Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Бенедисюком Ігорем Михайловичем за заявою заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича від 5 грудня 2014 року стосовно судді Подільського районного суду м. Києва Неганової Наталії Володимирівни,
встановила:
Неганова Наталія Володимирівна рішенням Київської міської ради народних депутатів від 25 жовтня 1994 року № 32 обрана суддею Подільського районного суду м. Києва. Постановою Верховної Ради України від 23 вересня 1999 року № 1101-ХІV обрана на посаду судді Подільського районного суду м. Києва безстроково.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 8 грудня 2014 року надійшла заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року (вх. № 2908/0/8-14) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Подільського районного суду м. Києва Неганової Н.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв’язку з постановленням нею ухвали від 24 січня 2014 року у справі № 758/852/14-к про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи – учасника масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування у газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону (тобто після 12 червня 2015 року).
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листом ТСК заяву стосовно судді Неганової Н.В. та пов’язані з її розглядом документи направлені для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки ТСК не встигла прийняти рішення щодо неї до закінчення своїх повноважень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 27 квітня 2016 року № 6773 заяву розподілено члену Вищої ради юстиції Бенедисюку І.М. для здійснення перевірки.
За наслідками перевірки член Вищої ради юстиції Бенедисюк І.М. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду м. Києва Неганової Н.В.
На засіданні 7 червня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Подільського районного суду м. Києва Неганової Н.В.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Бенедисюка І.М., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду м. Києва Неганової Н.В. з огляду на таке.
24 січня 2014 року слідчий СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, за погодженням з прокурором, звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до ОСОБИ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У клопотанні зазначено:
- ОСОБА_1 разом з установленою та не встановленими слідством особами перебував за власним переконанням 23 січня 2014 року о 13 год. 30 хв. на вул. Інститутській у м. Києві; ця група осіб грубо порушувала громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства – нецензурно висловлювалася на адресу співробітників Військової служби правопорядку ЗС України, які виконували там обов’язки з охорони громадського порядку; зазначена група осіб, мала намір заподіяти працівникам органів правопорядку тілесні ушкодження, пов’язані з опором представникові влади на їх законні вимоги припинити протиправні дії; реалізуючи такий намір, вони, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинили опір представникам влади – злісну непокору, що виявлялася у зухвалій відмові виконати законні вимоги та активній фізичній протидії;
- 23 січня 2014 року ОСОБУ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 296 Кримінального кодексу України (далі – КК України);
- відповідно до статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) тяжкість та характер вчиненого правопорушення з урахуванням особи підозрюваного дає достатні та обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може й надалі вчиняти кримінальні правопорушення та вести протиправну діяльність, спрямовану на порушення громадського порядку; відсутність постійного місця реєстрації підозрюваного дає підстави вважати, що підозрюваний буде ухилятися від органів досудового розслідування, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Згідно з автоматизованим розподілом справу № 758/852/14-к передано судді Негановій Н.В.
Ухвалою від 24 січня 2014 року у справі № 758/852/14-к слідчий суддя Неганова Н.В. задовольнила клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також визначила розмір застави в межах двадцяти мінімальних заробітних плат.
Ухвалу мотивовано тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 296 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. Відсутність роботи, постійного місця реєстрації та проживання свідчать про те, що ОСОБА_1 може вчинити інше правопорушення та переховуватися від органів досудового слідства. Отже, наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України. Прокурором доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КК України.
Згідно з повідомленням начальника Київського СІЗО ОСОБУ_1 звільнено з-під варти 28 січня 2014 року під заставу.
У надісланих ТСК поясненнях суддя Неганова Н.В. вказала, що слідчий та прокурор, підтримуючи клопотання, зазначали, що у зв’язку з відсутністю реєстрації та постійного місця проживання підозрюваний може переховуватися від слідства, незаконно впливати на іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні з метою зміни показань, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування. З урахуванням цього для забезпечення належної процесуальної поведінки щодо ОСОБИ_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Голова Подільського районного суду м. Києва Бородій В.М. надав на суддю Неганову Н.В. позитивну характеристику. Зокрема, у характеристиці зазначено, що суддя має понад двадцять років суддівського стажу, зарекомендувала себе професійним грамотним суддею, постійно підвищує кваліфікацію, сумлінна, забезпечує якісний розгляд справ. Вона з повагою ставиться до громадян, у побуті скромна та ввічлива. Адекватно сприймає критику, протягом роботи в Подільському районному суді м. Києва не мала дисциплінарних стягнень.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті п’ятої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу у виді ув’язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього потребують істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України передбачено, що до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною першою статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Приписи статті 196 КПК України зобов’язують слідчого суддю в ухвалі про обрання запобіжного заходу не лише констатувати існування ризиків, передбачених статтею 177 та недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а зазначити конкретні обставини, які підтверджують такі ризики, з посиланням на докази, які їх обґрунтовують.
В ухвалі слідчого судді Неганової Н.В. не вказано, на яких матеріалах ґрунтується переконання слідчого судді про наявність підозри у вчиненні ОСОБОЮ_1 кримінального правопорушення.
Обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік; справа «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», 1990 рік).
Ухвалу слідчого судді Неганової Н.В. мотивовано ступенем тяжкості та характером вчиненого кримінального порушення.
Ухвала містить висновок про те, що відсутність роботи, постійного місця реєстрації та проживання свідчать про можливість вчинення ОСОБОЮ_1 іншого правопорушення та можливість переховування від органів досудового розслідування.
Частиною шостою статті 206 КПК України передбачено, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
У протоколі судового засідання від 24 січня 2014 року є запис про те, що підозрюваний зазначив, що під час затримання «По дорозі нас били, а біля автобуса втоптали у сніг лицем».
Із наданої суду копії справи та, зокрема, ухвали слідчого судді не вбачається виконання слідчим суддею вимог статті 206 КПК України.
З урахуванням наведеного є підстави вважати, що суддя Неганова Н.В. під час обрання запобіжного заходу ОСОБІ_1 не сприяла виконанню завдань кримінального судочинства, забезпеченню належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, повного та неупередженого судового розгляду з урахуванням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішень, частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції на момент постановлення відповідної ухвали) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади за порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині з внесенням змін до законодавства не змінилися.
Розгляд та вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року не було віднесено статтею 88 вказаного Закону до дисциплінарних стягнень, а отже, строк застосування подання про порушення присяги суддею не був обмежений.
Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на сьогодні, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки на час розгляду суддею Негановою Н.В. справи № 758/852/14-к не було встановлено строку для вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги, то для вирішення цього питання підлягає застосуванню строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у нині чинній редакції, як такий, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи, тобто три роки. На даний час цей строк не сплинув.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду м. Києва Неганової Наталії Володимирівни.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
