X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
13.01.2022
35/0/15-22
Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М.

Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Грищука В.К. за результатами перевірки повідомлення голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича про втручання в діяльність судових органів,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 3 березня 2021 року за вхідним № 1078/0/6-21 надійшло повідомлення голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. про втручання в діяльність судових органів.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 березня 2021 року вказане повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Грищуку В.К. для проведення перевірки.

Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Грищука В.К., Вища рада правосуддя дійшла такого висновку.

До провадження Приморського районного суду міста Одеси 27 липня 2016 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № ____ від 25 квітня 2015 року, стосовно ОСОБА1 та ОСОБА2, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 146, частиною першою статті 263, частиною другою статті 187 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (523/8553/16-к, 1-кп/522/349/21).

Для розгляду цього обвинувального акта автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю Попревича В.М.

Приморським районним судом міста Одеси 23 лютого 2021 року стосовно вказаних осіб ухвалено обвинувальний вирок.

Обвинуваченого ОСОБА1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 146, частиною другою статті 187, частиною першою статті 263 КК України, та призначено покарання за:

частиною другою статті 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією ½ всього належного йому майна;

частиною першою статті 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі частини п’ятої статті 74, пункту 3 частини першої статті 49 КК України ОСОБА1 звільнено від покарання за частиною другою статті 146 КК України у зв’язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі статті 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 3 (три) місяці з конфіскацією ½ всього належного йому майна.

Обвинуваченого ОСОБА2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 146, частиною другою статті 187 КК України, та призначено покарання за частиною другою статті 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 3 (три) місяці з конфіскацією ½ всього належного йому майна.

На підставі частини п’ятої статті 74, пункту 3 частини першої статті 49 КК України ОСОБА2 звільнено від покарання за частиною другою статті 146 КК України у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відносно обох обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинувачених взято під варту в залі суду.

Як зазначає голова Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренко С.М., вранці 23 лютого 2021 року ще до початку проголошення вироку до приміщення суду почали організовано (на автобусах) прибувати невідомі особи у кількості близько 300 із плакатами, гучномовцями та відеокамерами. Вказані особи очікували проголошення вироку обвинуваченим. У залі судового засідання були присутні сторони кримінального провадження, вільні слухачі та представники ЗМІ. Під час оголошення резолютивної частини судового рішення присутні у залі судового засідання особи почали голосно кричати, заважаючи суду, тим самим демонструючи свою явну зневагу до суду та встановлених у суді правил поведінки.

Голова Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренко С.М. стверджує, що після проголошення вироку протестувальники заблокували ворота, створивши перешкоди конвойному підрозділу. Кидали на територію суду димові шашки, каміння та вибухові пристрої, чинили опір законним вимогам працівників поліції та судової охорони. Спільними зусиллями співробітників поліції та судової охорони створені перешкоди було усунуто, після чого конвойний підрозділ зміг доставити ув’язнених до Одеської установи виконання покарань № 21.

Внаслідок таких протиправних дій, які супроводжувалися погрозами застосування насильства, тиском на суд, непокорою законним вимогам працівників правоохоронних органів, порушенням громадського порядку та правил поведінки в суді, було зірвано роботу суду, відкладено десятки судових засідань, у тому числі у справах, у яких особи тримаються під вартою.

Голова Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренко С.М. з посиланням на відповідні інтернет-джерела вказує, що у зв’язку із ухваленням обвинувального вироку відносно ОСОБА1 деякі політики, народні депутати та інші особи до оприлюднення повного тексту судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не будучи обізнаними із його змістом, формулюванням обвинувачення, обставинами справи, наявними доказами та мотивувальною частиною рішення, розпочали розповсюджувати в мережі Інтернет, засобах масової інформації та через телебачення недостовірну інформацію щодо начебто незаконності судового рішення та упередженості суду. Звучали образливі висловлювання на адресу головуючого у справі судді та інших суддів Приморського районного суду міста Одеси, погрози розправою, притягненням до відповідальності тощо.

У повідомленні про втручання в діяльність судових органів міститься посилання на публікацію народного депутата України Порошенка П.О. у соціальній мережі Facebook такого змісту:

«Представникам «п’ятої колони», щодо яких впроваджено санкції за фінансування тероризму, не пред’явлено підозру і не обрано запобіжний захід. Натомість українського патріота ОСОБА1 засудили до семи років ув’язнення. За що? Насправді за те, що захищав Одесу від прокремлівської агентури і протидіяв планам із створення Новоросії.

Це не просто вибіркове правосуддя. Ознакою часу стали переслідування патріотів, волонтерів, ветеранів. Це ‒ наслідок впливу команди Януковича-Портнова на правоохоронні органи і суди, які особисто Зеленський надав їм в оренду. Тому сьогоднішнє рішення і стало можливим.

Вимагаємо від Зеленського усунути вплив «п’ятої колони» на ДБР, прокуратуру та суди, для чого в першу чергу ‒ очистити Офіс Президента від портновських посіпак. А Верховна Рада має негайно ухвалити ініційовану нами постанову про припинення політичних репресій щодо ветеранів, добровольців, волонтерів і усіх патріотів. Рівно як і ініційований нами законопроект про відповідальність за колабораціонізм. #ВолюСтерненку».

У повідомленні про втручання в діяльність судових органів міститься посилання на офіційну сторінку у соціальній мережі Facebook народного депутата України Безгіна В.Ю., на якій 24 лютого 2021 року оприлюднена публікація такого змісту:

«ЗАЯВА народних депутатів України від фракції Слуга Народу щодо ситуації навколо справи ОСОБА1

Справа ОСОБА1, яку зацікавлені особи намагаються перетворити сьогодні на спусковий гачок для дестабілізації українського суспільства, насправді є лише маркером крайнього ступеню недовіри до судової системи. Справедливої недовіри. Судді-корупціонери, мотивовані хабарями відкриття або затягування розгляду справ, замовні рішення ‒ ознаки сучасного «правосуддя по-українські». Судова реформа зразка 2015–2019 не виконала своїх ключових завдань ‒ в Україні так і не відновлена суспільна довіра до судів та їх рішень, при цьому закріпивши на посадах тих суддів, які не можуть сприйматися як доброчесні. Тому загартоване війною і революціями громадянське суспільство нашої держави не може стояти осторонь та вимагає справедливості.

Окрім цього, не може не викликати емоцій та сумнівів і вибір судді ‒ демонстративного прихильника Сталіна, тобто особи, яка транслює свої політичні вподобання, а отже від такого судді вкрай важко очікувати неупередженість у справі. Більш того, «справа ОСОБА1» в руках такого представника правосуддя, призначеного у 2015 р. за часів Порошенка після втечі з Донецька, і сам вирок фактично відразу після рішення про накладання санкцій на В.Медведчука ‒ це загроза розділення України на два радикальних ворогуючих табори. Оскільки політичні сили опозиції обох флангів роблять все, щоб представити справу, як політичне протистояння з владою, звинуватити Президента, спровокувати насильство та вуличні протести, повністю маніпулюючи свідомістю громадян, справжньою ціллю яких з часів Майдану є встановлення справедливого правосуддя та верховенства права.

Ми вважаємо саме питання відновлення справедливого правосуддя найбільш принциповим для українського суспільства сьогодні, натомість засуджуємо політичні цілі дестабілізації країни, які переслідують деякі політичні сили.

З огляду на все це ми, народні депутати України від «Слуги Народу», що нижче підписалися:

  1. Повністю поділяємо вимогу щодо крайньої необхідності негайно провести судову реформу і докладемо максимум зусиль, щоб вона стала пріоритетом в 2021 році.
  2. Вимагаємо гарантувати безпеку життя та здоров’я ОСОБА1.
  3. Вимагаємо публічного, прозорого судового процесу у всіх наступних інстанціях.
  4. Вказуємо на те, що подальший судовий процес має відбутись під головуванням суддів, які мають бездоганну репутацію в професійному колі і мають довіру громадськості.
  5. Вимагаємо провести розслідування щодо того, якими саме особами здійснювалися і здійснюється підбурювання до протизаконних дій.
  6. Звертаємося до громадянського суспільства із закликом: Будьте уважними! Не дайте себе використати у брудній політичній грі та не дозвольте підмінити вимогу справедливого розгляду справи ОСОБА1 спробами дестабілізувати ситуацію в Україні та загрозою незаконного повалення державної влади. Емоції допомагають здобувати Україну, холодний розум ‒ розбудовувати її.

Tanya Tsyba Єгор Черпєв Liza Bogutskaya Podgorna Viktoriya Nikita Poturaev Yevhen Petntnyak Олексій Жмеренецький Lisa Yasko Anna Bondar Ігор Василів Maryan Zablotskyy Іван Юнаков Дмитро Гурін Мар’яна Безугла Olena Shuliak Дмитро Костюк #стерненко #судовареформа».

У повідомленні про втручання в діяльність судових органів голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. також міститься посилання на офіційну сторінку Львівської обласної ради, на якій опублікована новина під назвою «Львівська обласна рада ухвалила звернення щодо обвинувального вироку у справі ОСОБА1». У публікації йде мова про незгоду з вироком Приморського районного суду міста Одеси та міститься текст звернення до Президента України, Генерального прокурора України, Верховної Ради України та Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини такого змісту:

«Ми, депутати Львівської обласної ради, стурбовані обвинувальним вироком у справі ОСОБА1 ‒ українського громадського діяча та правника, активного учасника Революції Гідності, який відомий своєю активною українською позицією.

Ми вважаємо несправедливим і необґрунтованим вирок Приморського районного суду м. Одеси, на підставі якого відправлено за ґрати українського активіста ОСОБА1 на 7 років і 3 місяці за обвинуваченням у викраденні людини. Обвинувальний акт базувався на свідченнях керівника Одеського відділення проросійської партії «Родіна» ОСОБА3. Це чергова демонстрація того, що судова система в Україні перетворилася на знаряддя тиску та усунення незручних для влади людей.

Справа ОСОБА1 впродовж кількох років була тестом для влади на спроможність провести чесне, неупереджене, відкрите та переконливе для громадськості розслідування.

Ми сподіваємося на відновлення справедливості під час розгляду апеляції. І наполягаємо, що проблему потрібно вирішувати системно ‒ лише реформа судової системи дозволить відновити справедливість і довіру людей до суддів.

З огляду на вищезазначене, вимагаємо забезпечити об’єктивний та неупереджений розгляд справи ОСОБА1 апеляційною інстанцією, а також негайного напрацювання та впровадження судової реформи в Україні».

На думку голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М., вказані обставини призводять до підриву авторитету правосуддя та розцінюються колективом Приморського районного суду міста Одеси (витяг з протоколу та рішення зборів суддів від 25 лютого 2021 року) як грубе втручання у правосуддя, оскільки інша, крім судової, процедура ревізії судових рішень, дій або бездіяльності суддів під час здійснення правосуддя – недопустима. Зважаючи на це, голова Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренко С.М. наголошує, що оцінка судових рішень, прийнятих суддею, може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю, тому просить вжити відповідних заходів реагування.

Відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренко С.М. звернувся із повідомленням про втручання в діяльність судових органів також до Генерального прокурора.

На запит члена Вищої ради правосуддя Офіс Генерального прокурора поінформував, що повідомлення голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. про втручання в діяльність судових органів надіслане для розгляду до Одеської обласної, Львівської обласної та Київської міської прокуратур.

Львівська обласна прокуратура у листі від 12 жовтня 2021 року за вхідним № 8461/0/8-21 зазначила, що аналогічне повідомлення голови Приморського районного суду міста Одеса Кічмаренка С.М. від 25 лютого 2021 року про втручання в діяльність судових органів надходило раніше, воно зареєстроване 26 березня 2021 року в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» за № 11437.

Львівським РУП ГУ НП у Львівській області проведено відповідну перевірку, за результатами якої підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не встановлено, про що повідомлено голову Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М., якому роз’яснено вимоги статей 303–307 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) щодо оскарження прийнятого рішення до слідчого судді.

Одеська обласна прокуратура у листі від 13 жовтня 2021 року за вхідним № 8475/0/8-21 зазначила, що за викладеними у повідомленні голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. від 25 лютого 2021 року обставинами щодо здійснення 23 лютого 2021 року тиску на суддів при винесенні вироку у справі стосовно ОСОБА1. Одеською обласною прокуратурою 29 березня 2021 року розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № ____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 376 КК України.

Відповідно до частини сьомої статті 214 КПК України проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено слідчому відділенню відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Приморської окружної прокуратури міста Одеси. Досудове розслідування триває, рішення буде прийнято за результатами проведення слідчих (розшукових) дій та здобутих доказів відповідно до вимог чинного законодавства України.

Київська міська прокуратура у листі від 25 жовтня 2021 року за вхідним № 8644/0/8-21 зазначила, що повідомлення голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. від 25 лютого 2021 року про втручання в діяльність судових органів скеровано для розгляду та вирішення в порядку статті 214 КПК України до слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Щодо блокування роботи суду слід зазначити, що у статті 39 Конституції України закріплено право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Реалізація такого права людини, як свобода мирних зібрань, гарантується законодавством, а суб’єктами безпосереднього реагування на вчинення громадянами протиправних дій є правоохоронні органи.

Слід зазначити, що Вища рада правосуддя в рішенні від 27 жовтня 2020 року № 2960/0/15-20 про надання консультативного висновку до проєкту Закону України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо заборони проведення мітингів біля будівель судів» висловилася про те, що на законодавчому рівні має бути детально передбачений механізм, що регулює проведення мирних зібрань, мітингів, демонстрацій, пікетів, інших подібних чи аналогічних акцій біля будівель судів, завчасного повідомлення про проведення таких заходів з обов’язковим визначенням органу, який має бути повідомлений про їх проведення, отримання дозволу на проведення відповідних акцій тощо.

Така необхідність пов’язана також із тим, що мітинги та інші акції біля будівель суду можуть сприйматися суддями як спроби впливу на їх безсторонність та незалежність під час прийняття рішень, а також розцінюватися як спосіб здійснення тиску на них, відтак важливим є дотримання балансу між правом на свободу мирних зібрань та зловживанням цим правом.

У пунктах 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Незалежність суддів гарантується статтями 126, 129 Конституції України, якими встановлено, що судді, здійснюючи правосуддя, є незалежними та керуються верховенством права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Як зазначено у пунктах 3, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», положення частини другої статті 126 Конституції України про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об’єднань, юридичних осіб із метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Під втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв’язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» зазначено, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом. Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу – поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

Аналізуючи обставини, повідомлені головою Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренком С.М., Вища рада правосуддя вважає, що порушення протестувальниками громадського порядку та встановлених у суді правил поведінки під час оголошення резолютивної частини судового рішення, блокування роботи суду, створення перешкод конвойному підрозділу для доставки ув’язнених до установи виконання покарань, чинення опору законним вимогам працівників поліції та судової охорони можуть мати ознаки втручання у діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя. Встановлені факти блокування суду можуть сформувати у суспільстві уявлення про безкарність протиправного впливу на судову систему та негативно позначитися на її незалежності в цілому. Таким обставинам має надаватися кримінально-правова оцінка правоохоронними органами у порядку, встановленому КПК України.

Оскільки перевіркою встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом втручання в діяльність судових органів і на цей час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, оцінюючи обставини, повідомлені головою Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренком С.М., Вища рада правосуддя вважає, що наявні підстави для вжиття Вищою радою правосуддя заходів забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (звернення до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину, вчиненого щодо суддів).

Щодо розміщення у соціальних мережах публікацій, які ґрунтуються на припущеннях, загальній критиці обвинувального вироку та критиці судової влади в цілому, слід зазначити таке.

У пункті 63 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів зазначено, що судді повинні погодитися з тим, що вони є публічними фігурами й не повинні бути занадто чутливими або занадто вразливими.

Межа допустимої критики щодо судді як публічної особи визначається з урахуванням конкретних обставин і може бути ширшою, ніж щодо приватної особи, а тому суддя має бути готовим виявляти більшу толерантність до висловлювань громадян чи засобів масової інформації.

Як зазначено у статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція), кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Гарантії вказаної статті Конвенції поширюються і на висловлення поглядів чи критики, озвучення певних припущень.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) виходить з того, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень – ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (рішення у справах «Лінгенс проти Австрії», § 36, «Де Хаес і Гісейлс проти Бельгії», § 42).

Свобода вираження поглядів становить одну з найважливіших основ демократичного суспільства й одну з основних умов для його прогресу та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона може бути застосована не тільки до «інформації» або «ідей», які сприймаються зі схваленням або розцінюються як необразливі чи незначні, а й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Українська Прес-Група» проти України», § 40).

ЄСПЛ зазначає, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони містили оціночні судження. ЄСПЛ наголосив, що використання навіть «вульгарних фраз» саме по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження» (рішення у справі «Тушалп проти Туречинни», § 48).

Водночас судді, які ухвалюють рішення іменем України та є публічними особами, при виконанні своїх обов’язків повинні враховувати інтерес до них з боку суспільства та право інших осіб висловлювати свої оціночні судження стосовно здійснення правосуддя, а також розрізняти спроби втручання в їхню діяльність зі здійснення правосуддя та вираження іншими особами своїх думок, припущень, критики на адресу суддів.

У своїй практиці ЄСПЛ розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 вказаної Конвенції.

Проаналізувавши зміст публікацій, розміщених на офіційних сторінках народного депутата України Порошенка П.О. та народного депутата України Безгіна В.Ю. у соціальній мережі Facebook, Вища рада правосуддя вважає, що розміщена в соціальних мережах інформація є відображенням власної точки зору авторів та їхніми оціночними судженнями. Критика судового рішення опублікована ними вже після завершення розгляду справи в суді першої інстанції та ухвалення обвинувального вироку. Автори публікацій не вчиняли дій з метою доведення до головуючого своєї суб’єктивної думки з метою впливу чи тиску на суддю. Головуючий дізнався про відповідні негативні коментарі політиків з мережі Інтернет після проголошення вироку. Опублікована критика не містила прямих вимог, погроз чи вказівок судді стосовно розгляду або прийняття будь-якого рішення у судовій справі, про яку йдеться в повідомленні, а тому не може вважатися спробою тиску чи впливу на суд. За таких обставин вказані публікації не створили реальних ризиків для головуючого під час здійснення правосуддя та не становили загрози для ухвалення справедливого і безстороннього рішення.

Однак Вища рада правосуддя вважає неприпустимими політичні коментарі публічних осіб такого рівня, які у своїх виступах, за відсутності об’єктивної та конкретної інформації щодо фактичних обставин конкретної судової справи, надають оцінку судовому рішенні, формуючи у суспільстві хибне уявлення щодо діяльності суддів та судової влади в цілому. Такі коментарі суперечать конституційному принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, який гарантує незалежність кожній гілці влади.

Вища рада правосуддя вважає, що необґрунтовані заяви політиків та державних діячів впливають на рівень довіри до судової влади, та наголошує, що представникам інших гілок влади слід утримуватися від будь-яких дій чи заяв, які можуть бути сприйняті як інструмент здійснення тиску на діяльність судових органів чи викликати сумніви щодо їх здатності виконувати свої обов’язки ефективно.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС), «політики ніколи не повинні заохочувати непокору судовим рішенням, не кажучи вже про насильство щодо суддів, яке мало місце в деяких державах-членах… Надання політиками незбалансованих критичних коментарів є безвідповідальним і викликає серйозну проблему, оскільки тим самим можуть бути мимоволі чи навмисно підірвані суспільна довіра і впевненість у системі правосуддя. У таких випадках судова влада повинна зазначати, що ця поведінка є нападом на конституцію демократичної держави, а також посяганням на правове становище інших гілок державної влади. Така поведінка також порушує міжнародні стандарти» (пункт 52 Висновку КРЄС № 18 (2015) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях).

Оцінка й критика з боку посадової особи органу державної влади мають здійснюватися в атмосфері взаємоповаги. Незбалансована критика є безвідповідальною та може стати причиною серйозних проблем. Це може підірвати довіру громадськості до судової системи та, у винятковому випадку, спровокувати посягання на конституційну рівновагу в демократичній державі.

Слід наголосити, що Вища рада правосуддя неодноразово у своїх рішеннях звертала увагу, що в демократичній правовій державі є неприйнятним поширення інформації, що має ознаки інформаційної кампанії, спрямованої на підрив авторитету судової влади, та акцентувала на тому, що органи державної влади, їхні посадові особи повинні утримуватися від інформаційних та політичних кампаній, заяв та дій, що можуть вплинути на незалежність судової влади та підірвати авторитет правосуддя в цілому.

Існує чітка межа між свободою вираження поглядів та правомірною критикою, з одного боку, і неповагою та надмірним тиском на судову систему – з другого. Політики, інші посадовці та ЗМІ, особливо при розгляді справ, можуть використовувати примітивні, популістські або демагогічні аргументи та свідомо дезінформувати громадськість задля провокування безвідповідальної критики судової системи і неповаги до презумпції невинуватості. Як результат, може бути створено атмосферу суспільної недовіри до судової влади, а в деяких випадках може порушуватися право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Коментуючи рішення суддів, виконавча та законодавча влада мають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї (Рекомендація СМЖес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Вища рада правосуддя у своїх рішеннях зазначає про неприпустимість використання народним депутатом депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави. Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в інших цілях, крім тих, які передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши повідомлення голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М., Вища рада правосуддя дійшла висновку, що дії народного депутата України Порошенка П.О. та народного депутата України Безгіна В.Ю. не містять ознак безпосереднього втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя і не мають на меті схилити суддю до прийняття певного рішення у справі. Водночас сам факт надання публічних коментарів (на своїх сторінках у соціальній мережі Facebook) вказаними публічними особами щодо прийнятого судового рішення у конкретній судовій справі є таким, що може підривати суспільну довіру до правосуддя в цілому. Зазначені дії є неприпустимими для народних депутатів України, які представляють законодавчу владу, оскільки подібні вчинки певною мірою формують суспільну думку, а негативна оцінка діяльності судових органів з боку представників законодавчої гілки влади завдає шкоди авторитету правосуддя.

Щодо ухвалення Львівською обласною радою звернення до Президента України, Генерального прокурора України, Верховної Ради України та Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини слід зазначити таке.

Вищою радою правосуддя не встановлено обставин, які свідчили б про втручання депутатів обласної ради в діяльність головуючого щодо здійснення правосуддя, пов’язане із перешкоджанням виконанню суддею професійних обов’язків під час розгляду та ухвалення рішення у справі № 523/8553/16-к, провадження № 1-кп/522/349/21.

Водночас депутати обласної ради публічно (шляхом схвалення тексту звернення депутатів) надали оцінку справедливості та обґрунтованості обвинувального вироку, звинувативши суддю в неправильній оцінці доказів та упередженості.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Конституційний Суд України у Рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Оцінювання фактів та доказів у справі належить до виключної компетенції суду, у провадженні якого перебуває справа, а перевірка правильності такої оцінки забезпечується правом на апеляційне та касаційне оскарження таких рішень.

Висловлення депутатами обласної ради у своєму зверненні, яке схвалене радою, припущень щодо незаконності дій судді під час розгляду справи порушують конституційний принцип незалежності судової влади та підривають її авторитет.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.

Органам місцевого самоврядування слід утримуватися від інформаційних кампаній на підтримку певної позиції та оцінки судових рішень у будь-якій справі, яка перебуває на розгляді в суді, оскільки навіть законне і обґрунтоване рішення суду на користь сторони, яка мала таку підтримку, може бути сприйняте як результат такої підтримки, а не результат справедливого судового розгляду.

Відповідно до Висновку № 18 (2015) КРЄС про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях «у принципі, судова влада повинна визнати, що критика є частиною діалогу між трьома гілками державної влади й суспільством в цілому». Водночас, на думку КРЄС, існує чітка лінія між свободою вираження думок і законною критикою, з одного боку, та неповагою й неправомірним тиском на судову владу – з другого. «Так само не слід піддавати нападкам окремих суддів» (пункт 52).

У пункті 52 згаданого Висновку КРЄС зазначено, що незбалансовані критичні коментарі політиків є безвідповідальними і викликають серйозну проблему, оскільки суспільна довіра і впевненість у системі правосуддя можуть бути тим самим мимоволі чи навмисно підірвані. Подібна поведінка також порушує міжнародні стандарти.

Як зазначено у пункті 54 вказаного Висновку КРЄС, правило, що будь-які оцінки й критика однієї гілки влади іншими повинні здійснюватися в атмосфері взаємної поваги, стосується як судової влади, так і представників законодавчої та виконавчої влади. Наприклад, не є прийнятним, щоб інші гілки державної влади піддавали критиці судові рішення, підриваючи авторитет судової влади й заохочуючи непокору та навіть насильство стосовно суддів (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (2010) 12, ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, пункт 18).

У пунктах 13, 14 цієї Рекомендації зазначено, що потрібно вживати всіх необхідних заходів для забезпечення поваги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів.

Отже, перевіркою встановлено, що публікації народного депутата України Порошенка П.О., народного депутата України Безгіна В.Ю. та публічне звернення депутатів Львівської обласної ради можуть підірвати незалежність судової влади. Вища рада правосуддя вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (звернення до Верховної Ради України стосовно вжиття заходів щодо недопущення народним депутатом України Порошенком П.О. та народним депутатом України Безгіним В.Ю. дій, що можуть бути розцінені як втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя; звернення до депутатів Львівської обласної ради щодо вжиття заходів із недопущення депутатами дій, що підривають незалежність суддів та авторитет правосуддя).

Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

1. Звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні, внесеному 29 березня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 376 КК України, за повідомленням голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича.

2. Звернутися до Верховної Ради України стосовно вжиття заходів щодо недопущення народним депутатом України Порошенком Петром Олексійовичем та народним депутатом України Безгіним Віталієм Юрійовичем надання оцінок рішень суду в позапроцесуальний спосіб, які можуть бути розцінені як дії, що підривають авторитет правосуддя.

3. Звернути увагу депутатів Львівської обласної ради на недопущення надання оцінок рішень суду в позапроцесуальний спосіб, які можуть бути розцінені як дії, що підривають авторитет правосуддя.

 

 

В. о. Голови Вищої ради правосуддя                                       Олексій МАЛОВАЦЬКИЙ