Вища рада юстиції, розглянувши висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 24 вересня 2014 року № 2/02-14, висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 22 вересня 2015 року та матеріали перевірки стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібіка Миколи Миколайовича,
встановила:
Указом Президента України від 07 грудня 2009 року № 1016/2009 Бібіка М.М. призначено на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська строком на п’ять років.
05 січня 2010 року Бібіка М.М. зараховано до штату Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
20 вересня 2012 року зборами суддів Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська його обрано слідчим суддею.
З Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надано інформацію про те, що за період з 28 серпня 2011 року по 14 квітня 2015 року стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібіка М.М. надійшло 50 скарг (заяв).
В характеристиці судді Бібіка М.М., наданій в.о. голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, зазначено, що суддя Бібік М.М. зарекомендував себе працьовитим та кваліфікованим юристом, має добру теоретичну підготовку, сумлінно ставиться до своїх обов’язків, в роботі проявляє об’єктивність, постійно підвищує професійний та фаховий рівень; здійснює правосуддя в порядку, встановленому законодавством, загалом правильно та оперативно розглядає судові справи; досить вимогливий до себе, самокритичний, врівноважений та доброзичливий; користується авторитетом серед суддів та працівників апарату суду. До дисциплінарної відповідальності не притягався.
До Вищої ради юстиції 28 жовтня 2014 року (вх. № 2699/0/8-14) надійшов висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) від 24 вересня 2014 року № 2/02-14, яким визнано в діях судді Бібіка М.М. наявність ознак порушення присяги.
Підставою для проведення спеціальної перевірки Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) слугували звернення адвокатів Погосяна В.Е. та Костюченко Н.О., що надійшли до ТСК 20 червня та 01 липня 2014 року відповідно.
У зверненнях до ТСК заявники стверджують, що слідчим суддею Бібіком М.М. вчинено дії, які викликають сумнів у його безсторонності, об’єктивності та неупередженості при розгляді кримінальних проваджень про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБИ_1, ОСОБИ_2, ОСОБИ_3, ОСОБИ_4, ОСОБИ_5, ОСОБИ_6, ОСОБИ_7, ОСОБИ_8, ОСОБИ_9 як осіб, що підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях). У зв’язку із зазначеним суддя підлягає перевірці на підставі пункту п’ятого частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
На вказані звернення суддею Бібіком М.М. були надані письмові пояснення, які надійшли до ТСК 03 липня 2014 року. В своїх поясненнях суддя заперечує факт порушення присяги, стверджує, що клопотання слідчих СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області були погоджені з відповідними прокурорами прокуратури м. Дніпропетровська, визначення слідчого судді відбулося відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) 27 січня 2014 року, того ж дня клопотання були передані судді. Ухвалами від 27 та 28 січня 2014 року клопотання слідчих з урахуванням законності затримання, обґрунтованості підозри, зважаючи на ризики, визначені статтею 177 КПК України, були задоволені та застосовані до ОСОБИ_4, ОСОБИ_8, ОСОБИ_3, ОСОБИ_5, ОСОБИ_6, ОСОБИ_7, ОСОБИ_1 та ОСОБИ_9 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою; до ОСОБИ_10 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Копії ухвал відразу були вручені підозрюваним та їх захисникам. В подальшому ухвали про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою були оскаржені в апеляційному порядку. За результатами апеляційного оскарження частина ухвал була скасована, а ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБИ_8, ОСОБИ_5, ОСОБИ_6, ОСОБИ_9 було залишено без змін. Під час перегляду вищевказаних судових рішень судом апеляційної інстанції було встановлено законність затримання осіб, обґрунтованість підозри та наявність ризиків, визначених статтею 177 КПК України. Також суддя стверджує, що розгляд справ здійснювався у повній відповідності з нормами КПК України, зокрема щодо невідкладності розгляду та дотримання прав сторін кримінального провадження. Всім підозрюваним були вручені клопотання про застосування запобіжних заходів у порядку та строки, передбачені КПК України; право на захист підозрюваних не було порушено, оскільки всі мали захисників. Під час судового засідання жодних клопотань, у тому числі про відкладення чи виклик свідків, заявлено не було. Жодних осіб, в тому числі близьких родичів, представників громадськості чи засобів масової інформації, ані в судовому засіданні, ані в приміщенні суду не було, а тому їх права не були порушені. Оскільки всі зазначені в скаргах ухвали про обрання запобіжного заходу переглянуті апеляційною інстанцією, яка не встановила жодних порушень, зазначених в скаргах адвокатів, посилаючись на статті 6, 126, 129 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, пункти 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1085 року, Рекомендації СМ/Rec (2010 року) 12 Комітету Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року, рішення Європейського суду з прав людини у справі Барфорд проти Данії (1989 року), пункт четвертий Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року, суддя зазначив, що розцінює скарги на його дії під час розгляду вищезазначених матеріалів як переслідування за прийняті ним рішення під час виконання посадових обов’язків та спробу тиску у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя.
За результатами спеціальної перевірки ТСК визнала в діях судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібіка М.М. порушення присяги судді (висновок від 24 вересня 2014 року № 2/02-14).
У висновку ТСК зазначається, що 27 січня 2014 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська постановив ухвали, якими задовольнив клопотання слідчих СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про застосування до підозрюваних ОСОБИ_1, ОСОБИ_2, ОСОБИ_3, ОСОБИ_4, ОСОБИ_5, ОСОБИ_6, ОСОБИ_7, ОСОБИ_8, ОСОБИ_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № ___________, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 КК України, які полягали в активній участі у масових заворушеннях, що супроводжувались погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із використанням зброї та інших предметів, та застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів – до 27 березня 2014 року.
Згідно з мотивувальними частинами ухвал про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою зазначені особи обґрунтовано підозрювались у скоєнні тяжкого злочину проти громадського порядку та моральності, пов'язаного із погрозами застосування насильства, передбаченого частиною першою статті 294 КК України, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, саме тому існують ризики, що підозрювані можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжать кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, та іншим чином перешкоджатимуть кримінальному провадженню, у зв'язку з чим жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.
За наслідками апеляційного оскарження Апеляційним судом Дніпропетровської області скасовано ухвали Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року, застосовано до ОСОБИ_8 та ОСОБИ_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці; до ОСОБИ_7, ОСОБИ_2, ОСОБИ_1, ОСОБИ_4, ОСОБИ_5 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 27 березня 2014 року.
ТСК дійшла висновку, що при розгляді зазначених в скаргах адвокатів Погосян В.Е. та Костюченко Н.О. ухвал про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою суддею Бібіком М.М. грубо порушені вимоги процесуального законодавства, зокрема, використовувалися в якості доказів рапорт співробітника міліції, який є внутрішнім документом МВС України; вільні покази свідків – працівників міліції – були ідентичними за змістом та стилем викладення, не враховано, що клопотання про обрання запобіжного заходу обґрунтовувалися доказами, отриманими всупереч встановленого порядку. Допити підозрюваних ОСОБИ_2, ОСОБИ_3, ОСОБИ_6, ОСОБИ_7, ОСОБИ_8 проводилися всупереч частині четвертій статті 223 КПК України у нічний час (з 22 до 6 години). Суддя не дотримався вимог пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та пункту першого частини першої статті 178 КПК України щодо оцінки вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Також суддя неправильно обрахував час тримання осіб під вартою. Суддя не виконав вимоги частини шостої статті 206 КПК України щодо проведення судово-медичного обстеження осіб, які повідомили про застосування до них насильства під час затримання. Суддя не врахував порушення процесуального законодавства при оформленні протоколів затримання, зокрема, відсутність фактичного часу затримання. При обранні запобіжних заходів не врахований стан здоров’я, вік затриманих, соціальні зв’язки (перебування на утриманні малолітніх дітей, літніх батьків, вагітної дружини). Розгляд клопотань про обрання запобіжного заходу відбувався не у робочий час, що обмежило право підозрюваних на захист. Всупереч частині другій статті 27 КПК України слідчий суддя не допустив до зали засідань особу, яка представилася вільним слухачем. Під час судових засідань суддя Бібік М.М. нетактовно звертався до підозрюваних, чим порушив статтю 8 Кодексу суддівської етики. На підставі викладеного ТСК дійшла висновку, що зазначені грубі порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у його об’єктивності та неупередженості.
В засіданні ТСК суддя Бібік М.М. участі не брав, посилаючись на перебування на лікарняному.
Ухвалою Вищої ради юстиції від 10 вересня 2015 року № 481/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібіка М.М.
На засідання Вищої ради юстиції суддя Бібік М.М. не з’явився, про існування поважних причин неявки не повідомив.
На лист від 12 серпня 2015 року № 4624/0/9-15 головою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Вищу раду юстиції повідомлено, що відповідно до наказу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 листопада 2014 року № 120-В суддя Бібік М.М. перебував у щорічній відпустці з 05 січня по 05 березня 2015 року, але 06 березня 2015 року і до цього часу Бібік М.М. на робочому місці не з’явився, на телефонні дзвінки не відповідає. У зв’язку із зазначеним неможливо ознайомити суддю Бібіка М.М. з висновком про відкриття дисциплінарного провадження стосовно нього.
На запит від 15 вересня 2015 року № 5414/0/9-15 надійшла відповідь Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про те, що громадянин Бібік М. М., який народився 19 листопада 1980 року в місті Гуляйполе Запорізької області, 13 жовтня 2003 року зареєстрований АДРЕСА_1.
На сайті Міністерства внутрішніх справ України розміщена офіційна інформація про те, що Бібік М.М. обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 371 КК України, та з 10 березня 2015 року переховується від органів прокуратури.
За таких обставин Вища рада юстиції з огляду на причини неявки судді Бібіка М.М. на засідання Вищої ради юстиції не вбачає підстав для відкладення розгляду дисциплінарної справи.
Дослідивши висновок ТСК від 24 вересня 2014 року, висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши пояснення заявника адвоката Погосяна В.Е., Вища рада юстиції погоджується з висновком щодо наявності підстав для внесення подання про звільнення судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Бібіка М.М. з посади за порушення присяги, виходячи з наступного.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що 27 січня 2014 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібік М.М. постановив ухвали, якими задовольнив клопотання слідчих СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про застосування до підозрюваних ОСОБА_1 (матеріали № 200/1185/14-к), ОСОБА_2 (матеріали № 200/1182/14-к), ОСОБА_3 (матеріали № 200/1178/14-к), ОСОБА_4 (матеріали № 200/1167/14-к), ОСОБА_5 (матеріали № 200/1180/14-к), ОСОБА_6 (матеріали № 200/1183/14-к), ОСОБА_7 (матеріали № 200/1173/14-к), ОСОБА_8 (матеріали № 00/1186/14-к), ОСОБА_9 (матеріали № 200/1171/14-к) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № _________, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 КК України, які полягали в активній участі у масових заворушеннях, що супроводжувались погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, та застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів - до 27 березня 2014 року.
Згідно з мотивувальними частинами ухвал про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою зазначені особи обґрунтовано підозрювались у скоєнні тяжкого злочину проти громадського порядку та моральності, пов'язаного із погрозами застосування насильства, передбаченого частиною першою статті 294 КК України, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Саме тому існують ризики, що підозрювані можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжать кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, та іншим чином перешкоджатимуть кримінальному провадженню, у зв'язку з чим жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.
Вказані ухвали суду були оскаржені в апеляційному порядку.
Ухвалами апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року апеляційні скарги адвоката ОСОБА_11 в інтересах підозрюваного ОСОБИ_9 та захисника Погосяна В.Е. в інтересах підозрюваного ОСОБИ_6 залишено без задоволення, ухвали суду першої інстанції залишено без змін, оскільки, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, слідчим суддею об'єктивно досліджено обставини справи, перевірено наявність ризиків, що підозрювані можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, скоїти інше кримінальне правопорушення чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Апеляційні скарги в інтересах підозрюваних ОСОБИ_8 та ОСОБИ_3 апеляційним судом Дніпропетровської області задоволено, ухвали Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року скасовано та прийнято ухвали від 03 лютого 2014 року, якими застосовано до ОСОБИ_8 та ОСОБИ_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці.
Також апеляційним судом Дніпропетровської області 31 січня 2014 року, 03 лютого 2014 року, 05 лютого 2014 року постановлені ухвали, якими апеляційні скарги в інтересах ОСОБИ_7, ОСОБИ_2, ОСОБИ_1, ОСОБИ_4, ОСОБИ_5 задоволено, судове рішення місцевого суду скасовано та застосовано до підозрюваних запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 27 березня 2014 року.
Статтею 183 КПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали) визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до статті 194 КПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали) під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Правові наслідки недоведення або часткового доведення зазначених обставин передбачені частинами дугою – четвертою цієї ж статті.
Частиною першою статті 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про:
1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;
2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу;
3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу;
4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;
5) запобіжний захід, який застосовується.
В порушення вказаних положень законодавства слідчим суддею Бібіком М.М. не перевірено відповідність змісту клопотань вимогам статті 184 КПК України, не вказано обставин та доказів того, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, не розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, не враховано міцність соціальних зв’язків підозрюваних, їх стан здоров’я, відсутність судимостей, наявність позитивних характеристик тощо.
Аналогічні порушення встановлені під час апеляційного перегляду ухвал від 27 січня 2014 року, якими застосовано до підозрюваних ОСОБА_1 (матеріали № 200/1185/14-к), ОСОБА_2 (матеріали № 200/1182/14-к), ОСОБА_3 (матеріали № 200/1178/14-к), ОСОБА_4 (матеріали № 200/1167/14-к), ОСОБА_5 (матеріали № 200/1180/14-к), ОСОБА_6 (матеріали № 200/1173/14-к), ОСОБА_8 (матеріали № 00/1186/14-к) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вказане свідчить про ігнорування слідчим суддею Бібіком М.М. практики Європейського суду з прав людини, зокрема таких приписів: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якшого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року у справі «Хайредінов проти України»).
На підтвердження вчинення підозрюваними кримінального правопорушення як докази були додані покази свідків – працівників міліції та/або рапорти працівників міліції.
Проте відповідно до пункту 2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2012 року № 747, рапорт віднесений до внутрішніх документів МВС України. Покази свідків-працівників міліції ідентичні за змістом та стилем викладення.
В обґрунтування клопотання надані докази, отримані в результаті слідчих дій, які проведені слідчими, що не були включені до Єдиного реєстру досудових розслідувань для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____________, що є порушенням пункту першого частини другої статті 39 КПК України, пункту 4.3 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 року № 69.
Відповідно до частини першої статті 86 КПК України допустимим визнається доказ, отриманий законним шляхом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
В обґрунтуванні ухвал про обрання запобіжних заходів суддею не наведені мотиви прийняття таких доказів та їх оцінки на предмет допустимості.
Аналіз мотивувальних частин зазначених ухвал про обрання запобіжного заходу свідчить про те, що вони постановлялися без врахування обставин кожної справи, особи затриманого, що свідчить про незабезпечення об’єктивного з’ясування обставин, як це передбачено частиною третьою статті 370 КПК України, та є проявом безвідповідального ставлення судді до виконання своїх обов’язків.
Крім того, слідчим суддею Бібіком М.М. при постановленні ухвал про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не були враховані вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 32, Series А, № 182), а також пункту першого частини першої статті 178 КПК України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Всі підозрювані були затримані уповноваженими службовими особами МВС України 26 січня 2014 року. Слідчим суддею Бібіком М.М. ухвалено застосувати до них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 березня 2014 року.
Однак частиною п’ятою статті 115 КПК України передбачено, що при обчисленні строків днями та місяцями береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою. Відповідно до частини другої статті 197 вказаного Кодексу строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, – з моменту затримання.
Отже, датою закінчення дії ухвал про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути не 27 березня, а 26 березня 2014 року.
Частиною шостою статті 206 КПК України передбачено, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання, слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством. Слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою статті 206 КПК України, незалежно від наявності заяви особи, якщо відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.
З матеріалів перевірки вбачається, що підозрюваний ОСОБА_3 під час проведення допиту зазначив, що при затриманні отримав удар по обличчю щитом. Під час судового засідання ОСОБА_3 також заявив про удар по голові щитом, дана заява підтверджується офіційним звукозаписом. Підозрюваний ОСОБА_5 у ході судового засідання (підтверджується звукозаписом) заявив про те, що під час затримання працівниками правоохоронних органів отримав удар по ногах, був повалений на землю; його захисник – ОСОБА_12 у судовому засіданні також підтвердила наявність для огляду довідки про заподіяння підзахисному травми під час затримання. Незважаючи на це, суддя Бібік М.М. не здійснив дій, передбачених частиною шостою статті 206 КПК України.
Також слідчий суддя не виконав обов'язку, встановленого частинами шостою, сьомою статті 206 КПК України щодо перевірки дотримання уповноваженими органами вимог статей 207–213 КПК України у випадках затримання особи. Зокрема, не було вжито передбачених законом засобів реагування на такі обставини: до клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу не додано копії протоколу затримання підозрюваного (матеріали № 200/1178/14-к); у протоколі про затримання особи підозрюваного немає відомостей щодо повідомлення близьких родичів чи членів сім'ї про затримання (матеріали № 200/1182/14-к, № 200/1167/14-к, № 200/1180/14-к); немає відомостей про отримання підозрюваним копії протоколу затримання (матеріали № 200/1185/14-к); не вказано прізвище, ім'я, по батькові понятого у протоколі затримання (матеріали №200/1167/14-к).
Всупереч вимогам пункту третього частини першої статті 178 КПК України слідчий суддя Бібік М.М. при вирішенні питань про обрання запобіжного заходу не врахував стан здоров'я та вік підозрюваних: 1) ОСОБА_2, 1959 р.н., інваліда II групи, якому напередодні засідання лікарем діагностована гіпертонічна хвороба III ступеня; 2) ОСОБА_5, 1960 р.н., який у судовому засіданні заявив про наявність у нього серйозної травми та документів, які це підтверджують (захисник ОСОБА_5 – ОСОБА_12 у судовому засіданні також підтвердила наявність для огляду довідки про заподіяння підзахисному травми під час затримання); 3) ОСОБА_7, 1963 р.н., який в протоколі затримання та судовому засіданні вказав на те, що хворіє грижею, задихається, виявлено рідину у легенях, має перелом ноги.
Також слідчим суддею при розгляді клопотань про взяття під варту в порушення пункту четвертого частини першої статті 178 КПК України не взяті до уваги обставини щодо наявності у підозрюваних ОСОБА_1 на утриманні трьох малолітніх дітей, у ОСОБА_4 – малолітньої дитини, у ОСОБА_5 – 85-річної матері, у ОСОБА_7 – 73-річної хворої матері, у ОСОБА_8 – вагітної дружини та малолітнього сина.
Судові засідання щодо розгляду клопотань слідчих про обрання запобіжного заходу відбувалися не у робочий час, передбачений Правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими на загальних зборах колективу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (протокол від 30 грудня 2010 року, наказ № 75 від 30 грудня 2010 року). Зокрема, розгляд клопотання щодо ОСОБА_3 розпочався о 06 год. 46 хв., щодо ОСОБА_4 – о 03 год. 31 хв., щодо ОСОБА_5 – о 07 год. 12 хв., щодо ОСОБА_7 – о 07 год. 57 хв.
Вказані порушення призвели до обмеження права підозрюваних на захист, оскільки сторона захисту не мала можливості в повному обсязі реалізувати своє право на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.
Крім того, клопотання слідчого всупереч вимозі частини другої статті 27 КПК України, статті 11 Кодексу суддівської етики розглядалися у закритих судових засіданнях. Згідно із звукозаписом засідання у провадженні № 200/1167/14-к суддя Бібік М.М. не допустив до залу засідань особу, котра представилася вільним слухачем, мотивувавши це наявністю у матеріалах справи документів з грифом «ДСК».
Слідчий суддя Бібік М.М. під час судового засідання нетактовно звертався до підозрюваних: ОСОБА_ 7 (сказавши: «У Вас геморою немає?», «Може, Вам геморой показати...? Не показуйте мені ногу. Навіщо з такими болячками бродити біля ОДА...»), ОСОБА_8 (вказавши, що у нього «не хватає клепки»). Згідно зі статтею 8 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.
Враховуючи наведене, обрання відносно ОСОБИ_1, ОСОБИ_2, ОСОБИ_3, ОСОБИ_4, ОСОБИ_5, ОСОБИ_7, ОСОБИ_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суперечить нормам Кримінального процесуального кодексу України, Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. Дії судді Бібіка М.М. суттєво обмежили права громадян, завдали їм істотної шкоди.
Проте аналогічний висновок ТСК щодо наявності тотожних порушень при обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не враховує ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року, оскільки цими ухвалами апеляційні скарги адвоката ОСОБА_11 в інтересах підозрюваного ОСОБИ_9 та захисника Погосяна С.Е. в інтересах підозрюваного ОСОБИ_6 залишено без задоволення, ухвали суду першої інстанції залишено без змін, у зв’язку із законністю ухвал суду першої інстанції, їх обґрунтованістю та вмотивованістю.
Частиною четвертою статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент постановлення зазначених вище ухвал) було передбачено, що суддя зобов'язаний, зокрема, додержуватися присяги судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, чинній на момент постановлення зазначених вище ухвал про обрання запобіжного заходу) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, а також порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині з внесенням змін до законодавства не змінилися.
Допущені суддею Бібіком М.М. грубі порушення законодавства свідчать про необ’єктивний та упереджений розгляд справ, порочать звання судді, що є порушенням присяги, і як наслідок – підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», Вища рада юстиції
вирішила:
внести подання Президенту України про звільнення судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Бібіка Миколи Миколайовича з посади за порушення присяги.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
В.А. Нежура
А.С. Олійник
Я.М. Романюк
