Акт ВРП

Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 10 червня 2015 року № 57/02-15 стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва Бартащук Людмили Вікторівни, Беця Олександра Вадимовича, Єфімової Ольги Іванівни, Коваль Світлани Миколаївни та Приндюк Марії Василівни,

встановила:

Бартащук Людмила Вікторівна Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів обласних та Київського міського судів України» від 21 листопада 1992 року № 2815-ХІІ обрана членом Київського міського суду. Постановою Верховної Ради України від 26 грудня 2002 року № 413-ІV обрана суддею Апеляційного суду міста Києва безстроково.

Згідно з характеристикою, наданою головою Апеляційного суду міста Києва Головачовим Я.В., Бартащук Л.В. за час роботи в суді зарекомендувала себе висококваліфікованим юристом, досвідченою, працьовитою і принциповою суддею, яка добре знає чинне законодавство і правильно застосовує його на практиці. До виконання своїх обов’язків ставиться сумлінно та відповідально. Велику увагу приділяє підвищенню професійних знань і ділової кваліфікації, вивченню нових законодавчих та нормативних актів. Маючи значний досвід роботи суддею, судові справи розглядає вчасно, при відправленні правосуддя правильно та кваліфіковано застосовує норми матеріального та процесуального законодавства України. Користується повагою і авторитетом у колективі Апеляційного суду міста Києва та серед суддів районних судів міста Києва. За своїми особистими якостями енергійна, ініціативна, дисциплінована. Вимоглива до себе та інших. За характером врівноважена та доброзичлива. За час роботи суддею Апеляційного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

Бець Олександр Вадимович рішенням Київської міської ради народних депутатів І сесії ХХІІ скликання від 25 жовтня 1994 року № 32 обраний суддею Дарницького районного суду міста Києва. Постановою Верховною Ради України від 23 вересня 1999 року № 1101–XIV обраний суддею цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2757-VІ обраний суддею Апеляційного суду міста Києва.

Згідно з характеристикою, наданою головою Апеляційного суду міста Києва Головачовим Я.В., яка надійшла до Вищої ради юстиції 9 листопада 2015 року, суддя Бець О.В. за час роботи в суді зарекомендував себе висококваліфікованим юристом, досвідченим, працьовитим і принциповим суддею. До виконання своїх обов’язків ставиться сумлінно та відповідально. Велику увагу приділяє підвищенню професійних знань і ділової кваліфікації, вивченню нових законодавчих та нормативних актів. Маючи значний досвід роботи суддею, судові справи розглядає вчасно, при відправленні правосуддя правильно та кваліфіковано застосовує норми матеріального та процесуального законодавства України. За своїми особистими якостями енергійний, ініціативний, дисциплінований. Вимогливий до себе та інших. Вміє встановлювати стосунки з колегами. Самокритичний, комунікабельний, принциповий. У роботі послідовний та відповідальний, має високу результативність праці. За характером врівноважений та доброзичливий. За час роботи суддею Апеляційного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Єфімова Ольга Іванівна рішенням Київської міської ради народних депутатів VII сесії XХI скликання від 12 грудня 1991 року № 19 обрана народним суддею Дарницького районного народного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 4 березня 1998 року № 161/98-ВР обрана суддею Київського міського суду (нині – Апеляційний суд міста Києва) безстроково.

Згідно з характеристикою, наданою головою Апеляційного суду міста Києва Головачовим Я.В., суддя Єфімова О.І. за час роботи в суді зарекомендувала себе висококваліфікованим юристом, досвідченою, працьовитою та принциповою суддею, яка добре знає чинне законодавство і правильно застосовує його на практиці. До виконання своїх обов’язків ставиться сумлінно й відповідально. Велику увагу приділяє підвищенню професійних знань і ділової кваліфікації, вивченню нових законодавчих та нормативних актів. Маючи значний досвід роботи суддею, судові справи розглядає вчасно, при відправленні правосуддя правильно та кваліфіковано застосовує норми матеріального та процесуального законодавства України. Користується повагою і авторитетом у колективі суду та серед суддів районних судів міста Києва. За своїми особистими якостями енергійна, ініціативна, дисциплінована. Вимоглива до себе та інших. За характером врівноважена та доброзичлива. За час роботи суддею Апеляційного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

Коваль Світлана Миколаївна рішенням Київської міської ради народних депутатів ХІІІ сесії ХХІ скликання від 18 лютого 1993 року № 4 обрана народним суддею Жовтневого районного суду міста Києва. Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 переведена на роботу на посаді судді до новоутвореного Солом’янського районного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 7 лютого 2002 року № 3060-ІІІ обрана суддею Апеляційного суду міста Києва безстроково.

Згідно з характеристикою, наданою головою Апеляційного суду міста Києва Головачовим Я.В., суддя Коваль С.М. за час роботи в суді зарекомендувала себе висококваліфікованим юристом, досвідченою, працьовитою і принциповою суддею, яка добре знає чинне законодавство і правильно застосовує його на практиці. До виконання своїх обов’язків ставиться сумлінно та відповідально. Велику увагу приділяє підвищенню професійних знань і ділової кваліфікації, вивченню нових законодавчих та нормативних актів. Маючи значний досвід роботи суддею, судові справи розглядає вчасно, при відправленні правосуддя правильно та кваліфіковано застосовує норми матеріального та процесуального законодавства України. Користується повагою і авторитетом у колективі суду та серед суддів районних судів міста Києва. За своїми особистими якостями енергійна, ініціативна, дисциплінована, вимоглива до себе та інших. За характером врівноважена та доброзичлива. За час роботи суддею Апеляційного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

Приндюк Марія Василівна 17 жовтня 1989 року обрана суддею Жовтневого районного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 11 квітня 1995 року № 133/95-ВР обрана суддею Київського міського суду. Постановою Верховної Ради України від 7 квітня 2005 року № 2534-IV обрана суддею Апеляційного суду міста Києва безстроково.

Згідно з характеристикою, наданою головою Апеляційного суду міста Києва Головачовим Я.В., суддя Приндюк М.В. за час роботи в суді зарекомендувала себе висококваліфікованим юристом, досвідченою, працьовитою і принциповою суддею. Велику увагу приділяє підвищенню професійних знань і ділової кваліфікації, вивченню нових законодавчих та нормативних актів. Маючи значний досвід роботи суддею, судові справи розглядає вчасно, при відправленні правосуддя правильно та кваліфіковано застосовує норми матеріального та процесуального законодавства України. За своїми особистими якостями енергійна, ініціативна, дисциплінована. Вимоглива до себе та інших. Вміє встановлювати стосунки з колегами. Самокритична, комунікабельна, принципова. У роботі послідовна та відповідальна, має високу результативність праці. За характером врівноважена та доброзичлива. За час роботи суддею Апеляційного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) надійшли заяви експерта Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація» Берка С.Т. від 13 жовтня 2014 року, заступника Генерального прокурора України Шокіна В.М. від 10 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва Коваль С.М., Беця О.В., Приндюк М.В., Єфімової О.І., Бартащук Л.В.; заяви Закревської Є.О. від 9 грудня 2014 року та Кадури В.О. від 11 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва Коваль С.М., Беця О.В., Приндюк М.В.; заява Кисельова О.А. від 9 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Апеляційного суду міста Києва Беця О.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Експерт Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація» Берко С.Т. у своїх заявах зазначив, що суддями Коваль С.М., Бецем О.В., Приндюк М.В., Єфімовою О.І., Бартащук Л.В. у складі колегій постановлено ряд судових рішень, якими ухвали слідчих суддів судів першої інстанції про застосування щодо підозрюваних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою було залишено без змін з порушенням вимог статті 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та норм міжнародного права, а саме: не з’ясовано, чи була у слідчих суддів можливість застосувати більш м’які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою.

У своїх заявах заступник Генерального прокурора України Шокін В.М. зазначив, що вищевказаними суддями були залишені без змін ухвали слідчих суддів про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваних у зв’язку з їх участю в масових акціях протесту. Зважаючи на відсутність ретельного обґрунтування виняткової необхідності застосування тримання під вартою як запобіжного заходу у вказаних справах заступник Генерального прокурора України Шокін В.М. просив провести перевірку на предмет порушення присяги даними суддями.

Закревська Є.О. у своїй заяві зазначила, що суддями Апеляційного суду міста Києва Бецем О.В., Коваль С.М., Приндюк М.В. постановлено ухвалу, якою її апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 6 грудня 2013 року про застосування щодо Кадури В.О. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було залишено без змін з порушенням вимог статі 177 КПК України та норм міжнародного права, зокрема: не з’ясовано, чи була у слідчих суддів можливість застосувати більш м’які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою; не перевірено, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваними кримінального правопорушення.

Кадура В.О. у своїй заяві вказав на те, що суддями Бецем О.В., Коваль С.М., Приндюк М.В. постановлено неправомірну ухвалу, якою його апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишено без змін, оскільки суддями не було перевірено, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Крім того, з висновку ТСК вбачається, що 12 грудня 2014 року до ТСК надійшла заява Кисельова О.А. від 9 грудня 2014 року про порушення суддею Апеляційного суду міста Києва Бецем О.В. норм законодавства України при ухваленні судового рішення, яким постанову Подільського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року про визнання автора заяви винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122² Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), залишено без змін.

Незважаючи на порушення, допущені судом першої інстанції, суддя Бець О.В. при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 взяв до уваги лише рапорт інспектора ДАІ та протокол про адміністративне правопорушення, при цьому не врахувавши надані ним показання та проігнорувавши принцип презумпції невинуватості.

ТСК для перевірки обставин, наведених у вищезгаданих зверненнях, було витребувано матеріали таких справ:

- № 11-сс/796/2162/2013 (підозрюваний ОСОБА_2), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Коваль С.М., суддів: Беця О.В., Приндюк М.В.;

- № 11-сс/796/2164/2013 (підозрюваний ОСОБА_3), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Коваль С.М., Приндюк М.В.;

- № 11-сс/796/2181/2013 (підозрюваний ОСОБА_4), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Коваль С.М., Приндюк М.В.;

- № 11-сс/796/2206/2013 (підозрюваний ОСОБА_5), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Бартащук Л.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/2213/2013 (підозрюваний ОСОБА_6), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Коваль С.М., Приндюк М.В.;

- № 11-сс/796/175/2014 (підозрюваний ОСОБА_7), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів: Беця О.В., Коваль С.М.;

- № 11-сс/796/191/2014 (підозрюваний ОСОБА_8), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Приндюк М.В., суддів: Беця О.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/192/2014 (підозрюваний ОСОБА_9), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів: Беця О.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/193/2014 (підозрюваний ОСОБА_10), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Єфімової О.І., Коваль С.М.;

- № 11-сс/796/194/2014 (підозрюваний ОСОБА_11), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Коваль С.М., суддів: Беця О.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/204/2014 (підозрюваний ОСОБА_12), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Приндюк М.В., суддів: Бартащук Л.В., Беця О.В.;

- № 11-сс/796/207/2014 (підозрюваний ОСОБА_13), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів: Беця О.В., Коваль С.М.;

- № 11-сс/796/223/2014 (підозрюваний ОСОБА_14), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Єфімової О.І., суддів Бартащук Л.В., Беця О.В.;

- № 11-сс/796/256/2014 (підозрюваний ОСОБА_15), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Єфімової О.І., суддів: Беця О.В., Коваль С.М.;

- № 11-сс/796/269/2014 (підозрюваний ОСОБА_16), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Єфімової О.І., суддів: Беця О.В., Коваль С.М.;

- № 11-сс/796/270/2014 (підозрюваний ОСОБА_17), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Бартащук Л.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/271/2014 (підозрюваний ОСОБА_18), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Бартащук Л.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/277/2014 (підозрюваний ОСОБА_19), розглянута колегією суддів у складі: головуючого Коваль С.М., суддів: Бартащук Л.В., Єфімової О.І.

За результатами перевірки суддів ТСК було прийнято висновок від 10 червня 2015 року № 57/02-15, яким визнано в діях суддів Апеляційного суду міста Києва Бартащук Л.В., Беця О.В., Єфімової О.І., Коваль С.М. та Приндюк М.В. наявність ознак порушення присяги, та направлено його з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду і прийняття рішення.

До висновку ТСК також було додано матеріали кримінального провадження № 1-кс/760/424/14 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_20 та № 1-кс/760/425/14 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_21.

До Вищої ради юстиції 11 грудня 2015 року надійшло звернення заступника начальника відділу з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених суддями та представниками судової гілки влади, управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України І.Бабенка з проханням повідомити, чи направлені до Вищої ради юстиції заяви Берка С.Т., за якими ТСК здійснювала перевірку стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва Приндюк М.В. у зв’язку з ухваленням нею рішення у справі № 1-кс/760/424/14 (запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_20) та Бартащук Л.В. у зв’язку з ухваленням нею рішення у справі № 1-кс/760/425/14 (запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_21).

На час розгляду дисциплінарної справи згадані у зверненні заяви з ТСК до Вищої ради юстиції не надходили та висновок ТСК за цими заявами ухвалений не був.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 1 вересня 2015 року висновок ТСК з доданими до нього матеріалами за заявами експерта Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація» Берка С.Т. від 13 жовтня 2014 року, Закревської Є.О. від 9 грудня 2014 року, Кисельова О.А. від 9 грудня 2014 року, заступника Генерального прокурора України Шокіна В.М. від 10 грудня 2014 року та Кадури В.О. від 11 грудня 2014 року стосовно вказаних суддів Апеляційного суду міста Києва передано члену Вищої ради юстиції Лесько А.О. для розгляду.

Член Вищої ради юстиції Лесько А.О. запропонувала відкрити дисциплінарну справу щодо вказаних суддів (висновок від 6 жовтня 2015 року).

Ухвалою Вищої ради юстиції від 15 жовтня 2015 року відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва Бартащук Л.В., Беця О.В., Єфімової О.І., Коваль С.М. та Приндюк М.В.

1 березня 2015 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання про звільнення суддів Апеляційного суду міста Києва Бартащук Л.В., Беця О.В., Єфімової О.І., Коваль С.М. та Приндюк М.В. з посад за порушення присяги.

Розглянувши дисциплінарну справу за висновком ТСК від 10 червня 2015 року № 57/02-15, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Лесько А.О., врахувавши висновок дисциплінарної секції, пояснення суддів, їх представників, Вища рада юстиції погоджується з висновком ТСК про наявність у діях суддів Апеляційного суду міста Києва Бартащук Л.В., Беця О.В., Єфімової О.І., Коваль С.М. та Приндюк М.В. ознак порушення присяги, виходячи з такого.

Вищої радою юстиції встановлено, що суддями Апеляційного суду міста Києва Бартащук Л.В., Бецем О.В., Єфімовою О.І., Коваль С.М. та Приндюк М.В. у складі колегій було розглянуто 18 справ, за наслідками розгляду яких прийнято рішення про залишення без змін ухвал слідчих суддів судів першої інстанції про обрання запобіжних заходів підозрюваним у вигляді тримання під вартою у справах:

- № 11-сс/796/2162/2013 (підозрюваний ОСОБА_2), колегія суддів у складі: головуючого Коваль С.М., суддів: Беця О.В., Приндюк М.В.;

- № 11-сс/796/2164/2013 (підозрюваний ОСОБА_3), колегія суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Коваль С.М., Приндюк М.В.;

- № 11-сс/796/2181/2013 (підозрюваний ОСОБА_4), колегія суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Коваль С.М., Приндюк М.В.;

- № 11-сс/796/2206/2013 (підозрюваний ОСОБА_5), колегія суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Бартащук Л.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/2213/2013 (підозрюваний ОСОБА_6), колегія суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Коваль С.М., Приндюк М.В.;

- № 11-сс/796/175/2014 (підозрюваний ОСОБА_7), колегія суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів: Беця О.В., Коваль С.М.;

- № 11-сс/796/191/2014 (підозрюваний ОСОБА_8), колегія суддів у складі: головуючого Приндюк М.В., суддів: Беця О.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/192/2014 (підозрюваний ОСОБА_9), колегія суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів: Беця О.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/193/2014 (підозрюваний ОСОБА_10), колегія суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Єфімової О.І., Коваль С.М.;

- № 11-сс/796/194/2014 (підозрюваний ОСОБА_11), колегія суддів у складі: головуючого Коваль С.М., суддів: Беця О.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/204/2014 (підозрюваний ОСОБА_12), колегія суддів у складі: головуючого Приндюк М.В., суддів: Бартащук Л.В., Беця О.В.;

- № 11-сс/796/207/2014 (підозрюваний ОСОБА_13), колегія суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів Беця О.В., Коваль С.М.;

- № 11-сс/796/223/2014 (підозрюваний ОСОБА_14), колегія суддів у складі: головуючого Єфімової О.І., суддів: Бартащук Л.В., Беця О.В.;

- № 11-сс/796/256/2014 (підозрюваний ОСОБА_15), колегія суддів у складі: головуючого Єфімової О.І., суддів: Беця О.В., Коваль С.М.;

- № 11-сс/796/269/2014 (підозрюваний ОСОБА_16), колегія суддів у складі: головуючого Єфімової О.І., суддів: Беця О.В., Коваль С.М.;

- № 11-сс/796/270/2014 (підозрюваний ОСОБА_17), колегія суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Бартащук Л.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/271/2014 (підозрюваний ОСОБА_18.), колегія суддів у складі: головуючого Беця О.В., суддів: Бартащук Л.В., Єфімової О.І.;

- № 11-сс/796/277/2014 (підозрюваний ОСОБА_19), колегія суддів у складі: головуючого Коваль С.М., суддів: Бартащук Л.В., Єфімової О.І.

Крім того, суддею Апеляційного суду міста Києва Бецем О.В. було розглянуто справу № 33/796/220/2014 стосовно ОСОБА_1 та ухвалено постанову від 17 лютого 2014 року про залишення без змін постанови Подільського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122² КУпАП (невиконання водіями вимог про зупинку), якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.

У результаті розгляду дисциплінарної справи були встановлені факти, що свідчать про порушення суддями присяги, при розгляді зазначених нижче справ.

1. Справа № 11-сс/796/175/2014 (підозрюваний ОСОБА_7), колегія суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів: Беця О.В., Коваль С.М.

Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва Домарацька А.В.

21 січня 2014 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21 січня 2014 року, погоджене зі старшим прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (масові заворушення), в межах кримінального провадження № 12014100030000714, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вказане клопотання було обґрунтоване тим, що 19 січня 2014 року приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_7, діючи спільно з іншими невстановленими досудовим слідством особами у кількості 3000–5000 осіб, прибув на вул. Грушевського поряд зі стадіоном «Динамо» в місті Києві з метою активної участі у масових заворушеннях, що супроводжувались насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувались як зброя. З метою вчинення кримінального правопорушення та участі у масових заворушеннях ОСОБА_7, діючи спільно з іншими особами, заздалегідь підготували екіпіровку для власного захисту під час нападу на працівників міліції, а саме: бронежилети, шоломи, захисні щитки та інші засоби індивідуального захисту. Для досягнення свого злочинного умислу ОСОБА_7, діючи спільно з невстановленими особами, вчинив насильство над особами, які намагались їм завадити, а саме насильство над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України шляхом нападу і завдання їм ударів битками, кийками, палками, ціпками, розпилення сльозогінного газу, застосування світло-шумових гранат тощо. Крім того, шляхом застосування фізичної сили вчинили дії, направлені на знищення майна: автотранспортних засобів, металевих турнікетів, які належать ГУ МВС України в м. Києві, використовувались працівниками міліції для стримування учасників масового заворушення та перешкоджали просуванню вищевказаних осіб у напрямку будівлі Верховної Ради України. У клопотанні також зазначено, що під час вказаних вище протиправних дій ОСОБА_7, діючи спільно з невстановленими особами, чинив опір представникам влади – працівникам міліції, які намагались припинити злочинні дії цих осіб, – шляхом застосування проти працівників міліції предметів, які були заздалегідь підготовані та використовувались як зброя, як-от: ножів, гумових палиць, бит, пневматичних пістолетів, ціпків, балончиків зі сльозогінним газом тощо. Для приховування власних облич, з метою уникнення відповідальності за вчинювані діяння, ОСОБА_7 та інші невстановлені особи використали маски, шоломи, марлеві пов’язки та інші засоби для приховання особи.

Під час вчинення зазначених протиправних дій ОСОБА_7 був затриманий працівниками міліції.

У клопотанні зазначено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, належить до категорії особливо тяжких, а підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання наведеним ризикам застосуванням більш м’яких запобіжних заходів.

Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва Домарацька А.В. 21 січня 2014 року розглянула вищевказане клопотання і постановила ухвалу про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів – до 20 березня 2014 року (справа № 759/919/14-к).

При цьому слідчий суддя виходила з того, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом міліціонера-водія МПОР «Беркут» ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_22 від 20 січня 2014 року, протоколом огляду місця події від 20 січня 2014 року, показаннями потерпілого ОСОБА_22, протоколом одночасного допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_22 від 20 січня 2014 року, показаннями свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24, іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Суд дійшов висновку, що у кримінальному провадженні встановлено наявність передбачених статтею 177 КПК України ризиків, і обґрунтував застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 необхідністю запобігання його спробі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення інших правопорушень.

Вказана ухвала слідчого судді була оскаржена в апеляційному порядку захисником ОСОБА_7 – ОСОБА_25.

В апеляційній скарзі захисник вказав, що ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, слідчий порушив принцип територіальної підсудності, оскільки події відбувались у Печерському районі міста Києва, і суддя, у зв’язку із цим, не мала законних підстав розглядати клопотання слідчого.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 6 лютого 2014 року, постановленою колегією суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів: Беця О.В., Коваль С.М., апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2014 року – без змін (справа № 11-сс/796/175/2014).

Апеляційний суд виходив з того, що слідчий суддя, вислухавши пояснення прокурора, сторони захисту, підозрюваного та дослідивши матеріали клопотання, встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце, підтверджуються достатніми на даному етапі розслідування доказами і у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного слідчий суддя не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів. Відсутність в ухвалі слідчого судді посилань на конкретні докази, які обґрунтовують підозру, не суперечить змісту статті 196 КПК України, яка встановлює вимоги до відомостей, що повинні міститися в ухвалі слідчого судді. Посилання на матераіли, що підтверджують підозру, згідно зі статтею 184 КПК України, повинні зазначатися у клопотанні слідчого, а слідчий суддя, в свою чергу, повинен перевірити достовірність цих посилань. Для з’ясування зазначених обставин як судом першої інстанції, так і судовою колегією було витребувано і вивчено матеріали кримінального провадження.

Приймаючи рішення, суд узяв до уваги характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7.

Тому застосування щодо ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, на думку колегії суддів, є обґрунтованим та превентивним.

Доводи апеляційної скарги захисника стосовно того, що слідчий порушив принцип територіальної підсудності, спростовуються матеріалами провадження, оскільки відповідно до постанови старшого прокурора прокуратури Деснянського району міста Києва про визначення територіальної підслідності від 21 січня 2014 року підслідність кримінального провадження у кримінальному провадженні № 12014100030000714 від 21 січня 2014 року визначено за СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Вищою радою юстиції встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний врахувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, та навести їх у мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.

Тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України (стаття 183 КПК України).

Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суддею першої інстанції було порушено вищевказані норми кримінального процесуального закону.

З тексту ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2014 року вбачається, що слідчий суддя, застосовуючи запобіжній захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7, дійшов висновку, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у тому числі рапортом міліціонера-водія МПОР «Беркут» ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_22 від 20 січня 2014 року, показаннями потерпілого ОСОБА_22; протоколом одночасного допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_22 від 20 січня 2014 року; показаннями свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з пунктом 2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 23 серпня 2012 року № 747, рапорт відноситься до внутрішніх документів МВС України та, відповідно до статті 99 КПК України, не входить до переліку документів, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Тобто відомості, що містились у рапорті від 20 січня 2014 року, не могли бути оцінені слідчим суддею як доказ обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Не відповідає вимогам закону і посилання слідчого судді на протокол одночасного допиту свідка ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_22 від 20 січня 2014 року, оскільки відповідно до вимог пункту 6 частини другої статті 87 КПК України суд зобов’язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Допит ОСОБА_7 як свідка з попередженням його про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 КК України (завідомо неправдиве показання) та статтею 385 КК України (відмова свідка від давання показань) також мав місце 20 січня 2014 року після затримання особи, до пред’явлення йому підозри.

Проте зазначені обставини залишилися поза увагою колегії суддів апеляційної інстанції.

Крім того, слідчим суддею не наведено мотивів та посилання на докази тієї обставини, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; не зазначено обставин на обґрунтування того, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним у клопотанні ризикам; не розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Слідчим суддею також не було наведено мотивів, чому не враховано особу підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_7 має молодий вік, зареєстрований та постійно проживає у м. Києві, опікується батьком, який є інвалідом 1-ї групи та потребує постійного стороннього догляду.

Разом з тим вищенаведені обставини у своїй сукупності можуть свідчити на користь зменшення ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.

Слідчий суддя дійшла висновку, що у кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а у зв’язку із тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії особливо тяжких та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, може переховуватись від органів досудового розслідування та вчиняти інші правопорушення, то менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання відповідним ризикам.

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті п’ятої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, що можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного заходу у вигляді ув’язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися у кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії», заява № 267721/95; рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», заява № 40107/02).

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

В ухвалі слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва не наведені належні й достатні мотиви та підстави їх ухвалення.

Крім того, слідчим суддею не було взято до уваги, що згідно з протоколом затримання ОСОБА_7, складеним старшим слідчим СВ Деснянского РУ ГУ МВС України в м. Києві підозрюваного затримано 20 січня 2014 року о 14 год. 00 хв. у приміщенні Деснянського РУ ГУ МВС. Разом з тим матеріали кримінального провадження містять дані про фактичне затримання ОСОБА_7 у період з 4 год. 00 хв. до 6 год. 00 хв. 20 січня 2014 року, а допит його в якості свідка відбувся того ж дня о 9 год. 15 хв.

Таким чином, у протоколі затримання підозрюваного не було зафіксовано фактичного часу його затримання, як того вимагають приписи частини п’ятої статті 208 КПК України.

Пунктом 125 рішення Європейського суду з прав людини від 25 травня 1998 року у справі «Курт проти Туреччини» передбачено, що недокументування таких відомостей, як дата, час і місце затримання особи, її ім’я, підстави для затримання та ім’я особи, яка здійснює затримання, має вважатися таким, що суперечить вимозі законності й самій меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 відбулося без додержання низки норм КПК.

Вищою радою юстиції за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Домарацької А.В. за висновком ТСК від 9 червня 2015 року № 42/02-15, прийнято рішення від 17 грудня 2015 року про внесення подання про звільнення вказаної судді з посади за порушення присяги, у тому числі й за порушення, допущені при розгляді справи про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7.

Відповідно до частини третьої статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (частина перша статті 412 КПК України).

Згідно з частинами першою–третьою статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Проте суддями Апеляційного суду міста Києва Бартащук Л.В., Бецем О.В. та Коваль С.М. всупереч наведеним нормам закону ухвалу слідчого судді, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, було залишено без змін.

2. Справа № 11-сс/796/192/2014 (підозрюваний ОСОБА_9), колегія суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів: Беця О.В., Єфімової О.І.

Слідчий суддя Солом’янського районного суду міста Києва Демидовська А.І.

До Солом’янського районного суду м. Києва 22 січня 2014 року в межах кримінального провадження № 12014100000000179, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, звернувся слідчий СВ Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9. Клопотання було погоджене прокурором прокуратури Солом’янського району міста Києва. Відповідно до клопотання ОСОБА_9 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України (масові заворушення), – активній участі у масових заворушеннях 19 та 20 січня 2014 року.

Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Демидовської А.І. від 22 січня 2014 року дане клопотання задоволено та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 днів – з 20 січня 2014 року до 14 лютого 2014 року (справа № 760/1318/14-к).

У мотивувальній частині ухвали слідчого судді зазначено, що особа обґрунтовано підозрювалась у скоєнні злочину проти громадського порядку та моральності, пов’язаного із погрозами застосування насильства, які призвели до інших тяжких наслідків, передбачених частиною другою статті 294 КК України, за яке передбачено покарання від восьми до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

На думку слідчого судді, існували ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, та іншим чином перешкоджатиме кримінальному провадженню, у зв’язку з чим жоден із більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам.

Вказана ухвала суду була оскаржена в апеляційному порядку захисником ОСОБА_9 – ОСОБА_26.

В апеляційній скарзі захисник посилався на те, що судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин, з’ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, не враховано всіх доказів, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, вказав, що ОСОБА_9 були завдані численні тілесні ушкодження, у зв’язку з чим він потребує медичного лікування та догляду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року, постановленою колегією суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів: Беця О.В., Єфімової О.І., апеляційну скаргу захисника ОСОБА_26 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року – без змін (справа № 11-сс/796/192/2014).

У мотивувальній частині ухвали апеляційного суду зазначено, що доводи захисника стосовно відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 кримінального правопорушення та відсутності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними та такими, що суперечать зібраним органом досудового розслідування матеріалам.

Відповідно до статті 178 КПК України суд врахував дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров’я, сімейний стан, наявність роботи, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий судя при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив усі обставини, з якими закон пов’язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені суддею у судовому засіданні. На даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором під час розгляду клопотання, що виключає можливість обрання стосовно ОСОБА_9 більш м’якого запобіжного заходу.

Порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді та зміни щодо підозрюваного запобіжного заходу, апеляційним судом не встановлено.

Вищою радою юстиції встановлено наступне.

Із клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу від 22 січня 2014 року вбачається, що вина ОСОБА_9 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема рапортом заступника командира з МЗ БМОП «Беркут» ГУ МВС України в Харківській області, протоколом відібрання зразків змиву обох рук підозрюваного. Разом з тим копії таких документів не були надані стороною обвинувачення суду та у матеріалах провадження відсутні.

У протоколі затримання підозрюваний зазначив, що після затримання його жорстоко били і посадили до закритого фургона, після огляду медпрацівниками доправили до лікарні швидкої допомоги, права при затриманні відповідно до частини четвертої статті 208 КПК України не роз’яснювались.

Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України та навести їх у мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.

Тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України (стаття 183 КПК України).

Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У судовому засіданні першої інстанції прокурором не було доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.

У матеріалах провадження міститься позитивна характеристика з місця навчання – Національного технічного університету України, а також з постійного місця роботи – ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані». Також ОСОБА_9 мав постійне місце проживання та реєстрації.

Крім того, захисники ОСОБА_27 та ОСОБА_26 наполягали на тому, що жодних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не існує, оскільки підозрюваний перебував у лікарні швидкої допомоги за станом здоров’я (після побиття).

Отже, у судовому засіданні першої інстанції прокурором не було доведено неможливість застосування інших запобіжних заходів та не було наведено підстав вважати, що існують ризики, що ОСОБА_9 може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суддею першої інстанції було порушено вищевказані норми кримінального процесуального закону.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу слідчий суддя не встановила, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш мяких зпобіжних заході для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушила вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті 194 КПК України.

Вищою радою юстиції за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Демидовської А.І. за висновком ТСК від 9 червня 2015 року № 47/02-15, прийнято рішення від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення вказаної судді з посади за порушення присяги, у тому числі й за порушення, допущені при розгляді справи про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_26 посилався на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому правопорушення; відсутність ризиків, що ОСОБА_9 може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України; недоведення прокурором неможливості застосування інших запобіжних заходів.

Також до Апеляційного суду міста Києва захисниками ОСОБА_9 – адвокатами ОСОБА_26 та ОСОБА_27 було подане клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: чотирьох заяв народних депутатів України ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 про взяття підозрюваного ОСОБА_9 на особисту поруку, копію довідки № 720 Міської клінічної лікарні швидкої допомоги міста Києва від 3 лютого 2014 року та фотографію ОСОБА_9 (зі слідами побиття), зроблену 21 січня 2014 року в цій лікарні.

Відповідно до частини третьої статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (частина перша статті 412 КПК України).

Згідно з частинами першою–третьою статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Проте суддями Апеляційного суду міста Києва Бартащук Л.В., Бецем О.В., Єфімовою О.І. всупереч наведеним нормам закону ухвалу слідчого судді, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, було залишено без змін.

3. Справа № 11-сс/796/207/2014 (підозрюваний ОСОБА_13), колегія суддів у складі: головуючого Бартащук Л.В., суддів: Беця О.В., Коваль С.М.

Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В.

24 січня 2014 року до Святошинського районного суду міста Києва в межах кримінального провадження № 12014100000000248, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, звернувся старший слідчий СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Дане клопотання було погоджене старшим прокурором прокуратури Святошинського району міста Києва. Відповідно до клопотання ОСОБА_13 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України (масові заворушення).

У клопотанні було зазначено, що 22 січня 2014 року ОСОБА_13, діючи спільно з іншими невстановленими досудовим слідством особами у кількості приблизно 3000–5000 осіб, прибули на вул. Грушевського поряд зі стадіоном «Динамо» в місті Києві з метою активної участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя. Також у клопотанні зазначено, що з метою досягнення свого злочинного умислу ОСОБА_13, діючи спільно з невстановленими особами, вчинив дії, направлені на досягнення своєї злочинної мети, шляхом вчинення насильства над особами, які намагалися їм завадити, а саме насильства над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України, шляхом нападу та завдання їм ударів битками, кийками, палицями, ціпками, розпиленням сльозогінного газу, камінням тощо. На думку слідчого, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_13 злочину, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_32, протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В. від 24 січня 2014 року вищевказане клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів – до 22 березня 2014 року (справа № 759/1044/14-к).

Вказана ухвала суду була оскаржена захисниками ОСОБА_13 – адвокатами ОСОБА_33 та ОСОБА_34 до суду апеляційної інстанції.

В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_33 просив скасувати ухвалу сідчого судді та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на позитивні дані про особу підозрюваного ОСОБА_13. Крім цього, захисник вказав, що судом не у повному обсязі досліджені підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_34 просив ухвалу слідчого судді скасувати та звільнити підозрюваного ОСОБА_13 з-під варти. Мотивуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказав, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні відсутні та слідчим суддею не розглянута можливість застосування до підозрюваного альтернативних запобіжних заходів.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року, постановленою колегією суддів у складі: Бартащук Л.В. (головуючого), суддів: Беця О.В., Коваль С.М., апеляційні скарги залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 24 січня 2014 року – без змін (справа № 11-сс/796/207/2014).

У мотивувальній частині ухвали апеляційного суду зазначено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вимог статей 177, 178, 183 КПК України.

Зі змісту ухвали вбачається, що доводи апеляційної скарги захисників щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді колегією суддів апеляційного суду були відхилені, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон пов’язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя тим самим виключив можливість, що більш м’які запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_13.

На думку колегії суддів, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором під час розгляду клопотання, що виключає можливість обрання стосовно ОСОБА_13 більш м’якого запобіжного заходу. Порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді та зміни щодо підозрюваного запобіжного заходу, не встановлено.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Повідомлення про підозру ОСОБА_13 було здійснено 23 січня 2014 року в межах досудового розслідування № 12014100000000179. Відповідно до мотивувальної частини постанови прокуратури міста Києва про визначення територіальної підслідності від 23 січня 2014 року із кримінального провадження № 12014100000000179 в окреме провадження виділено матеріали за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за номером 12014100000000248. Разом з тим у матеріалах судової справи № 759/1044/14-к відсутнє рішення прокурора, винесене згідно з частиною п’ятої статті 217 КПК України, про виділення провадження № 12014100000000248 з провадження № 12014100000000179.

В ухвалі слідчого судді від 24 січня 2014 року зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_13 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_32 та протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками.

Проте норми чинного КПК України передбачають можливість проведення впізнання особи за фотознімком за умови, що саму особу пред’явити для впізнання неможливо. Таке впізнання можна провести, якщо особа, що підлягає впізнанню, померла, місцезнаходження її невідоме, перебуває у розшуку, тривалому відрядженні або відмовляється взяти участь у впізнанні.

Оскільки ОСОБА_13 був затриманий 22 січня 2014 року, впізнання особи за фотознімками було проведено 23 січня 2014 року, про обставини, які робили б неможливим пред’явлення ОСОБА_13 для впізнання, у матеріалах справи не зазначено, така слідча дія була проведена з порушенням вимог статті 228 КПК України.

До матеріалів, якими слідчий обґрунтовував доводи клопотання про застосування запобіжного заходу, долучений протокол затримання особи від 22 січня 2014 року, підозрюваної у вчиненні злочину. Згідно з протоколом 22 січня 2014 року о 20 год. 40 хв. старший слідчий слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві у приміщенні Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві затримав ОСОБА_13.

Однак відповідно до протоколів допитів підозрюваного ОСОБА_13 та свідка – міліціонера БМОП ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_32 від 23 січня 2014 року ОСОБА_13 було затримано по вул. Грушевського у місті Києві. Таким чином, у протоколі про затримання підозрюваного не було зафіксовано фактичного часу та місця затримання, як того вимагають приписи частини п’ятої статті 208 КПК України.

Пунктом 125 рішення Європейського суду з прав людини від 25 травня 1998 року у справі «Курт проти Туреччини» передбачено, що недокументування таких відомостей, як дата, час і місце затримання особи, її ім’я, підстави для затримання та ім’я особи, яка здійснює затримання, має вважатися таким, що суперечить вимозі законності і самій меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 4 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України» зауважив, що, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов’язаний, серед іншого, ретельно перевіряти дотримання уповноваженими органами вимог статей 207–213 КПК України у випадках затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

Ухвала слідчого судді не містить мотивів, з яких виходив суддя, зазначивши про те, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_13 може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню чи продовжувати вчиняти кримінальні дії. В ухвалі не наведено мотивів, з яких не було взято до уваги такі обставини, що свідчать про міцність соціальних зв’язків ОСОБА_13, наявність у нього родини, трьох дітей, що він позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий.

Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва не перевірив всі обставини, з якими закон пов’язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не обґрунтував своїх висновків щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Частиною другою статті 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суддею першої інстанції було порушено вищевказані норми кримінального процесуального закону, оскільки в ухвалі слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва не наведені належні і достатні мотиви та підстави її ухвалення.

Згідно з частиною третьою статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (частина перша статті 412 КПК України).

Згідно з частинами першою – третьою статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Проте суддями Апеляційного суду міста Києва Бартащук Л.В., Бецем О.В., Коваль С.М. всупереч наведеним нормам закону ухвалу слідчого судді, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, було залишено без змін.

Крім того, до Апеляційного суду міста Києва народним депутатом України ОСОБА_35 було подано заяву про передачу ОСОБА_13 на його особисту поруку, проте в ухвалі апеляційного суду не зазначено, чому таке клопотання не взято судом до уваги.

4. Справа № 11-сс/796/256/2014 (підозрюваний ОСОБА_15), колегія суддів у складі: головуючого Єфімової О.І., суддів: Беця О.В., Коваль С.М.

Слідчий суддя Солом’янського районного суду міста Києва Калініченко О.Б.

До Солом’янського районного суду міста Києва 23 січня 2014 року надійшло клопотання слідчого СВ Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про застосування підозрюваному ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було погоджене прокурором прокуратури Солом’янського району міста Києва в межах кримінального провадження № 12014100000000220, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до цього клопотання ОСОБА_15 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України (масові заворушення), – активній участі у масових заворушеннях 19–20 січня 2014 року по вул. Грушевського поруч зі стадіоном «Динамо» у місті Києві.

Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Калініченко О.Б. від 23 січня 2014 року вказане клопотання задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 30 днів – з 21 січня по 20 лютого 2014 року (справа № 760/1375/14-к).

У мотивувальній частині ухвали слідчого судді було зазначено, що ОСОБА_15 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, поєднаного із опором представникам влади із застосуванням предметів, що використовувалися як зброя, за яке передбачене покарання виключно у виді позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, а також ті обставини, що він є іноземцем, не одружений, без постійного місця проживання та роботи, що може свідчить про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_15 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказана ухвала слідчого судді була оскаржена захисниками ОСОБА_15 – адвокатами ОСОБА_36 та ОСОБА_37 в апеляційному порядку.

Адвокат ОСОБА_36 в апеляційній скарзі зазначила, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону, прокурором та слідчим не доведено існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та не обґрунтовано недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_15 більш м’якого запобіжного заходу. Захисник вказала, що слідчим суддею не враховано відсутність вагомих доказів про вчинення ОСОБА_15 кримінального правопорушення, а також не надано оцінки даним про його особу.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_37 просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_15 запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою. Посилався на те, що слідчим суддею не було перевірено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_15 кримінального правопорушення, а також не розглянуто жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 7 лютого 2014 року, постановленою колегією суддів у складі: головуючого Єфімової О.І., суддів: Беця О.В., Коваль С.М., апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року – без змін (справа № 11-сс/796/256/2014).

При цьому суд виходив з того, що, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_15 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, а також обґрунтував наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, – можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог кримінально процесуального закону слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_15, який є громадянином іншої держави, на території України не має місця реєстрації та місця проживання, не працює, не має соціальних зв’язків, врахував тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ОСОБА_15 підозрюється, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах захисників, про те, що слідчий суддя не перевірив вагомість доказів підозри у вчиненні ОСОБА_15 кримінального правопорушення, є безпідставними, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду справи по суті, зокрема вважати встановленими будь-які фактичні обставини та оцінювати докази. На цьому етапі провадження слідчий суддя повинен дослідити, чи ті обставини підозри, про які органу досудового розслідування відомо на даний час, дають достатньо обґрунтовані підстави вважати, що особа вчинила злочин. З ухвали слідчого судді вбачається, що на даному етапі розслідування зазначені обставини підтверджуються достатніми доказами.

З урахуванням зазначеного слідчий суддя при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірив усі обставини, з якими закон пов’язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені даними, які досліджені та оцінені суддею в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом даних про особу підозрюваного ОСОБА_15 не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини були враховані судом при обранні йому виду запобіжного заходу та не виключають наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг захисників щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон пов’язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вищою радою юстиції встановлено, що у клопотанні слідчого СВ Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_15 зазначено, що вина останнього повністю підтверджується такими доказами, як рапорт міліціонера-снайпера БМОП «Беркут» ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_38 та протоколи допиту свідків ОСОБА_38 та ОСОБА_39.

Разом з тим, протоколи допиту свідків ОСОБА_38 та ОСОБА_39 всупереч вимогам частини третьої статті 104 КПК України не містять прізвища посадової особи, яка здійснювала допит; не зазначено про внесення досудового розслідування до Єдиного реєтру досудових розслідувань; місце проведення допиту.

Таким чином, вказані вище докази були отримані стороною обвинувачення всупереч порядку, передбаченому КПК України, а отже, відповідно до статей 86, 87, 177 КПК України є недопустимими і такими, що не можуть свідчити про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_15. Незважаючи на це слідчий суддя Солом’янського районного суду міста Києва Калініченко О.Б. послалась на них в ухвалі від 23 січня 2014 року.

Відповідно до повідомлення про підозру від 21 січня 2014 року ОСОБА_15, окрім іншого, інкримінуються дії щодо участі у масових заворушеннях 19 січня 2014 року. Разом з тим у матеріалах справи № 760/1375/14-к відсутні будь-які докази на підтвердження цих відомостей.

Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України та навести їх в мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.