Вища ради юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Олійник Аллою Сергіївною за заявою заступника прокурора Харківської області Стратюка Олександра Миколайовича стосовно судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Дениса Володимировича,
встановила:
Нев’ядомський Денис Володимирович _____ року народження. Указом Президента України «Про призначення суддів» від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначений на посаду судді Дергачівського районного суду Харківської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 5 червня 2008 року № 333-VІ Нев’ядомського Д.В. обрано на посаду судді безстроково. Указом Президента України «Про переведення суддів» від 25 липня 2011 року № 780/2011 року переведений на посаду судді Київського районного суду міста Харкова.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 16 грудня 2014 року надійшла заява заступника прокурора Харківської області Стратюка Олександра Миколайовича про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Дениса Володимировича відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві заступник прокурора Харківської області Стратюк О.М. зазначив, що суддя Нев’ядомський Д.В. 23 січня 2014 року ухвалив постанову, якою визнав ОСОБУ_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та призначив адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на шість місяців без вилучення транспортного засобу.
Автор заяви зазначив, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддя Нев’ядомський Д.В. підлягає перевірці, оскільки судове рішення про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі КУпАП за невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу приймалося щодо особи, яка була учасником масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону було утворено Тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону. Заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
У газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року опубліковано повідомлення, у якому вказано, що ТСК оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
За приписами частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листом секретаря ТСК Соловйової М.М. від 7 квітня 2016 року № 4787/0/9-16 та відповідно до акта прийому-передачі матеріалів справ ТСК від 7 квітня 2016 року заява заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Д.В. передана для розгляду до Вищої ради юстиції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції 16 травня 2016 року матеріали за вказаною заявою передано члену Вищої ради юстиції Олійник А.С.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Олійник А.С. дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Д.В. (висновок від 8 липня 2016 року).
На засіданні 12 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Д.В.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Олійник А.С., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Д.В. з огляду на таке.
Під час перевірки встановлено, що 10 січня 2014 року до Київського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал за статтею 122-2 КУпАП стосовно ОСОБИ_1.
Справі було присвоєно реєстраційний номер 640/244/14-п (провадження № 3/в/640/166/14) та передано на розгляд судді Нев’ядомському Д.В.
Судом установлено, що 29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 30 хвилин в селі Нові Петрівці на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ – Овруч, ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Nissan Micra», державний номерний знак _______, не виконала вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушила пункт 2.4 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР), про що 30 грудня 2013 року було складено рапорт. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з’явилась, про причину неявки до суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.
За результатами розгляду вказаної справи суддя Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомський Д.В. 23 січня 2014 року прийняв постанову про накладення на ОСОБУ_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців без вилучення транспортного засобу.
Суд виходив з того, що вина ОСОБИ_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами у їх сукупності, згідно з картками обліку адміністративного порушення остання неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності у зв’язку зі скоєнням правопорушень, пов’язаних із порушенням ПДР, а тому є підстави для призначення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів.
14 березня 2014 року прокурор Київського районного суду міста Харкова звернувся до суду із клопотанням про звільнення ОСОБИ_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 122-2 КУпАП, обґрунтовуючи його результатами прокурорської перевірки, якою встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБИ_1 складено під час проведення мирного протесту, учасником якого вона була, що є підставою для звільнення її від адміністративної відповідальності відповідно до приписів Закону України «Про недопущення переслідування та покарання з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Постановою Київського районного суду міста Харкова від 25 березня 2014 року клопотання прокурора Київського районного суду міста Харкова задоволено. Звільнено ОСОБУ_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122-2 КУпАП. Закрито провадження у вказаній адміністративній справі.
Зазначені вище постанови було оскаржено ОСОБОЮ_1 в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на те, що 29 грудня 2013 року вона їхала по автомобільній дорозі Київ – Овруч, однак ПДР не порушувала, інспектор ДАІ її не зупиняв та, незважаючи на те, що вона є учасником Автомайдану, в цей день участі у мирному протесті не брала, а їхала в особистих справах, що свідчить про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення. Пояснення з приводу вказаних обставин ні працівники міліції, ні працівники прокуратури у неї не відбирали, а про існування оскаржуваних постанов їй стало відомо від її батьків тільки 18 листопада 2014 року. Просила суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження оскаржуваних постанов.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2014 року поновлено ОСОБІ_1 строк на апеляційне оскарження постанов Київського районного суду міста Харкова від 23 січня 2014 року та від 25 березня 2014 року. Скасовано постанову Київського районного суду міста Харкова від 23 січня 2014 року про притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності на підставі статті 122-2 КУпАП. Скасовано постанову Київського районного суду міста Харкова від 25 березня 2014 року про звільнення ОСОБИ_1 від адміністративної відповідальності на підставі статтей 4, 5 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України». Провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБИ_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції в повному обсязі не з’ясовано всі обставини справи, зокрема: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення як свідки, згідно з наданими ними поясненнями не були свідками недотримання ОСОБОЮ_1 вимог пункту 2.4 ПДР, а протокол про адміністративне правопорушення ними підписано 9 січня 2014 року; в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено причини необхідності зупинення транспортного засобу «Nissan Micra», державний номерний знак _________, як передбачено пунктом 21-1 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію». Із урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБИ_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.
У своїх письмових поясненнях суддя Нев’ядомський Д.В. зазначив, що матеріали справи не містили відомостей щодо можливої участі ОСОБИ_1 у мирних протестах, а свідки та особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, в судове засідання не з’явились, а тому судове рішення постановлено на підставі наданих суду матеріалів.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом статті 122-2 КУпАП (в редакції на час вчинення правопорушення) невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в судах визначено цим Кодексом та законами України.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Суддею Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомським Д.В. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме: не було дотримано вимог щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Так, вичерпний перелік випадків, у яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, визначений статтею 258 КУпАП. Адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 122-2 КУпАП, ураховуючи, що його не зафіксовано відповідними технічними засобами, до цього переліку не включено.
У разі виявлення правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 122-2 КУпАП, уповноважена особа органів внутрішніх справ відповідно до статті 255 КУпАП зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, копія якого під підпис вручається особі, що притягається до адміністративної відповідальності.
У разі неможливості скласти протокол про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, за умови, що його складення є обов’язковим, стаття 259 КУпАП передбачає право уповноваженої особи доставити порушника до міліції для складання такого протоколу.
Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 КУпАП, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (частина перша статті 257 Кодексу).
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об’єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (пункт 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 640/244/14-п (провадження № 3/640/116/14) міститься рапорт інспектора ДПС взводу № 2 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Рогача О.А. від 30 грудня 2013 року, відповідно до якого 29 грудня 2013 року він ніс службу на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ – Овруч в селі Нові Петрівці. Близько 12 години 30 хвилин автомобіль «Nissan Micra», державний номерний знак __________, не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 ПДР.
Відповідно до пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред’явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому технічному контролю.
Протокол про адміністративне правопорушення серії АВ № 340301 складено 9 січня 2014 року на підставі даних вказаного вище рапорту.
Фіксування правопорушення у такій спосіб не відповідає встановленій законом процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки складення протоколу на підставі рапорту не передбачено.
При підготовці до розгляду справи суддею не було звернуто увагу на наведене, зокрема, щодо порядку, підстав складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП. Зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду справи суддя Нев’ядомський Д.В. зазначених вимог закону не виконав, визнав ОСОБУ_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення та застосував до неї адміністративне стягнення, не взявши до уваги відсутність достатніх доказів, які б підтверджували її вину.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до пункту 2 статті 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення.
Обґрунтовуючи застосування до ОСОБИ_1 адміністративного стягнення, суддя Нев’ядомський Д.В. виходив з того, що вона раніше притягалася до адміністративної відповідальності, посилаючись на постанови від 13 червня 2012 року.
Отже, суддею Нев’ядомським Д.В. не взято до уваги положення статтей 33, 35 КУпАП, належним чином не вмотивовано, чому суд дійшов висновку, що інший вид адміністративного стягнення не може бути застосований до ОСОБИ_1, незважаючи на те, що санкція статті 122 КУпАП є альтернативною та передбачає, крім застосованого виду адміністративного стягнення у вказаних правовідносинах, більш м’яке покарання у виді штрафу або ж позбавлення права керування усіма видами транспортного засобу на менший аніж 6 місяців строк.
Невмотивоване притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення порушує її право на справедливий судовий розгляд в аспекті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене суддя Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомський Д.В. ухвалив судове рішення у справі про притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності з порушеннями норм процесуального права, принципів верховенства права та законності. Доводи, наведені суддею Нев’ядомським Д.В. у його поясненнях, не спростовують встановлені у справі обставини.
Суддя повинен додержуватись присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час прийняття постанови; частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на час прийняття постанови) порушенням суддею присяги визнавалось, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги провадиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді і підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині із внесенням змін до законодавства не змінились.
За результатом проведення перевірки встановлено, що під час розгляду адміністративної справи щодо ОСОБИ_1 суддею Нев’ядомським Д.В. були вчинені дії, які можуть свідчити про наявність ознак порушення присяги судді.
За змістом норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, що була чинна на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з підстав порушення присяги.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим ніж три роки із дня вчинення проступку (частина четверта статті 96 Закону). Запровадження такого строку є заходом, який пом’якшує відповідальність судді, а тому відповідно до статті 58 Конституції України цей строк підлягає застосуванню. Виходячи із установлених обставин, зазначений строк застосування дисциплінарного стягнення не сплинув.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Дениса Володимировича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
