяться:
- рапорт командира взводу ДПС ДАІ Гусєва О.Г. без дати, згідно з яким 29 грудня 2013 року він ніс службу на 21-му кілометрі автомобільної дороги Київ–Овруч, близько 12 години 45 хвилин у напрямку села Нові Петрівці рухалась колона автомобілів із символікою Євромайдану. З метою припинення порушень Правил дорожнього руху в частині невиконання вимог пункту 2.4 цих Правил ним за допомогою жезла та свистка було подано вимогу про зупинку, однак водій автомобіля марки «Хюндай», державний реєстраційний номер ______, вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух у складі колони. Інформацію щодо незупинки зазначеного автомобіля негайно в телефонному режимі було передано до чергової частини;
- рапорт інспектора ВДАІ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області Колейчука В.С. без дати, у якому вказано, що 7 січня 2014 року цим інспектором було складено адміністративний протокол про правопорушення за статтею 122-2 КУпАП на ОСОБУ_2, який відмовився передавати посвідчення;
- витяг з інформаційної системи ДАІ щодо транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер _______.
13 січня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області ОСОБІ_2 було надіслано виклик до суду на 21 січня 2014 року для розгляду адміністративного матеріалу стосовно нього за статтею 122-2 КУпАП.
21 січня 2014 року суддею Вишгородського районного суду Київської області Купрієнком С.І. розглянуто вказаний адміністративний матеріал та прийнято постанову, якою на ОСОБУ_2 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Із постанови суду від 21 січня 2014 року вбачається, що висновок суду про винуватість ОСОБИ_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, обґрунтований виключно наявністю рапортів інспекторів ДПС Колейчука В.С. та Гусєва О.Г.
Водночас зазначена постанова суду не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП саме ОСОБОЮ_2. У постанові також відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.
Також у постанові суду зазначено, що ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився та про день розгляду справи належним чином повідомлявся. Однак матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБІ_2 повідомлення про розгляд справи.
Зазначену постанову Вишгородського районного суду Київської області від 21 січня 2014 року було оскаржено в апеляційному порядку, а за наслідками її перегляду апеляційним судом Київської області 24 лютого 2014 року ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБИ_2 задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБИ_2 складу адміністративного правопорушення. У цій постанові апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні в достатній кількості належні та допустимі докази, які б указували на доведеність вини ОСОБИ_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.
Зі справи № 363/174/14-п вбачається, що 8 січня 2014 року інспектором ДПС ВДАІ Вишгородського РВ Міліціяном В.І. складено протокол серії АГ2 № 141391 про вчинення ОСОБОЮ_4 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ, державний реєстраційний номер ________, на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ–Овруч, не виконав вимогу про зупинку, подану інспектором за допомогою жезла та свистка. У поясненнях ОСОБА_4 зазначив, що їхав разом із дружиною додому, потрапив у затор, участі в акції з прапорами не брав та що його ніхто не зупиняв.
У матеріалах справи також містяться:
- рапорт інспектора взводу ДПС ДАІ Прохорчука О.В. без дати, згідно з яким 29 грудня 2013 року він ніс службу на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ–Овруч, о 12 годині 30 хвилин з міста Києва рухалась колона автомобілів із символікою Євромайдану. З метою припинення порушень Правил дорожнього руху в частині невиконання вимог пункту 25.4 цих Правил ним за допомогою жезла та свистка було подано вимогу про зупинку, однак водій автомобіля марки ВАЗ 2106, державний реєстраційний номер _______, вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух у складі колони. Інформацію щодо незупинки зазначеного автомобіля негайно в телефонному режимі було передано до чергової частини;
- рапорт інспектора ВДАІ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області Міліціяна В.І. від 8 січня 2014 року про те, що 8 січня 2014 року ним було складено адміністративний протокол серії АГ2 № 141391 про правопорушення за статтею 122-2 КУпАП на ОСОБУ_4, який посвідчення водія не надав, оскільки останнє знаходиться в автомобілі, а автомобіль передано знайомому для користування;
- витяг з інформаційної системи ДАІ щодо транспортного засобу ВАЗ 2106, державний реєстраційний номер ________.
16 січня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області ОСОБІ_4 було надіслано виклик до суду на 28 січня 2014 року для розгляду адміністративного матеріалу стосовно нього за статтею 122-2 КУпАП.
28 січня 2014 року суддею Вишгородського районного суду Київської області Купрієнком С.І. розглянуто вказаний адміністративний матеріал та прийнято постанову, якою на ОСОБУ_4 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Із постанови суду від 28 січня 2014 року вбачається, що висновок суду про винуватість ОСОБИ_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, обґрунтований виключно наявністю рапорту інспектора ДПС Прохорчука О.В.
Водночас зазначена постанова суду не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, саме ОСОБОЮ_4. У постанові також відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.
Також у постанові суду зазначено, що ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, та про день розгляду справи належним чином повідомлявся. Однак матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБІ_4 повідомлення про розгляд справи.
Зазначену постанову Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2014 року було оскаржено в апеляційному порядку, а за наслідками її перегляду апеляційним судом Київської області 6 березня 2014 року ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБИ_4 було задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито. У цій постанові апеляційний суд зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБИ_4 у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, не підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є необґрунтованим. Звернуто увагу на те, що в резолютивній частині постанови навіть не вказано, у скоєнні якого правопорушення ОСОБА_4 визнаний винним.
Згідно з матеріалами справи № 363/163/14-п 8 січня 2014 року інспектором ДПС (прізвище нерозбірливо) складено протокол серії АГ2 № 243436 про вчинення ОСОБОЮ_3 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Деу Ланос», державний реєстраційний номер _______, на автомобільній дорозі Київ–Овруч, в селі Нові Петрівці, не виконав вимогу про зупинку, подану інспектором за допомогою жезла та свистка. У поясненнях ОСОБА_3 зазначив, що рухався у напрямку дому у колоні і не мав змоги зупинитися, оскільки у складі колони рухалось багато транспортних засобів. У ОСОБИ_3 було вилучене посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.
У матеріалах справи також містяться:
- рапорт інспектора взводу ДПС ДАІ Прохорчука О.В. без дати, згідно з яким 29 грудня 2013 року він ніс службу на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ–Овруч, о 12 годині 30 хвилин з міста Києва рухалась колона автомобілів із символікою Євромайдану. З метою припинення порушень Правил дорожнього руху в частині невиконання вимог пункту 25.4 цих Правил ним за допомогою жезла та свистка було подано вимогу про зупинку, однак водій автомобіля марки «Деу Ланос», державний реєстраційний номер ________, вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух у складі колони. Інформацію щодо незупинки зазначеного автомобіля негайно в телефонному режимі було передано до чергової частини;
- витяг з інформаційної системи ДАІ щодо транспортного засобу ВАЗ 2106, державний реєстраційний номер _________;
- картка обліку адміністративного правопорушення від 5 серпня 2013 року про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБОЮ_5.
- пояснення ОСОБИ_3 від 16 січня 2014 року, у яких останній зазначив, що, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання та не маючи відповідної юридичної освіти, помилково зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення факт неможливості зупинки, оскільки у колоні автомобілів рухалось багато транспортних засобів. Указав, що на момент оформлення пояснень не пам’ятає, чи взагалі будь-який працівник міліції ніс патрульну службу в момент вчинення, на думку посадової особи органу міліції, що склала зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення – порушення пункту 4.2 Правил дорожнього руху, як і не може підтвердити чи спростувати цей факт. Зауважив, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом вчинення відповідного правопорушення, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення працівником міліції не було надано доказів виконання свого обов’язку щодо припинення адміністративного правопорушення, а саме – переслідування транспортних засобів з особами, які не виконали вимогу працівника міліції про зупинку. Звернув увагу суду на відсутність належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, що вказує на відсутність події такого правопорушення та його складу, а отже, виключає провадження у справі про адміністративні правопорушення і свідчить про незаконність вилучення посвідчення водія. Просив суд закрити справу у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
16 січня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області ОСОБІ_3 надіслано виклик до суду на 28 січня 2014 року для розгляду адміністративного матеріалу стосовно нього за статтею 122-2 КУпАП.
28 січня 2014 року суддею Вишгородського районного суду Київської області Купрієнком С.І. розглянуто вказаний адміністративний матеріал та прийнято постанову, якою на ОСОБУ_3 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Із постанови суду від 28 січня 2014 року вбачається, що висновок суду про винуватість ОСОБИ_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, обґрунтований виключно наявністю рапорту інспектора ДПС Прохорчука О.В. та власноруч написаними Беркоровайним Ю.В. поясненнями в адміністративному протоколі. Водночас в описовій частині постанови суду помилково зазначено, що у відповідний день та час, керуючи автомобілем марки «Деу Ланос», державний реєстраційний номер ________, не виконав вимогу працівників ДАІ про зупинку, яка подавалася жезлом та свистком, ОСОБА_4, а не ОСОБА_3 (саме стосовно нього розглядався адміністративний матеріал).
Зазначена постанова суду не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, саме ОСОБОЮ_3. У постанові також відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2014 року було оскаржено в апеляційному порядку, за наслідками її перегляду апеляційним судом Київської області 25 лютого 2014 року ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБИ_3 задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито. У цій постанові апеляційний суд зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБИ_3 у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, не підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є необґрунтованим.
У поданих до ТСК поясненнях суддя Купрієнко С.І. зазначив, що всі вищевказані справи ним було розглянуто за відсутності осіб-правопорушників та що під час їх розгляду не було встановлено, що особи, на яких було складено адміністративні протоколи, були учасниками масових акцій протесту. Однак вказані пояснення судді спростовуються адміністративними матеріалами, у яких відповідно до рапортів працівників міліції щодо подій, які мали місце 29 грудня 2013 року, зазначено, що у відповідний день (29 грудня 2013 року) та певний час (12 година 30 хвилин) транспортні засоби осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності, рухалися у складі колони автомобілів із символікою Євромайдану. Крім того, під час розгляду судом адміністративного матеріалу стосовно ОСОБИ_3 останній був присутній у судовому засіданні. Аналогічні пояснення судді 14 червня 2016 року надійшли і до Вищої ради юстиції.
Надаючи оцінку діям судді Вишгородського районного суду міста Києва Купрієнка С.І., вчиненим під час прийняття 15, 21 та 28 січня 2014 року постанов у справах № 363/4/14-п, № 363/62/14-п, № 363/163/14-п, № 363/174/14-п, слід виходити з наступного.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 вказаного Закону суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує наступні питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч положенням статті 278 КУпАП суддя Купрієнко С.І. під час підготовки до розгляду справ № 363/4/14-п, № 363/62/14-п, № 363/163/14-п, № 363/174/14-п не перевірив, чи правильно складені протоколи про адміністративне правопорушення, знехтувавши вимогами статті 265-1 КУпАП, з аналізу положень якої вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо недотримання правил дорожнього руху складається виключно у присутності порушника та на місці вчинення правопорушення.
Суддя Купрієнко С.І., порушивши положення статей 251–252 КУпАП, не оцінив рапорти інспекторів ДАІ на предмет належності та допустимості, а саме щодо того, чи відповідно до вимог закону такі документи можуть бути доказом вчинення особою порушення Правил дорожнього руху.
Порушуючи обов’язок, покладений на суддю статтею 280 КУпАП, суддя Купрієнко С.І. не з’ясував, чи були вчинені адміністративні правопорушення безпосередньо громадянами, стосовно яких складені протоколи про адміністративне правопорушення за статтею 122-2 КУпАП. Також суддя не з’ясував, чи винні такі особи у вчиненні адміністративного правопорушення, чи підлягають вони адміністративній відповідальності та дійсні обставини, що можуть пом’якшувати або обтяжувати їхню відповідальність. Крім того, матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності щодо ОСОБИ_1, ОСОБИ_2 та ОСОБИ_4 не містять доказів повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання, а з метою встановлення дійсних обставин у справі № 363/163/14-п та перевірки доводів ОСОБИ_3 в судове засідання для надання пояснень не викликано працівників ДАІ, які склали рапорт та протокол про адміністративне правопорушення.
Обираючи санкцію (міру відповідальності) ОСОБІ_1, ОСОБІ_2, ОСОБІ_4 та ОСОБІ_3 суддя Купрієнко С.І. застосував щодо них найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, – позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 280 КУпАП зобов’язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати, крім іншого, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на наведене суддя Купрієнко С.І., користуючись дискреційними повноваженнями, які не є абсолютними і обмежені обов’язком судді (суду) дати оцінку обставинам, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, згідно зі статтею 280 КУпАП, необґрунтовано застосував стосовно вказаних вище осіб один із найсуворіших видів адміністративного стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.
Застосування такої міри відповідальності без будь-якої правової мотивації не могло бути спрямоване на досягнення цілей адміністративної відповідальності, передбачених статтею 23 КУпАП, – виховання особи правопорушника, а мало каральний характер.
Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення № 23-рп/2010 (справа за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) наголосив, що статтями 245, 247, 249, 252, 280 КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Пленум Верховного Суду України у Постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
З урахуванням викладеного Вища рада юстиції дійшла висновку, що під час розгляду адміністративних матеріалів стосовно ОСОБИ_1, ОСОБИ_2, ОСОБИ_4 та ОСОБИ_3 суддею Купрієнком С.І. допущено порушення низки положень норм процесуального права, знехтувано обов’язком судді щодо здійснення правосуддя у чіткій відповідності із законом та на засадах верховенства права, а також не було забезпечено притягнутим до відповідальності особам право на справедливий суд, тобто вчинено дії, за які до судді може бути застосований захід відповідальності, що виходить за межі дисциплінарної, а саме – визнання в діях судді ознак порушення присяги.
Згідно із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28 березня 2015 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Оскільки заяви Михайловського А.В. були подані до ТСК до набрання чинності вказаним Законом, дії судді Купрієнка С.І. підлягають кваліфікації на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року.
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України суддя може бути звільнений з посади за порушення присяги.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на момент розгляду суддею Купрієнком С.І. вищевказаних справ про адміністративне правопорушення) визначено, що порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Відповідно до статей 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на час розгляду суддею Купрієнком С.І. вищевказаних справ) суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді.
Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Вказані норми Закону кореспондуються зі статтями 55, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, якими передбачено, що суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді. Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, після внесення змін до законодавства підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги у цій частині не змінилися.
Розгляд та вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року не було віднесено статтею 88 вказаного Закону до дисциплінарних стягнень, а отже, строк застосування подання про порушення присяги суддею не був обмежений.
Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на сьогодні, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки на час розгляду суддею Купрієнком С.І. справ стосовно ОСОБИ_1, ОСОБИ_2, ОСОБИ_4 та ОСОБИ_3 не було встановлено строку для вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги, то для вирішення цього питання підлягає застосуванню строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у нині чинній редакції, як такий, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи, тобто три роки. На даний час цей строк не сплинув.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Купрієнка Сергія Ісаковича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
