Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки скарги прокуратури Рівненської області стосовно судді апеляційного суду Рівненської області Сачука Василя Івановича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 16 травня 2017 року (вх. № 2866/0/8-17) з Генеральної прокуратури України надійшла скарга прокуратури Рівненської області на дії судді апеляційного суду Рівненської області Сачука В.І. під час розгляду справи № 561/150/17 про вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
У скарзі зазначено, що постановою судді Сачука В.І. від 4 квітня 2017 року апеляційну скаргу прокурора на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 14 березня 2017 року повернуто з посиланням на приписи статті 294 КУпАП, згідно з положеннями якої прокурор не входить до переліку осіб, які вправі оскаржити постанову суду першої інстанції. Вказані дії, на думку автора скарги, свідчать про незаконну відмову у доступі до правосуддя, оскільки викладена суддею мотивація причин повернення апеляційної скарги вказує на те, що жоден спеціальний уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції не має права на оскарження постанови суду першої інстанції у такій категорії справ. Крім того, дії судді призводять до порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу. У зв’язку з викладеним у скарзі висловлено прохання притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
На підставі автоматизованого розподілу цю скаргу передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківському П.М.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківським П.М. проведено попередню перевірку скарги прокуратури Рівненської області, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду Рівненської області Сачука В.І. з огляду на таке.
Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 14 березня 2017 року у справі № 561/150/17 оголошено ОСОБА_1 усне зауваження, звільнено його від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого ним діяння, провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП, стосовно останнього закрито.
Не погодившись із вказаною постановою, прокурор Мичка В.С. оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою судді апеляційного суду Рівненської області Сачука В.І. від 4 квітня 2017 року апеляційну скаргу повернуто прокурору.
У постанові судді зазначено, що відповідно до вимог частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова суду винесена стосовно ОСОБА_1, а апеляційна скарга на неї подана прокурором Мичкою В.С. Оскільки апеляційна скарга подана не уповноваженою на те особою, вона підлягає поверненню без розгляду.
Встановлено, що згідно з частиною першою статті 287 КУпАП (у редакції, чинній на час ухвалення суддею Сачуком В.І. постанови у вказаній справі) постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до частини п’ятої статті 7 КУпАП (у вказаній редакції) прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
З матеріалів перевірки вбачається, що стягнення, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян, на ОСОБА_1 не накладались, санкціями частин першої та другої статті 172-7 КУпАП такі стягнення взагалі не передбачені.
Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, згідно із частиною першою статті 287 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 цього Кодексу, якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. В інших випадках, з огляду на положення частини другої статті 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження (пункт 8 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року № 223/943/0/4-17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов’язані з корупцією).
Таким чином, суддя апеляційного суду Рівненської області Сачук В.І. діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Враховуючи викладене, аргументи автора скарги зводяться до оцінки мотивів, якими керувався суддя, а тому не свідчать про наявність у діях судді Сачука В.І. ознак дисциплінарного проступку.
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
За таких обставин Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що зміст скарги зводиться до незгоди із судовим рішенням, а обставини, які у ній зазначені, не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду Рівненської області Сачука В.І.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду Рівненської області Сачука Василя Івановича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
