Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Кир’яна Ігоря Миколайовича стосовно судді Московського районного суду міста Харкова Скотаря Андрія Юрійовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 вересня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Кир’яна І.М. від 13 вересня 2017 року за вх. № К-6035/0/7-17, в якій скаржник вказує на неналежну поведінку судді Московського районного суду міста Харкова Скотаря А.Ю. під час розгляду його скарги на бездіяльність вповноважених осіб Московського ВП ГУ НП в Харківській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) (справа № 643/10429/17).
Автор скарги зазначає, що суддя Скотар А.Ю. незаконно відмовив у задоволенні його скарги, під час постановлення ухвали порушив норми процесуального права, а саме розглянув скаргу за відсутності скаржника, не повідомивши його про розгляд, що є порушенням вимог статті 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Вказані обставини, як зазначив скаржник, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. висновком від 1 лютого 2018 року запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Скотаря А.Ю. на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Московського районного суду міста Харкова Скотаря А.Ю. з огляду на таке.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, що встановлені главою 4 розділу II Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Скотар Андрій Юрійович Постановою Верховної Ради України від 7 травня 2012 року № 4735-VI обраний суддею Московського районного суду міста Харкова безстроково.
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова (суддя Скотар А.Ю.) від 18 серпня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА 1 на бездіяльність вповноважених осіб Московського ВП ГУ НП в Харківській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовлено.
Скаржник Кир’ян І.М. зазначає, що вказана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права за його відсутності, посилання в ухвалі на повідомлення його телефонограмою не відповідає дійсності. На думку скаржника, суддя Скотар А.Ю. допустив зловживання владою та службовим становищем, такі дії судді призвели до підриву довіри до судової влади, матеріали справи сфальшовані, ухвала суду є незаконною.
У поясненнях суддя Скотар А.Ю. зазначив, що вказана скарга надійшла до суду 15 серпня 2017 року та призначена до розгляду на 18 серпня 2017 року. Сповіщення учасників процесу про дату та час слухання справи, враховуючи стислі строки розгляду такого роду скарг, відбувалося шляхом направлення телефонограм на зазначені/відомі контактні номери телефонів останніх. На початку судового засідання секретар доповів, що заявник отримав телефонограму, але до суду не з’явився. Враховуючи чітко регламентовані строки розгляду скарги, передбачені частиною другою статті 306 КПК України, відсутність підстав вважати, що заявник не повідомлений про дату і час судового засідання, скарга розглянута, за результатами розгляду постановлено обґрунтовану і вмотивовану ухвалу. Суддя Скотар А.Ю. зазначив, що під час розгляду вказаної скарги ним не було допущено порушень норм КПК України, в тому числі і дій, спрямованих на обмеження доступу ОСОБА 1 до правосуддя.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено: є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС вказує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки судді, затвердженими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
З аналізу змісту доводів дисциплінарної скарги убачається, що вони фактично зводяться до незгоди із процесуальними діями судді та заперечень результату судового розгляду справи.
Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що доводи, викладені у скарзі Кир’яна І.М., зводяться лише до незгоди з ухвалою судді, а тому не свідчать про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Скарга не містить відомостей про допущення суддею дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
Незгода із судовим рішенням не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Московського районного суду міста Харкова Скотаря Андрія Юрійовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
