Вища рада юстиції, розглянувши заяву та додані до неї матеріали про звільнення Мосієвича Ігоря Вадимовича з посади судді Любомльського районного суду Волинської області у відставку, а також висновок секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад,
встановила:
Мосієвич Ігор Вадимович, ____ року народження, з лютого 2004 року – суддя Любомльського районного суду Волинської області. Верховною Радою України 4 березня 2010 року обраний на посаду судді безстроково.
14 липня 2016 року до Вищої ради юстиції надійшла заява Мосієвича І.В. від 8 липня 2016 року про відставку.
Відповідно до частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
З наявних матеріалів вбачається, що Мосієвич І.В. на час розгляду заяви Вищою радою юстиції та відповідно до вищенаведеної норми закону має 12 років 8 місяців стажу роботи на посаді судді.
Разом з тим при дослідженні поданих матеріалів для визначення наявності чи відсутності відповідного стажу для звільнення судді Мосієвича І.В. у відставку встановлено, що таке право він набув до 28 березня 2015 року, маючи встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» стаж, який вимагався цим нормативно-правовим актом.
Так, згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону у зазначеній редакції судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Водночас частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XI, було встановлено: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих, за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Як вбачається з наявних матеріалів, Мосієвич І.В., крім стажу роботи на посаді судді, має право на зарахування йому до стажу, що дає право на відставку, період проходження ним строкової військової служби – 2 роки та 9 років 10 місяців стажу, який складається з роботи на посадах: помічника та старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора Волинської області (з березня 1994 року по січень 2004 року).
Отже, загальний стаж роботи Мосієвича І.В. становить більше 25 років, що дає йому право на звільнення з посади судді у відставку.
При цьому статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначено: «Незалежність суддів є невід’ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів».
Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад рекомендувала прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Мосієвича І.В. з посади судді Любомлського районного суду Волинської області з поданням заяви про відставку.
Таким чином, незважаючи на те, що чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») не передбачає врахування календарного періоду проходження суддею строкової військової служби, перебування на посадах помічника, старшого помічника прокурора Любомльськокого міжрайонного прокурора Волинської області при визначенні права судді на відставку, та враховуючи, що Мосієвич І.В. набув таке право до моменту набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», який не передбачає позбавлення права на відставку суддів, які набули його до набрання цим Законом чинності, Вища рада юстиції вважає, що Мосієвич І.В. може бути звільнений з посади судді у відставку.
На підставі викладеного Вища рада юстиції, керуючись пунктом 9 частини п’ятої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 24, 27, 31 Закону України «Про Вищу раду юстиції»,
вирішила:
внести подання до Верховної Ради України про звільнення Мосієвича Ігоря Вадимовича з посади судді Любомльського районного суду Волинської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
