Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Говорухи В.І., членів Гречківського П.М., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., розглянувши у режимі відеоконференції дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод», компанії «LANDMONT LIMITED», поданими адвокатом Ткаченком Сергієм Валерійовичем, стосовно судді Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренка Ігоря Вячеславовича та судді Центрального апеляційного господарського суду Кузнецова Вадима Олександровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 12 грудня 2019 року (вх. №№ 1273/0/13-19, 1272/0/13-19) надійшли аналогічні за змістом скарги Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» (далі – ПАТ «АКЗ») та компанії «LANDMONT LIMITED» (далі – компанія «LL») за підписом адвоката Ткаченка С.В. на дії судді Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренка І.В. під час розгляду справи № 904/2104/19.
У скаргах вказано, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренко І.В. не забезпечив скаржникам їхнє право бути належним чином завчасно повідомленими про дату, час та місце судового засідання 14 листопада 2019 року.
Водночас 14 листопада 2019 року суддя здійснив судовий розгляд справи в актовому залі Соборної районної у місті Дніпрі ради за адресою: місто Дніпро, площа Шевченка, 7, за відсутності представників скаржників та цього самого дня постановив ухвалу, чим, на думку скаржників, порушив основоположні засади здійснення господарського судочинства, визначені частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), а саме принципи верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальності сторін, свободи в наданні суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 12 грудня 2019 року матеріали передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.
До Вищої ради правосуддя 17 грудня 2019 року від ПАТ «АКЗ» та 10 січня 2020 року від компанії «LL» (вх. №№ 1273/1/13-19, 24/0/13-20) надійшли доповнення до скарг, у яких зазначено про недотримання суддею Владимиренком І.В. встановлених правил забезпечення безпеки та охорони під час проведення судового розгляду справи 14 листопада 2019 року в актовому залі Соборної районної у місті Дніпрі ради, оскільки охорона забезпечувалася не Службою судової охорони, підрозділами Національної поліції України та Національної гвардії України, а охороною районної ради.
До Вищої ради правосуддя 10 січня 2020 року (вх. № 25/0/13-20) та 13 січня 2020 року (вх. № 30/0/13-20) надійшли аналогічні за змістом скарги ПАТ «АКЗ» та компанії «LL» за підписом адвоката Ткаченка С.В. на дії судді Центрального апеляційного господарського суду Кузнецова В.О. під час розгляду справи № 910/3262/16.
У скаргах вказано, що суддя Кузнєцов В.О. ухвалами від 13 грудня 2019 року необґрунтовано та всупереч законодавству України залишив без руху апеляційні скарги ПАТ «АКЗ» та компанії «LL» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року.
Автор скарг переконаний, що доводи судді Центрального апеляційного господарського суду Кузнецова В.О. в зазначених ухвалах щодо недоплати кожним зі скаржників судового збору у розмірі 1 509 906 грн суперечать Закону України «Про судовий збір», практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а тому прийняттям ухвал від 13 грудня 2019 року скаржників незаконно обмежено у реалізації прав, передбачених статтею 55, пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, тобто незаконно відмовлено їм у доступі до правосуддя, а також допущено порушення прав людини і основоположних свобод, що спричинило істотні негативні наслідки для скаржників у вигляді позбавлення їх можливості реалізувати право на апеляційне оскарження ухвали від 14 листопада 2019 року.
На підставі протоколів передачі матеріалів раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 10 січня 2020 року та 13 січня 2020 року матеріали передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.
До Вищої ради правосуддя 11 лютого 2020 року за вх. № 25/1/13-20 надійшли доповнення ПАТ «АКЗ» до скарги, в яких зазначено, що листом Державної судової адміністрації України від 29 січня 2020 року скаржника поінформовано, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренко І.В., інші посадові особи зазначеного суду не зверталися до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо забезпечення належних умов для проведення судового засідання 14 листопада 2019 року у справі № 904/2104/19.
До Вищої ради правосуддя 12 березня 2020 року від ПАТ «АКЗ» та компанії «LL» (вх. №№ 24/1/13-20, 25/2/13-20) надійшли доповнення до скарг, в яких скаржники звернули увагу на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2020 року у справі № 9901/457/19 щодо особливостей застосування Вищою радою правосуддя положень підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі протоколів передачі матеріалів раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2020 року та 12 березня 2020 року зазначені доповнення долучені до матеріалу № 1272/0/13-19 та передані члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2020 року № 2065/3дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренка І.В. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – права на розгляд справи судом, встановленим законом), та судді Центрального апеляційного господарського суду Кузнецова В.О. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя).
Судді, скаржники повідомлені про розгляд дисциплінарної справи 21 жовтня 2020 року шляхом надіслання відповідних запрошень, а також розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя запропонувала сторонам взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати 21 жовтня 2020 року в режимі відеоконференції.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення суддям Владимиренку І.В. та Кузнецову В.О. процесуальних гарантій та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копія ухвали про відкриття дисциплінарної справи надсилалась на адресу судів, де працюють судді, та оприлюднена на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 21 жовтня 2020 року відбулось у режимі відеоконференції за участю суддів Владимиренка І.В. та Кузнецова В.О.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, пояснення суддів, дослідивши матеріали дисциплінарної справи та письмові пояснення суддів, дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення суддів Владимиренка І.В. та Кузнецова В.О. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2019 року відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (далі ‒ ПАТ «ДМК»). Визнані грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудмонтаж груп», заявлені до ПАТ «ДМК», у загальній сумі 2456762,72 грн за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області № 904/7991/17 від 26 жовтня 2017 року та витрати на оплату судового збору за подання заяви у справі про банкрутство в сумі 19 210 гривень. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у порядку статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п’ятнадцять календарних днів. Розпорядником майна ПАТ «ДМК» призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича. Призначено попереднє засідання суду на 7 серпня 2019 року о 10:00. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття до розгляду заяви конкурсного кредитора від 22 липня 2019 року у справі № 904/2104/19 прийнято позовну заяву компанії «LL», що зареєстрована на Кіпрі, до ПАТ «ДМК» про визнання грошових вимог.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття до розгляду заяви конкурсного кредитора від 26 липня 2019 року у справі № 904/2104/19 прийнято позовну заяву ПАТ «АКЗ» до ПАТ «ДМК» про визнання грошових вимог.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2019 року відкладено попереднє судове засідання на 12:00 14 листопада 2019 року з визначенням місця його проведення: приміщення Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: місто Дніпро, вулиця Володимира Винниченка, 1, зал судового засідання № 1-107 (корпус 1).
14 листопада 2019 року судове засідання у справі № 904/2104/19 відбулось в актовому залі Соборної районної у місті Дніпрі ради за адресою: місто Дніпро, площа Шевченка, 7.
За результатами попереднього засідання ухвалою судді Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренка І.В. від 14 листопада 2019 року грошові вимоги компанії «LL» та ПАТ «АКЗ» до ПАТ «ДМК» відхилено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, компанія «LL» та ПАТ «АКЗ» звернулися до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами від 29 листопада 2019 року на ухвалу від 14 листопада 2019 року. За подання апеляційних скарг апелянти сплатили судовий збір у розмірі по 28 815 грн кожен.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 13 грудня 2019 року апеляційні скарги компанії «LL» та ПАТ «АКЗ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року (за результатами попереднього засідання) у справі № 904/2104/19 залишено без руху; надано скаржникам 10-денний строк із дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом доплати судового збору в розмірі 1509906 гривень.
13 листопада 2020 року на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшли клопотання компанії «LL» та ПАТ «АКЗ» про відкриття апеляційного провадження за їхніми апеляційними скаргами.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 14 січня 2020 року поновлено компанії «LL» та ПАТ «АКЗ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами компанії «LL» та ПАТ «АКЗ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог компанії «LL» та ПАТ «АКЗ»); призначено справу до розгляду; об’єднано розгляд цих апеляційних скарг в одне апеляційне провадження з іншими апеляційними скаргами на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року у цій справі.
Ухвали суду від 14 січня 2020 року мотивовані тим, що скаржники при поданні апеляційних скарг надали докази часткової сплати судового збору.
З метою уникнення формального підходу до виконання передбачених законом вимог колегія суддів дійшла висновку про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою в частині вимог компанії «LL» та ПАТ «АКЗ».
Щодо решти вимог апеляційних скарг суд вказав, що строк для усунення недоліків апеляційних скарг, встановлений ухвалами суду про залишення апеляційних скарг без руху, збігає 18 січня 2020 року, а тому звернув увагу скаржників на можливість усунення недоліків апеляційних скарг у визначений строк шляхом доплати судового збору у розмірі 1 509 906 гривень.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року апеляційні скарги компанії «LL» та ПАТ «АКЗ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року (в частині оскарження ухвали в цілому щодо визнання вимог кредиторів) повернено скаржникам через неусунення недоліків апеляційних скарг.
Колегія суддів дійшла висновку, що посилання апелянтів на пункт 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено, що за подання позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не відповідає вимогам закону.
Компанія «LL» та ПАТ «АКЗ», не погодившись з ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року у справі № 904/2104/19, звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, за якими суд відкрив касаційні провадження та об’єднав їх в одне касаційне провадження.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 904/2104/19 касаційну скаргу компанії «LL» залишено без задоволення. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року у справі № 904/2104/19 (про повернення апеляційної скарги компанії «LL» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року (в частині оскарження ухвали в цілому щодо визнання вимог кредиторів) залишено без змін. Касаційну скаргу ПАТ «АКЗ» залишено без задоволення. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року (про повернення апеляційної скарги ПАТ «АКЗ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року (в частині оскарження ухвали в цілому щодо визнання вимог кредиторів) у справі № 904/2104/19 залишено без змін.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що приписи частини четвертої статті 174 та частини другої статті 260 ГПК України Центральним апеляційним господарським судом порушені не були, оскільки суд апеляційної інстанції, взявши до уваги, що компанія «LL» та ПАТ «АКЗ» при поданні апеляційних скарг надали докази часткової сплати судового збору, постановив ухвалу від 14 січня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «АКЗ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог ПАТ «АКЗ») та ухвалу від 14 січня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою компанії «LL» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог компанії «LL»).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 5 лютого 2020 року у справі № 904/2104/19 апеляційні скарги компанії «LL» та ПАТ «АКЗ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року у справі № 904/2104/19 (в частині грошових вимог компанії «LL» та ПАТ «АКЗ») залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2020 року № 904/2104/19 касаційні скарги ПАТ «АКЗ» та компанії «LL» залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 5 лютого 2020 року в частині грошових вимог ПАТ «АКЗ» та компанії «LL» у справі № 904/2104/19 залишено без змін.
Зокрема, доводи ПАТ «АКЗ» про порушення норм права судом першої інстанції з огляду на неналежне місце проведення судового засідання та порушення таємниці нарадчої кімнати Верховним Судом відхилені з таких підстав.
Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені законом мету, завдання і коло учасників ‒ носіїв процесуальних прав і обов’язків.
Відповідно до частини четвертої статті 196 ГПК України судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні ‒ залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.
Згідно із частиною восьмою статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду ‒ залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.
При цьому важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
У рішенні у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Європейський суд з прав людини також зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Шишков проти Росії»).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, для забезпечення сторонам та іншим учасникам судового процесу можливості реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки місцевий господарський суд звернувся з листом до голови Соборної районної у місті Дніпрі ради із проханням надати можливість провести судове засідання 14 листопада 2019 року в актовому залі районної ради у зв’язку з великою кількістю кредиторів та відсутністю у господарському суді приміщення для їх розміщення. Соборна районна у місті Дніпрі рада погодилась надати суду відповідне приміщення, після чого суд виніс ухвалу від 6 листопада 2019 року про призначення судового засідання на 14 листопада 2019 року о 12:00 в актовому залі Соборної районної у місті Дніпрі ради за адресою: 49027, Дніпропетровська область, місто Дніпро, площа Шевченка, будинок 7. Наказом керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року № 24-О зобов’язано начальника відділу інформаційно-технічного забезпечення Бобикіна В.С. та начальника господарського відділу Боговенка О.В. забезпечити технічну можливість проведення вказаного судового засідання у справі № 904/2104/19 в спеціально обладнаному приміщенні для проведення судового засідання (залі судових засідань) ‒ актовому залі Соборної районної у місті Дніпрі ради за адресою: місто Дніпро, площа Шевченка, будинок 7. Разом із тим актовий зал приміщення Соборної районної у місті Дніпрі ради ‒ зал судових засідань було обладнано спеціальними засобами для здійснення фіксації судового процесу, а саме встановлено комплекс звукозапису, що забезпечує належне фіксування, зберігання, копіювання (дублювання) і використання інформації, яка відображає хід судового засідання. Секретар судового засідання відповідно до Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу провів тестування для перевірки роботи складових комплексу звукозапису (мікрофони, мікшер тощо) та здійснення запису, про що свідчить стенограма розгляду справи № 904/2104/19 та протокол судового засідання.
З огляду на зазначені обставини, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів Верховного Суду вважає, що господарським судом першої інстанції проявлена розумна гнучкість та пропорційність між застосованими засобами (забезпечення з дотриманням необхідної процедури використання відповідного спеціально обладнаного приміщення для проведення судового засідання) та поставленою метою (забезпечення сторонам, зокрема представникам понад 230 кредиторів, та іншим учасникам судового процесу можливості реалізувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки).
Колегія суддів зазначає, що така підстава скасування судового рішення, як використання як зали судового засідання приміщення, розміщеного поза межами будівлі господарського суду, не передбачена ГПК України.
Такі дії суду першої інстанції узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 18 лютого 2019 року у справі № 916/2980/17, відповідно до якої право на розгляд справи означає право особи на звернення до суду, а також право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Отже, доводи про порушення судом першої інстанції норм права в цій частині є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, із протоколу судового засідання та оскаржуваної ухвали вбачається, що в судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення, однак таємницю нарадчої кімнати в цьому випадку було забезпечено шляхом видалення із зали судового засідання секретаря судового засідання, усіх присутніх учасників справи, вільних слухачів, представників засобів масової інформації.
Процесуальним законом (статті 219, 220 ГПК України) передбачено ухвалення судом рішення у нарадчій кімнаті та таємницю нарадчої кімнати. У разі відсутності спеціально призначеного для цього приміщення як нарадча кімната може використовуватися зал судових засідань, службовий кабінет судді, інші службові приміщення суду, ‒ за обов’язкової умови, щоб під час прийняття судового рішення у відповідному залі чи іншому приміщенні не перебували інші особи, крім судді чи суддів, який (які) здійснює (здійснюють) розгляд цієї справи, що роз’яснено в пункті 3.17.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18.
Виходячи із системного тлумачення положень статті 220 ГПК України «Таємниця нарадчої кімнати», Верховний Суд вважає, що мета цієї норми полягає в забезпеченні незалежності та неупередженості суддів при обговоренні та ухваленні судового рішення. Зокрема, забороняється перебування у нарадчій кімнаті сторонніх осіб (крім складу суду) з метою недопущення будь-якого незаконного впливу на думку суддів з боку інших осіб під час обговорення та прийняття рішення. Положення частини третьої цієї статті, згідно з якими судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті, також спрямовані на забезпечення незалежності суддів, оскільки судді при обговоренні рішення повинні мати можливість вільного висловлювання, не побоюючись того, що їхня позиція всупереч їхній волі стане відомою стороннім особам та матиме ті чи інші негативні наслідки для них.
Отже, на переконання Верховного Суду, нарадча кімната є не стільки певним місцем, скільки специфічним інститутом процесуального права.
Таким чином, за встановлених апеляційним судом обставин щодо дотримання господарським судом першої інстанції порядку перебування судді у нарадчій кімнаті, що відповідає в юридичному розумінні меті інституту таємниці наради суддів, використання зали судового засідання (спеціально обладнаного приміщення для його проведення ‒ актового залу районної у місті ради) як нарадчої кімнати огляду на обставини справи не могло стати перешкодою для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що вказані доводи скаржника про порушення норм процесуального права в цій частині були правомірно відхилені судом апеляційної інстанції, адже за вказаних обставин місцевий господарський суд при перебуванні в нарадчій кімнаті дотримався всіх вимог чинного законодавства України та таємниці нарадчої кімнати відповідно до статті 220 ГПК України.
Також у касаційній скарзі як одну з ознак порушення судом першої інстанції принципу безсторонності скаржник назвав відмову суду у задоволенні клопотань деяких кредиторів про колегіальний розгляд справи.
Вказані доводи скаржника колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ГПК України не пов’язує право суду призначати колегіальний розгляд справи лише з певним колом обставин, які, на думку сторін, свідчать про складність справи. Більш того, процесуальний закон визначає можливість, а не обов’язок, колегіального розгляду справи (у складі трьох суддів) у господарських судах першої інстанції з урахуванням категорії і складності такої справи.
Щодо інших аргументів скаржника про упереджене ставлення та необ’єктивний розгляд справи судами колегія суддів враховує таке.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (висновок Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Зміст касаційної скарги в цій частині не містить посилання на обставини неспростованого характеру, а позиція скаржника зводиться виключно до висловлення суб’єктивної оцінки як щодо висновків судів попередніх інстанцій, так і щодо тлумачення норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника про порушення норм процесуального права місцевим господарським судом щодо неналежного повідомлення скаржника про дату та місце судового засідання колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 29 жовтня 2019 року представник ПАТ «АКЗ» ‒ адвокат С.Ткаченко у судовому засіданні у справі № 904/2104/19 заявив відвід головуючому у справі № 904/2104/19 судді Владимиренку І.В.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року, постановленою за результатами розгляду вказаної заяви про відвід судді Владимиренка І.В., зокрема, відкладено попереднє засідання на 14 листопада 2019 року о 12:00. Апеляційним судом встановлено, що при проголошенні цієї ухвали був присутній представник кредитора.
З метою забезпечення належних умов для розміщення значної кількості представників кредиторів у попередньому судовому засіданні ухвалою господарського суду від 6 листопада 2019 року призначено судове засідання на 14 листопада 2019 року о 12:00 у приміщенні актової зали Соборної районної у місті Дніпрі ради.
Колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства України зазначена ухвала від 6 листопада 2019 року опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень та надіслана на адресу учасників справи. Згідно з даними офіційного сайту «Укрпошта» поштове відправлення за № 493001049649 отримано скаржником 11 листопада 2019 року.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалою від 6 листопада 2019 року було змінено лише місце проведення судового засідання, що, враховуючи місце розташування Соборної у місті Дніпрі ради, не позбавило скаржника можливості взяти участь у судовому засіданні місцевого господарського суду.
Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
За змістом частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини у пункті 41 рішення від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З оскаржуваної ухвали суду від 14 листопада 2019 року вбачається, що клопотання ПАТ «АКЗ» про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що суд, зокрема, не забезпечив кредиторам їхнє право бути належним чином завчасно повідомленими про місце судового засідання. Разом із тим це клопотання було подане представником скаржника до приміщення господарського суду 14 листопада 2019 року за дві години до початку попереднього судового засідання.
З огляду на встановлені обставини участі представника скаржника ‒ адвоката С.Ткаченка у судовому засіданні 29 жовтня 2019 року, на якому відкладено попереднє засідання на 14 листопада 2019 року, враховуючи отримання завчасно копії ухвали суду від 6 листопада 2019 року, якою змінено лише місце проведення судового засідання з метою створення належних умов для забезпечення участі близько 250 кредиторів, подання ним особисто до місцевого суду клопотань за дві години до початку цього засідання, обов’язок учасника у справі добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, суд касаційної інстанції погоджується з попередніми висновками судів, що участь у цьому засіданні суб’єктивно залежала від самого скаржника.
Враховуючи викладене, доводи скаржника спростовуються наведеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу положень статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
У зв’язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційна скарга ПАТ «АКЗ» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення в частині відхилення грошових вимог цього товариства – залишенню без змін.
Аргументи компанії «LL» щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій судової практики у справах № 909/714/16, № 463/133/15-к у частині надання судами оцінки обставинам справи щодо відсутності оригіналів письмових доказів, якими кредитор обґрунтовує свої грошові вимоги до боржника, Верховний Суд визнає необґрунтованими з огляду на таке.
Як зазначено вище, ухвалами суду першої інстанції від 22 липня 2019 року, 7 серпня 2019 року, 23 вересня 2019 року, 10 жовтня 2019 року від кредитора неодноразово витребовувались оригінали письмових доказів, копії яких долучені до матеріалів справи та якими заявник обґрунтовував свої вимоги до ПАТ «ДМК».
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, кредитор не надав суду оригінали письмових доказів, які підтверджують грошові вимоги кредитора, доказів їх знищення чи передачі Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», а також доказів закінчення строків зберігання оригіналів документів за законодавством Кіпру. Більше того, місцевим господарським судом враховано, що кредитор усупереч вимогам статті 80 ГПК України не подав заяву щодо неможливості отримання оригіналів документів чи продовження строку на їх подання.
З огляду зазначене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини неподання кредитором оригіналів письмових доказів за умови, що боржник ставить під сумнів відповідність копій поданих документів оригіналам, враховуючи відсутність оригіналів документів у боржника, суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, керуючись нормами ГПК України та враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 1 серпня 2019 року у справі № 927/313/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 902/1260/15 та від 25 лютого 2019 року у справі 909/327/18 (щодо належності та допустимості доказів), що подані кредитором копії документів є неналежними доказами його кредиторських вимог.
Таким чином, доводи скаржника щодо подання належних копій письмових доказів у справі та ненадання їм оцінки судами попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.
Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права з підстав неналежного повідомлення скаржника про зміну місця судового засідання, що мало наслідком розгляд справи без участі його представника, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Як вбачається з тексту ухвали господарського суду від 29 жовтня 2019 року, представник скаржника – адвокат Печена І.В. (довідка від 19 червня 2019 року) була присутня 29 жовтня 2019 року у попередньому судовому засіданні, в якому представник ПАТ «АКЗ» заявив відвід головуючому у справі № 904/2104/19 судді Владимиренку І.В.
Ухвалою суду від 29 вересня 2019 року, постановленою за результатами розгляду вказаної заяви про відвід судді Владимиренка І.В., зокрема, відкладено попереднє засідання на 12:00 14 листопада 2019 року.
З метою забезпечення належних умов для проведення 14 листопада 2019 року попереднього судового засідання з розгляду заявлених грошових вимог понад 230 кредиторів ухвалою господарського суду від 6 листопада 2019 року призначено судове засідання на 12:00 14 листопада 2019 року у приміщенні актової зали Соборної районної у місті Дніпрі ради.
Колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства України зазначена ухвала від 6 листопада 2019 року опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень та засобами поштового зв’язку надіслана скаржнику, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа (наявний у матеріалах справи).
Також апеляційний суд встановив, що на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровської області було розміщено оголошення про те, що судове засідання у справі № 904/2104/19 відбудеться 14 листопада 2019 року за адресою: 49027, Дніпропетровська область, місто Дніпро, площа Шевченка, будинок 7.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ухвалою від 6 листопада 2019 року змінено лише місце проведення судового засідання.
В оскаржуваній постанові суд зазначив, що про час, місце та дату зазначеного судового засідання скаржник був повідомлений, що вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, оскільки особа, яка підписала апеляційну скаргу (адвокат Печена І.В.), подала до суду першої інстанції у день судового засідання (за дві години безпосередньо до засідання) клопотання про відкладення судового засідання, чого скаржник не оспорює та що прямо підтверджується змістом апеляційної скарги.
З огляду на встановлений статтею 43 ГПК України обов’язок учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, посилаючись на вказані висновки Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», Верховний Суд враховує таке.
Враховуючи обставини участі представника скаржника ‒ адвоката Печеної І.В. у судовому засіданні 29 жовтня 2019 року, на якому відкладено попереднє засідання на 14 листопада 2019 року, обізнаність про час, місце та дату зазначеного судового засідання, зокрема з огляду на подання нею особисто до місцевого суду відповідного клопотання за дві години до початку цього засідання, обов’язок учасника у справі добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, суд касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судів, що участь скаржника у цьому засіданні суб’єктивно залежала від нього самого.
Таким чином, твердження скаржника про те, що суд не забезпечив скаржнику його право бути належним чином завчасно повідомленим про місце судового засідання, є необґрунтованими та безпідставними.
Аналізуючи питання щодо обсягу дослідження доводів скаржника та висновків суду, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини у справах «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», Верховний Суд вважає достатнім наведене обґрунтування цієї постанови.
Отже, доводи скаржника спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права та зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
З огляду на норми статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має процесуальних повноважень щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
У зв’язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційна скарга компанії «LL» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення в частині відхилення грошових вимог компанії ‒ залишенню без змін.
У поясненнях щодо суті дисциплінарної справи суддя Владимиренко І.В. послався на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в рішенні від 28 липня 2020 року у справі № 904/2104/19, та вказав, що під час судового засідання 14 листопада 2019 року не порушив норми чинного законодавства України, у зв’язку із чим просив відхилити вимоги дисциплінарних скарг представника компанії «LL» та ПАТ «АКЗ» ‒ адвоката Ткаченко С.В.
У поясненнях судді Кузнецова В.О. щодо суті дисциплінарної скарги вказано, що ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року апеляційні скарги компанії «LL» та ПАТ «АКЗ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року (в частині оскарження ухвали в цілому щодо визнання вимог кредиторів) повернені скаржникам через неусунення недоліків.
Колегія суддів дійшла висновку, що посилання апелянтів на пункт 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено, що за подання позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не відповідає вимогам закону, оскільки при поданні апеляційних скарг на ухвалу господарського суду за результатами попереднього засідання, на якому розглянуто вимоги кредиторів, розмір судового збору повинен визначатися у відсотковому співвідношенні від ставки судового збору, яка підлягала до сплати кожним кредитором при зверненні з майновими вимогами до боржника.
При цьому Законом України «Про судовий збір» не встановлено обмежень щодо максимального розміру суми судового збору, що підлягає сплаті у разі оскарження в апеляційному порядку ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання, на якому розглянуто вимоги кредиторів.
Оскільки при поданні апеляційних скарг скаржники надали докази часткової сплати судового збору, суд апеляційної інстанції постановив ухвали від 14 січня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ПАТ «АКЗ» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог ПАТ «АКЗ» та компанії «LL».
Крім того, в ухвалах суду від 14 січня 2020 року скаржники повідомили про можливість усунення недоліків апеляційних скарг у визначений строк до 18 січня 2020 року шляхом доплати судового збору у розмірі 1 509 906,00 гривень.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 904/2104/19 відмовлено у задоволенні касаційних скарг скаржників та зазначено, що приписи частини четвертої статті 174 та частини другої статті 260 ГПК України Центральним апеляційним господарським судом порушені не були, оскільки суд апеляційної інстанції, взявши до уваги, що компанія «LL» та ПАТ «АЗК» при поданні апеляційних скарг надали докази часткової сплати судового збору, постановив ухвалу від 14 січня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «АЗК» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог ПАТ «АЗК»); ухвалу від 14 січня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою компанії «LL» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог компанії «LL»).
Отже, звертаючись з апеляційними скаргами на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року в частині вимог про скасування цієї ухвали в цілому, скаржники мали сплатити судовий збір у розмірі 1538721,00 грн (3842,00 грн × 267 кредиторів × 150 %).
Суддя переконаний, що при прийнятті ухвал від 13 грудня 2019 року про залишення апеляційних скарг без руху та ухвал від 23 січня 2020 року Центральний апеляційний господарський суд не порушив право кредиторів на доступ до правосуддя, а підставою звернення зі скаргами є суб’єктивне тлумачення скаржниками норм законодавства, яке не відповідає положенням ГПК України та Закону України «Про судовий збір».
Оцінюючи обставини розгляду справи суддями Владимиренком І.В. та Кузнецовим В.О. та матеріали дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
Відповідно до Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23‒25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.
Також у пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні у сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.
Із характеристики, наданої головою Господарського суду Дніпропетровської області Татарчуком В.О., вбачається, що суддя Владимиренко І.В. за час роботи на посаді судді зарекомендував себе як кваліфікований спеціаліст, користується повагою та авторитетом у колективі суду. До виконання обов’язків ставиться сумлінно, вимогливий до себе. Систематично працює над удосконаленням професійних навичок, має високий рівень культури спілкування.
У характеристиці судді Кузнецова В.О. за підписом голови Центрального апеляційного суду Паруснікова Ю.Б. вказано про високий рівень професіоналізму, досвідченість та сумлінність судді Кузнецова В.О.
Із відомостей, наданих Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, та даних вебсайту Вищої ради правосуддя вбачається, що судді Владимиренко І.В. та Кузнецов В.О. до дисциплінарної відповідальності не притягувались.
З огляду на встановлені обставини та надані суддями пояснення, дослідивши копію матеріалів справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне відмовити у притягненні судді Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренка І.В. та судді Центрального апеляційного господарського суду Кузнецова В.О. до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження стосовно них, оскільки зібраними під час дисциплінарного провадження фактичними даними повністю спростовані твердження скаржників про допущення суддями проступків та встановлено, що судді діяли відповідно до вимог законодавства, що підтверджується відповідними рішеннями Верховного Суду.
Відповідно до пункту 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.38 зазначеного Регламенту, якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
Керуючись статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренка Ігоря Вячеславовича та судді Центрального апеляційного господарського суду Кузнецова Вадима Олександровича.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренка Ігоря Вячеславовича та судді Центрального апеляційного господарського суду Кузнецова Вадима Олександровича припинити.
Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
Л.Б. Іванова
В.В. Матвійчук
