Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) від 9 червня 2015 року № 50/02-15 стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва Татаурової Ірини Миколаївни,
встановила:
Татаурова Ірина Миколаївна Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначена на посаду судді Староміського районного суду міста Вінниці строком на п’ять років, Постановою Верхової Ради України від 10 квітня 2008 року № 261-VI обрана на посаду судді вказаного суду безстроково, Указом Президента України від 21 вересня 2012 року № 558/2012 переведена на роботу на посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області, Указом Президента України від 6 вересня 2013 року № 503/2013 переведена на роботу на посаді судді Деснянського районного суду міста Києва.
Рішенням зборів суддів Деснянського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2013 року суддя Татаурова І.М. додатково визначена слідчим суддею у вказаному суді.
З характеристики, наданої головою Деснянського районного суду міста Києва Лобановим В.А., вбачається, що суддя Татаурова І.М. характеризується позитивно, відповідально ставиться до виконання своїх службових обов’язків, роботу виконує ефективно, старанно, юридично грамотно складає процесуальні документи, на належному професійному рівні проводить судові засідання, має хорошу професійну підготовку, постійно працює над підвищенням своєї кваліфікації, вивчає нове законодавство та матеріали судової практики, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
Також головою Вінницького міського суду Вінницької області Михайленком А.В. суддя Татаурова І.М. під час перебування на посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області характеризувалась позитивно, за час роботи зарекомендувала себе юридично грамотною, відповідальною, принциповою, ініціативною суддею, мала найкращі показники в роботі та незначні скасування оскаржених рішень.
До ТСК надійшли дві заяви заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року (тотожні за змістом) про проведення перевірки судді Деснянського районного суду міста Києва Татаурової І.М. у зв’язку з прийняттям ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно осіб, які були учасниками масових акцій протесту, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків).
Заявник вказує, що слідчим суддею Татауровою І.М. не наведено ретельне обґрунтування виняткової необхідності застосування тримання під вартою як запобіжного заходу у вищезазначених справах.
Перевіривши викладені у заявах обставини, ТСК 9 червня 2015 року ухвалила висновок № 50/02-15 про наявність у діях судді Деснянського районного суду міста Києва Татаурової І.М. порушення присяги та на підставі частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» направила його разом із матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для розгляду та прийняття рішення.
Як передбачає наведена норма Закону, висновок ТСК про порушення суддею присяги є обов’язковим для розгляду Вищою радою юстиції.
Згідно з вимогами частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 31 серпня 2015 року вказаний висновок ТСК з доданими матеріалами передано члену Вищої ради юстиції Гречківському П.М. для проведення перевірки.
Член Вищої ради юстиції Гречківський П.М. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва Татаурової І.М., про що надав відповідний висновок.
Ухвалою Вищої ради юстиції від 24 вересня 2015 року № 691/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу стосовно вказаної судді.
Висновком дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 10 листопада 2015 року рекомендовано Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Деснянського районного суду міста Києва Татаурової Ірини Миколаївни з посади за порушення присяги.
Вивчивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Гречківського П.М., врахувавши висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції, письмові та надані на засіданні Вищої ради юстиції пояснення судді, Вища рада юстиції вирішила внести подання до Верховної Ради України про звільнення вказаної судді з посади у зв’язку з порушенням присяги судді з огляду на таке.
24 січня 2014 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві Левківа В.В., погоджене старшим прокурором прокуратури Деснянського району міста Києва Горкавою В.В., про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (у межах кримінального провадження № _______________________).
Відповідно до цього клопотання ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України), за організацію 22 січня 2014 року на вулиці Грушевського в місті Києві поряд зі стадіоном «Динамо» ім. Валерія Лобановського натовпу у кількості приблизно 3000−5000 осіб для вчинення масових заворушень під час громадської акції «Євромайдан» та активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувались насильством над особами, знищенням майна, погромами, підпалами, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, і потягли за собою тяжкі наслідки.
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Києва Татаурова І.М. 24 січня 2014 року постановила ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком шістдесят календарних днів з 22 січня 2014 року по 22 березня 2014 року (справа № 754/1232/14-к).
У мотивувальній частині ухвали слідчий суддя Татаурова І.М. зазначила, що з матеріалів досудового розслідування вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 (у тексті ухвали декілька разів зазначені інші ініціали підозрюваного) кримінального правопорушення – злочину, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, і стороною кримінального провадження надані відповідні докази, які доводять наявність пред’явленої підозри та достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), що в сукупності вказує на недостатність застосування до підозрюваного більш м’яких запобіжних заходів.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, запобіганню спробам переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню, незаконного впливу на співучасників чи свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов переконання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що буде доцільним і достатнім для забезпечення кримінального провадження та запобігання ризикам, вказаним в статті 177 КПК України.
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 7 лютого 2014 року залишив без змін ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 24 січня 2014 року у вказаній справі, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 – без задоволення.
У мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції вказано, що суд погодився з висновком слідчого судді про доцільність і достатність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення кримінального провадження та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а істотних порушень норм КПК України, які могли б бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Вищою радою юстиції встановлено, що слідчим суддею Деснянського районного суду міста Києва Татауровою І.М. не було вжито передбачених законом засобів реагування на наступні обставини.
Вимоги до клопотання про обрання запобіжного заходу визначені статтею 184 КПК України. Таке клопотання, серед іншого, має містити виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.
У клопотанні стосовно підозрюваного ОСОБА_1 зазначено, що підозрюваний свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та під час допиту зазначив, що перебував на вулиці Грушевського у місті Києві з метою пояснити людям, що агресія та насильство не вирішить ситуації, після чого був збитий з ніг натиском води та затриманий працівниками міліції.
Вказано також, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами: речовими доказами, в якості яких є куртка камуфляжна, пасок, схожий на автомобільний пасок безпеки, та рукавички; протоколом допиту свідка Некрасова О.М.
У клопотанні слідчий посилається на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років.
При цьому, обґрунтовуючи застосування тримання під вартою, слідчий послався на пункт 5 частини другої статті 183 КПК України, який передбачає можливість застосування саме такого запобіжного заходу до раніше судимої особи.
Проте з клопотання та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше не був судимий.
Також в порушення вимог статті 184 вказаного Кодексу у клопотанні немає обґрунтування неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.
До клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були додані, серед іншого, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, повідомлення про підозру, протокол допиту підозрюваного від 23 січня 2014 року, рапорт міліціонера ПМОП «Беркут» ГУ МВС України в Харківській області Некрасова О.М. від 22 січня 2014 року, протокол допиту свідка від 22 січня 2014 року.
У протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, зазначено, що ОСОБА_1 затриманий у приміщенні Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві 22 січня 2014 року о 23 год. 30 хв. Проте з рапорту міліціонера ПМОП «Беркут» ГУ МВС України в Харківській області Некрасова О.М. та протоколу допиту його як свідка вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий того самого дня, але приблизно о 17 год. 20 хв. на вулиці Грушевського в м. Києві. Таким чином, у протоколі про затримання підозрюваного не було зафіксовано фактичний час затримання (коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою), як того вимагають приписи частини п’ятої статті 208 КПК України.
Як вбачається з протоколу допиту підозрюваного від 23 січня 2014 року, вказаний допит було проведено у нічний час (з 3 год. 10 хв. до 3 год. 30 хв.), що не допускається згідно з частиною четвертою статті 223 КПК України.
З матеріалів справи, зокрема з пояснень у протоколі затримання, протоколу допиту в якості підозрюваного та аудіозапису судового засідання у Деснянському районному суді міста Києва вбачається, що ОСОБА_1 вини у інкримінованому йому злочині не визнавав.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено: термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Якщо під час розгляду клопотання наявність всіх наведених обставин не буде доведена, слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.
Пунктом 4 частини першої статті 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя посилається на докази, що обґрунтовують обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Проте в порушення наведених вимог закону слідчий суддя Татаурова І.М. в ухвалі від 24 січня 2014 року, задовольняючи клопотання слідчого, не навела жодного доказу на підтвердження своїх висновків про доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, існування ризиків, зазначених у клопотанні.
Крім того, слідчим суддею не обґрунтовано недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Тим самим не було взято до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо обов’язковості розгляду можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Також при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя Татаурова І.М. не врахувала стан здоров’я та вік підозрюваного ОСОБА_1 – інваліда ІІІ групи, 1960 року народження.
З матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження № __________________ стосовно ОСОБА_1 було закрито 26 лютого 2014 року у зв’язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
У межах кримінального провадження № ____________________ до Деснянського районного суду міста Києва слідчим СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві Семеськом С.О. за погодженням з прокурором прокуратури Деснянського району міста Києва Чиповим О.В. 22 січня 2014 року внесено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України за організацію 20 січня 2014 року на вулиці Грушевського в м. Києві поряд зі стадіоном «Динамо» ім. Валерія Лобановського натовпу для вчинення масових заворушень та активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувались насильством над представниками влади, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, і потягли за собою тяжкі наслідки.
Ухвалою від 22 січня 2014 року слідчий суддя Деснянського районного суду міста Києва Татаурова І.М. застосувала до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів – до 21 березня 2014 року (справа № 754/989/14-к).
У мотивувальній частині ухвали слідчий суддя Татаурова І.М. зазначила, що з матеріалів досудового розслідування вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, і стороною кримінального провадження надані відповідні докази, які доводять наявність пред’явленої підозри та достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, що в сукупності вказує на недостатність застосування до підозрюваного більш м’яких запобіжних заходів.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя оцінює в сукупності всі обставини, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, вік, наявність місця роботи, майновий стан.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню, незаконного впливу на співучасників чи свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов переконання про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що буде доцільним і достатнім для забезпечення кримінального провадження та запобігання ризикам, вказаним в статті 177 КПК України.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 3 лютого 2014 року скасовано ухвалу слідчого судді від 22 січня 2014 року у даній справі, клопотання слідчого задоволено частково, застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши останньому залишати місце свого проживання в період часу з 20 год. 00 хв. до 7 год. 00 хв. наступної доби. Строк дії ухвали визначено до 20 березня 2014 року.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що, застосовуючи до ОСОБА_2 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, а саме припустився таких порушень вимог статей 177, 178, 183, 194 КПК України, які істотно вплинули на правильність прийнятого рішення та тягнуть його скасування.
Крім того, слідчим суддею не з’ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв’язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
За таких обставин необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, статтею 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, в контексті зазначеного кримінального провадження немає.
Вищою радою юстиції також встановлено наступне.
У якості обґрунтування застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою у клопотанні зазначено, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. Вказано, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Таким чином, в порушення вимог статті 184 КПК України у даному клопотанні не обґрунтована неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.
ОСОБА_2 заперечував свою участь у масових акціях протесту та пояснив, що він 20 січня 2014 року о 04 год. вийшов з роботи з видавництва «Розумники», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Артема, 52-д та повертався додому в бік вулиці Смірнова-Ласточкіна, де його перестріли незнайомі чоловіки у чорних спортивних костюмах та з медичними масками на обличчях, почали його бити, після чого він спустився на вулицю Глибочицьку, де його затримали працівники міліції.
Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_2 був затриманий 20 січня 2014 року. Відповідно до частин першої та другої статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого – з моменту затримання. Всупереч цим вимогам слідчий суддя Татаурова І.М., визначивши строк дії ухвали до 21 березня 2014 року, фактично встановила строк тримання під вартою тривалістю шістдесят один день.
Вища рада юстиції вважає, що слідчий суддя Татаурова І.М. в ухвалі від 22 січня 2014 року про обрання стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порушення вимог статей 194, 196, 197 КПК України не навела жодного доказу, що підтверджує висновки суду про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, існування зазначених у клопотанні ризиків; не встановила та не обґрунтувала недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів; визначила строк тримання під вартою на 1 день більше, ніж передбачений законом максимальний строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою.
Кримінальне провадження № ____________________ стосовно ОСОБА_2 було закрито 26 лютого 2014 року у зв’язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
Стаття 29 Конституції України гарантує кожній людині право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Як передбачено частинами першою та п’ятою статті 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною першою статті 183 вказаного Кодексу встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з вимогами частини другої статті 177 вказаного Кодексу підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Стаття 178 КПК України визначає обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема встановлює, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Вимоги до клопотання про обрання запобіжного заходу визначені статтею 184 вказаного Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо під час розгляду клопотання наявність всіх наведених обставин не буде доведена, слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» передбачено, що рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних та фізичних осіб.
Враховуючи наведене, Вища рада юстиції вважає, що слідчим суддею Деснянського районного суду міста Києва Татауровою І.М. під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справах №№ 754/1232/14-к, 754/989/14-к не дотримано норм законодавства України та не враховано практику Європейського суду з прав людини, не перевірено відповідність змісту клопотань вимогам статті 184 КПК України; всупереч пункту 4 частини першої статті 196 вказаного Кодексу не наведено жодного доказу на підтвердження висновків судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього ж Кодексу, на які вказує слідчий, обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушено вимоги частини першої статті 194 КПК України; всупереч статті 178 зазначеного Кодексу не надано належної оцінки всім обставинам в їх сукупності, внаслідок чого зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинами кримінального провадження.
У своїх письмових та наданих на засіданні Вищої ради юстиції поясненнях суддя Татаурова І.М. зазначила, що Заступник Генерального прокурора України не є належним суб’єктом для звернення до ТСК відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», а ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їхні захисники з відповідними заявами до ТСК не звертались.
Також суддя наголосила, що за результатами перевірки ТСК прийняла висновок за її відсутності (суддя не була повідомлена про засідання та не мала можливості з’явитись на засідання ТСК через перебування на навчанні у Національній школі суддів), чим позбавила її права надати пояснення.
Крім того, суддя Татаурова І.М. вказала, що розгляд клопотань стосовно ОСОБА_2 і ОСОБА_1 здійснювався у порядку та строки, передбачені законодавством: судові засідання проведені у робочий час з повним фіксуванням судового процесу; не раніше, ніж через три години після отримання підозрюваним ОСОБА_2 копії клопотання та відмови ОСОБА_1 у присутності його захисника від отримання копії клопотання про застосування до нього запобіжного заходу; за участю прокурорів, слідчих, підозрюваних, їх захисників; під час судового засідання були заслухані учасники судового процесу, пояснення слідчих, показання підозрюваних, досліджені докази в обґрунтування клопотань; після проголошення судових рішень ухвали були вручені кожному учаснику судового розгляду під розписку.
З огляду на викладене суддя вважає, що у вказаних справах нею були ухвалені законні, обґрунтовані і вмотивовані судові рішення про застосування до підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наголосила, що під час прийняття судових рішень вона виконувала покладені на неї як на слідчого суддю обов’язки і діяла при цьому об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, керуючись принципом верховенства права, з дотриманням норм Конституції України, КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У судовому засіданні ні підозрювані, ні їхні захисники не звертались до судді з клопотаннями про допит свідків або дослідження додаткових документів.
Суддя Татаурова І.М. також зазначила, що на даному етапі кримінального провадження вона не вправі була вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною у вчиненні злочину, не вирішувала питання про винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_1
З приводу неврахування віку (1960 р.н.) та стану здоров’я (інвалідність ІІІ групи) підозрюваного ОСОБА_1 суддя пояснила, що на час проведення судового засідання він будь-яких ускладнень, скарг та тілесних ушкоджень не мав.
У згаданих справах підозрювані та їхні захисники скористались правом на оскарження судового рішення, при цьому порушували питання лише про зміну запобіжного заходу на більш м’який.
Суддя наголосила, що обраний нею запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 апеляційним судом змінено, а ухвала стосовно ОСОБА_1 – залишена без змін.
Суддя Татаурова І.М. вказала, що допущені нею процесуальні недоліки не набули незворотного характеру та не є підставою для звільнення її з посади за порушення присяги.
Представник судді адвокат Подосінов А.О. у письмових та наданих на засіданні Вищої ради юстиції поясненнях, посилаючись на правові позиції суддів Вищого адміністративного суду України, зазначив, що звільнення судді за порушення присяги є найсуворішою санкцією відповідальності судді, який вчинив діяння, несумісне із посадою судді, проти інтересів служби, яке суперечить покладеним на нього обов’язкам. Постановляючи ухвали у січні 2014 року про обрання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжного заходу, Татаурова І.М. виконувала покладені на неї як на слідчого суддю обов’язки і діяла при цьому об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, виключно в межах чинного закону та керуючись принципом верховенства права, тобто саме так, як і присягала здійснювати правосуддя.
Вища рада юстиції вважає, що твердження судді Татаурової І.М. та її представника – адвоката Подосінова А.О не спростовують вчинених нею порушень закону, які знайшли своє підтвердження під час проведення перевірки.
Вищою радою юстиції встановлено, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Комісія) від 18 серпня 2015 року частково задоволено клопотання Генерального прокурора України від 21 липня 2015 року про відсторонення Татаурової І.М. від посади судді до 2 вересня 2015 року, у зв’язку з її притягненням до кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення – злочину, передбаченого частиною другою статті 375 КК України (постановлення завідомо неправосудної ухвали про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою). Рішеннями Комісії від 2 вересня та 2 жовтня 2015 року строк відсторонення продовжено на 1 місяць.
Рішення Комісії від 18 серпня 2015 року про первинне відсторонення Татаурової І.М. від посади судді скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2015 року.
Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року визнано протиправним та скасовано рішення Комісії від 2 вересня 2015 року про продовження строку відсторонення вказаної судді від посади.
Частина перша статті 129 Конституції України передбачає, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час прийняття слідчим суддею Татауровою І.М. ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у вказаних справах) суддя зобов’язаний, крім іншого, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватись присяги судді.
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватись морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади (частина перша статті 55 згаданого Закону у відповідній редакції).
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п’ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб’єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
З огляду на викладене Вища рада юстиції вважає, що допущені суддею Татауровою І.М. порушення норм законодавства України порочать звання судді, викликають сумнів у її об’єктивності, безсторонності та неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов’язків і є підставою для внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги.
Враховуючи наведене, Вища рада юстиції, керуючись статтями 27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції»,
вирішила:
внести подання до Верховної Ради України про звільнення судді Деснянського районного суду міста Києва Татаурової Ірини Миколаївни з посади у зв’язку з порушенням присяги судді.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
