Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Гусаком Миколою Борисовичем за заявою Пилипенка Віталія Володимировича стосовно судді Вищого адміністративного суду України Стародуба Олександра Павловича,
встановила:
До Вищої ради юстиції 12 лютого та 2 березня 2015 року надійшли заяви Пилипенка В.В., одна з яких направлена Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя. У заявах зазначається про порушення норм чинного законодавства України суддею Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) Стародубом О.П. при постановленні ухвали суду від 14 січня 2015 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № К/800/1468/15.
На підставі пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебували у цьому органі за посадою, припинені.
Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 8 жовтня 2015 року заяви Пилипенка В.В. за унікальними номерами П-328/0/7-15 та 82/0/5-15 було передано члену Вищої ради юстиції Гусаку М.Б. для розгляду.
За результатами розгляду заяв Пилипенка В.В. член Вищої ради юстиції Гусак М.Б. запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Стародуба О.П. (висновок від 14 березня 2016 року).
На засіданні 15 березня 2016 року дисциплінарна секція підтримала висновок члена Вищої ради юстиції Гусака М.Б. та рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Стародуба О.П.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Гусака М.Б., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаного судді немає з огляду на таке.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року було відмовлено в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Булехевіча С.В. про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про виплату пенсії та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року – без змін.
5 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ВАСУ із касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року. На думку ОСОБА_1, висновки судів не відповідали обставинам справи, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі за його позовом до Кабінету Міністрів України, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси про перерахунок пенсії.
Суддею Вищого адміністративного суду України Стародубом О.П. надані письмові пояснення щодо обставин, викладених у заявах Пилипенка В.В.
У своїх поясненнях суддя Стародуб В.В. указав, що правилами пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України в редакції станом на час вчинення процесуальної дії передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Постановляючи зазначену ухвалу суд виходив з того, що оскаржувані рішення судів постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зміст оскаржуваних судових рішень та обставин, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що свідчить про необґрунтованість касаційної скарги, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За результатами перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, з огляду на викладені факти та обставини, виявлені у ході перевірки, в діях судді ВАСУ Стародуба О.П. убачається порушення вимог процесуального права, зокрема, щодо невмотивованості ухвали ВАСУ від 14 січня 2015 року, однак такі порушення не можна кваліфікувати за статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI, як дисциплінарний проступок.
Згідно з частиною першою статті 165 КАС ухвала, що викладається окремим документом, складається, в тому числі, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Виходячи зі змісту частини шостої статті 214 КАС, суддя-доповідач, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, виносить ухвалу. Ця ухвала має відповідати вимогам статті 165 КАС щодо змісту ухвали, зокрема, її мотивувальна частина має містити зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Вмотивовувати – це наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність. Вмотивованим є судове рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення (постановлення).
При цьому обставини, які визначені в законі як підстави можливої відмови у відкритті касаційного провадження, мають бути встановлені, названі і доведені, тобто їх наявність переконливо мотивована.
Законодавче закріплення за одним суддею касаційного суду неординарних повноважень одноособово вирішувати долю як касаційної скарги, так і оскаржуваного рішення апеляційного суду не є зменшенням (скороченням) повноважень суду, зокрема, встановленням необхідності лише посилатися на підстави, зазначені у пункті 5 частини п’ятої статті 214 КАС України при необґрунтованості доводів касаційної скарги.
Таке регулювання не лише не звільняє суддю від обов’язку мотивувати ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, а і зобов’язує спростовувати доводи касаційної скарги про порушення норм матеріального чи процесуального права, тобто покладає на одного суддю обов’язок касаційного суду, оскільки вимога про мотивованість судового рішення є абсолютною.
Суддя-доповідач мав зробити висновки, виходячи з суті спору, на підставі вивчення доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та їх співставлення з мотивами, наведеними в ухвалах Печерського районного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду при прийнятті оскаржуваного судового рішення, і положеннями закону, якими він керувався.
Отже, вмотивованість ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року мала полягати в поясненні, чому касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів. В ухвалі не спростовано доводи скарги про неправильне застосування норм права. За загальним правилом - незазначення касатором відповідних порушенню підстав оскарження при очевидній незаконності рішення апеляційного суду (невідповідність сталій судовій практиці) не повинна бути перешкодою у відкритті касаційного провадження, з урахуванням приписів частини другої статті 220 КАС України.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення в рішеннях Європейського суду з прав людини.
На підставі пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження
щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Згідно зі статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження у вказаній справі) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема:
- істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;
- невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
- порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);
- систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
- розголошення таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
- неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.
Таким чином, дії судді Стародуба О.П., які на думку заявника, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не містять складу дисциплінарного правопорушення.
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції визначено: у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 24, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтями 83, 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 7 липня
2010 року № 2453-VI та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Стародуба Олександра Павловича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
