X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
03.12.2015
922/0/15-15
Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Левченка Анатолія Володимировича з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв’язку з порушенням присяги судді

Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) від 19 травня 2015 року № 27/02-15 стосовно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченка Анатолія Володимировича,

 

встановила:

 

Левченко Анатолій Володимирович Указом Президента України від 21 червня 2006 року № 560/06 призначений строком на п’ять років на посаду судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, Постановою Верхової Ради України від 7 липня 2011 року № 3119-VI обраний на посаду судді вказаного суду безстроково.

До ТСК 15 та 16 грудня 2014 року надійшли заяви голови громадської спілки «УКРАЇНСЬКА СПІЛКА АВТОМАЙДАН» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки судді Левченка А.В. у зв’язку з винесенням постанов у справах №№ 359/123/14-п, 359/126/14-п, 359/273/14-п про накладення адміністративних стягнень у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Також 11 та 18 грудня 2014 року надійшли аналогічні за змістом заяви Стогнієнка В.К. про проведення спеціальної перевірки судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченка А.В. у зв’язку з постановленням рішення у справі № 359/123/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності заявника за статтею 122-2 КУпАП.

У вищевказаних зверненнях зазначено про невжиття суддею Левченком А.В. заходів для всебічного та повного з’ясування обставин справ, внаслідок чого прийнято незаконні і необґрунтовані рішення.

Перевіривши викладені у заявах обставини, ТСК 19 травня 2015 року ухвалила висновок № 27/02-15 про наявність у діях судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченка А.В. ознак порушення присяги та на підставі частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» направила його разом із матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для розгляду та прийняття рішення.

Як передбачає наведена норма Закону, висновок ТСК про порушення суддею присяги є обов’язковим для розгляду Вищою радою юстиції.

Згідно з вимогами частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 30 липня 2015 року вказаний висновок ТСК з доданими матеріалами передано члену Вищої ради юстиції для проведення перевірки.

Член Вищої ради юстиції запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченка А.В., про що надав відповідний висновок.

Ухвалою Вищої ради юстиції від 10 вересня 2015 року № 465/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу стосовно вказаного судді.

Висновком дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 10 листопада 2015 року рекомендовано Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченка Анатолія Володимировича з посади за порушення присяги.

Вивчивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції, врахувавши висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції, письмові та надані на засіданні Вищої ради юстиції пояснення судді, Вища рада юстиції вирішила внести подання до Верховної Ради України про звільнення вказаного судді з посади у зв’язку з порушенням присяги судді з огляду на таке.

Постановою від 11 лютого 2014 року у справі № 359/123/14-п суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченко А.В. визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував стосовно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

Як вказано у мотивувальній частині постанови, суддею встановлено, що 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на автодорозі Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «BMW 318і» (д.н.з. НОМЕР_1), не виконав вимогу інспектора ДПС про зупинку, що подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України.

Транспортний засіб «BMW 318і» (д.н.з. НОМЕР_1) належить ОСОБА_1 та зареєстрований за ним.

Суддя, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника порушника, свідків, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1, яка підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 7 січня 2014 року серії АГ2 № 098752.

У постанові також зазначено, що перебування вказаного транспортного засобу на автодорозі Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області та невиконання водієм цього автомобіля вимог інспектора ДАІ про зупинку підтверджується рапортом інспектора ДПС взводу № 2 Рогача О.А., рапортом командира взводу № 3 РДПС ДАІ Гусєва О.Г., що містяться у матеріалах справи.

До заперечення ОСОБА_1 факту його перебування за кермом вказаного автомобіля на місці вчинення адміністративного правопорушення та пояснень, що згаданий автомобіль давно переданий у користування іншій особі на підставі довіреності, суддя Левченко А.В. поставився критично, вважав це способом уникнути відповідальності та зазначив, що у порушника і його захисту були можливості надати суду докази про обставини перебування вищевказаного автомобіля у користуванні іншої особи.

Також суд оцінив пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, котрі підтвердили перебування ОСОБА_1 29 грудня 2013 року в гаражі та на ринку м. Борисполя, як неточні та такі, що мають суперечності між собою, дані свідки мають родинний або близький зв’язок з порушником.

Вищою радою юстиції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення (серія АГ2 № 098752) стосовно ОСОБА_1 за статтею 122-2 КУпАП складений старшим інспектором ВДАІ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області Кубраком М.В. 7 січня 2014 року за відсутності ОСОБА_1 (хоча у протоколі зазначено, що особу встановлено із зазначенням її паспортних даних) за участю двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не були присутніми на місці фіксації адміністративного правопорушення, а лише підтвердили відсутність ОСОБА_1 при складанні протоколу.

Підставою для складання цього протоколу слугували рапорти командира взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Гусєва О.Г. від 30 грудня 2013 року, інспектора ДПС взводу № 2 роти ДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Рогача О.А. (дата не зазначена), роздруківка облікової картки автомобіля марки «BMW 318і» (д.н.з. НОМЕР_1).

Відповідно до частини другої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 256 даного Кодексу визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права і обов’язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься рапорт старшого інспектора ВДАІ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області Кубрака М.В. від 7 січня 2014 року про складення протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1, якого неодноразово було повідомлено телефоном про запрошення до підрозділу ДАІ для розгляду адміністративного правопорушення, вчиненого 29 грудня 2013 року.

Письмове повідомлення ОСОБА_1 про запрошення до ВДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області датоване 6 січня 2014 року.

При цьому у письмових поясненнях, наданих Бориспільському міськрайонному суду Київської області 11 лютого 2014 року, ОСОБА_1 зазначив, що 2 січня 2014 року на запрошення інспектора ВДАІ Кубрака В.М. він з’явився до відділу та погодився надати письмові пояснення. У цих поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 29 грудня 2013 року цілий день провів у місті Борисполі, хто міг керувати належним йому автомобілем «BMW 318і» (д.н.з. НОМЕР_1) йому не відомо.

Проте вказаних письмових пояснень ОСОБА_1 у матеріалах справи немає.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Постановою апеляційного суду Київської області від 14 березня 2014 року скасовано постанову місцевого суду, провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд зазначив, що відповідно до статей 245, 252, 280, 283, 284 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративного правопорушення.

У постанові судді слід навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та визначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається порушник.

Апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були. Суддя не надав належної оцінки доказам у справі та необґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення та рапорт були складені різними працівниками ДАІ, а сам протокол не відповідає вимогам статті 256 КУпАП і не містить всіх визначених цією статтею даних. За таких обставин протокол та рапорт щодо скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не можуть бути визнані доказами. Крім того, у матеріалах справи немає доказів застосування технічних засобів та технічних приладів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, передбачених Переліком технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затвердженим Наказом МВС України від 1 березня 2010 року № 33.

Суд апеляційної інстанції зазначив також, що з матеріалів справи не вбачається доказів перебування саме ОСОБА_1 за кермом автомобіля, на якому було вчинено адміністративне правопорушення.

На засіданні Вищої ради юстиції суддя Левченко А.В. зазначив, що приймав рішення у справі за наявними матеріалами справи, тричі оголошував перерву у судовому засіданні з метою надання ОСОБА_1 документів про передачу належного йому автомобіля, проте такі документу суду надані не були.

Перевіркою також встановлено, що постановою від 5 лютого 2014 року у справі № 359/273/14-п суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченко А.В. визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував стосовно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

Як вказано у мотивувальній частині постанови, суддею встановлено, що 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на автодорозі Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області ОСОБА_7, керуючи автомобілем марки «Opel Vectra» (д.н.з. НОМЕР_2), не виконав вимогу інспектора ДПС про зупинку, що подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України.

У судове засідання ОСОБА_7 не з’явився, проте надав суду письмові пояснення, в яких заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки їхав по вказаній автодорозі на дві години пізніше, ніж зафіксовано у рапорті про невиконання вимог працівника міліції про зупинку, а під час руху його ніхто не зупиняв.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника порушника, свідків, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_7, яка підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 11 січня 2014 року серії АГ2 № 148905.

Транспортний засіб «Opel Vectra» (д.н.з. НОМЕР_2) належить ОСОБА_7 та зареєстрований за ним.

У постанові суду також зазначено, що перебування вказаного транспортного засобу на автодорозі Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області та невиконання водієм цього автомобіля вимог інспектора ДАІ щодо зупинки підтверджується рапортом інспектора ДПС Рогача О.А. від 30 грудня 2013 року, його поясненнями в суді, а також поясненнями самого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

До заперечення ОСОБА_7 факту зупинки його транспортного засобу працівником ДАІ в той день суддя Левченко А.В. поставився критично, вважав це способом уникнути відповідальності та зазначив, що його доводи в цій частині не є переконливими та жодним чином не спростовують пояснення інспектора Рогача О.А. та відомостей, викладених у його рапорті.

Також суд оцінив пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, котрі заперечували, що працівники міліції намагались їх зупинити, як неточні та такі, що мають суперечності.

Вищою радою юстиції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення (серія АГ2 № 148905) стосовно ОСОБА_7 за статтею 122-2 КУпАП складений інспектором ДАІ ВДАІ Васильківського МВ ГУМВС України в Київській області Мезімцевим Д.С. 11 січня 2014 року.

Підставою для складання цього протоколу слугував рапорт інспектора ДПС взводу № 2 роти ДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Рогача О.А. від 30 грудня 2013 року та роздруківка облікової картки автомобіля марки «Opel Vectra» (д.н.з. НОМЕР_2). При цьому рапорт не містить відомостей про причину зупинки автомобіля, а у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, що ці документи додаються до нього.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду від 5 лютого 2014 року, ОСОБА_7 оскаржив її до апеляційного суду Київської області.

Як зазначив ОСОБА_7 у апеляційній скарзі, судом першої інстанції не здійснено всебічного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильних висновків. ОСОБА_7 не погодився з висновком суду про те, що факт невиконання водієм вимог інспектора ДАІ зупинитися підтверджується, серед іншого, поясненнями самого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, оскільки він та свідки заперечували намагання працівників міліції зупинити автомобіль, в якому вони знаходились.

Постановою апеляційного суду Київської області від 14 березня 2014 року у справі скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2014 року, а провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції не дотримав вимог статей 245, 252, 280, 283, 284 КУпАП, не надав належну оцінку доказам у справі та необґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

У постанові апеляційного суду також зазначено, що факт вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення не підтверджується будь-якими доказами, які б підтвердили невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку. Крім того, у матеріалах справи немає доказів застосування як технічних, так і приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, передбачених Переліком технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху (затверджений наказом МВС України від 1 березня 2010 року № 33), а визнання вини порушника лише на основі рапорту інспектора ДПС Рогача О.А. суперечить обставинам справи. Зазначене свідчать про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

На засіданні Вищої ради юстиції суддя Левченко А.В. пояснив, що приймав рішення у справі за наявними матеріалами справи та врахував, що ОСОБА_7 раніше був декілька разів притягнутий до адміністративної відповідальності, в тому числі за статтею 122-2 КУпАП.

За результатами розгляду справи № 359/126/14-п суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченко А.В. виніс постанову від 16 січня 2014 року, якою визнав ОСОБА_10 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував відносно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Обґрунтовуючи прийняття такого рішення, суддя Левченко А.В. вказав, що 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на 22-му км автодороги Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області ОСОБА_10, керуючи автомобілем марки «Nissan X-Trail» (д.н.з. НОМЕР_3), не виконав вимогу інспектора ДПС про зупинку, що подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України.

Суддя також зазначив, що у судове засідання ОСОБА_10 не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав. Його вина у скоєнні вказаного правопорушення підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 7 січня 2014 року серії АГ2 № 141765.

Транспортний засіб «Nissan X-Trail» (д.н.з. НОМЕР_3) належить ОСОБА_10 та зареєстрований за ним.

Суддя дійшов висновку, що перебування вказаного транспортного засобу на 22-му км автодороги Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області та невиконання водієм зазначеного автомобіля вимог інспектора ДАІ щодо зупинки підтверджується рапортом інспектора ДПС від 30 грудня 2013 року, що міститься у матеріалах справи.

Вищою радою юстиції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення (серія АГ2 № 141765) стосовно ОСОБА_10 за статтею 122-2 КУпАП складений інспектором ДПС ВДАІ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області Семенюком В.В. 7 січня 2014 року за відсутності ОСОБА_10, проте за наявності двох свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

У матеріалах справи містяться два рапорти інспектора ДПС взводу № 2 роти ДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Рогача О.А., на одному з яких немає дати його складання, та роздруківка облікової картки автомобіля марки «Nissan X-Trail» (д.н.з. НОМЕР_3).

Письмове повідомлення ОСОБА_10 про запрошення до підрозділу Державтоінспекції МВС датоване 6 січня 2014 року. Проте відомостей про отримання ним вказаного повідомлення чи про повідомлення про запрошення іншим способом у матеріалах справи немає.

Відповідно до частини першої статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Проте у матеріалах справи немає відомостей про отримання ОСОБА_10 повістки про виклик до суду на 16 січня 2014 року, а тому немає підтвердження належного повідомлення його про час та місце розгляду справи.

Таким чином, порушено права ОСОБА_10 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП: давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката тощо.

З приводу розгляду даної справи за відсутності ОСОБА_10 суддя Левченко А.В. пояснив, що не чекав повернення зворотного повідомлення про отримання повістки, оскільки це призвело б до порушення строків розгляду справи.

28 лютого 2014 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченко А.В. виніс постанову про скасування постанови від 16 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП, припинення її виконання та звільнив ОСОБА_10 від адміністративної відповідальності та від сплати судового збору.

Прийняття такого рішення суддя Левченко А.В. обґрунтував застосуванням статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року, якою передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених КУпАП, за умови, що ці правопорушення пов’язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім того, у постанові суддя зазначив, що є достатньо підстав для скасування постанови суду від 16 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП, оскільки дане правопорушення мало місце в районі проведення масових акцій протесту у Вишгородському районі Київської області.

Проте у матеріалах справи немає підтвердження участі ОСОБА_10 у таких акціях.

У письмових поясненнях суддя Левченко А.В. зазначив, що звільнив ОСОБА_10 від відповідальності на підставі акта амністії.

Стаття 302 КУпАП передбачає, що у випадку видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

Постанова місцевого суду може бути скасована апеляційним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги (стаття 294 вказаного Кодексу).

З огляду на викладене закон не передбачає право судді скасовувати постанову, винесену ним у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, в порушення норм КУпАП суддя Левченко А.В. скасував постанову, винесену ним у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 вказаного Кодексу).

Згідно з вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина друга статті 33 цього ж Кодексу встановлює, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи, серед іншого, вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 280 цього ж Кодексу передбачає обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» передбачено, що рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних та фізичних осіб.

Враховуючи викладене, Вища рада юстиції вважає, що суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченко А.В. не забезпечив всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин під час розгляду вищевказаних справ про адміністративні правопорушення, вирішення їх в точній відповідності з законом, дійшов висновку про винуватість осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, за відсутності доказів їх вини, що призвело до порушення прав і законних інтересів цих осіб. Крім того, в порушення норм КУпАП скасував постанову, винесену ним у справі про адміністративне правопорушення.

У своїх письмових та наданих на засіданні поясненнях суддя Левченко А.В. стверджував, що вказані справи розглянуті ним згідно з вимогами матеріального та процесуального закону, прийняті постанови належним чином вмотивовані з аналізом отриманих доказів, на підставі матеріалів справи та практики апеляційного суду Київської області. Також зазначив, що будь-яке умисне порушення норм права чи неналежне ставлення до службових обов’язків ним не допущено, у його діях немає порушення присяги, а, навпаки, виявлена об’єктивність і неупередженість.

Вища рада юстиції вважає, що твердження судді Левченка А.В. не спростовують вчинених ним порушень закону, які знайшли своє підтвердження, зокрема, у висновках суду апеляційної інстанції та під час проведення перевірки.

З характеристики, наданої в.о. голови Бориспільського міськрайонного суду Борцем Є.О., вбачається, що суддя Левченко А.В. за час роботи суддею зарекомендував себе принциповим, сумлінним, вимогливим працівником, володіє високим почуттям відповідальності за доручену роботу, має глибокі знання діючого законодавства та судової практики. Левченко А.В. постійно підвищує свій професійний рівень, сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов’язків.

Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час винесення суддею Левченком А.В. постанов у вказаних справах) суддя зобов’язаний, крім іншого, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватись присяги судді.

Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватись морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади (частина перша статті 55 згаданого Закону у відповідній редакції).

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п’ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб’єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.

Вища рада юстиції вважає, що допущені суддею Левченком А.В. порушення норм законодавства України порочать звання судді, викликають сумнів у його об’єктивності, безсторонності та неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов’язків і є підставою для внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги.

Враховуючи наведене, Вища рада юстиції, керуючись статтями 27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції»,

 

вирішила:

 

внести подання до Верховної Ради України про звільнення Левченка Анатолія Володимировича з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв’язку з порушенням присяги судді.

Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

 

Голова Вищої ради юстиції                       І.М. Бенедисюк

Члени Вищої ради юстиції

                                                                       В.Е. Беляневич

                                                                       А.М. Бойко

                                                                       Н.О. Волковицька

                                                                       М.Б. Гусак

                                                                       В.К. Комков

                                                                       А.О. Лесько

                                                                      Т.М. Малашенкова

                                                                      О.В. Маловацький

                                                                      І.Ю. Мамонтова

                                                                      А.М. Мірошниченко

                                                                      О.В. Муравйов

                                                                     В.А. Нежура

                                                                     А.С. Олійник

Примітки: 

ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ