Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Маловацьким Олексієм Володимировичем за заявами народного депутата України Продан Оксани Петрівни, Генеральної прокуратури України та Середи Максима Леонідовича стосовно судді Миколаївського окружного адміністративного суду Малих Оксани Володимирівни та суддів Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицької Ніни Володимирівни, Кравченка Костянтина Володимировича та Федусика Андрія Григоровича,
встановила:
до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 31 липня, 4 серпня та 2 вересня 2014 року надійшли заяви Середи М.Л., Генеральної прокуратури України та народного депутата України Продан О.П. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В. та суддів Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицької Н.В., Кравченка К.В. та Федусика А.Г. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заявах зазначено, що суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В. та судді Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицька Н.В., Кравченко К.В. та Федусик А.Г. підлягають перевірці відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв’язку з прийняттям ними рішень про обмеження прав громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в Україні у період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК, Комісія).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 названого Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
У газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року опубліковане повідомлення, у якому зазначено, що Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листом секретаря Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції ОСОБА_1 від 15 березня 2016 року за вх. № НОМЕР заяви Середи М.Л., Генеральної прокуратури України та народного депутата України Продан О.П. стосовно судді Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В. та пов’язані з їх розглядом документи направлено для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки Комісія не встигла прийняти рішення щодо них до закінчення своїх повноважень.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 16 травня 2016 року №№ С-2284/0/7-14, 2218/0/8-14 та 241/0/5-14 заяви Середи М.Л., Генеральної прокуратури України та народного депутата України Продан О.П. було передано члену Вищої ради юстиції Маловацькому О.В. для здійснення перевірки.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В. та відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицької Н.В., Кравченка К.В. та Федусика А.Г. (висновок від 18 липня 2016 року).
На засіданні 26 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Малих О.В., їх відсутність для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Вербицької Н.В., Кравченка К.В. та Федусика А.Г.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Маловацького О.В., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Малих О.В. та відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вербицької Н.В., Кравченка К.В. та Федусика А.Г. з огляду на таке.
Малих Оксана Володимирівна Указом Президента України від 13 липня 2010 року № 767/2010 призначена строком на п’ять років на посаду судді Миколаївського окружного адміністративного суду. Характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
Федусик Андрій Григорович Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначений строком на п’ять років на посаду судді Суворовського районного суду міста Одеси. Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 238-VI обраний безстроково на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду. Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2013 року № 309-VIІ переведений на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду. Характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Кравченко Костянтин Володимирович Указом Президента України від 14 квітня 2006 року № 308/2006 призначений строком на п’ять років на посаду судді Каланчацького районного суду Херсонської області. Указом Президента України від 17 червня 2008 року № 553/2008 в межах п’ятирічного строку призначений на посаду судді Херсонського окружного адміністративного суду. Постановою Верховної Ради України від 22 грудня 2011 року № 4240-VI обраний безстроково на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду. Характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Вербицька Ніна Володимирівна Указом Президента України від 10 грудня 2001 року № 1205/2001 призначена строком на п’ять років на посаду судді Іллічівського районного суду міста Одеси. Указом Президента України від 25 січня 2003 року № 43/2003 переведена на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси. Постановою Верховної Ради України від 17 листопада 2011 року № 4048-VI обрана безстроково на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду. Характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
До Миколаївського окружного адміністративного суду 22 листопада 2013 року звернувся виконавчий комітет Миколаївської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Миколаївської обласної організації партії «Русский блок» та Миколаївського міського комітету прогресивної соціалістичної партії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Миколаївське міське управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, про обмеження права на організацію і проведення мітингів, зборів, походів і демонстрацій шляхом заборони вказаним, а також іншим суб’єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення заходів з 24 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року на площі імені Леніна, у парку – пам’ятці садово-паркового мистецтва «Парк імені 68 десантників» та біля адміністративних будівель обласної державної адміністрації Миколаївської області та Миколаївської міської ради, на відрізку вулиці Адміральської між названими адміністративними будівлями, вулиці Радянській, Інгульському узвозі та площі Суднобудівників акцій протесту, а також заборони розташування у вказаних місцях малих архітектурних форм у вигляді палаток, наметів тощо.
Суддя Малих О.В. прийняла постанову від 24 листопада 2013 року, якою адміністративний позов виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Миколаївської обласної організації партії «Русский блок» та Миколаївського міського комітету прогресивної соціалістичної партії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Миколаївське міське управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, задовольнила повністю та встановила обмеження права на організацію і проведення мітингів, зборів, походів і демонстрацій шляхом заборони вказаним особам, а також іншим суб’єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проводити такі заходи з 24 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року на площі імені Леніна, в парку – пам’ятці садово-паркового мистецтва «Парк імені 68 десантників» та біля адміністративних будівель обласної державної адміністрації Миколаївської області та Миколаївської міської ради, на відрізку вулиці Адміральської між названими адміністративними будівлями, вулиці Радянській, Інгульському узвозі та площі Суднобудівників акцій протесту, а також заборонила розташовувати у вказаних місцях малі архітектурні форми у вигляді палаток, наметів тощо.
Вказана постанова мотивована наступним:
- зібрання на площі імені Леніна є порушенням норм Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки ця акція створює незручності для людей, які проживають у житлових будинках навколо зазначеної площі;
- проведення заявлених масових заходів із встановленням агітаційних наметів може призвести до порушення норм Закону України «Про благоустрій населених пунктів»;
- врахувавши безстроковість акції, значну кількість її учасників з різними політичними поглядами (більше 10000 осіб), суд дійшов висновку, що її проведення може створити реальну небезпеку заворушень, злочинів, загрозу здоров’ю населення, правам і свободам інших людей, перешкодить вільному доступу громадян та працівників до органів державної влади.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2013 року оскаржено 25 листопада 2013 року в апеляційному порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2013 року апеляційні скарги ОСОБА_2, та ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2013 року скасовано та прийнято у справі нову постанову.
Позов виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Миколаївської обласної організації партії «Русский блок» та Миколаївського міського комітету прогресивної соціалістичної партії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Миколаївське міське управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, про обмеження реалізації права на мирні зібрання задоволено частково. Обмежено ОСОБА_2, ОСОБА_3, Миколаївську обласну організацію партії «Русский блок» та Миколаївський міський комітет прогресивної соціалістичної партії України в реалізації права громадян на організацію і проведення мітингів, зборів, походів та демонстрацій шляхом заборони проведення з 24 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року на площі імені Леніна у місті Миколаєві акцій протесту, а також заборонено вказаним особам розташування у вказаних місцях малих архітектурних форм у вигляді палаток, наметів тощо.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 вказаного Закону суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Статтею 39 Конституції України гарантовано право громадянам збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 39 Конституції України встановлено, що обмеження щодо реалізації цього права (права на мирні зібрання) може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб’єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання регламентуються Кодексом адміністративного судочинства України.
Так, за приписами частини першої статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо). Відповідно до частини другої статті 182 цього Кодексу позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, визначених частиною першою цієї статті, або після цього, залишається без розгляду.
Згідно з частиною п’ятою статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Завдання суду в даній категорії справ – забезпечити громадянам можливість реалізувати право збиратися мирно без шкоди їхнім та інших осіб правам та свободам.
Відповідно до Загальної декларації прав людини та статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожен має право бути почутим та вносити свій вклад у рішення, що стосуються суспільства.
Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати в них. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.
У своїх поясненнях суддя Малих О.В. зазначила, що позивачем у зазначеній справі факт загрози громадському порядку, неможливості запобігання цій загрозі органами правопорядку, органами місцевого самоврядування був доведений, а тому на час прийняття рішення суддя вважала, що заборона акції була можливою.
Під час розгляду справи суддею Малих О.В. з пояснень сторін у справі та свідків встановлено, що в ніч з 22 на 23 листопада 2013 року в ході проведення масових заходів на перехресті вулиці Радянської та площі імені Леніна виникла сутичка між присутніми на акції особами, представниками різнополярних політичних сил, в результаті чого жінка отримала травму ноги. Цей факт також підтверджується публікаціями у засобах масової інформації, зокрема на інтернет-порталі «Преступности НЕТ».
Разом з тим під час вирішення справи № 814/4820/13-а суддею Малих О.В. допущено порушення приписів статті 39 Конституції України та статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки законні цілі при прийнятті постанови суду про заборону на проведення мирних зібрань не були досягнуті. Водночас суддею обмежено право на мирні зібрання, крім осіб, які сповіщали про такі мирні заходи, іншим суб’єктам (невизначеному колу осіб), які реалізують право на мирні зібрання.
Як було зазначено вище, суддею Малих О.В. встановлено обмеження права на мирні зібрання в п’яти різних місцях міста Миколаєва та невизначеному колу осіб.
Вказані дії судді Малих О.В. не лише встановлюють обмеження особам, які заявили намір проводити відповідні заходи, а й позбавляють інших громадян права на мирні зібрання.
Небезпека заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, яка може створити загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей, не повинна бути уявною, а має ґрунтуватися на конкретних фактах чи даних про наявність реальної загрози інтересам національної безпеки та громадського порядку, а позивач повинен не лише повідомити про загрози, які можуть виникнути у зв’язку з проведенням зібрання, а й надати суду докази, які стали підставою для такого висновку.
Хоча суддя Малих О.В. і обґрунтувала прийняття вказаної вище постанови можливістю реальної загрози життю і здоров’ю людей, матеріали перевірки не містять належних та допустимих доказів того, що такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи. Натомість матеріали перевірки дають підстави для висновку, що, приймаючи рішення про заборону мирних зібрань необмеженому колу осіб, суддя діяла не з метою найменш обтяжливого обмеження права з дотриманням балансу між інтересом держави та гарантованим правом, а з метою встановлення такої заборони.
Отже, наслідком ухвалення суддею Малих О.В. постанови від 24 листопада 2013 року у справі № 814/4820/13-а було порушення права громадян, гарантованого статтею 39 Конституції України та статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням викладеного Вища рада юстиції доходить висновку про те, що під час розгляду справи № 814/4820/13-а суддею Малих О.В. не застосовано практику Європейського суду з прав людини як джерело права, допущено порушення норм процесуального права, не дотримано обов’язку судді щодо здійснення правосуддя у чіткій відповідності із законом та на засадах верховенства права, тобто вчинено дії, за які стосовно судді може бути застосовано захід відповідальності у вигляді визнання у її діях наявності ознак порушення присяги.
Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2013 року, зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи.
Хоча колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду (судді: Вербицька Н.В., Кравченко К.В. та Федусик А.Г.) дійшла висновку, що суддею Малих О.В. правильно надано оцінку доказам у справі про існування реальної небезпеки порушення громадського порядку та наявності загрози порушення прав і свобод інших людей в період з 24 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року, підставами для скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2013 року стало таке:
- застосоване судом першої інстанції обмеження права на проведення мирних зібрань встановлено не лише організаторам акції, а будь-яким іншим особам;
- безпідставна заборона суддею проведення мирних зібрань не лише на заявленій організаторами площі імені Леніна, а й в інших частинах міста Миколаєва (парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва «Парк імені 68 десантників», територія біля адміністративних будівель обласної державної адміністрації Миколаївської області та Миколаївської міської ради, відрізок вулиці Адміральської між названими адміністративними будівлями, вулиця Радянська, Інгульський узвіз та площа Суднобудівників);
- судом першої інстанції не наведено в рішенні будь-якої норми, на підставі якої він поклав забезпечення виконання постанови суду, яка стосується не суб’єктів владних повноважень, на орган внутрішніх справ – Миколаївське міське управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області та взагалі не зазначено жодного обґрунтування встановлення такого порядку виконання рішення.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду при прийнятті нової постанови врахувала наявні в матеріалах справи докази й характер ідеологічної спрямованості організаторів – учасників акцій протесту, проведення яких заплановане на площі імені Леніна у місті Миколаєві, що межує з місцем розташування адміністративних будівель Миколаївської міської ради та Миколаївської обласної державної адміністрації та фактично є місцем проведення масових місцевих святкових заходів, в тому числі новорічних та різдвяних, а також заявлену організаторами кількість учасників акції і їхні наміри щодо встановлення агітаційних палаток та наметів, а відтак дійшла висновку, що потрібно обмежити ОСОБА_2, ОСОБА_3, Миколаївську обласну організацію партії «Русский блок» та Миколаївський міський комітет прогресивної соціалістичної партії України в реалізації права громадян на організацію і проведення мітингів, зборів, походів та демонстрацій шляхом заборони проведення з 24 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року на площі імені Леніна у місті Миколаєві акцій протесту, а також заборонити вказаним особам розташування у зазначених місцях малих архітектурних форм у вигляді палаток, наметів тощо.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки). Аналіз наявних у перевірці матеріалів щодо суддів Одеського апеляційного адміністративного суду не дає підстав для висновку про те, що здійснена ними оцінка доказів у справі є результатом злочинного наміру чи грубої недбалості.
У своїх поясненнях судді Одеського апеляційного адміністративного суду вказали, що при прийнятті рішення про обмеження прав громадян на мирні зібрання колегія керувалася положеннями статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 39 Конституції України і дійшла висновку про необхідність обмеження ОСОБА_2, ОСОБА_3, Миколаївській обласній організації партії «Русский блок» та Миколаївському міському комітету прогресивної соціалістичної партії України в праві на проведення мирних зібрань саме на площі імені Леніна в місті Миколаєві на строк до 7 січня 2014 року з одночасною відмовою у застосуванні таких обмежень в інших місцях міста та для невизначеного кола осіб. Це забезпечило необхідний баланс між правами громадян на мирні зібрання та правами та інтересами інших мешканців міста Миколаєва, а також сприяло збереженню громадської безпеки.
Проаналізувавши постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2013 року, пояснення суддів Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицької Н.В., Кравченка К.В. та Федусика А.Г., Вища рада юстиції доходить висновку, що в їхніх діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку та не вбачається ознак порушення присяги судді.
Згідно з приписами частини п’ятої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
Відповідно до частини дев’ятої статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
Статями 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на час розгляду суддею Малих О.В. зазначеної вище справи) передбачено, що суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді.
Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Вказані норми Закону кореспондуються зі статтями 55, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, якими передбачено, що суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді. Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України суддя може бути звільнений з посади за порушення присяги.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, що діяла на час розгляду суддею Малих О.В. вищезгаданої справи) визначено, що порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, після внесення змін до законодавства підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги у цій частині не змінилися.
Розгляд та вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року не було віднесено статтею 88 вказаного Закону до дисциплінарних стягнень, а отже, строк застосування подання про порушення присяги суддею не був обмежений.
Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у нині чинній редакції дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки на момент розгляду суддею Малих О.В. справи № 814/4820/13-а не було встановлено строку для вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги, то для вирішення цього питання підлягає застосуванню строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у нині чинній редакції як такий, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи, тобто три роки. На даний час цей строк не сплинув.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
1) відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Миколаївського окружного адміністративного суду Малих Оксани Володимирівни;
2) відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицької Ніни Володимирівни, Кравченка Костянтина Володимировича та Федусика Андрія Григоровича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
