Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Бенедисюком Ігорем Михайловичем за заявою Олійника Дмитра В’ячеславовича від 27 листопада 2014 року стосовно судді Печерського районного суду м. Києва Бортницької Віти Вікторівни,
встановила:
Бортницька Віта Вікторівна Указом Президента України від 4 серпня 2003 року № 802/2003 призначена на посаду судді Васильківського районного суду Київської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 2009 року № 1029-VI обрана на посаду судді місцевого Васильківського міськрайонного суду Київської області безстроково. Указом Президента України від 24 лютого 2011 року № 245/2011 переведена на роботу на посаді судді Печерського районного суду м. Києва.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 1 грудня 2014 року надійшла заява Олійника Дмитра В’ячеславовича від 27 листопада 2014 року (вх. № О-3059/3/7-14) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Печерського районного суду м. Києва Бортницької В.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв’язку з постановленням нею ухвал від 27 листопада 2013 року у справі № 757/26252/13-к та у справі № 757/26253/13-к про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо осіб – учасників масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування у газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону (тобто після 12 червня 2015 року).
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листом ТСК заява Олійника Д.В. стосовно судді Бортницької В.В. та пов’язані з її розглядом документи направлені для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки ТСК не встигла прийняти рішення щодо неї до закінчення своїх повноважень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 27 квітня 2018 року зазначена заява передана члену Вищої ради юстиції Бенедисюку І.М. для здійснення перевірки.
За наслідками перевірки член Вищої ради юстиції Бенедисюк І.М. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду м. Києва Бортницької В.В.
На засіданні 7 червня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно цієї судді.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Бенедисюка І.М., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду м. Києва Бортницької В.В. з огляду на таке.
У клопотанні слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України вм. Києві від 26 листопада 2013 року, погодженому з прокурором, про застосування до ОСОБИ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено:
- досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 «25 листопада 2013 року приблизно о 10 год. 30 хв., перебуваючи на несанкціонованому мітингу «За Євроінтеграцію» навпроти будинку Кабінету Міністрів України повул. Грушевського, 12/2 у м. Києві, умисно почав активні дії, спрямовані на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1 підійшов до працівників міліції, що здійснювали охорону громадського порядку, нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві, виявляючи особливу зухвалість, використовуючи гумовий кийок, почав чинити опір представникам влади, а саме: активно фізично протидіяти здійсненню ними обов’язків з охорони громадського порядку, що виявилося в нанесенні чотирьох ударів кийком по голові представника міліції (названий у документі), цей кийок ОСОБА_1 заздалегідь спеціально приніс із собою з метою використання та нанесення тілесних ушкоджень»;
- 25 листопада 2013 року о 20 год. 30 хв. ОСОБУ_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) затримано;
- 26 листопада 2013 року о 15 год. 30 хв. ОСОБІ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України (далі – КК України);
- оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, наявні ризики, що він може вчиняти дії, передбачені статтею 177 КПК України: переховуватися від органів дізнання та суду з метою уникнення відповідальності за вчинення тяжкого злочину; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які зберігаються у нього та які він використовував під час вчинення злочину; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, безпосередньо або опосередковано впливати на потерпілого; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_1 нехтує правилами і нормами поведінки у суспільстві, його поведінку під час вчинення хуліганства;
- відповідно дочастини четвертої статті 183 КПК України відсутні підстави для визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу, тому що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, поєднане з насильством щодо потерпілого;
- застосування більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного під час проведення досудового розслідування.
Слідчий суддя Бортницька В.В., задовольняючи це клопотання, мотивувала ухвалу тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено позбавлення волі строком до семи років ОСОБА_1 здійснив посягання на працівника органів внутрішніх справ, який забезпечував охорону громадського порядку. Такі обставини, на переконання судді, свідчать про підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, нехтування ним суспільними нормами поведінки та вимогами закону, незважаючи на те, що він має вищу освіту за спеціальністю «правознавство», що доводить можливість вчинення інших суспільно небезпечних дій.
Ухвалу слідчого суддібуло оскаржено в апеляційному порядку.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада2013 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБИ_1, скасовано. Застосовано до ОСОБИ_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
У рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що, застосовуючи до ОСОБИ_1 найбільш суворий запобіжний захід, слідчий суддя не врахував дані про його особу, стан здоров’я, не перевірив у клопотанні слідчого обґрунтування неможливості запобігання заявленим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів та не навів відповідне обґрунтування у своїй ухвалі на порушення вимог статей 178, 194, 196 КПК України. Таким чином, слідчий суддя істотно порушив вимоги КПК України. Апеляційний суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, встановив, що недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не обґрунтована. Заявлені ризики, хоча й існують, проте з урахуванням даних про особисте життя підозрюваного мають незначний ступінь небезпеки. Зокрема, такими обставинами є те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується, одружений, дружина вагітна, відсутні дані про негативні соціальні зв’язки, він має захворювання та є інвалідом третьої групи.
Під час перевірки встановлено, що в матеріалах провадження № 757/26253/13-к є фактичні дані про те, що слідчий суддя Бортницька В.В. не врахувала при обранні запобіжного заходу дані про стан здоров’я ОСОБИ_1 та не виконала вимоги статті 206 КПК України.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:
1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи;
3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються (частина восьма статті 206 КПК України).
У протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.с. 39) 25 листопада 2013 року о 20 год. 30 хв. є запис ОСОБИ_1 про те, що він інвалід третьої групи загального захворювання. О 16 год. під час затримання працівниками спеціального підрозділу міліції «Беркут» його було побито. Це зафіксовано під час проведеного медичного обстеження. У зв’язку з чим він просить організувати медичне лікування згідно з рекомендацією лікаря. Наразі почуває себе погано внаслідок завданих травм.
До матеріалів провадження додано довідку медичного закладувід 25 листопада 2013 року (а.с. 54), згідно з якою у ОСОБИ_1 діагностовано закриту травму голови, забій грудної клітини, забій голови, забій правої вушної раковини. Рекомендовано амбулаторне спостереження.
На а.с. 58 є документ від 26 листопада 2013 року, з якого вбачається, що заява ОСОБИ_1 про завдання йому тілесних ушкоджень зафіксована в журналі єдиного обліку Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
З журналу судового засідання від 27 листопада 2013 року (а.с. 90/91) вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор на запитання захисника ОСОБИ_1 повідомив, що за заявою ОСОБИ_1 проводиться експертиза для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, призначена 25 листопада 2013 року (тобто до реєстрації заяви ОСОБИ_1 в журналі єдиного обліку Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві 26 листопада 2013 року). Також журнал судового засідання містить запис про те, що підозрюваний стверджував, що він почуває себе погано, по дорозі до ІТТ йому погрожували застосуванням фізичної сили, розправою, залякували. На запитання захисника прокурор пояснив, що заяву зареєстровано, а з приводу внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань необхідно звернутися до прокуратури м. Києва.
Отже, під час розгляду подання прокурор не навів переконливих доводів про те, що дії, зазначені у частині шостій статті 206 КПК України, стосовно ОСОБИ_1 вже здійснені або здійснюються.
У клопотанні слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 26 листопада 2013 року, погодженому з прокурором, про застосування до ОСОБИ_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою зазначено:
- досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_2 «25 листопада 2013 року приблизно о 10 год. 30 хв., перебуваючи на несанкціонованому мітингу «За Євроінтеграцію» навпроти будинку Кабінету Міністрів України по вул. Грушевського, 12/2 у м. Києві, умисно почав активні дії, спрямовані на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги досуспільства. Продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_2.підійшов до працівників міліції, що здійснювали охорону громадського порядку, нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві, виявляючи особливу зухвалість, використовуючи сильнодіючу речовину, почав чинити опір представникам влади, а саме: активно фізично протидіяти здійсненню ними обов’язків з охорони громадського порядку, що виявилося у застосуванні сльозогінного газу стосовно представника міліції (названого в документі), який ОСОБА_2 заздалегідь спеціально приніс із собою з метою використання та нанесення тілесних ушкоджень»;
- 25 листопада 2013 року о 22 год. 25 хв. ОСОБУ_2 на підставі пункту 2 частини першої статті 208 КПК України затримано;
- 26 листопада 2013 року о 15 год. 40 хв. йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України;
- оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, наявні ризики, що він може вчиняти дії, передбачені статтею 177 КПК України: переховуватися від органів дізнання та суду з метою уникнення відповідальності за вчинення тяжкого злочину; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які зберігаються у нього та які він використовував під час вчинення злочину; незаконно впивати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, безпосередньо або опосередковано впливати на потерпілого; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_2 нехтує правилами та нормами поведінки у суспільстві, його поведінку під час вчинення хуліганства;
- відповідно дочастини четвертої статті 183 КПК України відсутні підстави для визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу, тому що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, поєднане з насильством щодо потерпілого;
- застосування більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного під час проведення досудового розслідування.
Слідчий суддя Бортницька В.В., задовольняючи це клопотання, мотивувала ухвалу тим, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено позбавлення волі строком до семи років; він здійснив посягання на працівника внутрішніх справ небезпечним для життя та здоров’я способом; потерпілий безпосередньо вказав на підозрюваного як на особу, що вчинила стосовно нього кримінальне правопорушення. Такі обставини, на переконання суду,виключають застосування до підозрюваного більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Прицьому суд зазначив, що, лишаючись на волі, підозрюваний може чинити тиск на потерпілого, уникати явки до органів досудового розслідування та суду.
Ухвалу слідчого судді було оскаржено в апеляційному порядку.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада2013 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБИ_2, скасовано. Застосовано до ОСОБИ_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
У рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що, застосовуючи до ОСОБИ_2 найбільш суворий запобіжний захід, слідчий суддя порушив вимоги статей 177, 178, 183, 194 КПК України. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що лише наявності у клопотанні про застосування запобіжного заходу посилання на ймовірність здійснення підозрюваним дій, визначених статтею 177 КПК України, без належного його обґрунтування недостатньо для задоволення клопотання. Слідчий суддя не навів аргументів на користь того, що застосування більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті п’ятої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу у виді ув’язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього потребують істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У судових рішеннях, які постановлені у формі ухвал слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва Бортницькою В.В., не наведені належні й достатні мотиви та підстави їх ухвалення.
У зазначених рішеннях суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що слідчий суддя під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою істотно порушив норми процесуального законодавства.
Вказане може свідчить про ігнорування слідчим суддею Бортницькою В.В. вимог національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, зокрема таких приписів: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»); «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).
Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішень, частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції на момент постановлення зазначених вище ухвал) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади за порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині з внесенням змін до законодавства не змінилися.
Законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» у редакціях, чинних на момент вчинення суддею відповідних дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з підстав порушення присяги.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим трьох років із дня вчинення проступку (пункт четвертий статті 96 Закону).
Запровадження такого строку є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому в силу положень статті 58 Конституції України повинен бути застосований.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду м. Києва Бортницької Віти Вікторівни.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
