Вища ради юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 22 квітня 2015 року № 20/02-15 стосовно судді Святошинського районного суду м. Києва Чалої Алли Петрівни,
встановила:
Чала Алла Петрівна Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначена на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва строком на п’ять років, склала присягу судді 20 листопада 2003 року. Постановою Верховної Ради України від 22 жовтня 2009 року № 1683-VI обрана на посаду вказаного суду безстроково.
Зі змісту характеристики, наданої в.о. голови Святошинського районного суду м. Києва Лопатюк Н.Г., вбачається, що суддя Чала А.П. за час роботи у Святошинському районному суді м. Києва зарекомендувала себе високопрофесійним працівником, яка забезпечує розгляд судових справ на належному професійному рівні. Володіє глибокими, міцними і всебічними знаннями. Користується повагою і авторитетом серед суддів та працівників суду. За своїми особистими якостями Чала А.П. енергійна, ініціативна, дисциплінована, вимоглива до себе та інших. Дисциплінарних стягнень не має.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК, Комісія) 8 грудня 2014 року надійшла заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Святошинського районного суду м. Києва Чалої А.П. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У своїй заяві заступник Генерального прокурора України Бачун О.В. зазначив, що суддя Чала А.П. обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою особі, яка була учасником масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом, через її участь у таких акціях. У зв’язку із чим суддя підлягає перевірці на підставі пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Відповідно до висновку ТСК від 22 квітня 2015 року № 20/02-15 в діях судді Святошинського районного суду м. Києва Чалої А.П. при розгляді клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу встановлені наступні порушення:
- не дотримано суддею вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та пункту 1 частини першої статті 178 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) щодо оцінки вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
- використано в якості доказів рапорт співробітника міліції, який є внутрішнім документом Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВД України);
- не надано належної оцінки показанням підозрюваного та свідка, не враховано інформацію щодо місця проживання (м. Київ) підозрюваного, його сімейного стану, позитивної характеристики з місця роботи, що суперечить частині першій статті 29 Конституції України, статтям 3 та 370 КПК України;
- не взято до уваги дані протоколу огляду місця події від 18 лютого 2014 року, згідно з яким під час огляду було встановлено, що ОСОБА_1 був одягнений у камуфляжного кольору куртку та штани, чорного кольору берци, коричневого кольору светр; в кишенях куртки та штанів були речі: паспорт громадянина України, два мобільних телефони, дві батареї до мобільного телефону, чохол для мобільного телефону, дві пари навушників, чотири жетони на метро, технічний паспорт на автомобіль, водійське посвідчення, страховий поліс;
- залишено без уваги те, що справа не містить пояснень потерпілих працівників міліції, немає достовірного протоколу огляду місця події. Натомість у матеріалах справи знаходиться протокол огляду місця події, в якому описано як місце події саме приміщення кабінету № 315 Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де безпосередньо здійснювався допит підозрюваного, а не підземний перехід біля станції метро «Арсенальна», де саме було затримано підозрюваного. Такий протокол не має відношення до справи та не може розцінюватись як належний та допустимий доказ при розгляді справи;
- проігноровано той факт, що допит підозрюваного всупереч частині четвертій статті 223 КПК України був проведений у нічний час, а саме: з 22 год. 00 хв. до 22 год. 20 хв.; під час огляду у ОСОБА_1 будь-яких заборонених предметів не виявлено, що виключає можливість чинити опір представникам влади – працівникам міліції з використанням зброї, зокрема, як вказувалось у клопотанні про обрання запобіжного заходу відносно останнього: ножів, гумових палиць, біт, пневматичних пістолетів, ціпків, газових балончиків із сльозоточивим газом; ОСОБА_1 також не мав предметів, якими міг би прикривати обличчя з метою приховування своєї особи;
- не встановлено, чи доводять докази, надані стороною обвинувачення, обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушено вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті 194 КПК України.
З огляду на викладене Комісія дійшла висновку, що, ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, суддя Чала А.П. не забезпечила дотримання приписів Конституції України, КПК України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не виконала покладених на неї професійних обов’язків під час гострого соціального конфлікту в Україні в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, сприяла поширенню суспільно-небезпечних посягань на правосуддя, не забезпечила в межах своїх повноважень дотримання принципів самостійності судів і незалежності суддів, конституційних засад судочинства. Допущені суддею Святошинського районного суду м. Києва Чалою А.П. порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у її об’єктивності та неупередженості, що є порушенням присяги судді.
Висновком ТСК від 22 квітня 2015 року № 20/02-15 визнано в діях судді Святошинського районного суду міста Києва Чалої А.П. під час ухвалення нею рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 наявність ознак порушення присяги та направлено висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 30 липня 2015 року висновок ТСК з доданими до нього матеріалами за заявою заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року стосовно судді Святошинського районного суду м. Києва Чалої А.П. передано члену Вищої ради юстиції для розгляду.
Ухвалою Вищої ради юстиції від 10 вересня 2015 року № 479/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Святошинського районного суду м. Києва Чалої А.П.
Відповідно до висновку від 13 жовтня 2015 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду м. Києва Чалої А.П. з посади за порушення присяги судді.
Для участі у засіданні Вищої ради юстиції 5 листопада 2015 року було запрошено суддю, заявника та особу, щодо якої застосовано запобіжній захід, що підтверджується наявними в матеріалах перевірки відомостями.
Суддя Чала А.П. з’явилась на засідання Вищої ради юстиції та надала пояснення про те, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 виконувала покладені на неї як на слідчого суддю діючим КПК України обов’язки і жодним чином не допустила будь-яких істотних чи неістотних порушень норм матеріального або процесуального закону при здійсненні правосуддя, розглянула клопотання протягом строку, встановленого законом, не порушувала вимог щодо неупередженого розгляду клопотання, жодним чином не порушувала правил суддівської етики, що б могло підірвати авторитет правосуддя, не розголошувала таємниць, що охороняються законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати. Чала А.П. також наголосила, що ні ОСОБА_1, ні його представник у встановленому законом порядку із заявою про проведення перевірки відносно неї у зв’язку із ухваленням даного рішення не зверталися.
Крім того, суддя Чала А.П. надала аналогічні за змістом письмові пояснення, в яких зазначила про те, що висновок ТСК від 22.04.2015 року, яким в її діях встановлена наявність ознак порушення присяги судді, було винесено із грубим порушенням як норм міжнародного права, так і українського законодавства з огляду на таке:
- засідання ТСК відбувалось за її відсутності, хоча вона зверталась до Комісії із клопотанням про перенесення розгляду заяви заступника Генерального прокурора України у зв’язку з тим, що вона знаходилась на лікарняному і була позбавлена можливості бути присутньою та давати пояснення, що є порушенням гарантії її особистої участі в засіданні та її права на захист;
- розгляд заяви заступника Генерального прокурора України від 5 грудня 2014 року членами ТСК було проведено некомпетентним органом. Крім того, члени ТСК були призначені із порушенням Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»;
- під час розгляду заяви Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року членами ТСК було порушено принципи: неупередженості, презумпції невинуватості, гарантії незалежності суддів, заборони втручання у здійснення суддею своїх професійних обов’язків, збереження професійної таємниці, забезпечення рівності прав, забезпечення справедливості та об’єктивності, конфіденційності, пропорційності санкцій, правової визначеності, а також її право на працю за обраною професією та на достатній життєвий рівень щодо неї та її родини, вимоги щодо рівності усіх громадян у своїх конституційних та інших правах і свободах;
- членами ТСК не була досліджена та не надана правова оцінка її поясненням щодо правомірності винесення постанови по справі № 1-кс/759/545/14;
- Комісією не було правильно надано правову оцінку суб’єкту звернення із заявою про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»;
- члени ТСК не врахували європейську практику щодо люстрації, а також професійні та особисті якості судді за минулі роки роботи.
Дослідивши висновок ТСК від 22 квітня 2015 року, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю Чалу А.П., врахувавши висновок дисциплінарної секції від 13 жовтня 2015 року, Вища рада юстиції погоджується з висновком щодо наявності підстав для внесення подання про звільнення судді Святошинського районного суду м. Києва Чалої А.П. з посади за порушення присяги судді, з огляду на таке.
До Святошинського районного суду м. Києва 19 лютого 2014 року надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Святошинського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі – СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві) ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1.
За змістом вказаного клопотання 18 лютого 2014 року не встановлені досудовим розслідуванням особи у кількості приблизно від 2000 до 5000, до складу яких увійшов ОСОБА_1, організували натовп для вчинення масових заворушень поблизу будівлі Верховної Ради України, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які були заздалегідь підготовлені для нанесення тілесних ушкоджень.
Зокрема, йшлося про те, що, перебуваючи поряд з будівлею Верховної Ради України, ОСОБА_1, з метою досягнення свого злочинного умислу вчинив дії, направлені на досягнення своєї злочинної мети шляхом вчинення насильства над особами, які намагались їм завадити, а саме: насильство над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України шляхом нападу та завдання їм ударів битами, кийками, палицями, ціпками, розпилення сльозогінного газу, кидання каміння тощо.
Вказаними діями ОСОБА_1 та інші невстановлені особи спричинили працівникам правоохоронних органів тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості (завдано побоїв та тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості працівникам міліції загальною кількістю приблизно 160 осіб), а для приховування власних облич з метою уникнення відповідальності за вчинювані діяння використали маски, шоломи, марлеві пов’язки та інші засоби.
Зазначена справа № 759/2801/14 в порядку автоматизованого розподілу була передана на розгляд слідчому судді Святошинського районного суду м. Києва Чалій А.П.
За результатами розгляду клопотання слідчого ухвалою слідчого судді Чалої А.П. від 19 лютого 2014 року застосовано підозрюваному ОСОБА_1 запобіжній захід у вигляді тримання під вартою, визначено строк дії ухвали до 18 квітня 2014 року включно.
До Святошинського районного суду м. Києва 22 лютого 2014 року звернувся старший слідчий СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_2 із клопотанням про зміну підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжній захід у вигляді особистого зобов’язання.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва Макаренка В.В. від 22 лютого 2014 року задоволено клопотання слідчого та змінено ОСОБА_1 запобіжній захід з тримання під вартою на особисте зобов’язання з покладанням на нього обов’язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини п’ятої статті 194 КПК України.
Постановою прокурора Святошинського району м. Києва від 24 лютого 2014 року кримінальне провадження № ___________________ від 19 лютого 2014 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Апеляційним судом м. Києва 14 березня 2014 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБВ_3 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, оскільки апеляційна скарга захисником подана на судове рішення, яке відповідно до статті 203 КПК України припинило свою дію.
Право на свободу й особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.
З набранням чинності 20 листопада 2012 року КПК України істотно розширено функції та завдання суду щодо контрою за дотриманням прав і свобод сторін кримінального провадження під час досудового розслідування та запроваджено інститут слідчого судді, покликаного здійснювати весь обсяг таких функцій.
Слідчим суддею відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За змістом положень чинного КПК України, основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь в кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
Слідчим суддею Чалою А.П. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, а саме: не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного; не забезпечено повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не піддавалася необґрунтованому процесуальному примусу.
Запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод (свободи пересування та вільного вибору місця перебування) осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень.
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, та навести їх в мотивувальній частині ухвали. Необхідно також враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.
Закон чітко визначив (стаття 183 КПК України), що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Правові наслідки недоведення або часткового доведення зазначених обставин передбачені частинами другою-четвертою цієї статті.
Перевіркою встановлено свідоме порушення суддею Чалою А.П. названих норм кримінального процесуального закону та свідоме вчинення дій, які не відповідають завданням кримінального провадження.
Як вбачається з тексту ухвали від 19 лютого 2014 року слідчий суддя Чала А.П., застосовуючи запобіжній захід у вигляді тримання під вартою, дійшла висновку, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- рапортом від 18 лютого 2014 року;
- поясненнями ОСОБА_1 від 18 лютого 2014 року;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18 лютого 2014 року;
- протоколом огляду місця події від 18 лютого 2014 року;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з пунктом 2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 23 серпня 2012 року № 747, рапорт відноситься до внутрішніх документів МВС України та відповідно до статті 99 КПК України не входить до переліку документів, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Тобто відомості, які містились у рапорті від 18 лютого 2014 року, не мали бути оцінені суддею Чалою А.П. як докази обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Неправильними також є посилання слідчого судді Чалої А.П., як на доказ, що підтверджує обґрунтованість підозри, на пояснення ОСОБА_1 від 18 лютого 2014 року, оскільки, по-перше, пояснення відповідно до чинного законодавства не є доказом, а по-друге, у вказаних поясненнях ОСОБА_1, навпаки, заперечував факт причетності до жодного правопорушення.
Щодо протоколу затримання особи та протоколу огляду місця події, які також згадуються в ухвалі слідчого судді, варто зауважити, що у вказаних документах взагалі немає будь-яких даних, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім того, слідчим суддею Чалою А.П. не вказано доказів того, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу (взагалі не названі ризики); не зазначено обставин на обґрунтування того, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним у клопотанні ризикам; не розглянуто можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів; не враховано особу підозрюваного, який має реєстрацію та постійне місце проживання у м. Києві, працює, позитивно характеризується, має сім’ю, виховує малолітню дитину, вік та стан його здоров’я, його репутацію та міцність соціальних зв’язків, які в своїй сукупності свідчать на користь зменшення ризиків неналежної процесуальної поведінки.
При цьому суддя дійшла висновку, що у кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а у зв’язку із тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, може переховуватись від органів досудового розслідування та вчиняти інші правопорушення, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання відповідним ризикам.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті п’ятої Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув’язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італіїї», заява № 267721/95, та у рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», заява № 40107/02).
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У судовому рішенні, яке постановлено у формі ухвали слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва Чалої А.П. від імені України, не наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказане свідчить про ігнорування слідчим суддею Чалою А.П. вимог національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, зокрема таких приписів: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).
Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішень, частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на момент постановлення зазначених вище ухвал) порушенням суддею присяги визнавалося вчинення ним дій, в тому числі тих, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, з внесенням змін до законодавства підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині не змінилися.
Допущені суддею Чалою А.П. грубі порушення законодавства свідчать про необ’єктивний та упереджений розгляд справи, порочать звання судді, що є порушенням присяги і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
внести подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду м. Києва Чалої Алли Петрівни з посади за порушення присяги судді.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
