Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Салайчук Світлани Миколаївни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 червня 2017 року № 1418/3дп/15-17,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 10 липня 2017 року надійшла скарга (вх. № 1395/0/6-17) судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Салайчук С.М. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 червня 2017 року № 1418/3дп/15-17 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 10 липня 2017 року доповідачем щодо вказаної справи визначено члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М.
Скаргу судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Салайчук С.М. подано з дотриманням вимог та у строки, які визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
За результатами проведеної перевірки член Вищої ради правосуддя Бенедисюк І.М. дійшов висновку про необґрунтованість скарги судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Салайчук С.М. та відсутність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 червня 2017 року № 1418/3дп/15-17 (висновок від 14 листопада 2017 року).
Суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова Салайчук С.М., Лобанов Д.К., прокуратура Харківської області повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя прибули представники судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Салайчук С.М. – адвокати Жадобін В.І., Мазур В.В.
До Вищої ради правосуддя 13 лютого 2018 року надійшло клопотання судді Салайчук С.М. про відкладення розгляду її скарги, яке не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Приписами частини дев’ятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Питання щодо розгляду скарги судді Салайчук С.М. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 червня 2017 року № 1418/3дп/15-17 включалося до порядку денного засідань Вищої ради правосуддя 14 грудня 2017 року, 1 лютого 2018 року, проте від судді Салайчук С.М. та її адвокатів надійшли клопотання про перенесення розгляду скарги, які були задоволені Вищою радою правосуддя. Таким чином, розгляд скарги судді Салайчук С.М. Вищою радою правосуддя призначено втретє.
З огляду на присутність у засіданні Вищої ради правосуддя представників судді Салайчук С.М. – адвокатів Жадобіна В.І. та Мазура В.В., Вища рада правосуддя вважає за можливе розглянути скаргу судді Салайчук С.М. без її участі у засіданні Ради.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М., представників судді Салайчук С.М. – адвокатів Жадобіна В.І., Мазура В.В., дійшла висновку, що скарга судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Салайчук С.М. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 червня 2017 року № 1418/3дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З оскаржуваного рішення та матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 25 липня 2014 року надійшла скарга Лобанова Д.К., 23 вересня 2014 року – заява Сімонова М.Г., 16 грудня 2014 року – заява заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Олізаренко С.М. відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Листом секретаря ТСК Соловйової М.М. від 29 лютого 2016 року № 2820/0/9-16 та відповідно до акта прийому-передачі матеріалів справ ТСК від 29 лютого 2016 року звернення Лобанова Д.К., Сімонова М.Г. та заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Олізаренко С.М. передані для розгляду до Вищої ради юстиції.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2017 року № 618/3дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Олізаренко С.М.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 червня 2017 року № 1418/3дп/15-17 суддю Олізаренко (Салайчук) С.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.
З оскаржуваного рішення вбачається, що під час розгляду дисциплінарної справи Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено такі обставини.
20 лютого 2014 року до Червонозаводського районного суду міста Харкова надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності Особа_1, Особа_2, Особа_3 за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
Справам були присвоєні реєстраційні №№ 646/1507/14-п (провадження № 3/646/413/2014), 646/1510/14-п (провадження № 3/646/416/2014), 646/1512/14-п (провадження № 3/646/418/2014) та передані на розгляд судді Олізаренко С.М.
У справі № 646/1507/14-п (провадження № 3/646/413/2014) стосовно Особа_1 судом установлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2014 року серії _ №__ Особа_1 близько 17:00 порушував громадський порядок на площі Повстання, 3 в місті Харкові та відмовився виконати законні вимоги працівника міліції про зупинку блокування виїзних воріт Академії внутрішніх військ.
У рапорті працівника міліції Особа_4 від 19 лютого 2014 року зазначено, що Особа_1 зухвало відмовився від обов’язкового виконання неодноразових вимог працівника міліції припинити блокування виїзду Академії внутрішніх військ, розташованої за адресою: площа Повстання, 3, місто Харків.
У судовому засіданні Особа_1 частково визнав себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення та пояснив, що він не мав наміру блокувати виїзні ворота, а лише здійснював фото- та відеозйомку подій, що відбувались біля Академії внутрішніх військ.
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2014 року (суддя Олізаренко С.М.) Особа_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 (п’ятнадцять) діб. Строк затримання обчислено з моменту фактичного затримання: з 17:00 19 лютого 2014 року.
Суд виходив із того, що Особа_1 працівником міліції було пред’явлено законну вимогу припинити дії, що порушують громадський порядок, проте він на вказану вимогу не відреагував, не припинив свої дії та не погодився добровільно залишити місце події. Вина Особа_1 підтверджується наявними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2014 року серії _№ _ та рапортом працівника міліції Особа_4 від 19 лютого 2014 року.
Призначаючи вид стягнення в максимальних межах санкції статті 185 КУпАП, суд враховував фактичні обставини справи, зухвалість вчинених дій, дані про особу правопорушника та часткове визнання вини правопорушником.
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 лютого 2014 року (суддя Олізаренко С.М.) клопотання прокурора міста Харкова Особа_5 задоволено. Звільнено Особа_1 від адміністративного арешту, призначеного постановою суду від 20 лютого 2014 року, на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 6 березня 2014 року (суддя Олізаренко С.М.) за клопотанням першого заступника прокурора міста Харкова Особа_6 звільнено Особа_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, провадження у справі закрито.
У справі № 646/1510/14-п (провадження № 3/646/416/2014) стосовно Особа_2 судом установлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2014 року серії _ № _ Особа_2 близько 17:00 порушував громадський порядок на площі Повстання, 3 в місті Харкові та відмовився виконати законні вимоги працівника міліції про зупинку блокування виїзних воріт Академії внутрішніх військ.
У рапорті працівника міліції Особа_7 від 19 лютого 2014 року зазначено, що Особа_2 зухвало відмовився від обов’язкового виконання неодноразових вимог працівника міліції припинити блокування виїзду Академії внутрішніх військ, розташованої за адресою: площа Повстання, 3, місто Харків.
У судовому засіданні Особа_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 19 лютого 2014 року о 17:00 він перебував поблизу Академії внутрішніх військ, яка розташована на площі Повстання, 3 в місті Харкові, будь-яких протиправних дій не вчиняв.
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2014 року (суддя Олізаренко С.М.) Особа_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 (п’ятнадцять) діб. Строк затримання обчислено з моменту фактичного затримання: з 17:00 19 лютого 2014 року.
Суд виходив із того, що Особа_2 працівником міліції було пред’явлено законну вимогу припинити дії, що порушують громадський порядок, проте він на вказану вимогу не відреагував, не припинив свої дії та не погодився добровільно залишити місце події. Вина Особа_2 підтверджується наявними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2014 року серії _ № __ та рапортом працівника міліції Особа_7 від 19 лютого 2014 року.
Призначаючи вид стягнення в максимальних межах санкції статті 185 КУпАП, суд враховував фактичні обставини справи, зухвалість вчинених дій, дані про особу правопорушника та невизнання вини правопорушником.
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 лютого 2014 року (суддя Олізаренко С.М.) клопотання прокурора міста Харкова Особа_5 задоволено. Звільнено Особа_2 від адміністративного арешту, призначеного постановою суду від 20 лютого 2014 року, на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 6 березня 2014 року (суддя Олізаренко С.М.) за клопотанням першого заступника прокурора міста Харкова Особа_6 звільнено Особа_2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, провадження у справі закрито.
У справі № 646/1512/14-п (провадження № 3/646/418/2014) стосовно Особа_3 судом установлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2014 року серії _ №__ Особа_3 близько 17:00 порушував громадський порядок на площі Повстання, 3 в місті Харкові та відмовився виконати законні вимоги працівника міліції про зупинку блокування виїзних воріт Академії внутрішніх військ.
У рапорті працівника міліції Особа_8 від 19 лютого 2014 року зазначено, що Особа_3 зухвало відмовився від обов’язкового виконання неодноразових вимог працівника міліції припинити блокування виїзду Академії внутрішніх військ, розташованої за адресою: площа Повстання, 3, місто Харків.
У судовому засіданні Особа_3 частково визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення та пояснив, що в цей день він йшов до своєї матері, яка проживає поруч з місцем події, та не мав наміру блокувати ворота Академії внутрішніх військ. При цьому визнав той факт, що працівники міліції неодноразово пред’являли йому вимоги залишити місце події, проте він ці вимоги ігнорував та висловлювався нецензурною лайкою.
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2014 року (суддя Олізаренко С.М.) Особа_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 (п’ятнадцять) діб. Строк затримання обчислено з моменту фактичного затримання: з 18:00 19 лютого 2014 року.
Суд виходив із того, що Особа_3 працівником міліції було пред’явлено законну вимогу припинити дії, що порушують громадський порядок, проте він на вказану вимогу не відреагував, не припинив свої дії та не погодився добровільно залишити місце події. Вина Особа_3 підтверджується наявними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2014 року серії _№ __ та рапортом працівника міліції Особа_8 від 19 лютого 2014 року.
Призначаючи вид стягнення в максимальних межах санкції статті 185 КУпАП, суд враховував фактичні обставини справи, зухвалість вчинених дій, дані про особу правопорушника та часткове визнання вини правопорушником.
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 лютого 2014 року (суддя Олізаренко С.М.) клопотання прокурора міста Харкова Особа_5 задоволено. Звільнено Особа_3 від адміністративного арешту, призначеного постановою суду від 20 лютого 2014 року, на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 6 березня 2014 року (суддя Олізаренко С.М.) за клопотанням першого заступника прокурора міста Харкова Особа_6 звільнено Особа_3 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, провадження у справі закрито.
Вирішуючи питання про притягнення судді Олізаренко (Салайчук) С.М. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисицплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків:
суддею Олізаренко (Салайчук) С.М. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме: не було дотримано вимог щодо всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності із законом. Так, з копій матеріалів справ про адміністративні правопорушення, які були направлені на адресу Вищої ради юстиції, убачається, що під час розгляду вказаних справ суддею Олізаренко (Салайчук) С.М. протоколи судових засідань не велися;
матеріали адміністративних справ № 646/1507/14-п (провадження № 3/646/413/2014), № 646/1510/14-п (провадження № 3/646/416/2014), № 646/1512/14-п (провадження № 3/646/418/2014) не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Особа_1, Особа_2, Особа_3 вчинено саме злісну непокору працівникам міліції; судом не було встановлено факту правопорушення у кожній конкретній справі відповідно до вимог КУпАП; з постанов суду від 20 лютого 2014 року вбачається, що вина Особа_1, Особа_2, Особа_3 підтверджується лише протоколами про адміністративне правопорушення та рапортами працівників міліції;
суддя Олізаренко (Салайчук) С.М. не встановила, які дії вказаних вище осіб свідчать про злісну непокору працівникам міліції, у постановах про притягнення Особа_1, Особа_2, Особа_3 до адміністративної відповідальності не мотивовано, якими доказами підтверджується така непокора;
суддя Олізаренко (Салайчук) С.М. визнала Особа_1, Особа_2, Особа_3 винними у вчиненні адміністративного правопорушення та застосувала до них адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту за відсутності безспірних доказів, які б підтверджували їх вину;
суддя Олізаренко (Салайчук) С.М. дійшла висновку про вчинення адміністративного правопорушення Особа_1, Особа_2, Особа_3 без урахування презумпції невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France);
суддею Олізаренко (Салайчук) С.М. не вмотивовано, чому суд дійшов висновку про призначення покарання в максимальних межах санкцій статті 185 КУпАП, зокрема призначення Особа_1, Особа_2, Особа_3 адміністративного стягнення саме у виді адміністративного арешту строком 15 діб;
суддя Олізаренко (Салайчук) С.М. не взяла до уваги, що адміністративний арешт є найсуворішим адміністративним стягненням і застосовується у виняткових випадках, коли правопорушення за ступенем суспільної небезпечності наближене до злочину й застосування інших видів стягнень буде визнано недостатнім;
суддя Олізаренко (Салайчук) С.М. ухвалила судові рішення у справі про притягнення Особа_1, Особа_2, Особа_3 до адміністративної відповідальності з порушенням принципу верховенства права та норм процесуального права.
Суддя Салайчук С.М. не погоджується з рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 червня 2017 року № 1488/3дп/15-17 та просить його скасувати.
У скарзі суддя Салайчук С.М. посилається на таке:
положення Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», на підставі якого проводилася перевірка, на прийняті у справах № 646/1507/14-п (провадження № 3/646/413/2014), № 646/1510/14-п (провадження № 3/646/416/2014), № 646/1512/14-п (провадження № 3/646/418/2014) рішення не поширюються;
Дисциплінарна палата вдалася до оцінки фактичних обставин справи та перебрала на себе функції суду вищої інстанції, вважає, що зміст оскаржуваного рішення свідчить про апеляційний перегляд справ про адміністративне правопорушення на підставі лише письмових доказів;
Дисциплінарна палата, вказуючи на розгляд справи у нічний час як на порушення, не наводить жодну норму права на обґрунтування такого висновку;
рішення Дисциплінарної палати обґрунтовані припущеннями, в оскаржуваному рішенні не розкрито істотність дисциплінарного проступку та які саме дії судді кваліфіковані як істотний дисциплінарний проступок;
Дисциплінарною палатою не враховано позитивні характеристики судді;
притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося поза межами встановленого законодавством строку.
Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження в контексті доводів скарги Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.
Твердження судді Салайчук С.М., що положення Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» не поширюється на рішення, прийняті суддею у зазначених справах, з огляду на те, що будь-яких заяв від Особа_1, Особа_2, Особа_3 чи їх захисників про те, що ці особи були учасниками масових акцій протесту, мирного зібрання тощо в судовому засіданні не надходило та матеріали справи про це не свідчать, відхиляються Вищою радою правосуддя з огляду на таке.
З рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що Особа_1, Особа_2, Особа_3 22 лютого 2014 року звільнені суддею Олізаренко (Салайчук) С.М. від відбування адміністративного покарання за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
У постановах зазначено, що прийняті вони відповідно до вимог Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від адміністративної відповідальності звільняються особи, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення у період з 1 листопада 2013 року по день набрання чинності вказаним законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених КУпАП, за умови, що ці правопорушення пов’язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, звільнивши Особа_1, Особа_2, Особа_3 на підставі статей 1, 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», суддя Салайчук С.М. визнала, що зазначені особи були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року.
З огляду на викладене, суддя Салайчук С.М. підлягає перевірці відповідно до вимог статті 3 Закону № 1188-VII.
Вища рада правосуддя вважає необґрунтованим твердження судді Салайчук С.М., що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя фактично переглянуто рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється відповідно до законів України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною восьмою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначені вимоги, яким має відповідати рішення Дисциплінарної палати, зокрема: встановлені у дисциплінарній справі обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких ухвалено рішення; суть рішення за результатами розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його застосування.
Твердження судді Салайчук С.М., що зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя свідчить про фактичний перегляд рішення суду першої інстанції не відповідає дійсності, оскільки оскаржуване рішення не містить оцінки постанов, прийнятих суддею Салайчук С.М., мотивація дисциплінарного органу стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій судді та висновку про те, що суддею не вчинені дії, які сприяють виконанню завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме: не було дотримано вимог щодо всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності із законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що матеріали адміністративних № 646/1507/14-п (провадження № 3/646/413/2014), № 646/1510/14-п (провадження № 3/646/416/2014), № 646/1512/14-п (провадження № 3/646/418/2014) не містять підтвердження того, що Особа_1, Особа_2, Особа_3 вчинено саме злісну непокору працівникам міліції. Судом не було встановлено факту правопорушення у кожній конкретній справі відповідно до вимог КУпАП.
З матеріалів справ про адміністративні правопорушення вбачається, що Особа_1, Особа_2, Особа_3 були єдиними особами, яких допитував суд. Висновки суду базувались виключно на протоколах та рапортах працівників міліції. Працівники міліції в судове засідання не викликалися та судом не допитувалися.
Водночас Вища рада правосуддя вважає, що відсутність в матеріалах адміністративних справ протоколів судових засідань не є порушенням, оскільки це прямо не передбачено нормами КУпАП.
Суддя Салайчук С.М. зазначає у скарзі, що КУпАП та інші нормативно-правові акти не містять прямої заборони проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення у позаробочий час суду, тобто після 18:00, та вважає, що нею не були порушені норми процесуального та матеріального права.
Проте з апеляційної скаргиОсоба_3, а також з оскаржуваного рішення вбачається, що розгляд справи щодо нього відбувся у нічний час, без його захисника, хоча він просив викликати останнього до суду, однак суддя його прохання до уваги не взяла.
За правилами частини другої статті 277 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 185 цього Кодексу, розглядаються протягом доби.
Вища рада правосуддя вважає, що розгляд матеріалів у справах про адміністративні правопорушення за статтею 185 КУпАП поза межами робочого часу не було звичайною практикою у Червонозаводському районному суді міста Харкова.
Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року № 21-3130а16 зазначив, що Вища рада юстиції обґрунтовано констатувала порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку Червонозаводського районного суду міста Харкова, оприлюднених на офіційному веб-сайті цього суду, а саме проведення судових засідань у нічний час доби.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що такі дії судді Салайчук С.М. свідчать про порушення нею засад судового провадження, принципу верховенства права.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що суддя Салайчук С.М. не взяла до уваги, що адміністративний арешт є найсуворішим адміністративним стягненням і застосовується у виняткових випадках, коли порушення за ступенем суспільної небезпечності наближене до злочину й застосування інших видів стягнень буде визнано недостатнім.
Матеріалами дисциплінарного провадження підтверджуються висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що суддя Салайчук С.М. визнала Особа_1, Особа_2, Особа_3 винними у вчиненні адміністративного правопорушення та застосувала до них адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту за відсутності безспірних доказів, які б підтверджували їх вину. З постанов суду від 20 лютого 2014 року вбачається, що вина Особа_1, Особа_2, Особа_3 підтверджується лише протоколами про адміністративне правопорушення та рапортами працівників міліції; суддя не встановила, які дії вказаних осіб свідчать про злісну непокору працівникам міліції; у постановах не наведено докази, якими підтверджується непокора. Суддею Салайчук С.М. не вмотивовано, чому суд дійшов висновку про призначення покарання в максимальних межах санкцій статті 185 КУпАП.
Частина перша статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на час ухвалення суддею Олізаренко (Салайчук) С.М. рішень) вимагала від судді об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади. Також на суддю покладався обов’язок своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чинного на час вчинення суддею дисциплінарного проступку).
Зміни, що відбулися у правовому регулюванні відповідних відносин після 20 лютого 2014 року (дата ухвалення постанов суду), не призвели до пом’якшення або скасування відповідальності за дії, вчинені суддею.
Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції на час ухвалення постанов) порушенням суддею присяги визнавалося, у тому числі вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Після набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»), а у разі, коли такі дії порочили звання судді або підривали авторитет правосуддя, утворювало склад порушення присяги судді, що було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 вказаного Закону).
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для таких грубих порушень, і після набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII).
Так, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За змістом пунктів 1, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
За змістом підпункту а) пунктів 1, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає обґрунтованим висновок Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що відповідальність за дії, вчинені суддею Олізаренко (Салайчук) С.М., не скасовано та не пом’якшено, а отже, суддя Олізаренко (Салайчук) С.М. повинна бути притягнута до дисциплінарної відповідальності за дії, які чинною редакцією Закону № 1402-VIII кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.
Таким чином, хоча на час вчинення суддею Олізаренко (Салайчук) С.М. порушення присяги строк для притягнення до відповідальності за такі дії законом передбачений не був, такий строк було запроваджено у подальшому із прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Згідно з частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосоване не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Правила частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII, які передбачають, що при обчисленні строку давності не враховується час здійснення дисциплінарного провадження, до вирішення питання про притягнення до відповідальності судді Олізаренко (Салайчук) С.М. не можуть бути застосовані з огляду на вимоги статті 58 Конституції України як такі, що погіршують становище особи, яка притягається до відповідальності.
Згідно з інформацією, наданою Червонозаводським районним судом міста Харкова, у період з 20 лютого 2014 року суддя Олізаренко (Салайчук) С.М. 136 днів перебувала у відпустці, 56 днів була відсутня на робочому місці у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, всього – 192 дні.
Таким чином, на час розгляду дисциплінарної справи строк давності притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановлений законом, не минув.
Вища рада правосуддя погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що характер правопорушень, допущених суддею Олізаренко (Салайчук) С.М., свідчить, що суддею необ’єктивно та несправедливо здійснено правосуддя, а наслідками, які настали за результатами вчинених діянь, є підрив суспільної довіри до суду та порушення прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади, незважаючи на позитивну характеристику судді, є пропорційним вчиненому та виправданим із урахуванням часу, що минув із моменту прийняття нею рішень.
Стосовно заявлених адвокатом Жадобіним В.І. та суддею Салайчук С.М. клопотання про виклик у засідання Вищої ради правосуддя та допиту як свідків адвокатів осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, Особа_9 та Особа_10, які, як вважає адвокат Жадобін В.І., нададуть змогу обґрунтовано та виважено оцінити дії та поведінку судді Салайчук С.М. під час судового розгляду справ № 646/1507/14-п (провадження № 3/646/413/2014), № 646/1510/14-п (провадження № 3/646/416/2014), № 646/1512/14-п (провадження № 3/646/418/2014), Вища рада правосуддя вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на те, що виклик зазначених осіб у засідання Вищої ради правосуддя не відповідатиме правовим засадам організації та діяльності адвокатури, визначеним Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», за результатами розгляду скарги судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Салайчук С.М. Вища рада правосуддя дійшла висновку, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 червня 2017 року № 1418/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 червня 2017 року № 1418/3дп/15-17 про притягнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Салайчук С.М. до дисциплінарної відповідальності
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя В.Е. Беляневич
І.А. Артеменко
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
О.В. Маловацький
В.А. Нежура
В.В. Шапран
