Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) від 9 червня 2015 року № 52/02-15 стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Марцинкевича Віталія Анатолійовича,
встановила:
Указом Президента України від 13 травня 2008 року № 432/2008 Марцинкевича В.А. було призначено строком на п'ять років на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. 18 червня 2008 року Марцинкевич В.А. прийняв присягу судді.
Указом Президента України «Про переведення суддів» від 6 червня 2011 року № 644/2011 суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Марцинкевич В.А. переведений на роботу на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 207-VII Марцинкевича В.А. обрано суддею Дніпровського районного суду міста Києва безстроково.
19 червня 2014 року до ТСК надійшла заява Кульгука І.Г. від 16 червня 2014 року, 13 жовтня 2014 року – дві заяви Берка С.Т. від 13 жовтня 2014 року, 8 грудня 2014 року – заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року № 05/1/1-102вих-14 про порушення суддею Марцинкевичем В.А. норм законодавства України під час прийняття рішень про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту; про надання дозволу на проведення обшуку житла; про надання дозволу на отримання інформації в електронному та друкованому вигляді, яка знаходиться в оператора мобільного зв’язку.
22 травня 2015 року ТСК повідомила Берка С.Т. та Кульгука І.Г. про те, що постановлення суддею ухвал про надання дозволів про тимчасовий доступ до документів у кримінальному провадженні не є змістом перевірки судді на підставі та у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», а тому долучені до заяв копії цих ухвал підлягають поверненню.
ТСК у висновку від 9 червня 2015 року № 52/02-15 стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Марцинкевича В.А. визнала у його діях наявність ознак порушення присяги і направила зазначений висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
20 серпня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшов висновок від 9 червня 2015 року № 52/02-15; матеріали перевірки; копії судових проваджень № 755/1898/14-к із розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 (далі – судове провадження № 755/1898/14-к); № 755/1900/14-к із розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 (далі – судове провадження № 755/1900/14-к); № 755/1897/14-к із розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 (далі – судове провадження – № 755/1897/14-к); № 755/2432/14-к із розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 (далі – судове провадження № 755/2432/14-к); № 755/2435/14-к із розгляду клопотання слідчого про надання дозволу на обшук житла за місцем проживання ОСОБА_5 (далі – судове провадження № 755/2435/14-к); № 755/2119/14-к із розгляду клопотання слідчого про надання дозволу на обшук житла за місцем проживання ОСОБА_6 (далі – судове провадження № 755/2119/14-к); № 755/2117/14-к із розгляду клопотання слідчого про надання дозволу на обшук житла (за місцем проживання ОСОБА_6 (далі – судове провадження № 755/2117/14-к); № 755/2433/14-к із розгляду клопотання слідчого про надання дозволу на обшук житла за місцем проживання ОСОБА_7 (далі – судове провадження № 755/2433/14-к); № 755/2101/14-к із розгляду клопотання слідчого про надання дозволу на обшук житла за місцем проживання ОСОБА_8 (далі – судове провадження № 755/2101/14-к).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 31 серпня 2015 року вказані матеріали розподілені члену Вищої ради юстиції Бойку А.М. для доповіді на засіданні.
23 вересня 2015 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала Вищій раді юстиції відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Марцинкевича В.А. Ухвалою Вищої ради юстиції від 24 вересня 2015 року № 685/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва Марцинкевича В.А.
У ході розгляду дисциплінарної справи встановлено, що 21 січня 2014 року слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Кожаненком Д.В. в межах досудового розслідування кримінального провадження № ________________________ було внесено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, який підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Клопотання було погоджено заступником прокурора Дніпровського району міста Києва Лісуновим С.В.
Згідно з клопотанням слідчого, підозра у скоєнні ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, з-поміж іншого, підтверджувалася протоколами огляду місць події, а саме огляду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1. Жодного з цих доказів у матеріалах судового провадження № 755/1898/14-к немає.
Однак копія протоколу огляду місця події, під час якого оглянуто ОСОБА_3, надана суддею разом із клопотанням, яке надійшло 24 вересня 2015 року. Копій протоколів огляду місць події, у ході яких оглянуто ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суддею не було пред’явлено для огляду під час розгляду дисциплінарної справи.
Серед матеріалів, якими слідчий обґрунтовував доводи клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, були показання свідків – оперуповноважених управління карного розшуку ГУ МВС України в місті Києві Шимкова В.А., Сідого Є.А., Орла О.В., Декіна М.А. (а.с. 27–40).
За твердженням судді Марцинкевича В.А., висловленим ним у письмових поясненнях, вказані свідки були попереджені про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку, їх покази не суперечили матеріалам кримінального провадження, а тому були взяті судом до уваги.
Цими самими працівниками міліції були складені рапорти, згідно з якими під час несення ними служби з охорони громадського порядку на Європейській площі у м. Києві був помічений автомобіль марки «Хюндай Туксон» білого кольору, з якого вийшли ОСОБА_3 (водій автомобіля), ОСОБА_2 (брат водія) та ОСОБА_1, які розливали невідому речовину з металевих каністр у пляшки.
У матеріалах провадження міститься протокол огляду місця події від 19 січня 2014 року, що проведений із 22 год. 30 хв. по 23 год. 20 хв. Згаданий автомобіль оглянуто на території Дніпровського районного управління ГУ МВС України в м. Києві, під час огляду виявлено у ньому каністри, дерев’яну та металеву палиці, календар на 2014 рік (а.с. 15–21).
Копії протоколу затримання ОСОБА_1 у матеріалах судового провадження № 755/1898/14-к взагалі немає, проте вона була надана Вищій раді юстиції суддею Марцинкевичем В.А. Зі змісту цього документа вбачається, що часом затримання є 05 год. 05 хв. 20 січня 2014 року.
Допит ОСОБА_1 було проведено у нічний час з 05 год. 45 хв. по 05 год. 52 хв. 20 січня 2014 року (а.с. 24-26). На момент проведення допиту йому ще не було вручено повідомлення про підозру. Повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручене о 21 год. 40 хв. 20 січня 2014 року (а.с. 22-23).
Згідно з повідомленням про підозру ОСОБА_1, діючи спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами чисельністю 3000-5000 чоловік прибули на вул. Грушевського поряд зі стадіоном «Динамо» у м. Києві з метою активної участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувались як зброя.
У матеріалах судового провадження № 755/1898/14-к стосовно особи ОСОБА_1 є такі відомості: заступник генерального директора Чернівецького обласного комунального підприємства «Буковинська книга» ОСОБА_1 з 1 листопада 2013 року працює в редакції громадського інтернет-телебачення ГО «Спільнобачення» та виконує обов’язки кореспондента; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; проживає у АДРЕСА_2; раніше не судимий; Всеукраїнською професійною спілкою «Незалежна медіа-профспілка України» характеризується позитивно.
22 січня 2014 року суддя Марцинкевич В.А. постановив ухвалу, згідно з якою застосував до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 березня 2014 року. Відомостей щодо оскарження цієї ухвали в апеляційному порядку немає.
З-поміж викладених ТСК обставин розгляду судового провадження № 755/1900/14-к щодо ОСОБА_2 підтвердилося наступне.
21 січня 2014 року старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Лещьотний Р.С. звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, поданим у межах досудового розслідування кримінального провадження № ____________________ та погодженим заступником прокурора Дніпровського району міста Києва Лісуновим С.В.
Відповідно до клопотання ОСОБА_2 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, – активній участі у масових заворушеннях 19 січня 2014 року на вул. Грушевського поряд зі стадіоном «Динамо» у м. Києві.
У клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 слідчий вказав, що підозра у вчиненні ним інкримінованого правопорушення підтверджується такими доказами, як протокол допиту свідка ОСОБА_9, протокол огляду місця події, а саме огляду ОСОБА_2.
Однак жодного з вищезазначених доказів немає у матеріалах судового провадження № 755/1900/14-к.
Ці документи у подальшому також були надані суддею разом із згаданим вище клопотанням про долучення низки документів.
З-поміж матеріалів, якими слідчі обґрунтовували доводи клопотання, були показання свідків – оперуповноважених управління карного розшуку ГУ МВС України в місті Києві Шимкова В.А., Сідого Є.А., Орла О.В., Декіна М.А. (а.с. 22–35).
У матеріалах провадження містяться рапорти згаданих працівників міліції від 19 січня 2014 року, складені ними під час несення служби по охороні громадського порядку на Європейській площі у місті Києві (а.с. 9–14), а також протокол огляду місця події від 19 січня 2014 року, у ході якого з 22 год. 30 хв. по 23 год. 20 хв. на території Дніпровського районного управління ГУ МВС України в м. Києві оглянуто вказаний вище автомобіль (а.с. 15–21).
Надана копія судового провадження № 755/1900/14-к взагалі не містить протоколу затримання ОСОБА_2 та повідомлення йому про підозру.
Суддею разом із клопотанням від 24 вересня 2015 року надіслано копію протоколу затримання ОСОБА_2, складеного від 20 січня 2014 року о 04 год. 30 хв. (час затримання рукописним текстом зазначено 21 год. 30 хв.), копію повідомлення про підозру ОСОБА_2, отриману ним о 21-15 год. 20 січня 2014 року, та копію протоколу допиту ОСОБА_2, розпочатого о 21 год. 20 хв.
Щодо особи ОСОБА_2 зібрані такі відомості: має вищу юридичну освіту; працює на посаді директора Київської міської асоціації роботодавців та на посаді юриста ТОВ «Солес»; зареєстрований та фактично проживає у м. Києві; перебуває у цивільному шлюбі; має на утриманні неповнолітню дитину; цивільна дружина вагітна; потребує постійного медичного догляду (а.с. 39-42, 45-48), характеризується позитивно за місцем роботи та за місцем проживання (а.с. 49–55).
Сторона захисту у судовому засіданні вказувала на те, що клопотання ґрунтується на необ’єктивних показаннях свідків, котрі є працівниками міліції, у справі немає потерпілих і посилань на конкретні предмети, які використовувались підозрюваним.
22 січня 2014 року суддя Марцинкевич В.А. постановив ухвалу, згідно з якою застосував до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 березня 2014 року (судове провадження № 755/1900/14-к). Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 3 лютого 2014 року апеляційні скарги захисників Дроздовського Л.П. та Чернобая О.В. задоволено частково, застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Стосовно дій, вчинених під час розгляду судового провадження № 755/1897/14-к щодо ОСОБА_3, встановлено таке.
21 січня 2014 року слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Платок Т.М. звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, яке внесене в межах досудового розслідування кримінального провадження № ________________________ та погоджене заступником прокурора Дніпровського району міста Києва Лісуновим С.В. Відповідно до клопотання ОСОБА_3 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України.
Слідчим у клопотанні вказано, що підозра у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого правопорушення обґрунтовується протоколом допиту свідка ОСОБА_9. Такого документа у матеріалах судового провадження № 755/1897/14-к немає, однак його копія була надана Вищій раді юстиції суддею Марцинкевичем В.А.
Доводи клопотання слідчий обґрунтовував показами тих самих свідків, що і в двох попередньо наведених клопотаннях – оперуповноважених управління карного розшуку ГУ МВС України в місті Києві Шимкова В.А., Сідого Є.А., Орла О.В., Декіна М.А., складеними ними рапортами та протоколом огляду місця події, під час якого оглянуто вказаний вище автомобіль (а.с. 9–24). На думку слідчого, підозра обґрунтовується показаннями свідка Кондратьєва П.Я. – начальника відділу управління карного розшуку ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 44–47).
До клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 було додано копії двох протоколів огляду місця події від 19 січня 2014 року. Згідно з відомостями, занесеними до цих протоколів, у приміщенні Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві після затримання оглядався сам підозрюваний, а також затриманий разом із ним ОСОБА_2 (а.с. 25–33, а.с. 63–66). Таким чином, фактично були проведені особисті обшуки цих двох затриманих, здійснення яких допускається частинами третьою, п’ятою статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) під час затримання і має фіксуватися у протоколах затримання.
Згадані огляди відбувалися за відсутності захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у нічний період доби.
З наданих суддею копій документів вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 вручено о 21 год. 30 хв. 20 січня 2014 року, а допит його у якості підозрюваного було розпочато о 05 год. 33 хв. того самого дня, тобто на 16 годин раніше до часу офіційно пред’явленої підозри.
Згідно з матеріалами судового провадження № 755/1897/14-к ОСОБА_3 є виконавчим директором «Київської міської асоціації роботодавців» та генеральним директором ТОВ «Гранд Інвест Груп»; за особливі заслуги перед українським народом, особистий внесок в соціально-економічний розвиток столиці України, активну громадську діяльність нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України; проживає та зареєстрований у м. Києві; одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
22 січня 2014 року суддя Марцинкевич В.А. постановив ухвалу, згідно з якою до ОСОБА_3 застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 березня 2014 року. Ухвалою апеляційного суду міста Києві від 31 січня 2014 року апеляційні скарги захисників Злидня М.А. та Чернобая О.В. задоволено частково, застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Стосовно викладених ТСК відомостей щодо розгляду судового провадження № 755/2432/14-к вбачається наступне.
25 січня 2014 року до Дніпровського районного суду міста Києва в межах кримінального провадження № __________________ з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 звернувся старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Ємеліна Ю.С. Клопотання було погоджене заступником прокурора Дніпровського району міста Києва Лісуновим С.В. Відповідно до клопотання слідчого ОСОБА_4 брав активну участь у масових заворушеннях 23 січня 2014 року на вул. Грушевського поряд зі стадіоном «Динамо» у м. Києві, підозрювався у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, факт вчинення ним інкримінованого правопорушення повністю підтверджується доказами, серед яких зазначені протоколи допиту свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11.
Цих документів у матеріалах судового провадження № 755/2432/14-к немає, суддею Вищій раді юстиції ці документи також надані не були.
Як докази слідчим також наведені протоколи допиту свідків – працівників управління карного розшуку ГУ МВС України в місті Києві Шульги А.М., Теклюка О.А., Цюкала О.І., а також протоколи допиту свідків – жителів м. Лубен Полтавської області ОСОБА_12 (допит якого здійснено у нічний період доби – з 23 год. 30 хв. до 00 год. 15 хв. 23 січня 2014 року) (а.с.12-16), ОСОБА_5 (а.с. 17-22), за місцем проживання якого у подальшому ухвалою судді Марцинкевича В.А. надано дозвіл на проведення обшуку.
У протоколах допиту свідків Шульги А.М. (а.с. 23-28) та ОСОБА_12 (а.с. 12-16) не вказано, у рамках досудового розслідування якого саме кримінального провадження проводився допит.
До клопотання слідчого долучено протокол огляду місця події від 23 січня 2014 року (а.с. 41-42), згідно з яким у приміщенні Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві після затримання оглядався сам підозрюваний ОСОБА_4. У такий спосіб фактично було проведено його особистий обшук, що не узгоджується із положеннями частин третьої, п’ятої статті 208 КПК України. Окрім того, дана процесуальна дія здійснена без участі захисника.
У протоколі затримання ОСОБА_4 від 23 січня 2014 року, складеного о 20 год. 00 хв. (а.с. 45-47), не зафіксовано фактичного часу затримання, як того вимагають приписи частини п’ятої статті 208 КПК України.
Часом затримання ОСОБА_4 у повідомленні про підозру та клопотанні слідчого зазначено 16 год. 00 хв. 23 січня 2014 року.
На момент проведення допиту ОСОБА_4 у якості підозрюваного (нічний період доби – з 23 год. 00 хв. до 23 год. 30 хв. 23 січня 2014 року) (а.с. 43-44) йому не було повідомлено про підозру. Згідно з матеріалами копії судового провадження № 755/2432/14-к (а.с. 50) повідомлення про підозру вручене йому о 24 год. 00 хв. 23 січня 2014 року.
Стосовно особи ОСОБА_4 встановлено, що останній зареєстрований та проживає у м. Лубнах Полтавської області, перебуває у цивільному шлюбі, раніше судимий, умовно-достроково звільнений, за місцем проживання характеризується позитивно, міським головою м. Лубен Грицаєнком О.П. внесено клопотання про взяття ОСОБА_4 на особисту поруку.
Сторона захисту у судовому засіданні просила суд взяти до уваги, що всі докази у кримінальному провадженні ґрунтуються на припущеннях, зазначені у клопотанні ризики не відповідають дійсності, підозрюваний об’єктивно не може чинити тиск на свідків.
25 січня 2014 року суддя Марцинкевич В.А. постановив ухвалу, згідно з якою застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 березня 2014 року.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 7 лютого 2014 року апеляційну скаргу захисника Божка Д.В. залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції – без змін.
У всіх згаданих кримінальних провадженнях за результатами розгляду клопотань слідчих про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою слідчі обґрунтовували свої доводи протоколами слідчих дій, які проводилися в межах кримінального провадження, занесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № _____________________.
А клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 оформлене в межах досудового розслідування кримінального провадження № ______________________.
У наданих копіях судових проваджень не міститься відомостей стосовно об’єднання або виділення матеріалів досудового розслідування кримінальних проваджень № ___________________ та № ___________________, відповідних документів про виділення цих проваджень суддею теж не було надано.
Таким чином, спосіб отримання стороною обвинувачення вищевказаних доказів суперечить порядку, передбаченому КПК України, а тому в силу статей 86, 87, 177 КПК України такі докази не можуть визнаватися допустимими чи такими, що свідчать про існування обґрунтованої підозри про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4.
Також предметом перевірки ТСК були постановлені суддею Марцинкевичем В.А. ухвали про надання дозволів на проведення обшуків за місцем постійного проживання учасників масових акцій протесту.
Стосовно викладених ТСК дій, вчинених у ході надання дозволів на проведення обшуків (судові провадження № 755/2435/14-к, № 755/2119/14-к, № 755/2117/14-к, № 755/2101/14-к, № 755/2433/14-к).
25 січня 2014 року старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Ємеліна Ю.С. звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва в рамках досудового розслідування кримінального провадження № __________________ від 24 січня 2014 року з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку у житловому приміщенні, складових частинах (балкони, веранди, комори) та інших приміщеннях домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, що перебуває у володінні ОСОБА_5. Клопотання було погоджене заступником прокурора Дніпровського району м. Києва Лісуновим С.В.
Слідчий мотивувала клопотання тим, що, в автомобілі, на якому пересувався ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спільно з іншими особами, знаходились та були вилучені з нього будівельні каски, сувенірна дерев’яна булава, мотоциклетний захисний шолом, балончик із сльозогінним газом, два ліхтарики на голову, протигаз тощо.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва Марцинкевича В.А. від 25 січня 2014 року дане клопотання слідчого було задоволено.
При постановленні цієї ухвали суддя Марцинкевич В.А. не дотримався в повній мірі вимог частини другої статті 235 КПК України, відповідно до якої ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбаченим цим Кодексом, а також містити відомості про строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, для виявлення якихпроводиться обшук.
Так, не вказано відомостей про осіб, яким належить житло, у якому суддя надав дозвіл на проведення обшуку. Конкретно не визначено речі, які планувалося відшукати шляхом проведення обшуку, а використано загальне формулювання «… та інші речі, здобуті у результаті вчинення кримінального правопорушення, а також предмети і документи, що мають значення для розкриття правопорушення, що містять на собі відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення або майно, яке здобуте в результаті його вчинення, що можуть становити доказове значення для кримінального провадження».
Всупереч вимогам пункту 2 частини першої статті 372 КПК України ухвала не містить посилання на докази, матеріали кримінального провадження, дослідження яких дало слідчому судді підстави для надання дозволу на обшук.
Окрім того, у всіх ухвалах, постановлених за результатами розгляду судових проваджень № 755/2435/14-к, № 755/2119/14-к, № 755/2117/14-к, № 755/2101/14-к, № 755/2433/14-к, суддя Марцинкевич В.А. зазначив, що ухвали можуть бути оскаржені до апеляційного суду міста Києва протягом п’яти днів з дня їх оголошення, незважаючи на те, що цей вид ухвал не віднесений до ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування.
22 січня 2014 року слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Горобченко А.П. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва в рамках досудового розслідування кримінального провадження № ___________________ з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_6 – у АДРЕСА_4, яка на праві власності належить йому, з метою відшукання речей, що мають значення для досудового розслідування і можуть бути доказами під час судового розгляду. Клопотання було погоджене заступником прокурора Дніпровського району міста Києва Лісуновим С.В. У клопотанні згадано в якості додатків копії довідки форми № 3 на квартиру (довідка з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію), а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Проте таких документів у матеріалах судової справи немає, що є порушенням частини третьої статті 234 КПК України. Суддею цю обставину також не спростовано.
Ухвалою від 23 січня 2014 року суддя Марцинкевич В.А. клопотання слідчого задовольнив. Постановляючи цю ухвалу, суддя Марцинкевич В.А. теж не дотримався вимог частини другої статті 235 КПК України та не вказав перелік речей, які планувалося відшукати шляхом проведення обшуку, а використав формулювання «… з метою відшукання речей, що мають значення для досудового розслідування і можуть бути доказами під час судового розгляду».
Всупереч вимогам пункту 2 частини першої статті 372 КПК України суддя не послався на докази, матеріали кримінального провадження, дослідження яких дало підстави для надання дозволу на обшук.
22 січня 2014 року слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Горобченко А.П. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва в рамках досудового розслідування кримінального провадження № __________________ з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку житла ОСОБА_6 за адресою:АДРЕСА_5, що на праві власності належить йому, з метою відшукання речей, які мають значення для досудового розслідування і можуть бути доказами під час судового розгляду. Клопотання було погоджене заступником прокурора Дніпровського району міста Києва Лісуновим С.В. У клопотанні також було згадано в якості додатків копії довідки форми№ 3 на квартиру (довідка з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію), а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Проте таких документів матеріали кримінального провадження не містять.
Дана обставина залишилась поза увагою слідчого судді при перевірці клопотання слідчого на предмет відповідності вимогам, визначеним частиною третьою статті 234 КПК України.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої цієї статті до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання. Незважаючи на зазначену невідповідність вимогам закону, суддя Марцинкевич В.А. ухвалою від 23 січня 2014 року клопотання слідчого задовольнив.
У цій ухвалі суддя Марцинкевич В.А. теж не вказав перелік речей, а використав формулювання «… з метою відшукання речей, що мають значення для досудового розслідування і можуть бути доказами під час судового розгляду». Ухвала не містить посилання на докази, матеріали кримінального провадження, дослідження яких дало слідчому судді підстави для надання дозволу на обшук.
21 січня 2014 року слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Мамоян Х.Ю. в рамках досудового розслідування кримінального провадження № __________________ звернувся з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_6, що на праві власності належить Київському національному університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, де зареєстрований та проживає ОСОБА_8, з метою відшукання речей, що мають значення для досудового розслідування і можуть бути доказами під час судового розгляду. Клопотання було погоджене заступником прокурора Дніпровського району міста Києва Лісуновим С.В.
До матеріалів клопотання додано лише першу та четверту сторінки протоколу допиту свідка – оперуповноваженого УКР ГУ МВС України в місті Києві Градоблянського М.О., без другої та третьої сторінок (а.с. 9-10).
Суддя Марцинкевич В.А. задовольнив клопотання слідчого та у резолютивній частині ухвали від 23 січня 2014 року зазначив: «Провести обшук житла за місцем проживання ОСОБА_8, ___ р.н., за адресою: АДРЕСА_6 яка на праві власності належить гуртожитку Київського національного університету театру, кіно і телебачення І.К. Карпенка-Карого де зареєстрований та проживає ОСОБА_8 з метою відшукання речей, що мають значення для досудового розслідування і можуть бути доказами під час судового розгляду». Ухвала не містить посилання на докази, матеріали кримінального провадження, дослідження яких дало слідчому судді підстави для надання дозволу на обшук.
25 січня 2014 року старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Ємеліна Ю.С. звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва в рамках досудового розслідування кримінального провадження № ________________ від 24 січня 2014 року з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку в житловому приміщенні, складових частинах (балкони, веранди, комори) та інших приміщеннях домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7, що перебуває у володінні ОСОБА_7. Клопотання погоджене заступником прокурора Дніпровського району міста Києва Лісуновим С.В.
Суддя Марцинкевич В.А. ухвалою від 25 січня 2014 року клопотання слідчого задовольнив; при цьому не навів відомостей про осіб, яким належить житло, у якому надано дозвіл на проведення обшуку; при визначенні речей, які планувалося відшукати шляхом проведення обшуку, використав загальне формулювання «… та інші речі, здобуті у результаті вчинення кримінального правопорушення, а також предмети і документи, що мають значення для розкриття правопорушення, що містять на собі відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення або майно, яке здобуте в результаті його вчинення, що можуть становити доказове значення для кримінального провадження».
Всупереч вимогам пункту 2 частини першої статті 372 КПК України суддя не послався на докази, матеріали кримінального провадження, дослідження яких дало підстави для надання дозволу на обшук.
Марцинкевич В.А. у наданих ТСК поясненнях від 22 вересня 2014 року вказав, що у клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 слідчий Мамоян Х.Ю. довів наявність достатніх підстав вважати, що у зареєстрованому місці проживання підозрюваного могли перебувати пляшки з легкозаймистими сумішами, бити, кийки та каністри, які той зберігав з метою подальшого вчинення злочинів. Також звернув увагу на те, що заявник Кульгук І.Г. був учасником судового розгляду у справі, яка перебувала у його провадженні, та неодноразово звертався зі скаргами на його дії. З урахуванням цього, звернення Кульгука І.Г. вважає актом помсти за ухвалене 21 жовтня 2010 року рішення.
24 вересня 2015 року суддя Марцинкевич В.А. надіслав клопотання про долучення ряду документів, якими частково спростовано викладені у висновку ТСК відомості, відтак ці відомості при прийнятті Вищою радою юстиції рішення визнані такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду дисциплінарної справи. У клопотанні суддя Марцинкевич В.А. зауважив, що на час проведення засідання ТСК перебував на стаціонарному лікуванні.
Зі змісту характеристики судді Марцинкевичу В.А., підписаної головою суду 12 травня 2015 року, вбачається, що за час роботи в суді він зарекомендував себе позитивно, є досвідченим, кваліфікованим суддею, який добре знає та вміло застосовує чинне законодавство України, постійно підвищує свій професійний рівень, докладає зусиль для покращення якості своєї роботи, приділяє велику увагу вивченню нового законодавства України, вдосконаленню вмінь по його застосуванню на практиці, у побуті скромний, ввічливий, у колективі користується авторитетом та повагою, до колег по роботі ставиться доброзичливо, уважно прислухається до рекомендацій по роботі з боку голови суду та старших колег, дисциплінарних стягнень не має, порушень трудової дисципліни не допускає.
Згідно з листом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 2 жовтня 2015 року № 32-14090/15 суддя Марцинкевич В.А. протягом 2011-2015 р.р. дисциплінарних стягнень не має.
З довідки про показники його роботи, що отримана Вищою радою юстиції 2 листопада 2015 року, вбачається, що показник скасування ухвалених Марцинкевичем В.А. судових рішень у кримінальних справах та провадженнях за 2014 рік утричі перевищує середній показник скасування по суду та більш ніж удвічі перевищує показник скасування по регіону.
Суддя Марцинкевич В.А. на засідання дисциплінарної секції Вищої ради юстиції, що відбулася 3 листопада 2015 року, не з’явився. З Дніпровського районного суду міста Києва надійшло повідомлення, що Марцинкевич В.А. узяв невикористану частину щорічної основної відпустки з 21 жовтня по 6 листопада 2015 року згідно з наказом голови суду від 23 вересня 2015 року № 213/вщ. На засіданні 3 листопада 2015 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції внести подання до Верховної Ради України про звільнення Марцинкевича В.А. з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва за порушення присяги.
17 листопада 2015 року до Вищої ради юстиції надійшла заява про перенесення розгляду висновку ТСК, ухваленого стосовно судді Марцинкевича В.А., подана адвокатом Кравцем Р.Ю. (представництво на підставі договору про надання правової допомоги від 2 червня 2015 року). Згідно з цією заявою суддя Марцинкевич В.А. не має можливості прибути на засідання у зв’язку з тим, що перебуває на лікарняному, однак бажає особисто взяти участь у засіданні Вищої ради юстиції. На засіданні Вищої ради юстиції 17 листопада 2015 року розгляд дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Марцинкевича В.А., відкладено на 26 листопада 2015 року.
Для участі у засіданні Вищої ради юстиції 26 листопада 2015 року суддя Марцинкевич В.А. не з’явився. Перед початком засідання Вищої ради юстиції 26 листопада 2015 року з суду надійшло повідомлення про те, що суддя Марцинкевич В.А. з 17 листопада 2015 року перебуває на лікарняному. Участь у цьому засіданні Вищої ради юстиції брали представники судді – адвокати Кравець Р.Ю. та Суховій М.М. (представництво на підставі договору про надання правової допомоги від 2 листопада 2015 року).
Представник Суховій М.М. заявив клопотання про долучення пояснень судді Марцинкевича В.А. На думку судді Марцинкевича В.А., ТСК мала право проводити перевірку лише до 03 червня 2015 року, продовження її повноважень є грубим порушенням вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», її висновки не слід брати до уваги.
Вища рада юстиції в контексті викладеного вважає, що перевірка заяв стосовно судді Марцинкевича В.А. здійснена в межах строків перевірки, визначеної Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
По суті викладених у висновку ТСК відомостей Марцинкевич В.А. пояснив, що під час розгляду категорії справ з розгляду клопотань слідчих про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою ним досліджувалися повністю матеріали кримінального провадження, а не лише ті, які долучені до клопотання. Показання свідків та докази надавалися суду слідчим, прокурором для ознайомлення та дослідження їх у судовому засіданні.
На переконання судді Марцинкевича В.А., прав підозрюваних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на захист було дотримано, оскільки відповідно до частини першої статті 52 КПК України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, у цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Як визначає частина перша статті 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій в порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Марцинкевич В.А. зазначає, що у коментарі до вказаної статті вказано, що процесуальний статус підозрюваного особа набуває після складання повідомлення про підозру чи протоколу затримання.
Вища рада юстиції вважає такі твердження необґрунтованими з огляду на вимоги частини четвертої статті 208 КПК України та частини четвертої статті 213 КПК України. Виходячи з частини четвертої статті 208 КПК України, уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно роз’яснити затриманому право мати захисника, а відповідно до частини четвертої статті 213 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа зобов’язана негайно повідомити про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. З огляду на викладене законодавець гарантував особі право на захист із моменту її затримання.
Також суддя Марцинкевич В.А. у поясненнях вказав, що неможливість відкласти проведення слідчої (розшукової) дії до закінчення нічного часу визначається слідчим у кожному випадку окремо залежно від конкретних обставин кримінального правопорушення, а тому допити підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проведені не всупереч діючому КПК України.
Згідно з письмовими поясненнями судді ним під час розгляду названих клопотань у повному обсязі були взяті до уваги дані, що характеризують осіб, вимоги статей 196, 372 КПК України; під час винесення вищевказаних ухвал у повній мірі враховані норми Конституції України, КПК України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини. Марцинкевич В.А. зазначив, що при розгляді клопотань слідчих про надання дозволу на обшук житла послався на докази, які досліджуються, та осіб, у власності чи користуванні яких перебуває житло, роз’яснення можливості оскарження цих ухвал вважає опискою, а також вказав, що при розгляді клопотань про надання дозволу на обшук житла взято до уваги не лише документи, долучені до матеріалів клопотання, а й матеріали кримінального провадження, які слідчий надає для огляду у судовому засіданні.
До пояснень долучено низку документів, якими частково спростовуються викладені у висновку ТСК відомості, відтак ці відомості при прийнятті Вищою радою юстиції рішення визнані такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду дисциплінарної справи.
Представник Марцинкевича В.А. – адвокат Кравець Р.Ю. подав клопотання про припинення дисциплінарної справи у зв’язку із закінченням строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Представник Суховій М.М. підтримав клопотання представника Кравця Р.Ю.
За результатами розгляду цього клопотання у нарадчій кімнаті Вища рада юстиції ухвалила продовжити розгляд зазначеної дисциплінарної справи та розглянути питання стосовно строків притягнення судді до відповідальності під час розгляду справи по суті.
Представник Кравець Р.Ю. подав клопотання про закритий розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Марцинкевича В.А.
Вища рада юстиції ухвалила продовжити розгляд справи у відкритому режимі, оскільки заявником не зазначено у клопотанні, які саме обставини він вважає такими, що перешкоджають розгляду справи у відкритому режимі. Окрім того, висновок ТСК оприлюднений, дисциплінарна справа розглядалася на засіданні дисциплінарної секції.
Представник Суховій М.М. надав під час засідання пояснення по суті та вказав на неповне проведення перевірки, звернув увагу, що заяви на дії судді подані особами, стосовно яких запобіжний захід не обирався, та на відсутність судді під час засідання ТСК та засідання дисциплінарної секції Вищої ради юстиції.
Представник Кравець Р.Ю. під час засідання надав пояснення по суті, звернув увагу, що необхідно врахувати такі обставини: жоден орган не встановлював правомірність сутичок, які відбувалися у означений період, суспільна нестабільна обстановка свідчила про те, що особи діяли кардинально, і не було переконання, що інший захід не перешкоджатиме вчиненню повторних дій. Кравець Р.Ю. також відзначив, що суддя не повинен піддаватися відповідальності за винятком випадків злочинного наміру або службової недбалості. При цьому ТСК не вказала на злочинний намір судді, а жоден суддя не повинен притягатися до відповідальності, окрім як у випадках, передбачених законом.
На засідання Вищої ради юстиції з’явився ОСОБА_3, стосовно якого суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_3 зауважив, що дійсно брав участь у «майданівських» подіях, підтримував мітингувальників матеріально, у показаннях свідків, чиї показання були визнані такими, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри, є відвертий наклеп, що у подальшому підтвердилося у ході слідства, а також вказав, що майже 2 тижні утримувався під вартою на підставі ухвали слідчого судді Марцинкевича В.А.
При прийнятті рішення Вища рада юстиції враховує наступне.
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Підставою застосування слідчим суддею будь-якого запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Підставою застосування будь-якого запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Поряд з цим тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Виходячи зі змісту частини першої статті 178 КПК України, слідчий суддя Марцинкевич В.А., вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов’язаний був оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваними кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваних винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони підозрюються; вік та стан здоров’я підозрюваних; міцність соціальних зв’язків в місці їх постійного проживання; наявність постійного місця роботи; репутацію підозрюваних; їх майновий стан.
Згідно з частиною першою статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи зі змісту частини четвертої статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, але не доведе недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу під час розгляду судових проваджень № 755/1898/14-к, № 755/1900/14-к, № 755/1897/14-к, № 755/2432/14-к, суддя Марцинкевич В.А. не обґрунтував, чому дійшов переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів (особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт) не зможе забезпечити виконання підозрюваними покладених на них процесуальних обов’язків.
Частиною першою статті 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає відомості про кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази. Проте в усіх вищезазначених ухвалах жодних доказів не наведено взагалі.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність. Підстави позбавлення свободи зазначені у цій статті. Означена стаття містить вичерпний перелік винятків, за яких особу може бути позбавлено свободи, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення.
Суддею Марцинкевичем В.А. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, та цілям положення статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, не забезпечено повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та не була піддана арешту або затриманню, здійсненому всупереч положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місця знаходження розшукуваних осіб.
Виходячи зі змісту частини другої статті 235 КПК України, ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбаченим КПК України, а також містити відомості про строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
Суддя Марцинкевич В.А. не забезпечив належне виконання завдань кримінального провадження та принципу верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а надані ним пояснення не спростовують факту обрання найбільш суворого запобіжного заходу без зазначення наявності обґрунтованої підозри та відповідних ризиків. Дії, вчинені суддею Марцинкевичем В.А., викликають сумнів у його об’єктивності, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов’язків, принижують авторитет судової влади та свідчать про наявність достатніх підстав для внесення подання про звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги судді.
Суддя повинен дотримуватися незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 N 2006/23).
Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішень; частини четверта, п’ята статті 55 цього Закону у чинній редакції).
Присяга судді вимагає від нього об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, чинній на момент постановлення зазначених вище ухвал про застосування запобіжного заходу) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, а також порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п’ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб’єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині з внесенням змін до законодавства не змінилися.
Згідно з параграфом 69 «Рекомендації CM/REC (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки», ухваленої Кабінетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов’язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання.
Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження (частина друга статті 32 цього Закону).
Дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення (частина перша статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги. Для реалізації цього Закону була утворена ТСК.
Виходячи з частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», висновок ТСК про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення та є обов’язковим для розгляду Вищою радою юстиції.
Отже, розгляд висновку ТСК як суб’єкта, наділеного правом надання до Вищої ради юстиції висновку про наявність в діях судді ознак порушення присяги, здійснено за правилами дисциплінарного провадження.
Спеціальна перевірка судді Марцинкевчиа В.А. як тимчасовий посилений захід з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги здійснена ТСК у порядку Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Статтею 2 цього Закону встановлено строки перевірки суддів, відповідно до якої перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК. Заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді згідно із статтею 3 цього Закону подавалися юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення. Заяви, що надійшли після закінчення визначеного цією статтею строку, а також заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, підлягають передачі до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» висновок ТСК разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення даного строку Вищою радою юстиції не є підставою для припинення процедури перевірки судді.
Отже, законодавець у цьому Законі встановив спеціальні строки здійснення перевірки суддів ТСК та розгляду Вищою радою юстиції висновку ТСК, складеного за результатами її проведення, котрі є відмінними від строків вчинення процесуальних дій за загальною процедурою розгляду висновку члена Вищої ради юстиції, визначеною Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Встановивши в цьому Законі спеціальні строки перевірки судді суду загальної юрисдикції у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень, перелічених у статті 3 цього Закону, у тому числі, про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв’язку з їх участю у таких акціях, законодавець з метою досягнення загальною нормою максимальної ефективності конкретизував у такий спосіб її зміст.
При існуванні двох або більше правових норм, що регулюють один і той самий аспект суспільних відносин і не перебувають у формі протилежності чи істотної відмінності між собою з огляду на юридичні наслідки, застосуванню підлягає спеціальна норма.
Вища рада юстиції з підстав, які вже висловлені вище, вважає, що строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження, і строки для застосування дисциплінарного стягнення (строки давності) не ідентичні. У період з 27 лютого до 28 березня 2015 року такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення судді з посади з підстав порушення присяги, ще не був імплементований в перелік дисциплінарних стягнень, тому строки провадження щодо звільнення судді за порушення присяги не були узгоджені зі строками для застосування дисциплінарного стягнення. У цей період відповідно до статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до суддів можна було застосувати тільки дисциплінарне стягнення у виді догани. Інших видів дисциплінарних стягнень Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на той час, не передбачав.
Узгодження строків дисциплінарного провадження щодо звільнення судді за порушення присяги відповідно до статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, яка набула чинності 27 лютого 2015 року, зі строками для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення судді з посади з підстав порушення присяги відбулося з набранням чинності змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який з 28 березня 2015 року запровадив строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення присяги. Тобто законодавче закріплення звільнення судді за порушення присяги як виду дисциплінарного стягнення та встановлення трирічного строку давності притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось одночасно і набрало чинності з 28 березня 2015 року.
Відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Строк накладання дисциплінарного стягнення, встановлений у частині четвертій статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 7 липня 2010 року, до звільнення за порушення присяги не застосовувався, і звільнення судді за порушення присяги не було обмежено в часі.
Вища рада юстиції при розгляді дисциплінарної справи керується статтею 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (пункт 2) зазначено, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення, і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу з боку уповноваженого державою органу.
Встановлення строку притягнення до юридичної відповідальності означає неможливість реалізації відповідальності у формі примусу зі спливом цього строку.
Таким чином, підлягає застосуванню частина четверта статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно до якої строк застосування дисциплінарного стягнення до судді Марцинкевича В.А. у вигляді звільнення за порушення присяги не закінчився.
З огляду на викладене клопотання представника судді Марцинкевича В.А. – адвоката Кравця Р.Ю. залишене без задоволення у зв’язку з його безпідставністю.
Частиною дванадцятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що розгляд дисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності. На засіданні органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, заслуховуються повідомлення члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, який здійснював перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якого розглядається справа, та/або його представника, свідків, а також інших заінтересованих осіб.
Розглядаючи цю дисциплінарну справу, Вища рада юстиції вжила всіх необхідних заходів, щоб забезпечити дотримання процесуальних гарантій судді та дотримання строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення присяги.
Застосування трьохрічного строку давності притягнення до дисциплінарної відповідальності судді у вигляді звільнення за порушення присяги базується на положеннях Законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій і статус суддів» та «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» і спрямоване на забезпечення всебічного та об’єктивного розгляду поведінки судді.
Розгляд дисциплінарної справи стосується поведінки судді і подій, що мали місце у недалекому минулому, тому право судді на захист було дотримано, і суддя мав можливість ефективно будувати свій захист, використовуючи всі необхідні засоби і докази.
Відповідно до положень частини шостої статті 96 названого Закону рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, викладається у письмовій формі, підписується головуючим і членами цього органу, які брали участь у прийнятті рішення, і оголошується на засіданні.
Згідно з пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції» (частини перша–третя статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У статті 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» вказано, що Вища рада юстиції приймає акти про внесення подання про звільнення суддів з посади.
Аналогічні положення щодо повноважень Вищої ради юстиції на внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад містяться у статті 131 Конституції України.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Бойка А.М., представників судді Марцинкевича В.А. – адвокатів Суховія М.М., Кравця Р.Ю., особу, відносно якої прийнято суддею рішення, – ОСОБА_3, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, обговоривши їх на засіданні, Вища рада юстиції за результатами таємного голосування прийняла рішення внести подання до Верховної Ради України про звільнення Марцинкевича Віталія Анатолійовича з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 126, 131 Конституції України, статтями 27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтями 95, 96, 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
внести подання до Верховної Ради України про звільнення Марцинкевича Віталія Анатолійовича з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції: В.Е. Беляневич
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
