Вища ради юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 3 червня 2015 року № 37/02-15 стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка Володимира Васильовича,
встановила:
Лисенко Володимир Васильович з 25 лютого 1985 року по квітень 1990 року працював народним суддею Києво-Святошинського районного народного суду Київської області; з квітня 1990 року по квітень 2000 року – суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області; склав присягу судді 16 травня 1990 року. Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-ІІІ обраний на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково.
Зі змісту характеристики, наданої головою Києво-Святошинського районного суду Київської області, вбачається, що суддя Лисенко В.В. за час роботи у Києво-Святошинському районному суді Київської області зарекомендував себе високопрофесійним працівником, який забезпечує розгляд судових справ на належному професійному рівні. Володіє глибокими, міцними і всебічними знаннями. Працює над підвищенням професійних знань, умінь і навичок. За значний особистий внесок у розбудову правової держави, здійснення правосуддя, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян Указом Президента України від 12 грудня 2007 року Лисенку В.В. присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». За своїми особистими якостями Лисенко В.В. високодисциплінований, ініціативний, вимогливий до себе і підлеглих. Дисциплінарних стягнень не має.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) 15 та 16 грудня 2014 року надійшли дві заяви голови громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв’язку з прийняттям постанов про накладення адміністративного стягнення на учасників масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності вказаним Законом у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
Висновком ТСК від 3 червня 2015 року № 37/02-15 встановлено, що суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенком В.В. при розгляді ним адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не дотримано положень статей 33, 245, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення та визнано в діях судді наявність ознак порушення присяги; висновок з матеріалами перевірки направлено до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Відповідно до вимог частини другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Тимчасової спеціальної комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року. У повідомленні зазначено, що Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Тобто заяви про проведення перевірки суддів на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» повинні бути подані до ТСК до 12 грудня 2014 року.
Як зазначено вище, заяви голови громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки щодо судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. подані до ТСК 15 та 16 грудня 2014 року, тобто поза межами строку, встановленого частиною другою статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, що надійшли після закінчення визначеного цією статтею строку, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Всупереч вказаним нормам Закону ТСК провела спеціальну перевірку щодо судді Лисенка В.В. і за результатами перевірки ухвалила висновок про визнання в діях вказаного судді при розгляді ним адміністративних справ стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 наявності ознак порушення присяги та направила його з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції.
Незважаючи на вказані порушення з боку ТСК, яка діяла не у межах та не у спосіб, передбачений Законом, Вища рада юстиції з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості та відповідно до вимог частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» прийняла вказаний висновок ТСК для розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 30 липня 2015 року висновок ТСК з доданими до нього матеріалами за заявами голови громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. передано члену Вищої ради юстиції для розгляду.
Ухвалою Вищої ради юстиції від 10 вересня 2015 року № 478/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу відносно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В.
Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції 27 жовтня 2015 року дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка Володимира Васильовича з посади за порушення присяги судді.
Для участі у засіданні Вищої ради юстиції 26 листопада 2015 року було запрошено суддю, заявника та осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності..
Суддя Лисенко В.В. на засіданні Вищої ради юстиції був присутній та надав пояснення, в яких стверджував, що при винесенні постанов керувався виключно законодавством України. Повідомив також про результати розгляду всіх адміністративних матеріалів та зазначив, що якщо ним і були допущені помилки при розгляді деяких адміністративних матеріалів, то неумисно, і ці помилки мали виключно юридичний характер та стосувалися оцінки того чи іншого доказу. Вважає, що його дії не призвели до настання тяжких наслідків.
Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, висновок дисциплінарної секції від 27 жовтня 2015 року, заслухавши суддю та його представника – адвоката Колесникова І.В., Вища рада юстиції приходить до висновку щодо наявності підстав для внесення подання про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. з посади за порушення присяги судді з огляду на таке.
До Києво-Святошинського районного суду Київської області10 січня 2014 року з відділу Державної автомобільної інспекції (далі – ДАІ) по обслуговуванню Києво-Святошинського району при управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (УДАІ ГУ МВС України) в Київській області надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу).
Зазначена справа № 369/143/14-п була передана на розгляд судді Лисенку В.В.
За результатами розгляду цієї справи постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. від 20 січня 2014 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), їй призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців з посиланням на те, що остання 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на 20-му кілометрі автодороги Київ – Овруч Київської області, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21063» не виконала законної вимоги працівника міліції про зупинку, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушила пункт 2.4 Правил дорожнього руху.
Розгляд справи проводився за відсутності особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1, а матеріали справи не містять доказів отримання нею судової повістки.
Як зазначено в постанові від 20 січня 2014 року ОСОБА_1 на виклик суду не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Зі змісту постанови суду вбачається, що при застосуванні виду адміністративного стягнення суддя Лисенко В.В. враховував особу правопорушниці, характер вчиненого правопорушення і ступінь його суспільної небезпеки і не знайшов підстав для застосування іншого виду адміністративного стягнення, крім позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
З матеріалів перевірки вбачається, що зазначена постанова судді в апеляційному порядку не переглядалась.
Разом з тим постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. від 18 березня 2014 року у справі № 369/143/14-п ОСОБА_1 звільнена від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Суддя Лисенко В.В., приймаючи постанову від 20 січня 2014 року, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 9 січня 2014 року (серія АА2 № 413721) та рапорту працівника ДАІ. При цьому суддя Лисенко В.В. у постанові зазначив, що вказаний протокол було складено в присутності ОСОБА_1.
Відповідно до вказаного рапорту старшого інспектора Державної патрульної служби (далі – ДПС) взводу № 3 районної ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУМВС України в Київській області Міяля О.Ю. 29 грудня 2013 року він ніс службу на 21-му кілометрі автомобільної дороги Київ – Овруч в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, де приблизно о 12 год. 33 хв. рухалася колона автомобілів з символами Євромайдану. З метою припинення порушення Правил дорожнього руху (далі – ПДР) в частині невиконання водіями вимог пункту 2.4 ним за допомогою жезла і свистка було подано водію автомобіля «ВАЗ» вимогу про зупинку, однак останній вимогу не виконав і продовжив рух в складі колони в напрямку села Нові Петрівці. Інформація стосовно даного автомобіля негайно була передана до чергової частини ГУМВС України в Київській області. Вказаний рапорт написано власноручно.
Відповідно до наявної в адміністративних матеріалах роздруківки з бази даних власником автомобіля «ВАЗ» є ОСОБА_1.
Начальником відділу ДАІ Києво-Святошинського районного відділу ГУМВС України в Київській області на підставі поданого рапорту 9 січня 2014 року складено протокол про адміністративне правопорушення (серія АА2 № 413721) стосовно ОСОБА_1 за статтею 122-2 КУпАП. Зазначений протокол складено за відсутності ОСОБА_1 за участю двох свідків. Вказаний протокол містить виправлення в частині прізвища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
До Києво-Святошинського районного суду Київської області9 січня 2014 року з відділу ДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 122-2 КУпАП (невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу).
Зазначена справа № 369/73/14-п була передана на розгляд судді Лисенку В.В.
За результатами розгляду цієї справи постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. від 23 січня 2014 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців з посиланням на те, що останній 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на 20-му кілометрі автодороги Київ – Овруч Київської області, керуючи автомобілем марки «Хюндай Санта-Фе» не виконав законної вимоги працівника міліції про зупинку, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 ПДР.
Розгляд справи проводився за відсутності особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_2, а матеріали справи не містять доказів отримання ним судової повістки.
Як зазначено в постанові від 23 січня 2014 року ОСОБА_2 на виклик суду не з’явився, про день, час та місце слухання справи судом належним чином повідомлений, клопотань та заяв про відкладення розгляду справи не надходило.
Зі змісту постанови суду вбачається, що при застосуванні виду адміністративного стягнення суддя Лисенко В.В. враховував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення і ступінь його суспільної небезпеки і не знайшов підстав для застосування іншого виду адміністративного стягнення, крім позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
З матеріалів перевірки вбачається, що зазначена постанова судді в апеляційному порядку не переглядалась.
Разом з тим постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. від 18 березня 2014 року у справі № 369/73/14-п ОСОБА_2 звільнений від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Суддя Лисенко В.В., приймаючи постанову від 23 січня 2014 року, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 8 січня 2014 року (серія АА2 № 413583) та рапорту працівника ДАІ. При цьому суддя Лисенко В.В. у постанові зазначив, що вказаний протокол було складено в присутності ОСОБА_2.
Відповідно до вказаного рапорту старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУМВС України в Київській області Міяля О.Ю. 29 грудня 2013 року він ніс службу на 21-му кілометрі автомобільної дороги Київ – Овруч в селі Нові Петрівці, де приблизно 12 год. 58 хв. рухалася колона автомобілів з символами Євромайдану. З метою припинення порушення ПДР в частині невиконання водіями вимог пункту 2.4 ним за допомогою жезла і свистка було подано вимогу про зупинку водію автомобіля «Хюндай Санта-Фе», однак останній вимогу про зупинку не виконав і продовжив рух в складі колони в напрямку села Нові Петрівці. Інформація стосовно даного автомобіля негайно була передана до чергової частини ГУМВС України в Київській області. Вказаний рапорт написано власноручно.
Відповідно до наявної в адміністративних матеріалах роздруківки з бази даних власником автомобіля «Хюндай Санта-Фе» є ОСОБА_2.
Начальником ВДАІ Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області 8 січня 2014 року на підставі поданого рапорту складено протокол про адміністративне правопорушення (серія АА2 № 413583) стосовно ОСОБА_2 за статтею 122-2 КУпАП. Зазначений протокол складено за відсутності ОСОБА_2 за участю двох свідків.
До Києво-Святошинського районного суду Київської області9 січня 2014 року з відділу ДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за статтею 122-2 КУпАП (невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу).
Зазначена справа № 369/75/14-п була передана на розгляд судді Лисенку В.В.
За результатами розгляду цієї справи постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. від 13 січня 2014 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, і призначено йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців з посиланням на те, що останній 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на 24-му кілометрі автодороги Київ – Чоп в селі Гореничі Києво-Святошинського району Київської області, керуючи автомобілем марки «Ауді 100», не виконав законної вимоги працівника міліції про зупинку, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 ПДР.
Розгляд справи проводився за відсутності особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_4, а матеріали справи не містять доказів ані направлення, ані отримання ним судової повістки.
Як зазначено в постанові від 13 січня 2014 року, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надійшло.
Згідно з поясненнями ОСОБА_4 від 4 січня 2014 року, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, вбачається, що 29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині він рухався на автомобілі марки «Ауді 100» до себе додому, а саме в село Гореничі Києво-Святошинського району Київської області. Він не бачив, чи зупиняли працівники ДАІ його автомобіль. Він включив камеру свого мобільного телефону, поставив телефон на панель приборів, щоб зафіксувати тисняву, почав маневрувати, об’їхав автомобілі, що не рухались, і поїхав додому. Через декілька годин він виїхав зі свого місця проживання на підприємство, де він працює, і працівників ДАІ вже не було. Через кілька днів до нього приїхали працівники ДАІ та склали протокол про адміністративне правопорушення.
Зі змісту постанови суду вбачається, що при застосуванні виду адміністративного стягнення суддя Лисенко В.В. враховував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення і ступінь його суспільної небезпеки і не знайшов підстав для застосування іншого виду адміністративного стягнення, крім позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду Київської області з апеляційною скаргою, в якій просив застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Постановою апеляційного суду Київської області від 11 березня 2014 року у справі № 369/91/14-п постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2014 року змінено в частині накладення адміністративного стягнення; пом’якшено накладене адміністративне стягнення до штрафу у розмірі 9 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 153 гривні.
Так, суд апеляційної інстанції підтвердив обґрунтованість висновків суду першої інстанції стосовно винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, при цьому вказавши, що при накладенні стягнення судом першої інстанції не в повній мірі враховано вимоги статті 33 КУпАП, тому за таких обставин, зважаючи на визнання вини ОСОБА_4, його щире каяття, позитивну характеристику, відсутність тяжких наслідків, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, непритягнення до адміністративної відповідальності в минулому, суд вирішив пом’якшити адміністративне стягнення.
Суддя Лисенко В.В., приймаючи постанову від 13 січня 2014 року, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 4 січня 2014 року (серія АГ2 № 139785) та частково пояснень самого ОСОБА_4.
До Києво-Святошинського районного суду Київської області з відділу ДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області 16 січня 2014 року надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за статтею 122-2 КУпАП (невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу).
Зазначена справа № 369/167/14-п була передана на розгляд судді Лисенку В.В.
За результатами розгляду цієї справи постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. від 29 січня 2014 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців з посиланням на те, що останній 29 грудня 2013 року в період з 12 год. 30 хв. до 13 год. 30 хв. на 20-му кілометрі автодороги Київ – Овруч в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, керуючи автомобілем марки «Деу-Сенс», не виконав законної вимоги працівника міліції про зупинку, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 ПДР.
Розгляд справи проводився за участю ОСОБА_5.
Як зазначено в постанові від 29 січня 2014 року, ОСОБА_5 на виклик суду з’явився. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав частково. Крім того, в мотивувальній частині постанови відображено пояснення ОСОБА_5, що він дійсно перебував на даній автодорозі і рухався в село Нові Петрівці у суцільному потоці автомобілів для того, щоб побачити Президента України, та не помітив, як його зупиняв інспектор ДАІ.
Під час судового розгляду також було допитано свідка ОСОБА_6, якій, як вказано в постанові суду, щодо обставин справи нічого не відомо.
Зі змісту постанови суду вбачається, що при застосуванні виду адміністративного стягнення суддя Лисенко В.В. враховував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення і ступінь його суспільної небезпеки, та не знайшов підстав для застосування іншого виду адміністративного стягнення, крім позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду Київської області з апеляційною скаргою.
Постановою апеляційного суду Київської області від 3 березня 2014 року у справі № 369/341/14-п постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2014 року скасовано, а провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 події і складу адміністративного правопорушення.
Судом апеляційної інстанції вказано, що суддя Лисенко В.В. не дотримався вимог статей 283 і 284 КУпАП в частині необхідності наведення в постанові доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначення мотивів відхилення інших доказів, на які посилається порушник, що в свою чергу призвело до неповного з’ясування обставин справи. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що взяті за основу судом першої інстанції протокол про адміністративне правопорушення і рапорт працівника ДАІ є непереконливими доказами і не спростовують доводів ОСОБА_5 про його перебування в іншому місці під час нібито скоєння правопорушення, а інших доказів його вини адміністративні матеріали не містять.
Суддя Лисенко В.В., приймаючи постанову від 29 січня 2014 року, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 8 січня 2014 року (серія АГ2 № 240470) та рапорту працівника ДАІ.
Відповідно до вказаного рапорту старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУМВС України в Київській області Міяля О.Ю. 29 грудня 2013 року він разом з лейтенантом міліції Прохорчуком О.В. ніс службу на 21-му кілометрі автомобільної дороги Київ – Овруч, де приблизно о 12 год. 37 хв. в напрямку села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області рухалася колона автомобілів з символами Євромайдану. З метою припинення порушення ПДР в частині невиконання водіями вимог пункту 2.4 ним за допомогою жезла і свистка було подано вимогу про зупинку водію автомобіля «Деу-Сенс», однак останній вимогу про зупинку не виконав і продовжив рух в складі колони в напрямку села Нові Петрівці. Інформація стосовно даного автомобіля негайно була передана до чергової частини ГУМВС України в Київській області. Вказаний рапорт написано власноручно.
Старшим інспектором ДПС спеціального загону ДПС особливого призначення при МВС України Москаленком С.І. 8 січня 2014 року складено протокол про адміністративне правопорушення (серія АГ2 № 240470) стосовно ОСОБА_5 за статтею 122-2 КУпАП. Зазначений протокол складено в присутності ОСОБА_5, який пояснив, що з порушенням не згоден та має свідків, які нададуть пояснення в суді. Крім того, ОСОБА_5 написано клопотання, в якому останній просив врахувати, що має непрацюючу дружину і неповнолітню дитину, а керування власним автомобілем є єдиним джерелом заробітку для сім'ї.
Слід звернути увагу, що адміністративні матеріали містять письмові пояснення ОСОБА_5, подані ним до суду 27 січня 2014 року, про що свідчить відбиток штампа. Так, останній стверджував про своє перебування у згаданий час в іншому місці, що можуть підтвердити свідки. Однак такі пояснення не знайшли свого відображення в постанові суду.
До Києво-Святошинського районного суду Київської області з відділу ДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області 9 січня 2014 року надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за статтею 122-2 КУпАП (невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу).
Зазначена справа № 369/71/14-п була передана на розгляд судді Лисенку В.В.
За результатами розгляду цієї справи постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. від 13 січня 2014 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців з посиланням на те, що останній 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на 20-му кілометрі автодороги Київ – Овруч в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 211040», не виконав законної вимоги працівника міліції про зупинку, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 ПДР.
Розгляд справи проводився за участю ОСОБА_3.
Як зазначено в постанові від 13 січня 2014 року, ОСОБА_3 на виклик суду з’явився. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, вказані в протоколі.
Зі змісту постанови суду вбачається, що при застосуванні виду адміністративного стягнення суддя Лисенко В.В. враховував особу правопорушника, його позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, характер вчиненого правопорушення і ступінь його суспільної небезпеки і не знайшов підстав для застосування іншого виду адміністративного стягнення, крім позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Київської області з апеляційною скаргою, в якій просив застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу. ОСОБА_3 також зазначив, що суддею Лисенком В.В. при призначенні стягнення не враховано, що позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його можливості відвозити двох малолітніх дітей до школи в інший населений пункт.
Під час розгляду адміністративних матеріалів апеляційним судом ОСОБА_3 подав заяву про звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Постановою апеляційного суду Київської області від 3 березня 2014 року у справі № 369/86/14-п постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2014 року скасовано, звільнено ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України»; провадження у справі закрито.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність події адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_3 у його вчиненні за обставин, наведених в постанові суду першої інстанції, що підтверджувалося зібраними у справі доказами, а також показами останнього, який не заперечував своєї вини і заявив клопотання про звільнення його від адміністративної відповідальності.
Суддя Лисенко В.В., приймаючи постанову від 13 січня 2014 року, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 3 січня 2014 року (серія АГ2 № 243307) та рапорту працівника ДАІ.
Відповідно до вказаного рапорту інспектора ДПС взводу № 2 РДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУМВС України в Київській області Рогача O.A. 29 грудня 2013 року під час несення служби на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ – Овруч в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області приблизно о 12 год. 30 хв. водій автомобіля «ВАЗ» не виконав його вимогу про зупинку, що надавалася за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4. ПДР. Текст рапорту виконано друкованим способом, та він не містить відомостей про причини зупинки автомобіля.
Інспектором ДПС спеціального загону ДПС особливого призначення при МВС України Поліщуком І.Л. 3 січня 2014 року складено протокол про адміністративне правопорушення (серія АГ2 № 243307) стосовно ОСОБА_3 за статтею 122-2 КУпАП. Зазначений протокол складено в присутності ОСОБА_3, який пояснив, що 29 грудня 2013 року їхав на своєму автомобілі до знайомого в село Нові Петрівці, де в цей час рухалася колона транспортних засобів, і через велику кількість автомобілів він не помітив, як його зупиняли.
З огляду на викладені обставини стає очевидним, що суддя Лисенко В.В. при розгляді вказаних вище адміністративних матеріалів допустив однакові грубі порушення норм законодавства.
Так, згідно зі статтею 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Статтею 245 цього ж Кодексу встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень; запобігання правопорушенням; виховання громадян у дусі додержання законів; зміцнення законності.
Проте всупереч вказаним вимогам суддя Лисенко В.В. неповно та необ’єктивно розглянув адміністративні матеріали, не з’ясувавши всіх обставин справи. Свідченням цьому є майже ідентичний зміст всіх п’яти винесених постанов в адміністративних матеріалах, де змінено лише прізвище та ініціали осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності. Зокрема, це стосується постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2014 року у справі № 369/341/14-п стосовно ОСОБА_5, в якій викладено зовсім інші обставини, що жодним чином не стосуються ОСОБА_5. Крім того, в тексті прізвище останнього здебільшого відмінюється як жіноче.
Відповідно до частини другої статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.
Однак у винесених постановах не наведено жодних обставин, якими керувався суддя Лисенко В.В. при накладенні адміністративних стягнень у виді саме позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк – 6 місяців. Зокрема, при розгляді адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_5 суддею Лисенком В.В. не враховано, хоча і частково відображено в тексті постанов, доводи останніх про гостру необхідність мати можливість керувати транспортними засобами у зв’язку з сімейними обставинами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Водночас здійснена суддею Лисенком В.В. оцінка доказів, зокрема надання переваги рапортам працівників ДАІ та протоколам про адміністративні правопорушення, що взагалі не доводили вини осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, над показами останніх та свідків, не відповідає приписам вказаної вище норми щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Додатково слід підкреслити, що адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 взагалі розглянуто суддею Лисенком В.В. за їх відсутності, що є порушенням вимог статті 268 КУпАП (матеріали справ не містять даних про своєчасне їх сповіщення про дату і місце розгляду справ), чим позбавлено останніх права на судовий захист.
Статтею 280 КУпАП встановлено обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати, з-поміж іншого, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, тощо.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суддя Лисенко В.В. під час розгляду адміністративних матеріалів проігнорував зазначені приписи, що призвело до порушення прав і законних інтересів осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності.
Окремо слід звернути увагу на розгляд адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки ні працівниками ДАІ, ні суддею Лисенком В.В. взагалі достовірно не було встановлено, що за кермом автомобілів, які не зупинились на вимогу працівників ДАІ, знаходились саме зазначені особи. Висновок про те, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 керували автомобілями та не виконали вимогу працівників ДАІ не ґрунтується на вимогах закону, оскільки факт належності транспортного засобу певній особі, без підтвердження іншими доказами, не свідчить про те, що саме власник керує транспортним засобом.
Вказані вище вимоги законодавства були добре відомі судді Лисенку В.В. в силу покладених на нього професійних обов’язків та займаної ним посади судді, однак були ним грубо порушені.
Такі дії судді Лисенка В.В. призвели до настання негативних наслідків, що знайшли свій вираз у зниженні авторитету правосуддя у суспільстві.
Надані суддею Лисенком В.В. пояснення щодо розгляду адміністративних матеріалів оцінено Радою критично, оскільки вони не спростовують допущені ним грубі порушення норм законодавства.
Крім того, посилання представника судді на те, що особи, яких притягнуто до адміністративної відповідальності, не зверталися до ТСК із заявами, тому зазначена перевірка судді не повинна була проводитись, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» передбачено право будь-якої особи звертатися із вказаними заявами.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», суди та судді у своїй діяльності не завжди керуються виключно Конституцією та законами України, піддаються протиправному впливу посадових осіб органів державної влади, суб’єктів політичної діяльності, допускають безкарне втручання у вирішення судових справ, що завдає істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави.
Таким чином, суддя Лисенко В.В. невиконанням покладених на нього професійних обов’язків під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року завдав істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави.
Статтею 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518-му засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року, судді, зокрема, зобов’язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону.
Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішень; частини четверта- п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на час постановлення зазначених вище ухвал) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині з внесенням змін до законодавства не змінилися.
Допущенні суддею Лисенком В.В. грубі порушення законодавства свідчать про необ’єктивний та упереджений розгляд справ, порочать звання судді, що є порушенням присяги і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
внести подання до Верховної Ради України про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка Володимира Васильовича з посади за порушення присяги судді.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
