Вища ради юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Олійник Аллою Сергіївною за заявою голови громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Броварського міськрайонного суду Київської області Кічинської Олени Федорівни,
встановила:
Кічинська Олена Федорівна _____ року народження. З серпня 2000 року суддя Броварського міськрайонного суду Київської області, Верховною Радою України 8 липня 2005 року обрана суддею безстроково.
Зі змісту характеристики, наданої головою Броварського міськрайонного суду Київської області Василишиним В.О., вбачається, що Кічинська О.Ф. характеризується позитивно, за час роботи у Броварському міськрайонному суді Київської області зарекомендувала себе грамотним, сумлінним працівником, висококваліфікованим юристом. До виконання службових обов’язків ставиться відповідально, має високий рівень теоретичної підготовки та вміло застосовує набуті знання при здійсненні правосуддя, постійно працює над підвищенням професійного рівня, бере активну участь у семінарських заняттях з вивчення нового законодавства. Ініціативна, принципова, вимоглива до себе. У спілкуванні з колегами та громадянами тактовна і ввічлива.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 16 грудня 2014 року надійшла заява голови громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» (далі – ГС «Українська спілка Автомайдан») Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Броварського міськрайонного суду Київської області Кічинської Олени Федорівни відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві голова ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловський А.В. зазначив, що суддя Кічинська О.Ф., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБИ_1 за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), прийняла рішення про накладення адміністративного стягнення на особу, яка була учасником масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на три місяці.
Автор звернення вважає, що при розгляді вказаної справи суддею Кічинською О.Ф. не було дотримано вимог статей 245, 247, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому вона повинна пройти перевірку відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону було утворено Тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону. Заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
У газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року опубліковано повідомлення, у якому вказано, що ТСК оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
За приписами частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листом секретаря ТСК Соловйової М.М. від 18 лютого 2016 року № 2246/0/9-16 та відповідно до акта прийому-передачі матеріалів справ ТСК від 18 лютого 2016 року заява голови ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Броварського міськрайонного суду Київської області Кічинської О.Ф. передана для розгляду до Вищої ради юстиції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 13 травня 2016 року матеріали за вказаною заявою передано члену Вищої ради юстиції Олійник А.С.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Олійник А.С. дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Броварського міськрайонного суду Київської області Кічинської О.Ф. (висновок від 8 липня 2016 року).
На засіданні 12 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Броварського міськрайонного суду Київської області Кічинської О.Ф.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Олійник А.С., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Броварського міськрайонного суду Київської області Кічинської О.Ф. з огляду на таке.
Під час перевірки встановлено, що 8 січня 2014 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов адміністративний матеріал за статтею 122-2 КУпАП щодо ОСОБИ_1.
Справі було присвоєно реєстраційний номер 361/6/14-п (провадження № 3/361/18/14) та передано на розгляд судді Кічинській О.Ф.
Судом установлено, що 29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 30 хвилин на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ – Овруч у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Hyundai Tucson», державний номерний знак ________, не виконав законну вимогу працівника міліції про зупинку, подану за допомогою жезла, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП.
Під час розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 своєї вини не визнав. Пояснив, що 29 грудня 2013 року власним автомобілем марки «Hyundai Tucson», державний номерний знак _________, надавав незнайомим особам за грошову винагороду послуги з автоперевезення з житлового масиву Оболонь у місті Києві до резиденції Президента України – Межигір’я. У вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення час він рухався в колоні з іншими транспортними засобами в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, вимогу про зупинку працівники міліції йому не подавали.
За результатами розгляду вказаної справи суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Кічинська О.Ф. 24 січня 2014 року прийняла постанову, якою визнала ОСОБУ_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та наклала на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Суд виходив з того, що вина ОСОБИ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, повністю підтверджується зібраними у справі доказами, які об’єктивно узгоджуються між собою, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 125214 від 3 січня 2014 року, рапортами ІДПС взводу № 2 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Ізовіта В.І. та ІДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІГ у МВС України Київській області Корнєва С.О.
При призначенні адміністративного стягнення судом враховано обставини вчиненого правопорушення, грубе порушення ПДР України, особу правопорушника ОСОБА_1, який не працює, має на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ. Обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБИ_1, судом не встановлені.
3 березня 2014 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБИ_1 про звільнення від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП відповідно до вимог Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 3 березня 2014 року (суддя Кічинська О.Ф.) ОСОБУ_1 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП відповідно до статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
У своїх письмових поясненнях суддя Кічинська О.Ф. зазначила, що 8 січня 2014 року їй на розгляд було передано справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБУ_1 за статтею 122-2 КУпАП. 9 січня 2014 року відповідно до вимог статті 247 КУпАП справу призначено до розгляду на 14 січня 2014 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином. 14 січня 2014 року ОСОБУ_1 судовою повісткою вдруге було повідомлено про призначення справи до розгляду на 24 січня 2014 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, не визнав.
Суддя також зазначила, що, з’ясувавши обставини в порядку статті 280 КУпАП, вона дійшла висновку про вчинення ОСОБОЮ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та прийняла рішення про накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на місяці. ОСОБА_1 постанову суду від 24 січня 2014 року в апеляційному порядку не оскаржував, 25 січня 2014 року сплатив судовий збір у розмірі 36 грн 54 коп.
3 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про те, що 29 грудня 2013 року він був учасником мирної акції протесту, у зв’язку з чим у складі автоколони їхав до резиденції Президента України – Межигір’я. Про свою участь у Євромайдані раніше не повідомляв для уникнення репресій зі сторони влади. У той самий день ОСОБА_1 подав до суду клопотання про звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Повідомлення ОСОБИ_1 про участь у Євромайдані з огляду на час і місце його перебування об’єктивно кореспондувалося з відомими на той час із засобів масової інформації даними про мирне зібрання громадян 29 грудня 2013 року, які рухалися на автомобілях з міста Києва до резиденції Межигір’я через село Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Виходячи з наведених обставин, суддя дійшла висновку про участь ОСОБИ_1 у вказаному мирному зібранні, тому постановою суду від 3 березня 2014 року звільнила його від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статей 4, 5 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Суддя Кічинська О.Ф. просила врахувати, що з прийнятим 24 січня 2014 року судовим рішенням ОСОБА_1 погодився, воно не було скасоване судом апеляційної інстанції, після надходження до суду інших відомостей права особи були негайно відновлені.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 122-2 КУпАП (в редакції на час вчинення правопорушення) невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів – вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в судах визначено цим Кодексом та законами України.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Суддею Броварського міськрайонного суду Київської області Кічинською О.Ф. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме: не було дотримано вимог щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Так, вичерпний перелік випадків, у яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, визначений статтею 258 КУпАП. Адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 122-2 КУпАП, ураховуючи, що його не зафіксовано відповідними технічними засобами, до цього переліку не включено.
У разі виявлення правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 122-2 КУпАП, уповноважена особа органів внутрішніх справ відповідно до статті 255 КУпАП зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, копія якого під підпис вручається особі, що притягається до адміністративної відповідальності.
У разі неможливості скласти протокол про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, за умови, що його складення є обов’язковим, стаття 259 КУпАП передбачає право уповноваженої особи доставити порушника до міліції для складання такого протоколу.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 361/6/14-п (провадження № 3/361/18/14) містяться рапорти інспектора ДПС взводу № 2 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Ізовіта В.І. та ІДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Корнєва С.О. від 30 грудня 2014 року, відповідно до яких 29 грудня 2013 року під час несення служби на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ – Овруч в селі Нові Петрівці близько 12 години 30 хвилин автомобіль «Hyundai Tucson», державний номерний знак _________, не виконав вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 ПДР.
Відповідно до пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред’явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому технічному контролю.
Протокол про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 125214 складено 3 січня 2014 року на підставі даних вказаних вище рапортів. Фіксування правопорушення у такій спосіб не відповідає встановленій законом процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП. Зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду справи суддя Кічинська О.Ф. зазначених вимог закону не дотрималася, визнала ОСОБУ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та застосувала до нього адміністративне стягнення, за відсутності доказів, які б підтверджували його вину.
Суддею Кічинською О.Ф. не вмотивовано, чому суд дійшов висновку, що інший вид адміністративного стягнення не може бути застосований до ОСОБИ_1. Визначаючи вид адміністративного стягнення, у судовому рішенні суддя зазначила лише фрази загального характеру щодо обставин вчиненого правопорушення, ступеня вини та особи правопорушника.
Невмотивоване притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення порушує його право на справедливий судовий розгляд в аспекті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведені обставини вказують, що суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кічинська О.Ф. ухвалила судове рішення у справі про притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності з порушеннями норм процесуального права, принципів верховенства права та законності. Доводи, наведені суддею Кічинською О.Ф. у її поясненнях, не спростовують встановлені у справі обставини.
Суддя повинен додержуватись присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час прийняття постанови; частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на час прийняття постанови) порушенням суддею присяги визнавалось, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги провадиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді і підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині із внесенням змін до законодавства не змінились.
За результатом проведення перевірки встановлено, що під час розгляду адміністративної справи щодо ОСОБИ_1 суддею Кічинською О.Ф. були вчинені дії, які можуть свідчити про наявність ознак порушення присяги судді.
За змістом норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, що була чинна на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з підстав порушення присяги.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим ніж три роки із дня вчинення проступку (частина четверта статті 96 Закону). Запровадження такого строку є заходом, який пом’якшує відповідальність судді, а тому відповідно до статті 58 Конституції України цей строк підлягає застосуванню. Виходячи із установлених обставин, зазначений строк застосування дисциплінарного стягнення не сплинув.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Броварського міськрайонного суду Київської області Кічинської Олени Федорівни.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
