Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 3 червня 2015 року № 35/02-15 стосовно судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сливки Володимира Васильовича,
встановила:
Сливка Володимир Васильович з липня 1983 року працював суддею Білоцерківського міського суду Київської області. Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-ІІІ обраний суддею цього суду безстроково. Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 переведений на посаду судді новоутвореного Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Стаж роботи суддею становить 32 роки.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) 15 та 16 грудня 2014 року надійшли заяви голови Громадської спілки «УКРАЇНСЬКА СПІЛКА АВТОМАЙДАН» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сливки В.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заявах Михайловський А.В. зазначив, що суддя Сливка В.В. постановою від 23 січня 2014 року на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) – за невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу – наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. ОСОБА_1 була учасником масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади» від 8 квітня 2014 року. За твердженням Михайловського A.B., суддя Сливка В.В. при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановив усі обставини, з’ясування яких є обов’язковим, відповідно до статей 247 та 280 КУпАП, а зміст судового рішення не відповідає вимогам статей 283 та 284 цього Кодексу. У зв’язку із чим суддя підлягає перевірці на підставі пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Інших відомостей про порушення суддею Сливкою В.В. норм чинного законодавства при прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці заяви голови Громадської спілки «УКРАЇНСЬКА СПІЛКА АВТОМАЙДАН» Михайловського А.В. не містять.
Висновком ТСК від 3 червня 2015 року № 35/02-15 визнано в діях судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сливки В.В. наявність ознак порушення присяги та направлено висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 30 липня 2015 року висновок ТСК з доданими до нього матеріалами за заявами голови Громадської спілки «УКРАЇНСЬКА СПІЛКА АВТОМАЙДАН» Михайловського А.В. стосовно судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сливки В.В. передано члену Вищої ради юстиції для розгляду.
Ухвалою Вищої ради юстиції від 10 вересня 2015 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сливки В.В.
На засіданні 7 жовтня 2015 року дисциплінарна секція дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у внесенні подання про звільнення Сливки Володимира Васильовича з посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги та направити висновок ТСК від 3 червня 2015 року № 35/02-15 стосовно вказаного судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, висновок ТСК від 3 червня 2015 року, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції, врахувавши висновок дисциплінарної секції від 7 жовтня 2015 року, а також пояснення судді, Вища рада юстиції встановила таке.
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов адміністративний матеріал про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.
Вказані матеріали містили протокол про адміністративне правопорушення від 8 січня 2014 року, складений інспектором з дізнання ВДАІ Білоцерківського MB ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції Харатинським О.В., рапорт старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Прохорчука О.В. від 30 грудня 2013 року, дані інформаційної системи ДАІ – результати пошуку.
Згідно із зазначеними рапортом та протоколом 29 грудня 2013 року ОСОБА_1, перебуваючи за кермом автомобіля «MITSUBISHI LANCER», д.н.з. НОМЕР_1 на 20-му км а/д Київ-Овруч приблизно о 12 год. 30 хв., не виконала вимогу про зупинку, що подавалася за допомогою жезла та свистка, чим порушила пункт 2.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за статтею 122-2 КУпАП.
Пояснень щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не надала, оскільки на запрошення до ВДАІ Білоцерківського MB ГУ МВС України в Київській області не прибула.
Під час розгляду адміністративного матеріалу в судовому засіданні 22 січня 2014 року ОСОБА_1 вину не визнала, надавати пояснення відмовилась, заявила клопотання про надання їй можливості ознайомитись із матеріалами справи, у зв'язку із чим розгляд справи було відкладено на 23 січня 2014 року. На засідання 23 січня 2014 року ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилася, причини неявки не повідомила.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сливка В.В. 23 січня 2014 року ухвалив постанову, якою визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.
Так, у постанові зазначено, що 29 грудня 2013 року на 20-му км а/д Київ-Овруч приблизно о 12 год. 30 хв. саме ОСОБА_1, перебуваючи за кермом автомобіля «MITSUBISHI LANCER», д.н.з. НОМЕР_1, не виконала вимогу працівника міліції про зупинку, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП.
Постановою апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2014 року скасовано постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2014 року, а справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності направлено до ВДАІ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області для дооформлення.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 березня 2014 року (суддя Гавенко О.Л.), у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.
Постановою апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2014 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 і постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 березня 2014 року скасовано, а провадження у справі закрито на підставі частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказаною постановою встановлено відсутність події і складу відповідного адміністративного правопорушення.
У своїх поясненнях до ТСК від 28 січня 2015 року суддя Сливка В.В. зазначив, що при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ним не було допущено порушень вимог КУпАП.
Так, суддя Сливка В.В. зазначив, що розгляд вказаної справи було призначено на 15 січня 2014 року, проте 14 січня 2015 року до суду надійшла телеграма від ОСОБА_1 з проханням відкласти розгляд адміністративного матеріалу на інший день, оскільки вона має намір звернутися за правовою допомогою до адвоката та ознайомитися з матеріалами справи. Розгляд справи було відкладено на 22 січня 2014 року на 09 год. 30 хв.
22 січня 2014 року розгляд справи розпочався об 11 год. 00 хв., оскільки до цього ОСОБА_1 та її захиснику були надані матеріали для ознайомлення (всього на 10 аркушах), з якими останні належним чином ознайомились та зробили їх фотокопії, що підтверджується їх власноручними записами на письмовій заяві від 22 січня 2014 року.
Після початку слухання справи захисником були заявлені клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами та виклик свідків. В клопотанні про застосування звукозапису було відмовлено, а щодо виклику свідків роз’яснено, що дане клопотання буде вирішено після надання пояснень ОСОБА_1. Після цього захисником було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для більш детального вивчення матеріалів справи та підготовки до її розгляду. У судовому засіданні ОСОБА_1 відмовилась від дачі будь-яких пояснень.
Наступного дня ОСОБА_1 та її захисник у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Також суддя звернув увагу на те, що ОСОБА_1 під час розгляду справи категорично заперечувала факт своєї участі у масових акціях протесту, що підтверджується, зокрема, оскарженням нею постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 березня 2014 року. Крім того, оскільки винесена постанова від 23 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була скасована судом апеляційної інстанції та не набрала законної сили, то для неї не наступили будь-які негативні наслідки.
Частиною першою статті 260 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія.
Згідно з вимогами частини першої статті 265-1 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
В Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року № 111 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 576/16592 (далі – Інструкція № 111) передбачено, що при порушенні учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху працівник підрозділу ДПС вживає заходів щодо припинення адміністративного правопорушення (пункт 15.1.1); проводить заходи по тимчасовому затриманню транспортного засобу (пункт 15.1.2); тимчасово вилучає посвідчення водія у випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 15.1.3).
З матеріалів справи вбачається, що жоден із передбачених нормами КУпАП та Інструкції № 111 заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, які є обов'язковими для працівника ДПС ДАІ, не вживався. У день вчинення адміністративного правопорушення не проводилося адміністративне затримання особи, затримання транспортного засобу чи тимчасове вилучення посвідчення водія.
У рапорті старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Прохорчука О.В., на підставі якого іншою посадовою особою ВДАІ Білоцерківського MB ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції Харатинським О.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення, особу порушника Правил дорожнього руху не вказано, а зазначено, що після того, як автомобіль не зупинився на вимогу інспектора ДПС він продовжив рух далі.
Згідно із вимогами частини першої статті 254 КУпАП, частини восьмої статті 259 цього Кодексу та пункту 4.1 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 року № 77 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009 року за № 374/16390, складення протоколу пов'язується з моментом і місцем вчинення та виявлення правопорушення, а в разі неможливості зробити це на місці така фіксація порушення відбувається в міліції після доставлення порушника у можливо короткий строк,
Протокол складено 8 січня 2014 року, тобто через 9 днів після написання рапорту про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, разом із тим, справа не містить жодного доказу (документа), який би підтверджував дані про те, ким, коли, в якому порядку і за яких обставин було встановлено, що саме вона перебувала за кермом автомобіля в місці і в час, указані в рапорті.
З наведеного випливає висновок, що правових підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення від 8 січня 2014 року стосовно ОСОБА_1 про порушення нею пункту 2.4 Правил дорожнього руху (невиконання вимоги про зупинку) не було, оскільки складення протоколу на підставі рапорту чинним законодавством не передбачено, а дані протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 по суті є припущенням.
Суддя Сливка В.В. при підготовці справи до розгляду не виконав вимоги пунктів 2 та 4 частини першої статті 278 КУпАП, і питання про правильність складення протоколу та інших матеріалів справи, зокрема рапорту, та про витребування необхідних додаткових матеріалів з органу ДАІ, не вирішив.
Так само, під час розгляду справи суддею всупереч вимогам статті 280 КУпАП наведені вище обставини, пов'язані з діями працівників ДАІ щодо оформлення правопорушення, встановлення особи порушника, додержання вимог законодавства у цій процедурі (за наявності з їх боку явних порушень закону) не з'ясовано, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Суддею не були дотримані вимоги статей 251, 252 КУпАП, оскільки здійснена оцінка протоколу про адміністративне правопорушення як доказу, не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, в результаті чого вказаний протокол було безпідставно визнано належним письмовим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене ТСК дійшла висновку, що, не врахувавши наявність порушень закону з боку працівників ДАІ при складенні рапорту та протоколу про адміністративне правопорушення, суттєвих розбіжностей між ними, суддя Сливка В.В. не вжив заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та її вирішення відповідно до закону.
В ході розгляду дисциплінарної справи Вищою радою юстиції не встановлено, що суддею Сливкою В.В. при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 було допущено немотивоване відхилення її клопотань, безпідставно відмовлено у дослідженні обставин вчиненого правопорушення чи допущено інші порушення чинного законодавства, що свідчили б про його необ'єктивність, небезсторонність, упередженість та порушення принципу незалежності.
Крім того, Вища рада юстиції вважає, що оскільки суддя Сливка В.В. ухвалив лише одну постанову за встановлених обставин, то це не свідчить про системність у його діях та упередженість при розгляді даної справи.
Відсутність упередженості в діях судді підтверджується, зокрема, тим, що ОСОБА_1 була своєчасно повідомлена про час і місце розгляду справи, суддя двічі задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи, надав можливість ознайомитися з матеріали справи та підготуватися до її розгляду, а неявка ОСОБА_1 разом із захисником в судове засідання формально не перешкоджала судді розглянути справу по суті, що випливає зі змісту статті 277-2 КУпАП.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 року, ухвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя повинен дотримуватися незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. При виконанні своїх професійних обов’язків суддя не повинен виявляти особистої прихильності, небезсторонності або упередженості.
Згідно характеристики, наданої головою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Саніним В.М., суддя Сливка В.В. характеризується позитивно, на посаді судді працює з 1983 року.
З довідки про показники роботи судді Сливки В.В., надісланої листом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2015 року № 966/15, вбачається, що у 2012 році суддею розглянуто 527 кримінальних справ (скасовано – 20 вироків, змінено – 4) та розглянуто 282 справи про адміністративні правопорушення, які не оскаржувалися. У 2013 році суддею Сливкою В.В. розглянуто 263 кримінальні справи (скасовано – 12 вироків, змінено – 5), розглянуто 480 справ про адміністративні правопорушення (оскаржено 4 постанови, скасовано – 1, змінено – 1). У 2014 році розглянуто 263 кримінальні справи (скасовано 4 вироки, змінено – 7), розглянуто 622 справи про адміністративні правопорушення (оскаржено – 6, скасовано – 3, змінено – 1).
У пункті 1 частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час постановлення суддею постанови від 23 січня 2014 року) зазначено, що суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
За нормами статті 55 вказаного Закону присяга судді вимагає від нього об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
У висновку ТСК та доданих до нього матеріалах справи немає достатніх доказів, які б ставили під сумнів об'єктивність, неупередженість судді Сливки В.В. та порушення ним принципу незалежності під час розгляду та винесення постанови про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами та давали б підстави для його звільнення за порушення присяги, а допущені ним порушення норм процесуального права не є достатніми для звільнення за порушення присяги судді, проте можуть свідчити про наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини сьомої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у чинній редакції), якщо в процесі розгляду питання про звільнення судді за особливих обставин Вища рада юстиції дійде висновку про відсутність підстав для звільнення судді, проте вчинені суддею дії можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність, Вища рада юстиції може прийняти рішення про притягнення суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів до дисциплінарної відповідальності, а щодо інших суддів – про направлення матеріалів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з частиною першою статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
Аналогічне положення законодавства щодо повноважень Вищої ради юстиції в частині здійснення дисциплінарного провадження міститься у статті 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції».
У статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють:
1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України – щодо суддів місцевих та апеляційних судів;
2) Вища рада юстиції – щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
З огляду на зазначене Вища рада юстиції погодилася з висновком дисциплінарної секції, що висновок ТСК від 3 червня 2015 року № 35/02-15 за заявами голови Громадської спілки «УКРАЇНСЬКА СПІЛКА АВТОМАЙДАН» Михайловського А.В. від 15 та 16 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сливки В.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» необхідно направити до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для проведення перевірки та вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
За таких обставин за результатами таємного голосування Вищою радою юстиції було прийнято рішення про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення Сливки Володимира Васильовича з посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги та направлення висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 3 червня 2015 року № 35/02-15 за заявами голови Громадської спілки «УКРАЇНСЬКА СПІЛКА АВТОМАЙДАН» Михайловського А.В. стосовно вказаного судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
1. Відмовити у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення Сливки Володимира Васильовича з посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги.
2. Направити висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 3 червня 2015 року № 35/02-15 за заявами голови Громадської спілки «УКРАЇНСЬКА СПІЛКА АВТОМАЙДАН» Михайловського А.В. від 15 та 16 грудня 2014 року стосовно вказаного судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
А.С. Олійник
