Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Людмили Андріївни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 липня 2017 року № 1956/2дп/15-17,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 7 серпня 2017 року надійшла скарга (вх. № 1827/0/6-17) судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Л.А. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 липня 2017 року № 1956/2дп/15-17 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 7 серпня 2017 року доповідачем щодо вказаної справи визначено члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М.

Скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати від 10 липня 2017 року суддею Синецькою Л.А. подано у строки, визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами проведеної членом Вищої ради правосуддя Бенедисюком І.М. перевірки доповідач у справі дійшов висновку про необґрунтованість скарги судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Л.А. та відсутність підстав для скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 липня 2017 року № 1956/2дп/15-17 (висновок від 22 листопада 2017 року).

Суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецька Л.А., координатор координаційної ради Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» Феофілова В.В., Закревська Є.О., прокуратура Черкаської області повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибула суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецька Л.А.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М., суддю Синецьку Л.А., дійшла висновку, що скарга судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Л.А. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 липня 2017 року № 1956/2дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів дисциплінарної перевірки та оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вбачається, що до Вищої ради юстиції 29 лютого 2016 року (вх. № 725/0/8-16) з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) надійшли заяви координатора координаційної ради Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» Феофілової В.В. від 25 листопада 2014 року, Закревської Є.О. від 10 грудня 2014 року та заступника прокурора Черкаської області Семенова В.В. від 12 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Л.А. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Заяви містили вимоги щодо проведення перевірки на підставі пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» на предмет порушення присяги суддею Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецькою Л.А. у зв’язку з постановленням 25 січня 2014 року ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно осіб, які були учасниками масових акцій протесту, у справах № 709/225/14-к та № 709/226/14-к.

Заявники зазначали, що слідчим суддею Синецькою Л.А. у вказаних справах не обґрунтовано необхідності застосування виняткового запобіжного заходу та не розглянуто можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Заявник Закревська Є.О. вказувала також, що слідчим суддею у справі № 709/225/14-к було обрано міру запобіжного заходу щодо особи, яка не здійснювала жодних неправомірних дій, а саме Особа_1. Через участь у Євромайдані в місті Черкасах його було безпідставно затримано та побито співробітниками спеціального підрозділу міліції «Беркут», тобто він у цьому випадку був потерпілою особою, а не особою, що вчинила злочин.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 липня 2017 року № 1956/2дп/15-17 суддю Синецьку Л.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, під час розгляду матеріалів дисциплінарної справи стосовно судді Синецької Л.А. Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено такі обставини.

25 січня 2014 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшли клопотання старшого слідчого відділу Чорнобаївського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі – СВ Чорнобаївського РВ УМВС України в Черкаській області) Особа_2, погоджене прокурором прокуратури Чорнобаївського району Черкаської області Особа_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного Особа_1 та клопотання слідчого СВ Чорнобаївського РВ УМВС України в Черкаській області Особа_4, погоджене прокурором прокуратури Чорнобаївського району Черкаської області Особа_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного Особа_6.

У клопотаннях зазначалося, що 23 січня 2014 року близько 18:00 Особа_1 та Особа_6, маючи намір порушити нормальну діяльність органів державної влади та встановлений порядок користування будівлею, прибули до Черкаської обласної державної адміністрації, за адресою: м. Черкаси, б-р Шевченка, 185, де умисно, в групі з іншими особами вчиняли суспільно небезпечні дії, а саме брали активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувались насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівлі Черкаської обласної державної адміністрації.

Того самого дня, близько 18:35, перебуваючи біля приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, Особа_1 та Особа­_6 умисно, в групі з іншими особами вчиняли суспільно-небезпечні дії, а саме брали участь у блокуванні будівлі Черкаської обласної державної адміністрації, яка забезпечує діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, з метою перешкоджання нормальній роботі установи.

Дії Особа_1 та Особа_6 кваліфіковані за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України) та частиною другою статті 341 КК України.

Зазначеним справам було присвоєно реєстраційні номери 709/225/14-к (стосовно Особа_1) та 709/226/14-к (стосовно Особа_6) і передано їх на розгляд судді Синецькій Л.А.

Ухвалами слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Л.А. від 25 січня 2014 року задоволено клопотання слідчих про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосовано до підозрюваних Особа_1 та Особа_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

Цими ухвалами щодо кожного підозрюваного визначено розмір застави – 24360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) гривень.

Вказані ухвали слідчого судді були оскаржені в апеляційному порядку.

За наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд Черкаської області відповідно ухвалами від 3 та 4 лютого 2014 року скасував ухвали слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Л.А. від 25 січня 2014 року у справах № 709/225/14-к (стосовно Особа_1) та № 709/226/14-к (стосовно Особа_6) та постановив нові ухвали.

До підозрюваного Особа_1 суд апеляційної інстанції застосував запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у відповідний період доби, заборонивши йому залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду з 18:00 до 8:00 щодня, а до підозрюваного Особа_6 – запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

У клопотанні від 16 березня 2017 року суддя Синецька Л.А. повідомила Другу Дисциплінарну палату Вищої ради правосуддя, що під час розгляду вказаних справ на неї здійснювався тиск з боку керівництва апеляційного суду Черкаської області, та просила врахувати, що слідчим суддею вона була призначена лише 8 листопада 2013 року.

Схожі за змістом додаткові пояснення надійшли на електронну пошту Вищої ради правосуддя 28 листопада 2017 року, в яких суддя Синецька Л.А. повторно повідомила про обставини, відомості про які наявні в матеріалах дисциплінарного провадження, стосовно тиску, який здійснювався на неї з боку посадових осіб апеляційного суду Черкаської області. Також суддя Синецька Л.А. повідомила, що не могла не виконати вказівки голови вищестоящого суду, а тому вважає, що може нести лише часткову відповідальність за допущені порушення.

Оцінюючи дії слідчого судді Синецької Л.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила:

ухвали слідчого судді не містять обґрунтування, які саме докази, досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу, свідчать про те, що жоден з інших, більш м’яких видів запобіжних заходів, не пов’язаних із позбавленням свободи, не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваних;

всупереч вимогам статті 178 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) в ухвалах слідчого судді Синецької Л.А. не надано належної оцінки всім обставинам кримінального провадження в їх сукупності, зокрема вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкості покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; віку та стану здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; міцності соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявності у нього родини й утриманців; наявності у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутації підозрюваного, обвинуваченого; майнового стану підозрюваного, обвинуваченого;

слідчим суддею Синецькою Л.А. під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перевірено відповідність змісту клопотань вимогам статті 184 КПК України, не встановлено, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявності обґрунтованої підозри обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушено вимоги частини першої статті 194 КПК України;

у клопотаннях про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у вказаних справах зазначено, що Особа_1 і Особа_6 підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294 та частиною другою статті 341 КК України, проте у доданих до цих клопотань витягах з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № _________ міститься інформація про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, яке кваліфікується лише за частиною першою статті 294 КК України; у цих витягах не міститься відомостей про особу, якій повідомлено про підозру;

в ухвалах слідчого судді Синецької Л.А. продубльовано викладені у клопотаннях слідчих відомості про те, що обґрунтованість підозри підтверджується доказами, отриманими в ході огляду місця події – прилеглої до Черкаської обласної державної адміністрації території, зовнішньої та внутрішньої частин будівлі, показаннями свідків, відеозаписами, іншими матеріалами кримінального провадження, які в порушення вимог статті 23 КПК України безпосередньо не досліджувались слідчим суддею під час судового розгляду (підтвердженням чого є технічний запис фіксування судових засідань);

попри вимоги статті 278 КПК України, яка зобов’язує негайно звільнити особу у разі, якщо їй не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, слідчим суддею Синецькою Л.А. не перевірено, чи вручено підозрюваним письмові повідомлення про підозру, та не встановлено час вручення такого повідомлення;

у судових рішеннях, які постановлені у формі ухвал слідчим суддею Синецькою Л.А., не наведені належні і достатні мотиви та підстави їх ухвалення, рішення обґрунтовані доказами, які не досліджувались під час судового розгляду, що викликає сумнів у об’єктивності та справедливості судді;

вказані порушення, допущені суддею Синецькою Л.А., порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Як вбачається зі скарги, суддя Синецька Л.А. вважає рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя протиправним, таким, що ухвалене всупереч фактичним обставинам дисциплінарної справи та в порушення норм чинного законодавства, аргументуючи таким:

дисциплінарне провадження здійснено Дисциплінарною палатою, яка не мала таких повноважень; дисциплінарним органом, уповноваженим на здійснення дисциплінарного провадження щодо неї, є Вища кваліфікаційна комісія суддів України;

висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо порушення нею норм кримінального процесуального закону вважає необґрунтованими та передчасними;

законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді може бути перевірена лише в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції; перевірка такого рішення будь-яким суб’єктом владних повноважень в іншому порядку законодавством не передбачена;

у дисциплінарному провадженні стосовно судді допущено дискримінаційний підхід, дисциплінарним органом порушено статті 6 та 14 Конвенції про захист прав та основних свобод людини, оскільки сам факт початку дисциплінарного провадження, а також застосоване дисциплінарне стягнення не мають об’єктивного та розумного обгрунтування; провадження переслідує політичну, а не правову мету;

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя неправильно застосовано строки притягнення судді Синецької Л.А. до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя відхиляє доводи судді Синецької Л.А. стосовно того, що Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не уповноважена здійснювати дисциплінарне провадження щодо неї з огляду на таке.

Законом України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Для реалізації цього Закону була утворена ТСК.

30 вересня 2016 року набрали чинності закони України від 2 червня 2016 року № 1401-VIIІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIIІ), 5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIIІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIIІ).

У пункті 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIIІ зазначено, що дисциплінарні справи, відкриті Вищою радою юстиції до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя розглядають у порядку, передбаченому пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених регламентом Вищої ради правосуддя.

Статтею 108 Закону № 1402-VIIІ та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VIIІ встановлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2017 року № 184/0/15-17 у Вищій раді правосуддя утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний та персональний склад кожної Дисциплінарної палати.

Згідно з пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ заяви, які передані ТСК Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

Таким чином, доводи судді Синецької Л.А. спростовуються нормами законодавства, якими визначені повноваження дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя.

Суддя Синецька Л.А. зазначає у скарзі, що однією зі складових принципу незалежності судді є особливий процесуальний порядок оскарження на предмет перевірки законності та обґрунтованості ухваленого ним рішення, а саме: законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді може бути перевірена судом апеляційної інстанції.

З матеріалів дисциплінарної справи та з тексту оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вбачається, що апеляційний суд Черкаської області ухвалами від 3 та 4 лютого 2014 року скасував ухвали слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Л.А. від 5 січня 2014 року у справах № 709/225/14-к та № 709/226/14-к та постановив нові ухвали. До підозрюваного Особа_1 суд апеляційної інстанції застосував запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а до підозрюваного Особа_6 – запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Апеляційний суд зазначив, що матеріали кримінального провадження стосовно підозрюваного Особа_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294, частиною другою статті 341 КК України, не містять достатніх даних про його підвищену суспільну небезпечність, а потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи останнього, як застосування найбільш суворого запобіжного заходу – тримання під вартою.

Як вказав суд, у клопотанні слідчого не надано обґрунтування, що Особа_1, перебуваючи на волі, буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Крім того, у клопотанні слідчим не обґрунтовано неможливість запобігання ризикам, які у ньому зазначені, шляхом застосування до підозрюваного Особа_1 більш м’яких запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.

Скасовуючи ухвалу стосовно підозрюваного Особа_6, суд апеляційної інстанції вказав, що висновок слідчого судді про застосування до підозрюваного Особа_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів є недостатньо обґрунтованим.

Враховуючи дані про особу підозрюваного Особа_6 – несудимого, який має постійне місце проживання, вік та відсутність даних про його намір ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі, вчиняти нові злочини, апеляційний суд обрав підозрюваному більш м’який запобіжний захід, який відповідає вимогам статті 177 КПК України.

Розглядаючи дисциплінарну справу стосовно судді Синецької Л.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що під час розгляду клопотань слідчих про застосування до Особа_1 та Особа_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суддею не забезпечено повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не піддавалась необґрунтованому процесуальному примусу, та ухвалено необґрунтовані та невмотивовані судові рішення, чим порушено вимоги Конвенції про захист прав та основних свобод людини, Конституції України та КПК України.

Відповідні висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підтверджуються матеріалами дисциплінарної справи.

Так, у клопотаннях про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справах № 709/225/14-к, № 709/226/14-к зазначено, що Особа_1 та Особа_6 підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294 та частиною другою статті 341 КК України, проте у доданих до цих клопотань витягах з Єдиного реєстру досудових розслідувань міститься інформація про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, яке кваліфікується лише за частиною першою статті 294 КК України.

У тексті клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказано, що вчинення кримінальних правопорушень підозрюваними Особа_1 та Особа_6 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, отриманими в ході огляду місця події – прилеглої до Черкаської обласної державної адміністрації території, зовнішньої та внутрішньої частин будівлі, а також показаннями свідків, відеозаписами, іншими матеріалами кримінального провадження.

Однак до матеріалів кримінальних проваджень, наданих слідчому судді, крім витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчими додано тільки копії протоколів допиту підозрюваних (у яких вони не визнають вину) та протоколів затримання (до клопотання стосовно підозрюваного Особа_6 додано ще копію пам’ятки про процесуальні права та обов’язки підозрюваного). Копії повідомлень про підозру та інші матеріали, якими слідчі обґрунтовували свої клопотання, в матеріалах справи відсутні.

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що у судових рішеннях, які постановлені у формі ухвал слідчим суддею Синецькою Л.А., не наведені належні і достатні мотиви та підстави їх ухвалення, рішення обґрунтовані доказами, які не досліджувались під час судового розгляду, що викликає сумнів в об’єктивності та справедливості судді. Доводи слідчого судді Синецької Л.А. стосовно необґрунтованості висновків Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про порушення слідчим суддею норм кримінального процесуального права спростовуються матеріалами дисциплінарної справи, а тому відхиляються Вищою радою правосуддя.

Вища рада правосуддя відхиляє доводи судді Синецької Л.А. стосовно часткової відповідальності за допущені порушення, оскільки на неї здійснювався тиск з боку посадових осіб апеляційного суду Черкаської області, з огляду на таке.

З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що суддя Синецька Л.А. повідомила про тиск лише 16 березня 2017 року, тобто під час дисциплінарного провадження стосовно неї. Згідно з частиною третьою статті 47 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на день постановлення ухвал) суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов’язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Таким чином, дії судді Синецької Л.А. під час розгляду судових справ № 709/225/14-к, № 709/226/14-к та постановлення ухвал у цих справах свідчать про її упередженість та викликають сумнів у її об’єктивності.

Вища рада правосуддя вважає, що при застосуванні строків давності притягнення судді Синецької Л.А. до дисциплінарної відповідальності Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя діяла відповідно до вимог чинного законодавства.

Частиною восьмою статті 109 Закону № 1402-VIIІ передбачено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді. За змістом норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на день постановлення ухвал) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» було запроваджено правове регулювання, згідно з яким притягнення до відповідальності за порушення присяги можливо за правилами, встановленими для дисциплінарної відповідальності суддів (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» зі змінами). Водночас новою редакцією статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що такий строк не може бути більшим трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта цієї статті).

У частині одинадцятій статті 109 Закону № 1402-VIIІ визначено, що «дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження».

Запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги (істотний дисциплінарний проступок) є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому в силу положень статті 58 Конституції України має бути застосований.

Оскільки строки застосування дисциплінарного стягнення, встановлені Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» і Законом № 1402-VIIІ, відрізняються в частині збільшення такого строку на час здійснення відповідного дисциплінарного провадження, застосувавши строк, який поліпшує становище особи, тобто строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя діяла в межах чинного законодавства.

За наявною в матеріалах дисциплінарної справи інформацією суддя Синецька Л.А. станом на час розгляду дисциплінарної справи 183 дні перебувала у відпустці, отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що встановлений законом строк давності притягнення вказаної судді до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження та розглянувши скаргу судді Синецької Л.А., Вища рада правосуддя встановила, що порушення законодавства, допущені суддею, є істотним дисциплінарним проступком і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Л.А. рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 липня 2017 року № 1956/2дп/15-17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 липня 2017 року № 1956/2дп/15-17 про притягнення судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Людмили Андріївни до дисциплінарної відповідальності.