Вища рада юстиції у складі: Колесниченка В.М. - головуючого, Бондика В.А., Висоцького В.І., Гаврилюка М.І., Завальнюка В.В., Ізовітової Л.П., Кравченка К.Т., Отрош І.О., Пилипчука П.П., Сафулька С.Ф., Татькова В.І., Удовиченка О.С., Фесенка Л.І., розглянувши скаргу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Шелестова Кирила Олександровича від 22 листопада 2011 року на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 3574/ДП-11 від 3 листопада 2011 року, та висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 21 лютого 2012 року,
встановила:
Шелестов Кирило Олександрович Указом Президента України № 590/2010 від 30 квітня 2010 року призначений на посаду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська строком на п’ять років. Згідно з характеристикою, наданою головою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Олійник М.В., суддя Шелестов К.О. характеризується позитивно.
Суддя Шелестов К.О. 22 листопада 2011 року звернувся до Вищої ради юстиції зі скаргою на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 3574/Дп-11 від 3 листопада 2011 року, яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
Дане рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС України) прийнято за наслідками перевірки звернення Макаревича А.С. від 12 січня 2011 року щодо притягнення судді Шелестова К.О. до дисциплінарної відповідальності з підстав недотримання вимог законодавства під час розгляду цивільної справи № 2-5749/2011 (2-13624/2010) за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі –ПАТ КБ «Приватбанк») до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
ВККС України встановлено, що при розгляді вищевказаної цивільної справи суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Шелестов К.О. істотно порушив норми процесуального права, необґрунтовано вживши заходи забезпечення позову, що відповідно до пункту першого частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
У скарзі до Вищої ради юстиції суддя Шелестов К.О. просить рішення ВККС України від 3 листопада 2011 року скасувати.
Зокрема, суддя вказав, що ухвала від 13 жовтня 2010 року про забезпечення позову винесена ним з дотриманням вимог Цивільного процесуального кодексу України, до суду апеляційної чи касаційної інстанції не оскаржувалася та набрала законної сили.
Вивчивши матеріали дисциплінарної справи, цивільної справи № 2-5749/2011 (2-13624/2010) за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідача, Вища рада юстиції вважає, що скарга судді Шелестова К.О. підлягає задоволенню з огляду на таке.
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 13 жовтня 2010 року надійшов позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори: № К2НСGG00000483 від 29 серпня 2007 року (сума кредиту – 141740,00 доларів США), № К2Н0АL01175060 від 17 листопада 2005 року (сума кредиту – 15621,00 долар США), № К2НСSR00000106 від 28 липня 2008 року (сума кредиту – 50000,00 гривень), № б/н від 19 липня 2007 року (сума кредиту – 15000,00 гривень), № б/н від 17 листопада 2005 року (сума кредиту – 15000,00 гривень).
Зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № К2НСGG00000483 від 29 серпня 2007 року забезпечені договорами поруки, укладеними між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Зобов'язання за кредитними договорами № К2Н0АL01175060 від 17 листопада 2005 року та № К2НСSR000000106 від 28 липня 2008 року забезпечені договорами поруки, укладеними між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2. Крім того, зобов’язання за всіма вищезазначеними кредитними договорами були забезпечені договором поруки, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус».
У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитними договорами ПАТ КБ «Приватбанк» просив суд:
· стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № К2НСGG00000483 від 29 серпня 2007 року в розмірі 140744,79 доларів США та судові витрати;
· стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитними договорами № К2НСSR00000106 від 28 липня 2008 року в розмірі 4765,96 доларів США, № К2НСSR00000106 від 28 липня 2008 року в розмірі 53276,26 гривень та судові витрати;
· стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами № б/н від 19 липня 2007 року в розмірі 8559,84 гривень, № б/н від 17 листопада 2005 року в розмірі 11311,00 гривень та судові витрати;
· стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» по 200,00 гривень за кожним з зазначених кредитних договорів.
ПАТ КБ «Приватбанк» також подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на рухоме і нерухоме майно та грошові кошти на рахунках, що належать ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та вжити інші заходи забезпечення позову.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2010 року, постановленою під головуванням судді Шелестова К.О., відкрито провадження у справі.
Цього ж дня суддею Шелестовим К.О. постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову було задоволено, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 1 224 518, 41 грн. накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно зі здійсненням його опису та грошові кошти на всіх рахунках, що належать ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
За висновком ВККС України, в порушення вимог частини третьої статті 151 та статті 60 ЦПК України суддя Шелестов К.О. в ухвалі про забезпечення позову не обґрунтував, з яких підстав він дійшов висновку про неможливість чи утруднення в майбутньому виконання рішення суду, взявши до уваги лише припущення позивача.
Крім того, задовольняючи заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову, суддя Шелестов К.О. в порушення вимог частини четвертої статті 10, частини другої статті 160, частини третьої статті 213 ЦПК України не забезпечив повного та всебічного розгляду цього питання.
З приводу цих доводів ВККС України суддя Шелестов К.О. у своїй скарзі вказав, що ухвала про забезпечення позову постановлена ним на підставі заяви позивача, яка була складена відповідно до вимог частини другої статті 151 ЦПК України та містила посилання на причини, у зв’язку з якими необхідно забезпечити позов і вид забезпечення позову, який належить застосувати, із обґрунтуванням його необхідності. Враховуючи встановлений законом стислий термін для вирішення питання щодо забезпечення позову (в день надходження відповідної заяви), значний розмір заборгованості, що є предметом позову – 1 224 518,41 грн., інші обставини справи, суддя дійшов висновку, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки в разі незастосування арешту майна та грошових коштів відповідачів останнє могло бути відчужене, а грошові кошти зняті з рахунків. Суддя Шелестов К.О. також зазначив, що норми частини четвертої статті 10, частини другої статті 160, частини третьої статті 213 ЦПК України не регулюють вирішення питань щодо забезпечення позову, а стосуються лише судового розгляду справи по суті і ухвалення рішення у справі. Хід судового розгляду та ухвалення рішення по суті не були предметом дослідження ВККС України.
Вища рада юстиції погоджується з такими доводами судді Шелестова К.О.
На думку судді Шелестова К.О., не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає дійсності твердження ВККС України про залишення ним без уваги тієї обставини, що основне зобов’язання за кредитним договором № К2НСGG00000483 від 29 серпня 2007 року забезпечено нерухомим майном за договором іпотеки № 2544 від 21 серпня 2007 року.
Вищою радою юстиції встановлено, що ні матеріали позовної заяви, ні матеріали заяви про забезпечення позову не містили відомостей про те, що зобов’язання за вказаним кредитним договором були забезпечені іпотекою. В подальшому, під час розгляду справи ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою від 28 листопада 2010 року про залишення позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк» без розгляду у зв’язку з тим, що на розгляді Деснянського районного суду м. Києва знаходилася справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № К2НСGG00000483 від 29 серпня 2007 року. До цієї заяви були долучені копії відповідної позовної заяви та договору іпотеки від 21 серпня 2007 року.
Таким чином, на час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову (13 жовтня 2010 року) судді Шелестову К.О. не було відомо про забезпечення зобов’язання за кредитним договором № К2НСGG00000483 від 29 серпня 2007 року нерухомим майном.
Суддя Шелестов К.О. не погодився також з висновком ВККС України про порушення ним положень частини четвертої статті 152 ЦПК України, відповідно до якої не допускається накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною) тощо, оскільки при вжитті заходів забезпечення позову ним не накладався арешт на зазначені соціальні доходи чи допомогу відповідачів.
Разом з тим, Вища рада юстиції вважає за необхідне зазначити, що ухвала про забезпечення позову, відповідно до якої в межах заявлених позовних вимог був накладений арешт на грошові кошти на всіх належних відповідачам - фізичним особам рахунках, не містить жодних застережень щодо неможливості накладення арешту на визначені частиною четвертою статті 152 ЦПК України кошти, які могли знаходитися на цих рахунках.
Слід також зазначити, що в рішенні ВККС України вказано на порушення суддею Шелестовим К.О. вимог частини третьої статті 152 ЦПК України щодо співмірності видів забезпечення позову заявленим позивачами вимогам. Так, за висновком ВККС України, суддею не враховано, що боржником за кредитними договорами є лише ОСОБА_1, а до інших відповідачів-фізичних осіб як до поручителів висувалися позовні вимоги про стягнення 200,00 гривень солідарно. Натомість суддя Шелестов К.О. безпідставно забезпечив позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, всі рахунки та грошові кошти цих відповідачів.
Проте такі висновки ВККС України не відповідають матеріалам справи. Так, відповідно до договорів поруки, укладених ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як поручителями, останні відповідали за кредитними договорами в тому ж обсязі, що і ОСОБА_1. З матеріалів справи вбачається також, що відповідно до договору поруки № 467 від 12 січня 2009 року солідарна відповідальність у розмірі 200,00 гривень була встановлена тільки для ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус».
Варто зазначити, що відповідно до частини другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Вища рада юстиції встановила, що ухвала про забезпечення позову від 13 жовтня 2010 року в апеляційному порядку не оскаржувалась.
На думку Вищої ради юстиції, суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Шелестовим К.О. при розгляді згаданої цивільної справи не було допущено істотних порушень норм процесуального права, а тому підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Враховуючи викладене, Вища рада юстиції, керуючись статтями 27, 46 Закону України «Про Вищу раду юстиції», підпунктом «а» пункту 7 § 3 глави 2 розділу I, главою 4 розділу II Регламенту Вищої ради юстиції,
вирішила:
1. Скаргу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Шелестова Кирила Олександровича від 22 листопада 2011 року задовольнити.
2. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 3574/ДП-11 від 3 листопада 2011 року стосовно судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Шелестова Кирила Олександровича скасувати.
3. Провадження у дисциплінарній справі стосовно судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Шелестова Кирила Олександровича закрити.
Голова Вищої ради юстиції В.М. Колесниченко
