Вища ради юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 22 квітня 2015 року № 19/02-15 стосовно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Криворучка Ігоря Вікторовича,
встановила:
Криворучко Ігор Вікторович Указом Президента України від 19 серпня 1997 року № 856/97 призначений на посаду судді Бориспільського районного суду Київської області в межах п’ятирічного строку, склав присягу судді 29 серпня 1997 року. Постановою Верховної Ради України від 9 липня 2003 року № 1072-IV обраний на посаду судді Бориспільського районного суду Київської області безстроково. Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 переведений на посаду судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
З характеристики, наданої в.о. голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області Борець Є.О., вбачається, що суддя Криворучко І.В. за час роботи суддею зарекомендував себе принциповим, сумлінним, вимогливим працівником, наділеним почуттям відповідальності за доручену роботу, має глибокі знання діючого законодавства та судової практики. Скарги на дії судді Криворучка І.В. за період роботи до суду надходили, крім того – до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, однак були розглянуті та визнані безпідставними.
До ТСК 16 грудня 2014 року надійшла заява голови громадської спілки «Українська Спілка Автомайдан» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки щодо судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Криворучка І.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Автор заяви зазначив, що суддя Криворучко І.В. прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення на учасника масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі статті 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, у зв’язку із чим підлягає перевірці на підставі пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
За твердженням Михайловського А.В., суддею Криворучком І.В. при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановлені всі обставини, з’ясування яких є обов’язковим відповідно до статей 247 та 280 КУпАП, а зміст судового рішення не відповідає вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 цього Кодексу.
Висновком ТСК від 22 квітня 2015 року № 19/02-15 визнано в діях судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Криворучка І.В. при розгляді ним адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 наявність ознак порушення присяги та направлено висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Відповідно до вимог частини другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею третьою цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України», № 111 (5861) від 12 червня 2014 року. У повідомленні зазначено, що ТСК оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Тобто заяви про проведення перевірки суддів на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» повинні бути подані до ТСК до 12 грудня 2014 року.
Як зазначено вище, заява голови громадської спілки «Українська Спілка Автомайдан» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки щодо судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Криворучка І.В. подана до ТСК 16 грудня 2014 року, тобто поза межами строку, встановленого частиною другою статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, що надійшли після закінчення визначеного цією статтею строку, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Всупереч вказаним нормам Закону ТСК провела спеціальну перевірку щодо судді Криворучка І.В. та за результатами перевірки ухвалила висновок про визнання в діях вказаного судді при розгляді ним адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 наявність ознак порушення присяги та направила висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції.
Незважаючи на вказані порушення з боку ТСК, яка діяла не у межах та не у спосіб, передбачений Законом, Вища рада юстиції з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості та згідно з вимогами частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» прийняла вказаний висновок ТСК для розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 30 липня 2015 року висновок ТСК з доданими до нього матеріалами за заявою голови громадської спілки «Українська Спілка Автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Криворучка І.В. передано члену Вищої ради юстиції для розгляду.
Ухвалою Вищої ради юстиції від 10 вересня 2015 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Криворучка І.В.
На засіданні дисциплінарної секції 10 листопада 2015 року суддя Криворучко І.В. пояснив, що при розгляді адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 діяв відповідно до вимог КУпАП. Крім адміністративного матеріалу ОСОБА_1, ним розглядались і інші адміністративні матеріали, по яким він приймав різні рішення, а саме: один матеріал двічі повертав до Державної автомобільної інспекції (далі – ДАІ) для додаткової перевірки, а після повернення до суду після доопрацювання закрив провадження за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, другий – направив за підсудністю до іншого суду.
Особа, яка була притягнута до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1, пояснив, що він не звертався із заявою до ТСК щодо проведення спеціальної перевірки стосовно судді Криворучка І.В. Вважає, що негативних наслідків для нього у зв’язку з постановленням суддею Криворучком І.В. постанови від 16 січня 2014 року не настало, реально стягнення він не відбував. Потерпілим себе при винесенні зазначеної постанови не вважає, оскільки ніякої шкоди йому заподіяно не було, позбавлення права керування транспортними засобами фактично не відбувалось. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що громадська спілка «Українська Спілка Автомайдан» та заявник, за зверненням якого ТСК проводило перевірку, жодним чином до справжнього руху «Автомайдан» не причетні, а Михайловський А.В. не є всебічно та об’єктивно обізнаним по суті його адміністративної справи.
Дослідивши висновок ТСК від 22 квітня 2015 року № 19/02-15, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції та суддю Криворучка І.В., а також особу, яка була притягнута до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1, врахувавши висновок дисциплінарної секції від 10 листопада 2015 року, Вища рада юстиції не погоджується з висновком про наявність в діях судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Криворучка І.В. ознак порушення присяги з огляду на таке.
До Бориспільського міськрайонного суду Київської області 10 січня 2014 року з відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 1222 КУпАП (невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу).
Зазначена справа № 359/128/14-п була передана в порядку автоматизованого розподілу на розгляд судді цього суду Криворучку І.В.
Відповідно до вимог статті 278 КУпАП суддею Криворучком І.В. при підготовці до розгляду вказаної справи були витребувані дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи – ОСОБА_1; дані про його місце реєстрації; сповіщено ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи; викликано в якості свідків працівників ДАІ, які складали рапорт та протокол про адміністративне правопорушення.
За результатами розгляду цієї справи постановою судді Бориспільського районного суду Київської області Криворучка І.В. від 16 січня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців з огляду на те, що останній 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на 20-му кілометрі автодороги Київ – Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області керував автомобілем «Міні Купер» (держаний номерний знак НОМЕР_1) та не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, що подавалась за допомогою жезла регулювальника та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху (далі – ПДР).
Відповідно до вимог статті 268 КУпАП розгляд справи проводився у присутності особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1.
У судовому засіданні 16 січня 2014 року ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що він 29 грудня 2013 року знаходився у місті Києві і допомогав своїй знайомій ОСОБА_2 перевозити речі, тому у с. Нових Петрівцях він не був. Коли відносно нього складали протокол про адміністративне правопорушення, про зазначеного свідка нічого не говорив, бо давав пояснення по суті рапорту. Будь-яких клопотань під час розгляду справи ОСОБА_1 не заявляв.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту постанови суду вбачається, що для з’ясування обставин, передбачених статтею 280 КУпАП, суддею Криворучком І.В. було заслухано особу, яка притягалася до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1; допитано в якості свідків працівників ДАІ ОСОБА_3 та ОСОБА_4; досліджено протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника ДАІ та відповідно до вимог статті 252 КУпАП дано оцінку доказам, про що зазначено у постанові.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (серія АГ2 № 148491 від 6 січня 2014 року), складеного інспектором ІДПС взводу № 4 роти ДПС ДАІ з ОПС старшим сержантом міліції ОСОБА_4 на підставі рапорту старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 від 30 грудня 2013 року, поданого начальникові УДАІ ГУМВС України в Київській області полковнику міліції ОСОБА_5, 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на 20-му кілометрі автодороги Київ – Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Міні Купер» (державний номерний знак НОМЕР_1) не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу та продовжив рух далі, чим порушив пункт 2.4 ПДР.
Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення від 6 січня 2014 року було складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, зокрема в присутності ОСОБА_1, який в даному протоколі зазначив, що 6 січня 2014 року його зупинив інспектор ДАІ та повідомив про наявність рапорту ОСОБА_3 від 30 грудня 2013 року та про те, що його пояснення на окремому аркуші додаються.
В поясненнях ОСОБА_1 від 6 січня 2014 року вказано, що у наданому йому для огляду копії рапорту будь-яких доказів провини автомобіля «Міні-Купер» (д.н.з. НОМЕР_1) не зазначено, а саме не вказано свідків щодо факту порушення та посилання на наявність будь-яких відеодоказів. В рапорті також не зазначено та не встановлено особу правопорушника. Тобто інспектор ДАІ не довів провини особи, яка керувала транспортним засобом «Міні-Купер» (д.н.з. НОМЕР_1), оскільки немає будь-якої фіксації правопорушення, а також інспектор не виконав вимог внутрішніх інструкцій, внаслідок чого не встановлено особу водія. З огляду на це, він провину не визнає, з правопорушенням, щодо якого на нього складений протокол про адміністративне правопорушення, не згоден. Будь-яких даних про те, що він у вказаний час знаходився в іншому місці, ОСОБА_1 не зазначив.
При застосуванні виду адміністративного стягнення суддя Криворучко І.В. враховував обставини справи та особу ОСОБА_1, який, як вказано у постанові, скоїв адміністративне правопорушення умисно, вину у скоєному не визнав, у суді давав неправдиві покази з метою уникнути відповідальності, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, однак провадження по справі було закрите. У зв’язку з викладеним суддя Криворучко І.В. дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 стягнення саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців, оскільки це стягнення є єдиним і достатнім за скоєння зазначеного правопорушення, застосування інших видів стягнення є недоцільним.
Апеляційний суд Київської області 19 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2014 року змінив, а саме пом’якшив накладене на ОСОБА_1 стягнення та наклав на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюка С.М. від 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 звільнений від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.
Згідно з положеннями статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 278 КУпАП визначені питання, які орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Разом з тим статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Зі змісту постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2014 року вбачається, що суддею Криворучком І.В. зазначені норми закону були дотримані у повному обсязі, а тому посилання у висновку ТСК на те, що суддя Криворучко І.В. не врахував наявність грубих порушень закону з боку працівників ДАІ при складанні рапорту та протоколу, не вжив заходів для всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи та її вирішення в точній відповідності із законом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Окремо слід звернути увагу на той факт, що особа, яка була притягнута до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1, не звертався із заявою до ТСК щодо проведення спеціальної перевірки стосовно судді Криворучка І.В., а, навпаки, надав до ТСК заяву, якою довів до відома членів ТСК, що негативних наслідків для нього у зв’язку з постановленням суддею Криворучком І.В. постанови від 16 січня 2014 року, яка не була скасована апеляційним судом Київської області 19 лютого 2014 року, не настало, реально стягнення він не відбував. Потерпілим себе при винесенні зазначеної постанови не вважає, оскільки ніякої шкоди йому заподіяно не було, позбавлення права керування транспортними засобами фактично не відбувалось. Також просив, якщо ТСК вважатиме, що суддя Криворучко І.В. все-таки допустив якісь поручення, на його думку, вони є несуттєвими, та такими, що не вплинули на прийняття ним вказаної постанови і на її законність, тому максимальне стягнення для судді може бути у вигляді догани.
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що громадська спілка «Українська Спілка Автомайдан» та заявник, за зверненням якого ТСК проводило перевірку, абсолютно не причетний до справжнього руху «Автомайдан», а Михайловський А.В. не є всебічно та об’єктивно обізнаним по суті його адміністративної справи.
Однак членами ТСК не було надано відповідної оцінки зазначеному зверненню, а також воно не відображено у висновку ТСК від 22 квітня 2015 року № 19/02-15.
Аналогічне звернення ОСОБА_1 надійшло до Вищої ради юстиції 1 жовтня 2015 року.
У своїх письмових поясненнях, надісланих до Вищої ради юстиції, суддя Криворучко І.В. зазначив, що вважає висновок ТСК щодо наявності в його діях ознак порушення присяги судді безпідставним, політично заангажованим і таким, що винесений без урахування всіх обставин справи. Зокрема, на засіданні ТСК був присутній ОСОБА_1, який подавав відповідну заяву про своє ставлення до цього розгляду, але його заслухано не було, у висновку посилання на подану ним заяву немає. Натомість ТСК взяло до уваги звернення громадської спілки «Українська Спілка Автомайдан», зокрема Михайловського О.В., який під час проведення судового розгляду 16 січня 2014 року у Бориспільському міськрайонному суді Київської області та в апеляційному суді Київської області 19 лютого 2014 року присутнім не був, про обставини справи та проведення судового розгляду йому нічого не відомо. Звернув увагу на те, що сам ОСОБА_1, маючи реальну можливість для звернення з відповідною заявою, до ТСК не звернувся, натомість реалізував своє право на захист шляхом звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
У висновку ТСК посилається на те, що наявні у справі відомості про те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності (провадження у справі закрите за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення), жодним чином не підтверджують вчинення ним правопорушення 29 грудня 2013 року та не свідчить про умисність його вчинення. Разом з тим при обранні санкції статті 1222 КУпАП суддя Криворучко І.В., використовуючи дискреційні повноваження, за відсутності обтяжуючих обставин, обрав найсуворіший вид адміністративного стягнення – позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Однак з таким висновком Комісії не можна погодитися з наступних підстав.
Апеляційний суд Київської області 19 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2014 року змінив, а саме пом’якшив накладене на ОСОБА_1 стягнення, позбавивши права керування транспортними засобами строком на три місяці, посилаючись на те, що місцевим судом не в повній мірі дотримано вимог статті 33 КУпАП, тому накладене стягнення у виді шести місяців позбавлення права керування транспортними засобами не буде сприяти досягненню вказаній у статті 23 КУпАП меті адміністративного стягнення у зв’язку із своєю суворістю.
При цьому апеляційний суд Київської області у своїй постанові від 19 лютого 2014 року констатував той факт, що судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримано в повному обсязі вимоги статей 245, 252, 280, 283 КУпАП, відповідно до яких суд дав належну оцінку доказам у справі та обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП.
Також судом апеляційної інстанції не взято до уваги доводи заявника про те, що він не порушував правил дорожнього руху та не вчиняв адміністративного правопорушення, оскільки вони є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не спростовують правильності висновку судді місцевого суду щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП.
Вказане рішення суду апеляційної інстанції відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12 лютого 2015 року є обов’язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на момент прийняття суддею постанови) суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
За нормами статті 55 даного Закону вищевказаної редакції присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у вказаній редакції скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Як зазначено у Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи судові помилки у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції. Застосування таких понять, як груба або неприпустима необережність, є часто дуже складним, є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень або на випадки судових помилок.
Дійсно постанова судді Криворучка І.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була змінена у зв’язку з тим, що місцевим судом не в повній мірі дотримано вимог статті 33 КУпАП, але це порушення не свідчить про неналежне ставлення судді до службових обов’язків і умисне порушення ним норм права.
У висновку ТСК та доданих до нього матеріалах справи відсутні докази, які б поставили під сумнів об’єктивність, неупередженість судді Криворучка І.В. під час розгляду та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та були б підставою для його звільнення з посади за порушення присяги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Криворучка Ігоря Вікторовича з посади за порушення присяги.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
