Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маловацького О.В., членів: Гусака М.Б., Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Федорко Юлії Леонідівни стосовно судді Дніпровського районного суду м.Києва Ластовки Нелі Дмитрівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 3 лютого 2017 року за вхідним № Ф-589/1/7-17 надійшла скарга Федорко Ю.Л. стосовно судді Дніпровського районного суду м.Києва Ластовки Н.Д.
В скарзі ставиться питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Ластовки Н.Д. за дії, вчинені при постановленні ухвали від 26 грудня 2016 року про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, у справі № 755/15467/14-ц.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені Главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя скарга передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Комков В.К. вніс пропозицію про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду м.Києва Ластовки Н.Д.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду м.Києва Ластовки Н.Д., з огляду на таке.
5 травня 2015 року Дніпровський районний суд м.Києва під головуванням судді Марфіної Н.В. ухвалив рішення, яким задовольнив частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ЮРИДИЧНА ОСОБА_1, ЮРИДИЧНА ОСОБА_2, третя особа ЮРИДИЧНА ОСОБА_3 про звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі; виділив частину майна ЮРИДИЧНА ОСОБА_1, пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25%, та частину майна ЮРИДИЧНА ОСОБА_2, пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 50%, для звернення на нього стягнення; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 6063555,70 гривень в межах вказаної суми звернув стягнення на виділену частину майна ЮРИДИЧНА ОСОБА_1, пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25%, та частину майна ЮРИДИЧНА ОСОБА_2, пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 50%.
21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва постановила ухвалу, якою апеляційні скарги ОСОБА_1 і представника ЮРИДИЧНА ОСОБА_1 відхилила, а рішення суду першої інстанції від 5 травня 2015 року залишила без змін.
15 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилила, рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду залишила без змін.
16 вересня 2016 року Дніпровський районний суд м.Києва видав виконавчі листи на примусове виконання рішення суду першої інстанції відносно боржників ЮРИДИЧНА ОСОБА_1 і ЮРИДИЧНА ОСОБА_2.
26 грудня 2016 року Дніпровський районний суд м.Києва під головуванням судді Ластовки Н.Д. постановив ухвалу, якою задовольнив заяви ЮРИДИЧНА ОСОБА_2 і ЮРИДИЧА ОСОБА_1 та визнав такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи № 755/15467/14-ц від 16 вересня 2016 року.
Дану ухвалу суд мотивував неможливістю фактичного виконання рішення суду від 5 травня 2015 року без здійснення процедури виділення в натурі нежилих приміщень в розмірі, пропорційному часткам боржника ОСОБА_1 у статутному капіталі ОСОБА_2 і ЮРИДИЧА ОСОБА_1, без чого державний виконавець позбавлений можливості дотриматись вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо арешту майна, його подальшої оцінки та реалізації без порушення права власності боржника та інших осіб учасників ОСОБА_2 і ЮРИДИЧА ОСОБА_1.
25 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва постановила ухвалу, якою скасувала згадану ухвалу суду першої інстанції від 26 грудня 2016 року і відмовила у задоволенні заяв ОСОБА_2 і ЮРИДИЧА ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Автор дисциплінарної скарги вважає, що внаслідок зазначених дій суддя Ластовка Н.Д. має бути притягнута до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом (а) пункту 1, пунктом 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки ухвала судді Ластовки Н.Д. створила перешкоду у завершенні судового провадження виконанням рішення суду і фактично скасувала рішення суду першої інстанції. Крім того, внаслідок родинних та близьких стосунків сторін у справі є достатні підстави вважати, що ці особи можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя окремими суддями в районному суді.
В обґрунтування своїх доводів скаржник не посилається на ухвалу апеляційного суду від 25 січня 2017 року.
Суддя Ластовка Н.Д. в поясненнях до Вищої ради правосуддя зазначила, що ухвала від 26 грудня 2016 року, якою визнані такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи № 755/15467/14-ц від 16 вересня 2016 року, відповідає вимогам закону і при постановленні цієї ухвали ніхто із зацікавлених осіб не був обмежений у доступі до правосуддя, а суд апеляційної інстанції при скасуванні даної ухвали не врахував, що за згаданими виконавчими листами фактично не відбулось виконання рішення суду у визначений судом спосіб. Заперечує свою обізнаність щодо родинних та близьких стосунків сторін у справі і тиск при постановленні ухвали.
На підтвердження викладених у поясненнях доводів суддя долучила копії відповідних документів.
Згідно листа держаного виконавця від 17 травня 2017 року № 52535322/11, на виконання рішення суду за виконавчими листами від 16 вересня 2016 року до ЮРИДИЧНА ОСОБА_4 було передано пакет документів для проведення електронних торгів з реалізації частини майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 в нерухомому майні ОСОБА_2 і ЮРИДИЧА ОСОБА_1 пропорційно його часток у статутному капіталі цих товариств. За повідомленням ЮРИДИЧНА ОСОБА_4 треті торги з реалізації майна не відбулись і в зв'язку з цим стягувачу ОСОБА_1 було повідомлено про право залишити за собою нереалізоване майно боржника з виплатою різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню.
Згідно постанови державного виконавця від 3 жовтня 2017 року про закінчення виконавчого провадження електронні торги з продажу частини майна боржника ОСОБА_2 в нерухомому майні ОСОБА_2 і ЮРИДИЧА ОСОБА_1 не відбулись 30 січня 2017 року, 6 березня 2017 року, 10 квітня 2017 року, про що було повідомлено стягувачу 17 травня 2017 року відповідним листом і запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна боржника. 1 червня 2017 року стягувач подав заяву, зі змісту якої вбачається, що 25 травня 2017 року ОСОБА_1 повернула ОСОБА_2 різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню за виконавчим документом, в сумі 40617669,30 гривень, нотаріально посвідчена копія додається, та у зв'язку з цим просить винести постанову про передачу майна стягувачу і видати відповідний акт. 16 червня 2017 року державним виконавцем винесено постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. 18 вересня 2017 року виконавче провадження завершено відповідно до пункту 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". 22 вересня 2017 року надійшла заява стягувача із клопотанням про завершення виконавчого документа у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду.
Ознайомлення з ухвалою суду від 26 грудня 2016 року, яка стала приводом до подачі скарги, показало, що ухвала містить фактичне та правове обґрунтування прийнятого суддею процесуального рішення.
Згідно з частиною 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Аргументи скаржника стосовно оцінки доказів, якими керувалась суддя при ухваленні рішень, не можуть бути предметом розгляду Вищої ради правосуддя, адже відповідно до статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» це не входить до її повноважень.
Вища рада правосуддя, як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не вправі встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
Таким чином, враховуючи зміст скарги і ступінь обґрунтування її автором своїх доводів щодо наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, додані до скарги документи, пояснення судді і ступінь обґрунтування нею своїх доводів щодо правильності ухваленого рішення, надані суддею документи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суть дисциплінарної скарги ОСОБА_1 зводиться лише до незгоди з ухвалою від 26 грудня 2016 року Дніпровського районного суду м.Києва під головуванням судді Ластовки Н.Д., якою визнані такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи № 755/15467/14-ц від 16 вересня 2016 року, а обставини, які зазначені у скарзі, не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді.
Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду м.Києва Ластовки Нелі Дмитрівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.В. Шапран
