Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Малашенковою Тетяною Михайлівною за заявою прокуратури Дніпропетровської області стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Марущак Світлани Леонідівни,
встановила:
до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 12 грудня 2014 року надійшла заява прокуратури Дніпропетровської області від 11 грудня 2014 року (вх. № 22929/1/8-14) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Марущак С.Л. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві прокуратури Дніпропетровської області зазначено, що постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня 2014 року (суддя Марущак С.Л.) у справі № 200/1134/14-п (стосовно ОСОБИ_1) накладено адміністративне стягнення на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», у вигляді штрафу у розмірі ____ грн в дохід держави на підставі частини третьої статті 1851 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на час вчинення правопорушення).
З огляду на вказане прокуратура Дніпропетровської області зазначає, що суддя Марущак С.Л. повинна пройти перевірку відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Законом України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – Тимчасова спеціальна комісія).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Тимчасової спеціальної комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення. Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність Тимчасової спеціальної комісії припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону.
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких Тимчасова спеціальна комісія не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листом секретаря Тимчасової спеціальної комісії Соловйової М.М. від 7 квітня 2016 року за вих. № 4787/0/9-16 заява прокуратури Дніпропетровської області стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська та пов’язані з її розглядом документи направлені для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки Тимчасова спеціальна комісія не встигла прийняти рішення щодо неї до закінчення своїх повноважень.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 14 квітня 2016 року заява прокуратури Дніпропетровської області передана члену Вищої ради юстиції Малашенковій Т.М.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Малашенкова Т.М. дійшла висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях судді, у зв’язку з чим запропонувала відкритті дисциплінарну справи.
На засіданні 26 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Марущак С.Л.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Малашенкову Т.М., вивчивши матеріали перевірки, врахувавши висновок дисциплінарної секції та письмові пояснення судді Марущак С.Л., Вища рада юстиції доходить висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаної судді з огляду на таке.
Марущак Світлана Леонідівна, _______ року народження. Указом Президента України від 21 лютого 2002 року № 163/2002 призначена на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року обрана суддею цього суду безстроково.
Зі змісту характеристики, наданої в.о. голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на запит члена Вищої ради юстиції, вбачається, що за час роботи на посаді судді Марущак С.Л. зарекомендувала себе ерудованим, висококваліфікованим юристом з доброю теоретичною підготовкою, працьовитою та принциповою суддею. До дисциплінарної відповідальності не притягувалась.
Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня 2014 року у справі № 200/1134/14-п (суддя Марущак С.Л.) визнано ОСОБИ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1851 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2550 гривень в дохід держави.
Зазначена вище постанова обґрунтована дослідженими судом доказами, а саме:
- поясненнями свідка ОСОБИ_2 в суді;
- протоколом про адміністративне правопорушення № 201874 від 24 січня 2014 року, складеним стосовно ОСОБИ_1;
- протоколом огляду 24 січня 2014 року, відповідно до якого була вилучена та оглянута шапка з прорізами для очей;
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), постановою суду від 5 березня 2014 року у справі № 200/3287/14-п на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» ОСОБИ_1 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 1851 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2014 року у справі № 200/1134/14-п задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області та скасовано постанови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня та 5 березня 2014 року, а провадження у справі № 200/1134/14-п закрите на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У наданих члену Вищої ради юстиції Малашенковій Т.М. поясненнях суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Марущак С.Л. зазначила, що розгляд адміністративного матеріалу стосовно ОСОБИ_1 проводився відповідно до вимог статті 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З метою виконання вимог статті 280 цього Кодексу суддею опитано ОСОБИ_1 та свідка ОСОБИ_2. Свідок пояснив, що затримав ОСОБИ_1, який брав участь у масових заходах і на голові якого була шапка з прорізом для очей.
Також, суддя зазначає, що судом вивчені всі наявні письмові докази, вислухано позиції захисника та прокурора.
Крім того, суддя Марущак С.Л. вказує, що фактичні дані, викладені в адміністративному матеріалі, та пояснення свідка ОСОБИ_2 не були спростовані жодним належним та допустимим доказом особами, які брали участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, на думку судді, в неї не було підстав не довіряти обставинам, викладеним у протоколі, та іншим доказам, які містилися в адміністративному матеріалі.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Законом України від 16 січня 2014 року № 721-VII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» статтю 1851 Кодексу України про адміністративні правопорушення було доповнено частиною третьою такого змісту: «Участь у зборах, мітингу, вуличному поході, демонстрації, іншому масовому заході в масці, шоломі або з використанням інших засобів чи способів маскування з метою уникнення ідентифікації особи або наявність у особи, яка бере участь у такому заході, відкритого вогню, піротехнічних засобів (освітлювальних, сигнальних, імітаційних), зброї, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої або дратівної дії, вибухових чи легкозаймистих речовин, предметів, спеціально пристосованих чи заздалегідь заготовлених для вчинення протиправних дій, а також участь у такому заході без дозволу органів внутрішніх справ у форменому одязі, що повторює або схожий на формений одяг працівників правоохоронних органів чи військовослужбовців, – тягнуть за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб».
Провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 Кодексу).
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 Кодексу).
Відповідно до вимог статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 1851 Кодексу України про адміністративні правопорушення, полягає, у тому числі, в участі у зборах, мітингу, вуличному поході, демонстрації, іншому масовому заході в масці, шоломі або з використанням інших засобів чи способів маскування з метою уникнення її ідентифікації.
З огляду на зазначене, посадова особа, що складає протокол за частиною третьою статті 1851 Кодексу України про адміністративні правопорушення, має належним чином та допустимими доказами підтвердити наявність у особи, яку притягнуто до відповідальності, мети уникнення ідентифікації останньої.
З аналізу змісту копії матеріалів адміністративної справи № 200/1134/14-п стосовно ОСОБИ_1 (оригінал матеріалів адміністративної справи вилучений слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області) вбачається, що вказаних вище вимог закону при складанні протоколів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБИ_1 дотримано не було.
Судом також не встановлено об’єктивну сторону адміністративного правопорушення.
Вища рада юстиції погоджується з думкою члена Вищої ради юстиції Малашенковою Т.М., що матеріали адміністративної справи № 200/1134/14-п не містять достатніх доказів на підтвердження складу правопорушення. Зокрема, з рапорту лейтенанта міліції Хлепитько Д.Ю. вбачається, що 24 січня 2014 року в проміжок часу з 14:00 до 18:30 він був задіяний в охороні громадського порядку, зокрема на Європейській площі у місті Дніпропетровськ. Разом з тим у рапорті не зазначено місце та час затримання ОСОБИ_1. З пояснення останнього випливає, що він був затриманий працівниками міліції під час його перебування у маршрутному таксі на проспекті Карла Маркса у місті Дніпропетровськ, при цьому маски у нього на обличчі не було, свою провину у вчиненому не визнає.
Крім того, з протоколу адміністративного затримання ОСОБИ_1 не вбачаться наявність у затриманого шапки, маски, шолома або інших засобів чи способів маскування з метою уникнення його ідентифікації.
Водночас у копії матеріалів адміністративної справи № 200/1134/14-п містяться копії двох протоколів огляду від 24 січня 2014 року, складених посадовою особою Бабушкінського РО ДГУ ГУМВД України в Дніпропетровській області, в яких зазначено, що під час проведення огляду «в приміщенні Бабушкінського РО ДГУ ГУМВД України в Дніпропетровській області біля вхідних дверей знаходиться: шапка чорного кольору з прорізами для очей і носа; медична пов’язка на лице».
Однак під час розгляду справи суд на вказані факти уваги не звернув та не навів мотивів, яким чином зазначенні протоколи огляду доводять належність шапки та медичної пов’язки ОСОБИ_1.
Крім того, постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2014 року № 200/1134/14-п (якою скасовано постанови суду першої інстанції) встановлено, що суд першої інстанції, визнавши ОСОБИ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 1851 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в підтвердженні його винуватості поклав в основу постанови докази, які містяться в матеріалах справи. Однак апеляційний суд, дослідивши та проаналізувавши докази, на які посилався Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська в постанові про притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності дійшов висновку про те, що вони, безумовно, є процесуальними джерелами доказів, але у такій формі не можуть слугувати фактичними даними підтвердження винуватості ОСОБИ_1 в інкримінованому йому порушенні.
Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на статтю 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись саме на користь цієї особи.
Суддя повинен додержуватись присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, що діяла на час прийняття постанови; частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Суддя повинен дотримуватися незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради Організації Об’єднаних Націй від 27 липня 2006 року № 2006/23).
Правосуддя є одним із повноважень суверенної держави, здійснюваних від імені народу задля забезпечення верховенства закону. Зокрема, у пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів визначено, що «суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів».
У пункті 1 Принципу VI Рекомендації № К(94)12, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року на 518-му засіданні заступників міністрів «Незалежність, дієвість та роль суддів», зазначено, що коли мають місце дисциплінарні порушення, мають бути вжиті всі необхідні заходи, за умови, що вони не впливають на незалежність правосуддя. Дисциплінарний проступок судді повинен підлягати розслідуванню і покаранню, і недопустимо, щоб уповноважений орган не вчиняв відповідних дій на основі будь-яких інших критеріїв, окрім чинного законодавства.
Вища рада юстиції погоджується з висновком члена Вищої ради юстиції Малашенкової Т.М. та зазначає, що дії судді Марущак С.Л. під час розгляду адміністративної справи № 200/1134/14-п викликають сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, що може свідчити про порушення присяги судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на час прийняття постанов) порушенням суддею присяги визнавалось, у тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги провадиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді і підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині із внесенням змін до законодавства не змінились.
За змістом норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, що була чинна на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з підстав порушення присяги.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим трьох років із дня вчинення проступку (частина четверта статті 96 Закону).
Строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги законодавством визначений не був.
Після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.
Відповідний правовий висновок про застосування строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності викладено в постановах Верховного Суду України в адміністративних справах № 800/13/16 від 26 квітня 2016 року, № 800/499/15 від 19 квітня 2016 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Марущак Світлани Леонідівни.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
