X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
22.06.2020
1922/2дп/15-20
Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сімоненко В.М.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Худика М.П., членів Блажівської О.Є., Грищука В.К., Прудивуса О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. та додані до нього матеріали за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сімоненко Валентини Миколаївни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 24 вересня 2018 року за вх. № М-475/45/7-18 надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. від 22 вересня 2018 року щодо вчинення суддею Верховного Суду Сімоненко В.М. дисциплінарного проступку, а саме повідомлення недостовірних відомостей щодо обставин отримання нею «индивидуального налогового номера» (далі – ІНН) Російської Федерації, а також можливе отримання нею свідоцтва про право на спадщину, всупереч вимогам статті 111 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України». Зазначене свідчить про недотримання суддею вимог статей 1, 3 Кодексу суддівської етики.

Зазначені дії судді, на думку Маселка Р.А., є дисциплінарним проступком, передбаченим пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У зв’язку з викладеним автор скарги просить притягнути суддю Верховного Суду Сімоненко В.М. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2018 року дисциплінарну скаргу Маселка Р.А. передано члену Вищої ради правосуддя Артеменку І.А. для здійснення попередньої перевірки.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції, чинній на час надходження дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя) член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає мотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Р.А., членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменком І.А. складено вмотивований висновок з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сімоненко В.М.

Розглянувши висновок доповідача – члена Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. та додані до нього матеріали, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сімоненко В.М., з огляду на таке.

Сімоненко Валентина Миколаївна постановою Севастопольської міської ради від 1 липня 1993 року обрана народним суддею Гагарінського районного народного суду міста Севастополя. Постановою Верховної Ради України від 15 жовтня 1998 року № 184-XIV обрана суддею Гагарінського районного суду міста Севастополя безстроково. Постановою Верховної Ради України від 20 вересня 2001 року № 2738-ІІI обрана суддею апеляційного суду міста Севастополя. Постановою Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року № 2871-VI обрана суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Постановою Верховної Ради України від 5 листопада 2013 року № 675-VІІ обрана суддею Верховного Суду України. Указом Президента України від 30 серпня 2018 року № 259/2018 призначена на посаду судді Верховного Суду у Касаційний цивільний суд.

Автор дисциплінарної скарги зазначає, що відповідно до даних офіційного сайту «Федеральной налоговой службы» https://service.nalog.ru/inn.do Сімоненко В.М. отримала ІНН – НОМЕР_1 в Російській Федерації. З даних цього сайту вбачається, що для отримання такого номера Сімоненко В.В. подала «паспорт иностранного гражданина» НОМЕР_2, який їй був виданий 26 червня 2015 року.

Зазначене вказує на те, що Сімоненко В.М. після червня 2015 року, отримала ІНН в Російській Федерації в органі, який, відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є незаконним.

Як вказав автор дисциплінарної скарги, Сімоненко В.М. повідомила недостовірні відомості щодо отримання нею ІНН у зв’язку з автоматичним відкриттям спадщини, оскільки присвоєння цього номеру можливо тільки після отримання особою свідоцтва про право на спадщину.

Також скаржник зазначив, що Сімоненко В.М. з метою прийняття спадщини зобов’язана була, відповідно до українського законодавства, звернутися із заявою про прийняття спадщини на контрольованій урядом території України. Отримання свідоцтва про право на спадщину на тимчасово окупованій території України, свідчить про порушення нею вимог статті 111 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Встановлено, що на веб-сайті «Федеральной налоговой службы» після заповнення форми запиту про наявність постановлення на облік з привласненням ІНН, відправці вказаного запиту, результати пошуку показали, що «Симоненко Валентине Николаевне, ІНФОРМАЦІЯ_1 года рождения присвоен ІНН: НОМЕР_1» (посилання https://service.nalog.ru/inn.do).

З цього приводу суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сімоненко В.М. у своїх письмових поясненнях зазначила, що вказаний у скарзі Маселка Р.А. ІНН вона не отримувала, за його отриманням не зверталась.

За положеннями частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Більш того, відповідно до частини третьої статті 9 вказаного Закону будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За положеннями частини п’ятої статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Отже, як зазначила суддя Сімоненко В.М., усі дії, здійснені незаконними органами, які створені на території міста Севастополя, нею не визнаються та не породжують ніяких правових наслідків, а цей номер є недійсним.

Таким чином, як зазначила суддя, заявник просить притягнути її до відповідальності за незаконні дії інших органів і створення недійсного документа та номера.

Суддя Сімоненко В.М. вказала, що надати документи щодо присвоєння ІНН не має можливості, оскільки вважає, що органи, які його присвоювали діють всупереч міжнародному законодавству та законодавству України, а отже не вважає за можливе отримувати від них будь які документи. З тих же причин не має можливості звернутись до цих органів про виключення цих даних з реєстру.

Автор скарги абсолютно обґрунтовано посилається на те, що частиною другою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з 20 лютого 2014 року встановлено заборону на взаємодію органів державної влади України з незаконними органами ( посадовими особами) на тимчасово окупованій території.

Вона, як представник судової влади України і посадова особа, у будь яку взаємодію з зазначеними органами не вступала.

Стаття друга зазначеного Закону визначає його загальну спрямованість на захист інтересів України та її громадян. Серед іншого також зазначено про додержання та захист прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Разом з тим, цим Законом не визначаються заходи Держави щодо захисту майна та інших інтересів громадян України щодо їх майна, яке залишилось на окупованій території, у тому числі спадкове.

Статтею 111 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна – основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Суддя Сімоненко В.М. зазначила, що після смерті її матері вона, відповідно до положень вказаного Закону, звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса міста Києва. Спадкова справа зареєстрована у Спадковому реєстрі.

А отже положення статті 111 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» нею не порушено.

У додаток до своїх пояснень Сімоненко В.М. надала Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи № НОМЕР_3 (№ витягу – НОМЕР_4, дата видачі – 20 лютого 2016 року, місце заведення – місто Київ, приватний нотаріус ОСОБА_1).

Суддя Сімоненко В.М. у своїх письмових поясненнях вказала, що на території міста Севастополя знаходиться зареєстроване за нею та належне їй майно, зокрема, двокімнатна квартира. Для контролю за вказаною квартирою нею була видана довіреність на ім’я ОСОБА_2. Видача зазначеного доручення була відображена у матеріалах перевірки та досьє кандидата на посаду судді Верховного Суду, що було предметом перевірки Вищої кваліфікаційної комісії України під час конкурсу до Верховного Суду.

Суддя зазначила про неможливість у зв’язку з окупацією вільно користуватись своїм майном. Отже, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» гарантує та захищає також і її права та інтереси.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як вказала суддя Сімоненко В.М., автор скарги припускає, що ІНН їй було присвоєно у зв’язку з прийняттям спадщини. Отже, сам заявник визнає що у даному випадку присвоєння такого номера не пов’язано з її діяльністю як посадової особи, а є її приватним життям.

Суддя вважає, що зазначені у скарзі обставини та доводи щодо притягнення її до відповідальності за начебто дії, які спрямовані на захист її власності є втручанням у її особисте (приватне) життя (стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), а доводів щодо необхідності такого втручання у заяві не наведено, тим більше що Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» допускає виключення для захисту прав і свобод людини, зокрема права на вільне володіння майном (стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ).

Суддя Сімоненко В.М. у своїх письмових поясненнях вказала, що у скарзі ставиться питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за порушення статті 1 Кодексу суддівської етики, відповідно до якої суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, а також за порушення положень статті 3 вказаного Кодексу, посилаючись на її пояснення щодо незаконного присвоєння недійсного ІІН у Російській Федерації, та можливої незаконної видачі недійсного свідоцтва про спадщину.

З цього приводу суддя зазначила, що ніяких відомостей, які не відповідають дійсності вона не повідомляла, і що всі обставини на які посилається заявник є її особистим життям і до кар’єри судді та порушення етики жодного відношення не мають, і не є підставою для дисциплінарної відповідальності.

З огляду на вищевикладене Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено, що суддею Касаційного Цивільного суду у складі Верховного Суду Сімоненко В.М. було допущено поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а тому такі дії судді не можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на зазначене відсутні підстави для притягнення судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сімоненко В.М. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Оскільки дисциплінарна скарга Маселка Р.А. не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сімоненко В.М.

Враховуючи викладені вище обставини, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

 

ухвалила:

 

відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сімоненко Валентини Миколаївни.

Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                        М.П. Худик                         

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                        О.Є. Блажівська

                                                                                          

                                                                                            В.К. Грищук

 

                                                                                           О.В. Прудивус